Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1727 від 14 листопада 2018 року про Агентство Європейського Союзу з питань співпраці у сфері кримінального правосуддя (Євроюст), та про заміну і скасування Рішення Ради 2002/187/ЮВС

5. Термін повноважень національних членів та їхніх заступників повинен становити п’ять років з можливістю поновлення один раз. У випадках, коли заступник не здатен діяти від імені національного члена або не здатен діяти замість національного члена, національний член залишається на посаді до закінчення свого терміну перебування на посаді до поновлення терміну повноважень або до заміни, що підлягає погодженню з відповідною державою-членом.

6. Держави-члени призначають національних членів і заступників на основі підтвердженого високого рівня релевантного практичного досвіду в галузі кримінального правосуддя.

7. Заступник повинен мати змогу діяти від імені або замість національного члена. Асистент може також діяти від імені або замість національного члена, якщо він або вона має статус, зазначений у параграфі 4.

8. Обмін оперативною інформацією між Євроюстом і державами-членами відбувається через національних членів.

9. Заробітну плату і премії національних членів, заступників та асистентів сплачує їхня держава-член без обмеження статті 12.

10. Якщо національні члени, заступники та асистенти діють у межах завдань Євроюсту, відповідні видатки, пов’язані з такою діяльністю, вважають операційними видатками.

1. Національні члени:

(a) сприяють або інакше підтримують видання або виконання будь-якого запиту про взаємну правову допомогу або взаємне визнання;

(b) безпосередньо контактують та обмінюються інформацією з будь-яким компетентним національним органом держави-члена або будь-яким компетентним органом, офісом або агентством Союзу, включно з Європейською прокуратурою.

(c) безпосередньо контактують та обмінюються інформацією з будь-яким міжнародним компетентним органом, відповідно до міжнародних зобов’язань своєї держави-члена;

(d) беруть участь у спільних слідчих групах, у тому числі у їх утворенні.

2. Без обмеження параграфа 1, держави-члени можуть надавати додаткові повноваження національним членам відповідно до їхнього національного права. Зазначені держави-члени повідомляють Комісію та Колегію про такі повноваження.

3. За згодою компетентного національного органу, відповідно до свого національного права національні члени можуть:

(a) видавати або виконувати будь-який запит про взаємну правову допомогу або взаємне визнання;

(b) видавати наказ про або запит щодо розслідувальних заходів, або виконувати їх, відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/41/ЄС (- 17).

4. У невідкладних випадках, якщо неможливо виявити компетентний національний орган або своєчасно зв’язатися з ним, національні члени мають компетенцію для здійснення заходів, зазначених у параграфі 3, відповідно до їхнього національного права за умови, що вони інформують компетентний національний орган якнайшвидше.

5. Національний член може подати пропозицію компетентному національному органу стосовно здійснення заходів, зазначених у параграфах 3 і 4, якщо здійснення таким національним членом повноважень, зазначених у параграфах 3 і 4, суперечитиме:

(a) конституційним правилам держави-члена; або

(b) фундаментальним аспектам національної системи кримінального правосуддя такої держави-члена стосовно:

(i) розподілу повноважень між поліцією, прокурорами та суддями;

(ii) функціонального розподілу завдань між органами прокуратури; або

(iii) федеральної структури відповідної держави-члена.

6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні національні органи у випадках, зазначених у параграфі 5, розглядали пропозицію їхнього національного члена без неналежної затримки.

Національні члени повинні мати доступ до інформації або принаймні мати можливість отримати інформацію, яка міститься в таких типах реєстрів їхніх держав-членів, відповідно до їхнього національного права:

(a) записів про судимості;

(b) реєстрів осіб, які перебувають під арештом;

(c) реєстрів розслідувань;

(d) ДНК-реєстрів;

(е) інших реєстрів органів публічної влади їхніх держав-членів, коли така інформація є необхідною для виконання ними своїх завдань.

1. До складу Колегії входять:

(a) усі національні члени; та

(b) один представник Комісії при здійсненні Колегією своїх управлінських функцій.

Представник Комісії, призначений відповідно до пункту (b) першого підпараграфа, повинен бути тією самою особою, що і представник Комісії у Виконавчій раді відповідно до статті 16(4).

2. Адміністративний директор повинен брати участь в управлінських засіданнях Колегії, без права голосу.

3. Колегія може запросити будь-яку особу, чия думка може становити інтерес, узяти участь у її засіданні як спостерігач.

4. Відповідно до положень внутрішнього регламенту Євроюсту, членам Колегії можуть допомагати радники або експерти.

1. Колегія обирає Президента і двох Віце-президентів серед національних членів більшістю у складі двох третин своїх членів. У разі неможливості досягнення більшості у складі двох третин після другого раунду виборів, віце-президентів можуть обирати простою більшістю членів Колегії, проте для обрання Президента залишається необхідність у досягненні більшості у складі двох третин.

2. Президент здійснює свої функції від імені Колегії. Президент:

(a) представляє Євроюст;

(b) скликає засідання Колегії та Виконавчої ради, головує на них, а також забезпечує інформування Колегії про будь-які питання, які можуть становити інтерес для неї;

(c) керує роботою Колегії та здійснює контроль щоденного управління Євроюстом, яке забезпечує адміністративний директор;

(d) виконує будь-які інші функції, визначені у внутрішньому регламенті Євроюсту.

3. Віце-президенти виконують функції, визначені у параграфі 2, виконання яких їм доручив Президент. Вони заміщують Президента, якщо він чи вона не може виконувати свої обов’язки. Адміністративний персонал Євроюсту допомагає Президенту і віце-президентам виконувати їхні конкретні обов’язки.

