Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 300/2008 від 11 березня 2008 року про спільні правила у сфері авіаційної безпеки цивільної авіації та про скасування Регламенту (ЄС) № 2320/2002

Запаси, призначені для продажу або використання в зонах обмеженого доступу, що охороняються, аеропортів, зокрема, запаси для магазинів безмитної торгівлі та ресторанів, повинні підлягати контролю на безпеку, щоб запобігати потраплянню заборонених предметів у такі зони.

1. Без обмеження відповідних правил авіаційної безпеки:

(a) несанкціоновані особи не повинні допускатися всередину кабіни льотного екіпажу під час польоту;

(b) під час польоту до потенційно небезпечних пасажирів повинні застосовуватися відповідні заходи безпеки.

2. Для попередження актів незаконного втручання під час польоту необхідно вживати належних заходів безпеки, зокрема, проводити підготовку льотного екіпажу та бортпровідників повітряного судна.

3. Зброя, за винятком зброї, яку перевозять у багажному відділенні, не повинна перевозитися на борту повітряних суден, окрім випадків, якщо цього вимагають вимоги до безпеки відповідно до національного права та якщо отримано дозвіл від залучених держав.

4. Параграф 3 також застосовується до працівників служби безпеки на борту повітряного судна, якщо вони мають при собі зброю.

1. Осіб, які здійснюють або відповідають за виконання, догляд, контроль доступу або інші заходи контролю на безпеку, необхідно набирати, готувати та, у відповідних випадках, сертифікувати, щоб забезпечити їх придатність до роботи та компетентність виконувати покладені на них обов’язки.

2. Особи, які не є пасажирами, яким необхідно надати доступ до зон обмеженого доступу, що охороняються, повинні пройти підготовку з питань забезпечення безпеки перед отриманням посвідчення працівника аеропорту або посвідчення члена екіпажу.

3. Підготовка, згадана у параграфах 1 та 2, повинна проводитися перед першим допуском та на регулярній основі.

4. Інструктори, які проводять підготовку осіб, згаданих у параграфах 1 та 2, повинні мати необхідну кваліфікацію.

Обладнання, що використовується для догляду, контролю доступу та інших заходів контролю на безпеку, повинне відповідати встановленим специфікаціям та бути здатним проводити відповідний контроль на безпеку.

1.1. Для цілей цього додатка застосовують такі терміни та означення:

(1) "річний обсяг повітряних перевезень" означає загальну кількість пасажирів, що прибувають, пасажирів, що відлітають, а також транзитних пасажирів (порахованих один раз);

(2) "відповідний повноважний орган" означає національний орган, призначений державою-членом згідно зі статтею 9, який відповідає за координацію і моніторинг реалізації національної програми авіаційної безпеки цивільної авіації;

(3) "аудитор" означає будь-яку особу, яка проводить заходи національного моніторингу дотримання встановлених вимог від імені відповідного повноважного органу;

(4) "сертифікація" означає офіційне оцінювання та підтвердження відповідним повноважним органом наявності в особи необхідних компетенцій для виконання функцій аудитора на прийнятному рівні, визначеному відповідним повноважним органом;

(5) "заходи моніторингу дотримання встановлених вимог" означає будь-яку процедуру або процес, що використовується для оцінювання імплементації цього Регламенту та реалізації національної програми авіаційної безпеки;

(6) "недолік" означає недотримання вимог авіаційної безпеки;

(7) "інспектування" означає перевірку імплементації заходів та процедур безпеки з метою встановлення того, чи застосовуються вони ефективно та згідно зі встановленими стандартами, а також для виявлення будь-яких недоліків;

(8) "опитування" означає усну перевірку аудитором з метою встановлення того, чи імплементовано конкретні заходи або процедури безпеки;

(9) "спостереження" означає візуальну перевірку аудитором з метою встановлення того, чи імплементовано захід або процедуру безпеки;

(10) "репрезентативний зразок" означає вибір, зроблений з-поміж можливих варіантів для моніторингу, який є достатнім з точки зору кількості та діапазону для формування загальних висновків про імплементацію стандартів;

