(69) Необхідність забезпечувати належний рівень захисту приватності та персональних даних, які передають та опрацьовують у зв’язку з використанням електронних комунікаційних мереж у Співтоваристві, вимагає дієвих виконавчих повноважень та повноважень забезпечувати виконання, аби адекватним чином стимулювати дотримання законодавчих вимог. Компетентні національні органи та, за доцільності, інші відповідні національні органи повинні мати достатні повноваження та ресурси для ефективного розслідування випадків невідповідності, у тому числі повноваження отримувати будь-яку відповідну інформацію, необхідну їм для ухвалення рішень щодо скарг та накладання санкцій у разі невідповідності.
(70) Імплементація та забезпечення виконання положень цієї Директиви часто вимагає співпраці між національними регуляторними органами двох або більше держав-членів, наприклад, у боротьбі з транскордонним спамом та програмами-шпигунами. Для забезпечення безперебійної та оперативної співпраці, в таких випадках відповідні національні органи повинні визначити процедури, що перевірятимуться Комісією, і які стосуються, наприклад, кількості та формату інформації, якою обмінюються органи, чи строків, яких необхідно дотримуватися. Такі процедури також нададуть можливість гармонізувати відповідні зобов’язання учасників ринку, сприяючи створенню рівних умов конкуренції в Співтоваристві.
(71) Транскордонна співпраця та забезпечення виконання повинні бути посилені відповідно до існуючих транскордонних механізмів Співтовариства щодо забезпечення виконання, наприклад, встановлених у Регламенті (ЄС) № 2006/2004 (Регламент про співпрацю у сфері захисту споживачів) (- 16), шляхом внесення змін до цього Регламенту.
(72) Інструменти, необхідні для імплементації Директив 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) та 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації), повинні бути ухвалені відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення процедур здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії (- 17).
(73) Зокрема, Комісія повинна бути вповноважена ухвалювати імплементаційні інструменти для дієвого доступу до служб "112", а також адаптовувати додатки до технічного прогресу або зміни попиту на ринку. Вона також повинна бути уповноважена ухвалювати імплементаційні інструменти щодо вимог до інформування та повідомлення, а також безпеки опрацювання даних. Оскільки такі інструменти мають загальну сферу застосування і призначені для зміни несуттєвих елементів Директив 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) та 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації) шляхом доповнення їх новими несуттєвими елементами, вони повинні бути ухвалені згідно з регуляторною процедурою з ретельним вивченням, передбаченою в статті 5a Рішення 1999/468/ЄС. З огляду на те, що проведення регуляторної процедури з ретельним вивченням у межах звичайних часових рамок може в деяких виняткових ситуаціях перешкоджати своєчасному ухваленню імплементаційних інструментів, Європейський Парламент, Рада і Комісія повинні діяти швидко для забезпечення вчасного ухвалення таких інструментів.
(74) Ухвалюючи імплементаційні інструменти щодо безпеки опрацювання даних, Комісія повинна консультуватися з усіма відповідними європейськими органами та організаціями (Європейським агентством мережевої та інформаційної безпеки (ENISA), Європейським інспектором з захисту даних та Робочою групою з захисту фізичних осіб у сфері опрацювання персональних даних, створеною на підставі статті 29 Директиви 95/46/ЄС), а також з іншими відповідними стейкхолдерами, зокрема для того, аби мати інформацію про найкращі доступні технічні та економічні засоби для покращення імплементації Директиви 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації).
(75) Таким чином, необхідно внести відповідні зміни до Директив 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) і 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації).
(76) Згідно з пунктом 34 Міжінституційної угоди щодо кращого законотворення (- 18), держав-членів заохочують до складання, у власних інтересах та в інтересах Комісії, своїх власних таблиць, які ілюструють, наскільки можливо, кореляцію між Директивами 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) і 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації) та транспозиційними інструментами, а також до їх оприлюднення,
__________
(-16) ОВ L 364, 09.12.2004, с. 1.