4. Термін перебування на посаді Президента і віце-президента становить чотири роки. їх може бути переобрано один раз.

5. Якщо національного члена обрано на посаду Президента або Віце-президента Євроюсту, термін його перебування на посаді повинен бути продовжений, щоб забезпечити, що він або вона може виконувати свої посадові обов’язки як Президент або Віце-президент.

6. Якщо Президент або Віце-президент більше не відповідає умовам, необхідним для виконання своїх обов’язків, його або її може бути звільнено Колегією за пропозицією однієї третини її членів. Рішення ухвалюють на основі більшості у складі двох третин членів Колегії, за винятком залученого Президента або Віце-президента.

7. Якщо національного члена обирають Президентом Євроюсту, відповідна держава-член може призначити іншу достатньо кваліфіковану особу для посилення національного офісу на час дії мандата Президента.

Держава-член, яка ухвалює рішення відрядити таку особу, повинна мати право звернутися за компенсацією відповідно до статті 12.

1. До 12 грудня 2019 року, Рада, діючи за пропозицією Комісії або шляхом ухвалення імплементаційних актів, визначає механізм компенсації для цілі статті 11(7), доступ до якого надається державам-членам, національного члена яких було обрано Президентом.

2. Будь-якій державі-члену надається компенсація, якщо:

(a) її національного члена було обрано Президентом; та

(b) вона подає запит на компенсацію до Колегії і надає обґрунтування потреби в посиленні свого національного офісу на підставі збільшення робочого навантаження.

3. Передбачена компенсація повинна дорівнювати 50 % від національної заробітної плати відрядженої особи. Компенсація витрат на проживання та інших пов’язаних витрат повинна надаватися на порівнянній основі із тими витратами, які надаються посадовим особам Союзу та іншим службовцям, відрядженим за кордон.

4. Видатки на компенсаційний механізм фінансуються з бюджету Євроюсту.

1. Засідання Колегії скликає Президент.

2. Колегія проводить щонайменше одне засідання на місяць. Крім того, вона збирається за ініціативи Президента, або на вимогу Комісії для обговорення адміністративних завдань Колегії, або на запит принаймні однієї третини її членів.

3. Євроюст надсилає Європейській прокуратурі порядок денний тих засідань Колегії, на яких планується обговорювати питання, пов’язані із завданнями Європейської прокуратури. Євроюст запрошує Європейську прокуратуру до участі в таких засіданнях, без права голосу. Якщо Європейську прокуратуру запрошено відвідати засідання Колегії, Євроюст надає їй відповідні документи, що стосуються порядку денного.

1. Якщо не встановлено інакше та якщо не може бути досягнутий консенсус, Колегія ухвалює рішення більшістю своїх членів.

2. Кожний член має один голос. За відсутності члена з правом голосу, замість нього має право проголосувати заступник відповідно до умов, викладених у статті 7(7). За відсутності заступника, право проголосувати має асистент відповідно до умов, викладених у статті 7(7).

1. До 30 листопада кожного року, Колегія ухвалює програмний документ з річною і багаторічною програмою на основі проекту, підготовленого адміністративним директором з урахуванням висновку Комісії. Колегія надсилає програмний документ Європейському Парламенту, Раді, Комісії та Європейській прокуратурі. Програмний документ стає остаточним після того, як буде ухвалено остаточну редакцію загального бюджету Союзу, та за потреби до нього вносять відповідні зміни.

2. Річна робоча програма повинна містити детальні цілі та очікувані результати, у тому числі показники ефективності. Вона також повинна містити опис дій, які повинні отримати фінансування, та визначення фінансових і людських ресурсів, які необхідні для кожної дії, відповідно до принципів бюджетування та менеджменту на основі дій. Річна робоча програма повинна узгоджуватися з багаторічною робочою програмою, зазначеною в параграфі 4. Вона повинна чітко визначати, які завдання було додано, змінено або видалено порівняно з попереднім фінансовим роком.

3. Колегія повинна вносити зміни до річної робочої програми після того, як на Євроюст буде покладено виконання нових завдань. Будь-які істотні зміни до щорічної програми ухвалюють за тією самою процедурою, за якою ухвалюють початкову річну програму. Колегія може делегувати адміністративному директору повноваження на внесення неістотних змін до річної робочої програми.

4. Багаторічна робоча програма повинна визначити загальне стратегічне програмування, включно з цілями, стратегію співпраці з органами третіх країн і міжнародними організаціями, зазначеними у статті 52, очікувані результати та показники ефективності. Вона також повинна визначати програмування ресурсів, включно з багаторічним бюджет і персоналом. Програмування ресурсів повинно оновлюватися щорічно. Стратегічне програмування повинно оновлюватися залежно від випадку, зокрема, з метою врахування результатів оцінювання, зазначеного у статті 69.

1. Колегії допомагає Виконавча рада. Виконавча рада відповідає за ухвалення адміністративних рішень для забезпечення належного функціонування Євроюсту. Вона здійснює нагляд за необхідною підготовчою роботою адміністративного директора стосовно інших адміністративних питань, які підлягають схваленню Колегією. Вона не бере участі у здійсненні оперативних функцій Євроюсту, зазначених у статтях 4 і 5.

2. Виконавча рада при виконанні своїх завдань може консультуватися з Колегією.