(11) "аудит безпеки" означає глибинну перевірку заходів та процедур безпеки для встановлення того, чи повністю їх імплементовано на тривалій основі;

(12) "випробування" означає перевірку заходів авіаційної безпеки, за якої відповідний повноважний орган моделює намір вчинення акту неправомірного втручання для оцінки ефективності імплементації діючих заходів безпеки;

(13) "верифікація" означає дію, яку вчиняє аудитор для встановлення фактичного застосування певного заходу безпеки;

(14) "вразливість" означає будь-які недоліки імплементованих заходів та процедур, якими можна скористатися для вчинення акту незаконного втручання.

2.1. Держави-члени повинні надати відповідним повноважним органам повноваження, необхідні для моніторингу та контролю дотримання всіх вимог цього Регламенту та його імплементаційних актів, зокрема, повноваження накладати санкції відповідно до статті 21.

2.2. Відповідний повноважний орган повинен здійснювати заходи моніторингу дотримання встановлених вимог та володіти необхідними повноваженнями вимагати виправлення будь-якого виявленого недоліку протягом встановленого періоду.

2.3. Щодо заходів із виправлення недоліків та заходів забезпечення дотримання повинен бути запроваджений диференційний та пропорційний підхід. Такий підхід повинен складатися з послідовних кроків, яких необхідно дотримуватися поки не буде забезпечено виправлення недоліків, зокрема:

(a) надання порад і рекомендацій;

(b) надання офіційного застереження;

(c) надання повідомлення про примусове виконання;

(d) встановлення адміністративних санкцій та вжиття процесуальних дій.

Відповідний повноважний орган може пропустити один або кілька з наведених кроків, особливо за наявності істотного або регулярно повторюваного недоліку.

3.1. Цілями національної програми контролю якості є перевірка ефективності та належності імплементації заходів авіаційної безпеки та встановлення рівня дотримання вимог цього Регламенту і національної програми безпеки цивільної авіації шляхом проведення заходів моніторингу дотримання встановлених вимог.

3.2. Національна програма контролю якості повинна включати такі елементи:

(a) організаційну структуру, обов’язки та ресурси;

(b) посадові інструкції та необхідні кваліфікації аудиторів;

(c) заходи моніторингу дотримання встановлених вимог, зокрема, сфера застосування аудитів безпеки, інспектувань, випробувань та, після виявлення фактичного або потенційного порушення безпеки, розслідувань, періодичність проведення аудитів безпеки та інспектувань, а також класифікація відповідності;

(d) опитування, якщо існує підстава для повторної оцінки потреб у безпеці;

(e) заходи з коригування, що містять детальну інформацію щодо звітування про недоліки, контроль виконання рекомендацій та коригування для забезпечення дотримання вимог до авіаційної безпеки;

(f) примусові заходи та, залежно від випадку, штрафні санкції, як вказано у пунктах 2.1 та 2.3 цього додатка;

(g) звітування про проведені заходи моніторингу дотримання встановлених вимог, зокрема, залежно від випадку, обмін інформацією між національними органами про рівні відповідності;

(h) процес заходів внутрішнього контролю якості аеропорту, експлуатанта та суб’єкта авіаційної діяльності;

(i) процес для реєстрації та аналізу результатів національної програми контролю якості для виявлення тенденцій та керування майбутнім розвитком політики.

4.1. Усі аеропорти, експлуатанти та інші суб’єкти авіаційної діяльності, що виконують обов’язки із забезпечення авіаційної безпеки, необхідно регулярно перевіряти, щоб забезпечити швидке виявлення та виправлення виявлених недоліків.

4.2. Моніторинг повинен здійснюватися відповідно до національної програми контролю якості з урахування рівня загрози, типу та характеру операцій, стандартів імплементації, результатів внутрішнього контролю якості аеропортів, експлуатантів та суб’єктів авіаційної діяльності, а також інших факторів та оцінювань, що впливають на періодичність моніторингу.