3. Виконавча рада також:

(a) переглядає програмний документ Євроюсту, зазначений у статті 15, на основі проекту, підготовленого адміністративним директором, і направляє його Колегії для схвалення;

(b) схвалює стратегію боротьби з шахрайством для Євроюсту, пропорційну до ризиків шахрайства, беручи до уваги витрати і вигоди заходів, які планується запровадити, та на основі проекту, підготовленого адміністративним директором;

(c) схвалює належні імплементаційні правила на виконання Положення про персонал Європейського Союзу ("Положення про персонал") та Умов працевлаштування інших службовців Європейського Союзу ("Умови працевлаштування інших службовців"), встановлених у Регламенті Ради (ЄЕС, Євратом, ЄСВС) № 259/68 (- 18) відповідно до статті 110 Положення про персонал;

(d) забезпечує належну подальшу роботу з висновками і рекомендаціями, отриманими зі звітів, оцінювань та розслідувань за результатами внутрішнього або зовнішнього аудиту, у тому числі Європейського інспектора із захисту даних та Європейського бюро боротьби з шахрайством;

(е) ухвалює усі рішення про утворення і, якщо необхідно, зміну внутрішніх адміністративних структур Євроюсту;

(f) без обмеження повноважень адміністративного директора, визначених у статті 18, допомагає та надає консультації йому або їй стосовно виконання рішень Колегії, з урахуванням посилення нагляду за адміністративним та бюджетним управлінням;

(g) виконує будь-які додаткові адміністративні завдання, покладені на неї Колегією відповідно до статті 5(4);

(h) затверджує фінансові правила, які застосовуються до Євроюсту відповідно до статті 64;

(і) затверджує відповідно до статті 110 Положення про персонал, на основі статті 2(1) Положення про персонал та на основі статті 6 Умов працевлаштування інших службовців рішення про делегування адміністративному директору повноважень органу, що уповноважений призначати персонал, та визначає умови, за яких делеговані повноваження може бути призупинено; адміністративному директору повинно бути дозволено передоручати такі делеговані повноваження;

(j) переглядає проект річного бюджету Євроюсту перед його ухваленням Колегією;

(к) перевіряє проект щорічного звіту про діяльність Євроюсту і надсилає його Колегії для затвердження;

(1) призначає бухгалтера і старшого спеціаліста з питань захисту даних, які під час виконання своїх обов’язків зберігають функціональну незалежність.

4. До складу Виконавчої ради входять Президент та віце-президенти Євроюсту, один представник Комісії та два інші члени Колегії, призначені за системою дворічної ротації відповідно до внутрішнього регламенту Євроюсту. Адміністративний директор повинен брати участь у засіданнях Виконавчої ради без права голосу.

5. Президент Євроюсту головує на засіданнях Виконавчої ради. Виконавча рада ухвалює рішення більшістю голосів своїх членів. Кожний член має один голос. У разі рівної кількості голосів, Президент Євроюсту має вирішальний голос.

6. Термін перебування на посаді членів Виконавчої ради закінчується тоді, коли закінчується строк їхніх повноважень як національних членів, Президента або Віце-президента.

7. Виконавча рада проводить засідання принаймні раз на місяць. Крім того, вона проводить засідання за ініціативою її голови або на запит Комісії, або на запит принаймні двох її інших членів.

8. Євроюст надсилає Європейській прокуратурі порядок денний засідання Виконавчої ради та проводить консультації з Європейською прокуратурою щодо потреби її участі в такому засіданні. Євроюст запрошує Європейську прокуратуру до участі, без права голосу, у засіданнях, на яких планується обговорювати питання, пов’язані з функціонуванням Європейської прокуратури.

Якщо Європейську прокуратуру запрошено відвідати засідання Виконавчої ради, Євроюст надає їй відповідні документи, що стосуються порядку денного.

1. Адміністративний директор відіграє роль тимчасового агента Євроюсту відповідно до пункту (а) статті 2 Умов працевлаштування інших службовців.

2. Колегія призначає адміністративного директора зі списку кандидатів, запропонованих Виконавчою радою, за результатами відкритої і прозорої процедури відбору відповідно до внутрішнього регламенту Євроюсту. Для цілей укладення трудової угоди з адміністративним директором, Євроюст представляє Президент Євроюсту.

3. Термін перебування на посаді адміністративного директора становить чотири роки. До завершення такого періоду Виконавча рада повинна виконати оцінювання, яке має включати аналіз ефективності адміністративного директора.

4. Колегія, діючи за пропозицією від Виконавчої ради, яка бере до уваги оцінювання, зазначене в параграфі 3, може продовжити термін перебування на посаді адміністративного директора один раз та не більше ніж на чотири роки.

5. Адміністративний директор, термін перебування на посаді якого було продовжено, не може брати участь в іншій процедурі відбору на таку саму посаду після завершення загального періоду.

6. Адміністративний директор звітує перед Колегією.

7. Адміністративного директора може бути звільнено з посади лише на підставі рішення Колегії, яка діє за пропозицією Виконавчої ради.

1. Для адміністративних цілей, управління Євроюстом здійснює його адміністративний директор.

2. Без обмеження повноважень Колегії або Виконавчої ради, адміністративний директор при здійсненні своїх обов’язків є незалежним, і не повинен ані звертатися за вказівками, ані приймати вказівки від будь-якого уряду або іншого органу.

3. Адміністративний директор є законним представником Євроюсту.

4. Адміністративний директор відповідає за реалізацію адміністративних завдань, покладених на Євроюст, а саме за:

(a) щоденне адміністрування Євроюсту та управління персоналом;

(b) виконання рішень, ухвалених Колегією та Виконавчою радою;

(c) підготовку програмного документа, зазначеного у статті 15, і його подання на розгляд Виконавчій раді;

(d) виконання програмного документа, зазначеного у статті 15, та звітування про його виконання перед Виконавчою радою та Колегією;

(е) підготовку щорічного звіту про діяльність Євроюсту та його представлення Виконавчій раді на розгляд та Колегії на затвердження;

(f) підготовку плану дій на основі висновків, отриманих зі звітів, оцінювань та розслідувань за результатами внутрішнього або зовнішнього аудиту, у тому числі Європейського інспектора із захисту даних та Європейського бюро боротьби з шахрайством (OLAF), а також надання двічі на рік звітів Колегії, Виконавчій раді, Комісії та Європейському інспектору із захисту даних;

(g) підготовку стратегії боротьби з шахрайством для Євроюсту та її представлення Виконавчій раді для затвердження;

(h) підготовку проекту фінансових правил, які застосовуються до Євроюсту;

(і) підготовку проекту кошторису доходів і видатків Євроюсту, та виконання бюджету Євроюсту;

(j) здійснення щодо персоналу Євроюсту повноважень, наданих відповідно до Положення про персонал органу, що уповноважений призначати персонал, та відповідно до Умов працевлаштування інших службовців органу, що уповноважений укладати трудові угоди з іншими службовцями ("повноваження органу, що уповноважений призначати персонал").

(к) забезпечення надання необхідної адміністративної підтримки для полегшення оперативної роботи Євроюсту;

(1) забезпечення надання підтримки Президенту і віце-президентам під час здійснення ними своїх обов’язків;

(m) підготовку проекту пропозиції щорічного бюджету Євроюсту, який перед затвердженням Колегією має розглядати Виконавча рада.

1. З метою виконання своїх завдань у невідкладних випадках, Євроюст запроваджує та підтримує черговий координаційний механізм ("ЧКМ"), призначений для безперервного отримання та опрацювання адресованих йому запитів. ЧКМ повинен бути доступний цілодобово і безперервно (24 години на добу та сім днів на тиждень).

2. Роботу ЧКМ забезпечує один представник ЧКМ від кожної держави-члена, при цьому таким представником може бути національний член, його або її заступник, асистент, який має повноваження діяти замість національного члена, або відряджений національний експерт. Представник ЧКМ повинен бути доступний цілодобово і безперервно (24 години на добу та сім днів на тиждень).

3. Представники ЧКМ повинні ефективно й без затримок опрацьовувати запити у своїх державах-членах.

1. Кожна держава-член призначає одного або декількох національних координаторів для Євроюсту.

2. Усі національні координатори, призначені державами-членами відповідно до параграфа 1, повинні мати навички й досвід, необхідні для здійснення ними їхніх повноважень.

3. Кожна держава-член повинна утворити національну координаційну систему Євроюсту для забезпечення координації роботи, яку виконують:

(a) національні координатори для Євроюсту;

(b) будь-які національні координатори з питань, що стосуються компетенції Європейської прокуратури;

(c) національні координатори для Євроюсту з питань, пов’язаних із тероризмом;

(d) національні координатори для Європейської судової мережі у кримінальних справах, та додатково до трьох інших контактних пунктів для Європейської судової мережі;

(е) національні члени або контактні пункти Мережі спільних слідчих груп, та національні члени або контактні пункти, створені рішеннями 2002/494/ЮВС, 2007/845/ЮВС та 2008/852/ЮВС;

(f) якщо застосовно, інші відповідні органи правосуддя.

4. Особи, зазначені у параграфах 1 і 3, зберігають свою посаду і статус відповідно до національного права, якщо це не матиме значного впливу на виконання ними обов’язків відповідно до цього Регламенту.

5. Національні координатори для Євроюсту повинні відповідати за функціонування своєї національної координаційної системи Євроюсту. Якщо призначено кілька координаторів для Євроюсту, один із них повинен відповідати за функціонування своєї національної координаційної системи Євроюсту.

6. Національних координаторів Євроюсту інформують про всі засідання їхньої національної координаційної системи Євроюсту, на яких розглядають питання, пов’язані з конкретними справами. Національні члени можуть брати участь у таких засіданням мірою необхідності.

7. Кожна національна координаційна система Євроюсту сприяє здійсненню завдань Євроюсту у відповідній державі-члені, зокрема, шляхом:

(a) забезпечення того, що система управління справами, зазначена у статті 23, отримує інформацію, яка стосується відповідної держави-члена, в ефективний та надійний спосіб;

(b) допомоги у визначенні того, чи запит необхідно опрацьовувати за допомоги Євроюсту або Європейської судової мережі;

(c) допомоги національному члену у визначенні релевантних органів для виконання запитів і рішень щодо судової співпраці, у тому числі запитів і рішень, які ґрунтуються на інструментах, спрямованих на реалізацію принципу взаємного визнання;

(d) підтримання тісних відносин із національним підрозділом Європолу, іншими контактними пунктами Європейської судової мережі та іншими відповідними компетентними національними органами.

8. Для досягнення цілей, зазначених у параграфі 7, особи, визначені у параграфі 1 і пунктах (а), (b) і (с) параграфа 3, повинні, та особи або органи, зазначені в пунктах (d) і (е) параграфа 3, можуть бути приєднані до системи управління справами відповідно до цієї статті та статей 23, 24, 25 і 34. Витрати, пов’язані з приєднанням до системи управління справами, покриваються із загального бюджету Союзу.

9. У творення національної координаційної системи Євроюсту і призначення національних координаторів не обмежує національних членів у прямому контакті з компетентними органами у його або її державі-члені.