4.3. Моніторинг повинен включати питання реалізації та ефективності заходів внутрішнього контролю якості аеропортів, експлуатантів та інших суб’єктів авіаційної діяльності.

4.4. Моніторинг кожного окремого аеропорту повинен включати належну комбінацію заходів моніторингу дотримання встановлених вимог та забезпечувати комплексний огляд реалізації заходів безпеки у сфері.

4.5. Управління, визначення пріоритетів та організація програми контролю якості необхідно здійснювати незалежно від практичної реалізації заходів, що вживаються згідно з національною програмою авіаційної безпеки цивільної авіації.

4.6. Заходи моніторингу дотримання встановлених вимог повинні включати аудити безпеки, інспектування та випробування.

5.1. Методика проведення заходів моніторингу повинна відповідати стандартизованому підходу, що включає постановку завдання, планування, підготовку, діяльність на місці, класифікацію отриманих результатів, заповнення звіту та процес виправлення виявлених недоліків.

5.2. Заходи моніторингу дотримання встановлених вимог ґрунтуються на систематичному зборі інформації за результатами спостережень, співбесід, вивчення документів та верифікацій.

5.3. Моніторинг дотримання встановлених вимог повинен включати гласні і негласні заходи.

6.1. Аудит безпеки повинен охоплювати:

(a) всі заходи безпеки в аеропорту; або

(b) всі заходи безпеки, які реалізовано в окремому аеропорту, терміналі аеропорту, експлуатантом або суб’єктом авіаційної діяльності; або

(c) окрему частину національної програми авіаційної безпеки цивільної авіації.

6.2. Методика проведення аудиту безпеки повинна враховувати такі елементи:

(a) оголошення про проведення аудиту безпеки та надання анкети, що заповнюється перед початком аудиту, за необхідності;

(b) підготовчий етап, зокрема, аналіз відповідей в анкеті, що заповнюється перед початком аудиту, та інших відповідних документів;

(c) вступний інструктаж представників аеропорту/експлуатанта/суб’єкта авіаційної діяльності до початку заходів моніторингу на місці;

(d) діяльність на місці;

(e) підсумкова нарада та звітування;

(f) у разі виявлення недоліків, процес виправлення недоліків та пов’язаний із ним процес моніторингу.

6.3. Для підтвердження реалізації заходів безпеки, проведення аудиту безпеки необхідно здійснювати на підставі систематичного збору інформації за допомогою одного або кількох з таких методів:

(a) розгляд документів;

(b) спостереження;

(c) співбесіди;

(d) верифікації.

6.4. Аеропорти з річним обсягом повітряних перевезень понад 10 мільйонів пасажирів повинні проходити аудит безпеки щодо всіх стандартів авіаційної безпеки щонайменше один раз на чотири роки. Експертиза повинна включати репрезентативний зразок інформації.

7.1. Обсяг інспектування повинен охоплювати принаймні один комплекс безпосередньо пов’язаних заходів безпеки, згаданих у додатку I до цього Регламенту та у відповідних імплементаційних актах, що підлягають моніторингу як окремий вид діяльності або впродовж розумного періоду, який зазвичай не перевищує три місяці. Експертиза повинна включати репрезентативний зразок інформації.

7.2. Комплекс безпосередньо пов’язаних заходів безпеки означає комплекс із двох і більше вимог, згаданих у додатку I до цього Регламенту та у відповідних імплементаційних актах, які настільки сильно впливають одна на одну, що досягнення мети неможливо достатньою мірою оцінити, якщо не розглядати такі вимоги разом. До переліку таких комплексів входять вимоги, перелічені у доповненні I до цього додатка.

7.3. Інспектування повинні проводитися негласно. Якщо відповідний повноважний орган вважає такі дії неможливими, інспектування можуть проводити гласно. Методика проведення інспектувань повинна враховувати такі елементи:

(a) підготовчий етап;

(b) діяльність на місці;

(c) підсумкову нараду, залежно від періодичності та результатів моніторингу;

(d) звітування/реєстрацію;

(e) процес виправлення та його моніторинг.