1. Компетентні органи держав-членів здійснюють обмін із Євроюстом усією інформацією, необхідною для виконання ним своїх завдань відповідно до статей 2 і 4, із дотриманням застосовних правил щодо захисту даних. Така інформація включає щонайменше інформацію, зазначену в параграфах 4, 5 і 6 цієї статті.

2. Надсилання інформації Євроюсту повинно тлумачитися як запит на допомогу Євроюсту щодо відповідної справи лише в тому разі, якщо це безпосередньо вказано компетентним органом.

3. Національні члени без попереднього дозволу здійснюють між собою та зі своїми компетентними національними органами обмін усією інформацією, необхідною для виконання Євроюстом його завдань. Зокрема, компетентні національні органи повинні негайно інформувати своїх національних членів про справу, яка їх стосується.

4. Компетентні національні органи повинні інформувати своїх національних членів про утворення спільних слідчих груп та про результати роботи таких груп.

5. Компетентні національні органи повинні без неналежних затримок інформувати національних членів про справи, які стосуються принаймні трьох держав-членів, щодо яких запити і рішення стосовно судової співпраці, включаючи запити і рішення, які ґрунтуються на інструментах, спрямованих на реалізацію принципу взаємного визнання, було надіслано принаймні двом державам-членам, якщо виконано одну або більше таких умов:

(а) у державі-члені, яка надіслала або видала запит, відповідний злочин карається позбавленням волі або триманням під вартою, при цьому максимальний період покарання становить принаймні п’ять або шість років, на розсуд відповідної держави-члена, і включає таке:

(і) торгівля людьми;

(ii) сексуальне насильство або сексуальна експлуатація, включно з дитячою порнографією та сексуальним домаганням до дітей;

(iii) торгівля наркотиками;

(iv) незаконна торгівля вогнепальною зброєю, її складовими частинами чи компонентами, або боєприпасами чи вибуховими речовинами;

(v) корупція;

(vi) злочини проти фінансових інтересів Союзу;

(vii) підроблення грошей або платіжних засобів,

(viii) відмивання грошей;

(iх) комп’ютерні злочини;

(b) наявні фактичні ознаки участі злочинної організації;

(c) наявні ознаки того, що справа може мати значний транскордонний вимір або наслідки на рівні Союзу, або вона може негативно вплинути на інші держави-члени, ніж безпосередньо залучені.

6. Компетентні національні органи повинні інформувати своїх національних членів про:

(a) випадки, у яких виникли або можуть виникнути конфлікти юрисдикцій;

(b) контрольовані постачання, які стосуються принаймні трьох країн, щонайменше дві з яких є державами-членами;

(c) повторювані труднощі або відмови стосовно виконання запитів на судову співпрацю або рішень стосовно неї, включно із запитами й рішеннями, які ґрунтуються на інструментах, спрямованих на реалізацію принципу взаємного визнання.

7. Компетентні національні органи не зобов’язані надавати інформацію у конкретному випадку, якщо це може зашкодити важливим національним безпековим інтересам або поставити під загрозу безпеку фізичних осіб.

8. Ця стаття не обмежує умов, визначених у двосторонніх або багатосторонніх угодах або робочих угодах між державами-членами і третіми країнами, зокрема, будь-яких умов, визначених третіми країнами стосовно використання інформації, наданої раніше.

9. Ця стаття не обмежує інших обов’язків стосовно надсилання інформації Євроюсту, у тому числі передбачених Рішенням Ради 2005/671/ЮВС (- 19).

10. Інформацію, зазначену в цій статті, надають у структурований спосіб, визначений Євроюстом. Компетентний національний орган не зобов’язаний надавати таку інформацію, якщо він уже надіслав її Євроюсту відповідно до інших положень цього Регламенту.

1. Євроюст без неналежної затримки повинен надавати національним компетентним органам інформацію про результати опрацювання інформації, включно з інформацією про наявність зв’язків зі справами, які вже було внесено до системи управління справами. Така інформація може включати персональні дані.

2. Якщо компетентний національний орган звертається до Євроюсту із запитом про надання інформації протягом певного часового проміжку, Євроюст повинен надіслати таку інформацію протягом такого часового проміжку.

1. Євроюст повинен запровадити систему управління справами, що складається з тимчасових робочих файлів і каталогу, які містять персональні дані, зазначені у додатку II, та неперсональні дані.

2. Система управління справами має на меті:

(a) підтримку управління і координації розслідувань і кримінальних переслідувань, щодо яких Євроюст надає допомогу, зокрема, шляхом створення перехресних посилань між інформацією;

(b) полегшення доступу до інформації про поточні розслідування і кримінальні переслідування;

(c) полегшення контролю законності опрацювання персональних даних Євроюстом та дотримання ним застосовних правил захисту даних.

3. Система управління справами повинна бути підключена до безпечного телекомунікаційного з’єднання, зазначеного у статті 9 Рішення Ради 2008/976/ЮВС (- 20).

4. Каталог повинен містити посилання на тимчасові робочі файли, опрацювання яких відбувається в межах Євроюсту, і не може містити жодних персональних даних, інших ніж ні, які зазначено у пунктах (1)(а)-(і), (к) і (m) та (2) додатка II.

5. При здійсненні своїх обов’язків національні члени можуть опрацьовувати дані в рамках окремих справ, над якими вони працюють, у тимчасовому робочому файлі. Вони повинні дозволяти старшому спеціалісту з питань захисту даних мати доступ до тимчасового робочого файлу. Національний член повинен повідомляти відповідному старшому спеціалісту з питань захисту даних про відкриття кожного нового тимчасового робочого файлу, який містить персональні дані.

6. Євроюст може не запроваджувати жодної іншої автоматизованої бази даних для опрацювання оперативних персональних даних, крім системи управління справами. Проте національний член може тимчасово зберігати та аналізувати персональні дані з метою визначення того, чи такі дані є релевантними для завдань Євроюсту і чи можуть вони бути включені до системи управління справами. Такі дані можуть тимчасово зберігатися протягом не довше трьох місяців.

1. Тимчасовий робочий файл відкриває відповідний національний член для кожної справи, щодо якої йому або їй надсилають інформацію, якщо таке надсилання відповідає цьому Регламенту або іншим застосовним правовим інструментам. Національний член несе відповідальність за управління тимчасовими робочими файлами, відкритими таким національним членом.

2. Національний член, який відкрив тимчасовий робочий файл, вирішує в кожному окремому випадку, чи зберігати тимчасовий робочий файл в обмеженому доступі, чи надати доступ до нього або до його частин іншим національним членам, персоналу Євроюсту з відповідними дозволами або будь-якій іншій особі, яка працює від імені Євроюсту, яка отримала необхідний дозвіл від адміністративного директора.

3. Національний член, який відкрив тимчасовий робочий файл, вирішує, яку інформацію, пов’язану з таким тимчасовим робочим файлом, необхідно вносити до каталогу відповідно до статті 23(4).

1. Якщо особи, зазначені у статті 20(3), підключені до системи управління справами, вони повинні мати доступ лише до:

(a) каталогу, якщо національний член, який вирішив про внесення даних до каталогу, чітко не заборонив такий доступ;

(b) тимчасових робочих файлів, відкритих національним членом їхньої держави-члена;

(c) тимчасових робочих файлів, відкритих національними членами інших держав-членів, і до яких національний член їхніх держав-членів отримав доступ, якщо національний член, який відкрив тимчасовий робочий файл, чітко не заборонив такий доступ.

2. Національний член відповідно до обмежень, визначених у параграфі 1 цієї статті, вирішує про ступінь доступу до тимчасових робочих файлів, який надається у його або її державі-члені особам, зазначеним у статті 20(3), якщо такі особи підключені до системи управління справами.

3. Кожна держава-член після консультацій зі своїм національним членом ухвалює рішення про ступінь доступу до каталогу, який у такій державі-члені надається особам, зазначеним у статті 20(3), якщо такі особи підключені до системи управління справами. Держави-члени повинні повідомити Євроюст та Комісію про свої рішення стосовно імплементації цього параграфа. Комісія повідомляє інші держави-члени про такі рішення.

4. Особи, яким було надано доступ відповідно до параграфа 2, повинні мати доступ до каталогу принаймні в обсязі, необхідному для доступу до тимчасових робочих файлів, до яких їм було надано доступ.

1. До опрацювання персональних даних Євроюстом застосовуються положення цього Регламенту та статті 3 і глави IX Регламенту (ЄС) 2018/1725. До опрацювання Євроюстом адміністративних персональних даних застосовуються положення Регламенту (ЄС) 2018/1725, за винятком глави IX зазначеного Регламенту.

2. Покликання на "застосовні правила захисту даних" у цьому Регламенті необхідно тлумачити як покликання на положення щодо захисту даних, викладені в цьому Регламенті та в Регламенті (ЄС) 2018/1725.

3. Правила захисту даних у зв’язку з опрацюванням оперативних персональних даних, які містяться в цьому Регламенті, вважаються спеціальними правилами захисту даних на доповнення загальних правил, викладених у статті 3 та главі IX Регламенту (ЄС) 2018/1725.

4. Євроюст повинен визначити часові обмеження для зберігання адміністративних персональних даних у положеннях щодо захисту даних у своєму внутрішньому регламенті.

1. Мірою, якою це необхідно для здійснення завдань Євроюсту, у межах своїх компетенцій та з метою здійснення своїх оперативних функцій він може опрацьовувати за допомогою автоматизованих засобів або у структурованих ручних картотеках відповідно до цього Регламенту лише оперативні персональні дані, перелічені в пункті 1 додатка II, стосовно осіб, які згідно з національним правом відповідних держав-членів є особами, щодо яких існують серйозні причини вважати, що вони вчинили або готуються вчинити кримінальний злочин, стосовно якого Євроюст має компетенцію, або особами, яких було визнано винними у вчиненні такого злочину.

2. Євроюст може опрацьовувати лише оперативні персональні дані, перелічені у пункті 2 додатка II, стосовно осіб, які згідно з національним правом відповідних держав-членів вважаються жертвами або іншими сторонами кримінального злочину, як-от особами, які можуть бути викликані як свідки у кримінальному розслідуванні або переслідуванні, стосовного одного або декількох типів кримінальних злочинів, зазначених у статті 3, особами, які здатні надати інформацію щодо кримінальних злочинів, або контактними особами чи спільниками особи, зазначеної у параграфі 1. Опрацювання таких персональних даних може здійснюватися лише якщо це необхідно для виконання завдань Євроюсту в межах його компетенції та з метою здійснення ним своїх оперативних функцій.

3. У виключних випадках протягом обмеженого періоду, який не повинен перевищувати час, необхідний для завершення справи, щодо якої здійснюється опрацювання даних, Євроюст може також опрацьовувати оперативні персональні дані, інші ніж персональні дані, зазначені в додатку II, що стосуються обставин злочину, якщо їх опрацювання є необхідним для цілей, вказаних у параграфі 1, і якщо такі дані є безпосередньо значущими для поточних розслідувань, які координує або допомагає координувати Євроюст, та є складовою таких розслідувань. Старшого спеціаліста з питань захисту даних, зазначеного у статті 36, негайно інформують про випадки опрацювання таких оперативних персональних даних, та інформують про конкретні обставини, які обґрунтовують необхідність опрацювання таких оперативних персональних даних. Якщо такі дані стосуються свідків або жертв у розумінні параграфа 2 цієї статті, рішення щодо їх опрацювання ухвалюється спільно з відповідними національними членами.