7.4. Для підтвердження ефективності заходів безпеки, проведення інспектувань необхідно здійснювати на підставі систематичного збору інформації за допомогою одного або кількох із таких методів:

(a) розгляд документів;

(b) спостереження;

(c) співбесіди;

(d) верифікації.

7.5. У випадку аеропортів з річним обсягом повітряних перевезень понад 2 мільйони пасажирів, мінімальна періодичність інспектування всіх комплексів, що безпосередньо стосуються заходів безпеки, згаданих у главах 1-6 додатка I до цього Регламенту, повинна становити не менше одного разу на 12 місяців, якщо, протягом цього часу в аеропорту не проводився аудит безпеки. Періодичність інспектування всіх заходів безпеки, згаданих у главах 7-12 додатка I, визначається відповідним повноважним органом на підставі оцінювання ризиків.

7.6. Якщо держава-член не має аеропорту з річним обсягом повітряних перевезень понад 2 мільйони пасажирів, вимоги пункту 7.5 застосовуються до аеропорту на її території з найбільшим річним обсягом повітряних перевезень.

8.1. Випробування проводяться для перевірки ефективності реалізації принаймні таких заходів безпеки:

(a) контроль доступу до зони обмеженого доступу, що охороняється;

(b) захист повітряного судна;

(c) догляд пасажирів та ручної поклажі;

(d) догляд персоналу та предметів, які вони проносять;

(e) захист зареєстрованого багажу;

(f) догляд вантажу або пошти;

(g) захист вантажів та пошти.

8.2. Протокол випробування, включно з методикою, необхідно розробляти з урахуванням правових, безпекових та оперативних вимог. Методика повинна охоплювати такі аспекти:

(a) підготовчий етап;

(b) діяльність на місці;

(c) підсумкову нараду, залежно від періодичності та результатів моніторингу;

(d) звітування/реєстрацію;

(e) процес виправлення та відповідний моніторинг.

Опитування повинні проводитися щоразу, коли відповідний повноважний орган визначає потребу у проведенні повторного оцінювання операцій для виявлення та виправлення будь-яких вразливостей. У разі виявлення вразливості, відповідний повноважний орган повинен вимагати застосування захисних заходів, що відповідають загрозі.

10.1. Заходи моніторингу дотримання встановлених вимог підлягають звітуванню та реєстрації у стандартизованому форматі, що дає змогу здійснювати періодичний аналіз тенденцій.

10.2. Такі звітування і реєстрація повинні включати таку інформацію:

(a) тип заходу;

(b) аеропорт, експлуатант або суб’єкт авіаційної діяльності, що проходили моніторинг;

(c) дата та час відповідних дій;

(d) імена аудиторів, які проводили відповідні дії;

(e) обсяг проведених дій;

(f) висновки із відповідними положенням національної програми авіаційної безпеки цивільної авіації;

(g) класифікація відповідності;

(h) рекомендації щодо коригувальних дій, залежно від випадку;

(i) терміни для вжиття коригувальний дій, залежно від випадку.

10.3. Якщо виявлено недоліки, відповідний повноважний орган звітує про відповідні висновки перед аеропортом, експлуатантами або суб’єктами авіаційної діяльності, які були предметом моніторингу.

11.1. Заходи моніторингу дотримання встановлених вимог повинні оцінювати реалізацію національної програми авіаційної безпеки цивільної авіації за допомогою гармонізованої системи класифікації відповідності, визначеної в доповненні II.

12.1. Виправлення виявлених недоліків необхідно здійснювати невідкладно. Якщо неможливо виправити виявлені недоліки невідкладно, повинні бути запроваджені компенсаційні заходи.

12.2. Відповідний повноважний орган повинен вимагати від аеропортів, експлуатантів або суб’єктів авіаційної діяльності, які є предметом моніторингу дотримання встановлених вимог, подавати на погодження план дій щодо виправлення недоліків, зазначених у звіті, разом зі строками вжиття коригувальних дій, а також повідомляти про завершення процесу виправлення.

13.1. Після підтвердження аеропортом, експлуатантом або суб’єктом авіаційної діяльності, які були предметом моніторингу, вжиття будь-яких необхідних коригувальних дій, відповідний повноважний орган повинен виконати перевірку вжитих коригувальних дій.

13.2. Подальші заходи необхідно проводити з використанням найбільш оптимального методу моніторингу.

14.1. Кожна держава-член повинна забезпечити наявність достатньої кількості аудиторів для відповідного повноважного органу для проведення самостійно або під наглядом органу усіх заходів моніторингу дотримання встановлених вимог.

15.1. Кожна держава-член повинна гарантувати, що аудитори, які виконують функції від імені відповідного повноважного органу:

(a) не обмежені договірними або фінансовими зобов’язаннями перед аеропортом, експлуатантом або суб’єктом авіаційної діяльності, які підлягають моніторингу; та

(b) мають необхідні компетенції, зокрема, достатній теоретичний та практичний досвід у відповідній сфері.

Аудитори повинні проходити сертифікацію або аналогічний процес схвалення відповідним повноважним органом.

15.2. Аудитори повинні мати такі компетенції:

(a) розуміння сучасних заходів безпеки та їх застосування операторами, що підлягають перевірці, зокрема:

- розуміння принципів забезпечення безпеки,

- розуміння завдань з нагляду,

- розуміння факторів, що впливають на поведінку людини,

(b) практичне знання технологій та методів забезпечення безпеки;

(c) знання принципів, процедур та методів моніторингу дотримання встановлених вимог;

(d) практичне знання операцій, які перевіряються;

(e) розуміння ролі та повноважень аудитора.

15.3. Аудитори повинні проходити періодичну підготовку з регулярністю, що дасть змогу забезпечити збереження існуючих та отримання нових компетенцій із урахуванням розвитку у сфері безпеки.

16.1. Аудитори, які здійснюють заходи моніторингу дотримання встановлених вимог, повинні мати достатньо повноважень для отримання інформації, необхідної для виконання поставлених перед ними завдань.

16.2. Аудитори повинні мати при собі посвідчення особи, що дає змогу проводити заходи моніторингу дотримання встановлених вимог від імені відповідного повноважного органу та надає доступ до усіх необхідних зон.

16.3. Аудитори мають право:

(a) невідкладно отримувати доступ до усіх необхідних зон, зокрема, до повітряного судна та будівель із метою проведення моніторингу; та

(b) вимагати правильної реалізації або повторення заходів безпеки.

16.4. З огляду на надані аудиторам повноваження, відповідний повноважний орган повинен діяти відповідно до пункту 2.3 у таких випадках:

(a) створення навмисних перешкод або завад для роботи аудитора;

(b) ненадання або відмова у наданні інформації, яку запитав аудитор;

(c) подання аудитору неправдивої або оманливої інформації з метою введення в оману; та

(d) видавання себе за аудитора з метою введення в оману.

17.1. Держави-члени повинні інформувати Комісію про найкращу практику щодо програми контролю якості, методики аудиту та аудиторів. Комісія повинна надавати цю інформацію іншим державам-членам.

18.1. Держави-члени повинні щорічно надавати Комісії звіт про заходи, що вживалися для виконання їхніх зобов’язань згідно з цим Регламентом, та про стан авіаційної безпеки в аеропортах, що розташовані на їхній території. Звітним періодом вважається період з 1 січня по 31 грудня. Звіт повинен надаватися протягом трьох місяців після завершення звітного періоду.

18.2. Зміст звіту повинен відпрацьовуватися відповідно до доповнення III з використанням шаблону, наданого Комісією.

18.3. Комісія інформує держави-члени про основні висновки, зроблені на підставі отриманих звітів.