4. Євроюст може опрацьовувати спеціальні категорії оперативних персональних даних відповідно до статті 76 Регламенту (ЄС) 2018/1725. Такі дані не можуть підлягати опрацюванню в каталозі, зазначеному у статті 23(4) цього Регламенту. Якщо такі дані стосуються свідків або жертв у розумінні параграфа 2 цієї статті, рішення щодо їх опрацювання повинні ухвалювати відповідні національні члени.

Оператор або будь-яка особа, яка діє з уповноваження Євроюсту або оператора, що має доступ до оперативних персональних даних, не повинна опрацьовувати такі дані без вказівок від Євроюсту, хіба що цього вимагає право Союзу або право держави-члена.

1. Оперативні персональні дані, що їх опрацьовує Євроюст, повинні зберігатися Євроюстом протягом часу, необхідного для виконання ним своїх завдань. Зокрема, без обмеження параграфа 3 цієї статті, оперативні персональні дані, зазначені у статті 27, не можуть зберігатися після таких дат, залежно від того, яка з них настане першою:

(a) дата, на яку переслідування припинено у зв’язку зі спливом строків давності в усіх державах-членах, які залучені до розслідування та переслідування;

(b) дата, на яку Євроюст було повідомлено про виправдання особи, і відповідне судове рішення стало остаточним, про що відповідна держава-член зобов’язана повідомити Євроюст без затримки;

(с) три роки після того, як судове рішення в останній державі-члені, яка залучена в розслідування або переслідування, стало остаточним;

(d) дата, на яку Євроюст і відповідні держави-члени разом встановили або дійшли згоди про те, що більше немає необхідності в тому, щоб Євроюст координував розслідування та переслідування, якщо не існує обов’язку надавати Євроюсту таку інформацію відповідно до статті 21(5) або (6);

(е) три роки після дати, коли оперативні персональні дані було надіслано відповідно до статті 21(5) або (6).

2. Дотримання термінів зберігання, зазначених у параграфі 1 цієї статті, постійно перевіряється належними засобами автоматичного опрацювання Євроюсту, особливо з моменту, коли Євроюст закрив справу. Перевірка потреби у зберіганні даних також проводиться кожні три роки після їх внесення; результати таких перевірок застосовуються до справи в цілому. Якщо оперативні персональні дані, зазначені у статті 27(4), зберігаються протягом періоду, що перевищує п’ять років, про це повідомляють Європейського інспектора із захисту даних.

3. Перед закінченням одного з термінів зберігання, зазначених у параграфі 1, Євроюст повинен перевірити потребу в подальшому зберіганні оперативних персональних даних, якщо це потрібно для виконання ним своїх завдань. Він може ухвалити рішення шляхом відступу щодо зберігання таких даних до наступної перевірки. Причини для подальшого зберігання повинні бути обґрунтовані і зафіксовані. За відсутності на момент перевірки ухваленого рішення про подальше зберігання оперативних персональних даних, такі дані повинні автоматично видалятися.

4. Якщо відповідно до параграфа 3 оперативні персональні дані зберігалися довше за терміни зберігання, зазначені в параграфі 1, Європейський інспектор із захисту даних також перевіряє потребу у зберіганні таких даних кожні три роки.

5. Після спливу терміну зберігання останнього елемента автоматизованих даних з файлу, усі документи з файлу повинні бути знищені за винятком будь-яких оригінальних документів, які Євроюст отримав від національних органів, і які необхідно повернути їх надавачу.

6. Якщо Євроюст координує розслідування або кримінальне переслідування, залучені національні члени інформують один одного кожного разу, коли вони отримують інформацію про те, що справу було закрито або що всі судові рішення по справі стали остаточними.

7. Параграф 5 не застосовують, якщо:

(a) це зашкодить інтересам суб’єкта даних, який потребує захисту; у таких випадках оперативні персональні дані використовують лише з чітко висловленої письмової згоди суб’єкта даних;

(b) суб’єкт даних оскаржує точність і правильність оперативних персональних даних; у таких випадках параграф 5 не застосовується протягом періоду, який дає змогу державам-членам або Євроюсту, залежно від випадку, перевірити точність і правильність таких даних;

(c) оперативні персональні дані планується зберігати для цілей підтвердження або для формування, здійснення чи захисту правових претензій;

(d) суб’єкт даних виступає проти знищення оперативних персональних даних і натомість вимагає обмеження їх застосування; або

(е) оперативні персональні дані надалі потрібні для цілей архівування в суспільних інтересах або для статистичних цілей.

Євроюст та держави-члени визначають механізми для забезпечення того, щоб у всіх інформаційних системах здійснювалися заходи безпеки, зазначені у статті 91 Регламенту (ЄЄ) 2018/1725.

1. Кожний суб’єкт даних, який бажає здійснити право доступу, зазначене у статті 80 Регламенту (ЄЄ) 2018/1725, до оперативних персональних даних, які стосуються суб’єкта даних та які були опрацьовані Євроюстом, можуть звертатися із запитом до Євроюсту або національного наглядового органу в державі-члені на вибір суб’єкта даних. Орган надсилає запит Євроюсту без затримки та, у будь-якому разі, протягом місяця з моменту його отримання.

2. Євроюст відповідає на запит без неналежної затримки та в будь-якому разі протягом трьох місяців з моменту його отримання Євроюстом.

3. Євроюст проводить консультації з компетентними органами відповідних держав-членів щодо рішення, яке належить ухвалити у відповідь на запит. Рішення про надання доступу до даних Євроюст ухвалює у тісній співпраці з державами-членами, яких безпосередньо стосується повідомлення таких даних. Якщо держава-член висловлює заперечення проти рішення Євроюсту, вона повідомляє Євроюст про причини свого заперечення. Євроюст повинен враховувати будь-яке таке заперечення. Відповідні національні члени повинні згодом повідомити компетентні органи про зміст рішення Євроюсту.

4. Відповідні національні члени розглядають запит та ухвалюють рішення від імені Євроюсту. Якщо залучені національні члени не можуть дійти згоди, вони передають справу на розгляд Колегії, яка ухвалює рішення щодо запиту більшістю у складі двох третин голосів.

У випадках, визначених у статті 81 Регламенту (ЄЄ) 2018/1725, Євроюст інформує суб’єкта даних після проведення консультацій із компетентними органами відповідних держав-членів згідно зі статтею 31(3) цього Регламенту.

Без обмеження винятків, визначених у статті 29(7) цього Регламенту, якщо опрацювання оперативних персональних даних було обмежено відповідно до статті 82(3) Регламенту (ЄЄ) 2018/1725, такі оперативні персональні дані опрацьовуються лише з метою захисту прав суб’єкта даних або іншої фізичної чи юридичної особи, яка є стороною у провадженні, у якому стороною є Євроюст, або для цілей, встановлених у статті 82(3) Регламенту (ЄЄ) 2018/1725.

Лише національні члени, їхні заступники, асистенти та відряджені національні експерти з відповідними дозволами, особи, зазначені у статті 20(3) мірою, якою зазначені особи мають доступ до системи управління справами, та персонал Євроюсту з відповідними дозволами можуть, для цілей успішного виконання завдань Євроюсту, мати доступ до оперативних персональних даних, які Євроюст опрацьовує у межах, передбачених статтями 23, 24 і 25.

1. Євроюст веде облік усіх категорій дій із опрацювання в межах своєї відповідальності. Облік повинен містити усю зазначену нижче інформацію:

(a) контактні дані Євроюсту та ім’я і контактні дані старшого спеціаліста з питань захисту даних;

(b) цілі опрацювання;

(c) опис категорій суб’єктів даних та категорій оперативних персональних даних;

(d) категорії отримувачів, яким було або буде розкрито оперативні персональні дані, включно з отримувачами у третіх країнах або міжнародних організаціях;

(е) якщо застосовно, пересилання оперативних персональних даних третій країні або міжнародній організації, включно із зазначенням такої третьої країни або міжнародної організації;

(f) якщо застосовно, передбачені часові обмеження для знищення різних категорій даних;

(g) якщо застосовно, загальний опис технічних та організаційно-безпекових заходів, зазначених у статті 91 Регламенту (ЄС) 2018/1725.

2. Записи, вказані у параграфі 1, повинні бути в письмовій формі, у тому числі й в електронній формі.

3. Євроюст повинен надати записи Європейському інспектору із захисту даних на його запит.

1. Старшого спеціаліста з питань захисту даних призначає Виконавча рада. Старший спеціаліст з питань захисту даних (Data Protection Officer) - це працівник, спеціально призначений з цією метою. Під час здійснення своїх завдань старший спеціаліст з питань захисту даних повинен діяти незалежно і не отримувати жодних вказівок.

2. Старшого спеціаліста з питань захисту даних призначають на підставі його або її професійних якостей і, зокрема, експертних знань із права та практики захисту даних, а також здатності виконувати свої завдання відповідно до цього Регламенту, зокрема ті, які зазначено у статті 38.

3. Вибір старшого спеціаліста з питань захисту даних не повинен спричиняти конфлікту інтересів між його або її обов’язками як старшого спеціаліста з питань захисту даних та будь-якими іншими посадовими обов’язками, які він або вона може виконувати, зокрема, у частині застосування цього Регламенту.

4. Старшого спеціаліста з питань захисту даних призначають на посаду строком на чотири роки з правом повторного призначення з максимально можливим загальним терміном перебування на посаді вісім років. Старший спеціаліст з питань захисту даних може бути звільнений зі своєї посади Виконавчою радою лише за згодою Європейського інспектора із захисту даних, якщо він або вона більше не відповідає вимогам, встановленим для виконання ним або нею своїх посадових обов’язків.

5. Євроюст оприлюднює контактні дані старшого спеціаліста з питань захисту даних та повідомляє їх Європейському інспектору із захисту даних.

1. Євроюст забезпечує належне і своєчасне залучення старшого спеціаліста з питань захисту даних до всіх питань, які стосуються захисту персональних даних.

2. Євроюст підтримує старшого спеціаліста з питань захисту даних у виконанні завдань, зазначених у статті 38, шляхом надання ресурсів і персоналу, необхідних для здійснення зазначених завдань, та шляхом надання доступу до персональних даних і операцій з опрацювання, а також шляхом забезпечення підтримки рівня його або її експертних знань.

3. Євроюст забезпечує, щоб старший спеціаліст з питань захисту даних не отримував жодних вказівок стосовно виконання своїх завдань. Старший спеціаліст з питань захисту даних не може бути звільнений або покараний Виконавчою радою за виконання своїх завдань. Старший спеціаліст з питань захисту даних звітує стосовно оперативних персональних даних безпосередньо Колегії та звітує стосовно адміністративних персональних даних Виконавчій раді.