Комплекси безпосередньо пов’язаних заходів безпеки, згаданих у пункті 7.1 додатка II, повинні включати викладені нижче елементи з додатка I до цього Регламенту та відповідні положення з його імплементаційних актів:

Для пункту 1 - Безпека в аеропортах:

(i) пункт 1.1; або

(ii) пункт 1.2 (крім положень про посвідчення осіб та перепустки транспортних засобів); або

(iii) пункт 1.2 (положення про посвідчення осіб); або

(iv) пункт 1.2 (положення про перепустки транспортних засобів); або

(v) пункт 1.3 та відповідні елементи з пункту 12; або

(vi) пункт 1.4; або

(vii) пункт 1.5.

Для пункту 2 - Демаркаційна зона аеропортів:

пункт повністю

Для пункту 3 - Безпека повітряних суден:

(i) пункт 3.1; або

(ii) пункт 3.2.

Для пункту 4 - Пасажири та ручна поклажа:

(i) пункт 4.1 та відповідні елементи з пункту 12; або

(ii) пункт 4.2; або

(iii) пункт 4.3.

Для пункту 5 - Зареєстрований багаж:

(i) пункт 5.1 та відповідні елементи з пункту 12; або

(iii) пункт 5.2; або

(iii) пункт 5.3.

Для пункту 6 - Вантажі та пошта:

(i) усі положення про догляд та контроль на безпеку, що застосовуються зареєстрованими агентами, крім випадків, викладених у наведених нижче пунктах (ii)-(v); або

(ii) усі положення про контроль на безпеку відомих вантажовідправників; або

(iii) усі положення про відповідальних вантажовідправників; або

(iv) усі положення про транспортування вантажів та пошти; або

(v) усі положення про захист вантажів та пошти в аеропортах.

Для пункту 7 - Пошта авіаперевізника та матеріали авіаперевізника:

пункт повністю

Для пункту 8 - Бортові припаси:

пункт повністю

Для пункту 9 - Аеропортові запаси:

пункт повністю

Для пункту 10 - Заходи безпеки під час польотів:

пункт повністю

Для пункту 11 - Набір та підготовка персоналу:

(i) усі положення про набір персоналу аеропорту, авіаперевізника або суб’єкта авіаційної діяльності; або

(ii) усі положення про підготовку персоналу аеропорту, авіаперевізника або суб’єкта авіаційної діяльності; або

Викладена нижче класифікація відповідності застосовується для оцінки реалізації національної програми авіаційної безпеки цивільної авіації.

(a) Структура організації, обов’язків та ресурсів для контролю якості, зокрема, заплановані зміни у майбутньому (див. пункт 3.2(a)).

(b) Кількість аудиторів - поточна та планова (див. пункт 14).

(c) Підготовка аудиторів (див. пункт 15.2).

Усі проведені заходи моніторингу із зазначенням:

(a) типу (аудит безпеки, первинне інспектування, повторне інспектування, випробування, інше);

(b) аеропортів, експлуатантів та суб’єктів авіаційної діяльності, які є предметом моніторингу;

(c) обсягу;

(d) періодичності; та

(e) загальної кількості людино-днів, витрачених на місці.

(a) Стан виконання заходів з виправлення недоліків.

(b) Основні вжиті або заплановані заходи (напр., новостворені посади, придбане обладнання, будівельні роботи) та прогрес у виправленні недоліків.

(c) Застосовані примусові заходи (див. пункт 3.2(f)).

(a) Загальнонаціональний річний обсяг пасажирських і вантажних перевезень та кількість злітно- посадкових операцій.

(b) Перелік аеропортів за категоріями.

(c) Кількість авіаперевізників, що діють в межах певної території, за категоріями (національні, ЄС, третя країна).

(d) Кількість зареєстрованих агентів.

(e) Кількість кейтерингових компаній.

(f) Кількість клінінгових компаній.

(g) Приблизна кількість інших суб’єктів авіаційної діяльності, що виконують обов’язки із забезпечення авіаційної безпеки (відомі вантажовідправники, компанії з наземного обслуговування).

Загальна інформація про стан авіаційної безпеки на території держави-члена.