(-17) ОВ L 184, 17.07.1999, с. 23.
(-18) ОВ C 321, 31.12.2003, с. 1.
УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Зміни до Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу)
Внести до Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) такі зміни:
1) Текст статті 1 викласти в такій редакції:
"Стаття 1
Предмет та сфера застосування
1. У рамках Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива) ця Директива стосується надання кінцевим користувачам електронних комунікаційних мереж та послуг. Метою є забезпечення на всій території Співтовариства загальнодоступних послуг хорошої якості за допомогою дієвої конкуренції та вибору, а також подолання обставин, за яких ринок не задовольняє належним чином потреби кінцевих користувачів. Директива також містить положення щодо деяких аспектів термінального обладнання, в тому числі положення, спрямовані на полегшення доступу для кінцевих користувачів з інвалідністю.
2. Ця Директива встановлює права кінцевих користувачів і відповідні зобов’язання підприємств, що надають загальнодоступні електронні комунікаційні мережі та послуги. Що стосується забезпечення надання універсальної послуги в умовах відкритих та конкурентних ринків, ця Директива визначає мінімальний набір послуг визначеної якості, до яких мають доступ усі кінцеві користувачі за помірною ціною з огляду на конкретні національні обставини, без викривлення конкуренції. Ця Директива також встановлює зобов’язання щодо надання певних обов’язкових послуг.
3. Ця Директива не вимагає і не забороняє умови, що встановлюються надавачами загальнодоступних електронних комунікацій та послуг, що обмежують доступ кінцевих користувачів до послуг і застосунків та/або їх використання, якщо це дозволено відповідно до національного права та не порушує право Співтовариства, але встановлює зобов’язання надавати інформацію про такі умови. Національні інструменти щодо доступу кінцевих користувачів до послуг і застосунків через електронні комунікаційні мережі або користування ними повинні поважати фундаментальні права і свободи фізичних осіб, у тому числі щодо приватності та належної правової процедури, як це визначено в статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та фундаментальних свобод.
4. Положення цієї Директиви щодо прав кінцевих користувачів необхідно застосовувати без обмеження правил Співтовариства щодо захисту прав споживачів, зокрема Директив 93/13/EC та 97/7/ЄС , а також національних правил відповідно до права Співтовариства.";
2) Текст статті 2 викласти в такій редакції:
(a) пункт (b) видалити;
(b) пункти (c) і (d) викласти в такій редакції:
"(c) "загальнодоступна телефонна послуга" означає послугу, доступну громадськості для здійснення і прийому, прямо або опосередковано, національних або національних і міжнародних викликів через один або декілька номерів національного або міжнародного плану телефонної нумерації;
(d) "географічний номер" означає номер з національного плану нумерації, частина номерної структури якого має географічне значення, яке використовується для маршрутизації викликів до фізичного місця розташування пункту закінчення мережі (NTP);";
(c) пункт (e) видалити;
(d) пункт (f) викласти в такій редакції:
"(f) "негеографічний номер" означає номер з національного плану нумерації, який не є географічним номером. Brn включає в себе, між іншим, мобільні, безкоштовні номери, а також номери з преміум-тарифом.";
3) Текст статті 4 викласти в такій редакції:
"Стаття 4
Надання доступу у фіксованому місці та надання телефонних послуг
1. Держави-члени повинні забезпечувати виконання всіх обґрунтованих запитів на підключення до комунікаційної мережі загального користування у фіксованому місці щонайменше одним підприємством.
2. Таке надане підключення повинно підтримувати передачу голосу, факсиміле та даних з такою швидкістю їх передачі, яка є достатньою для забезпечення функціонального доступу до мережі Інтернет, з урахуванням переважаючих технологій, які використовує більшість абонентів, а також технологічної здійсненності.
3. Держави-члени повинні забезпечувати виконання щонайменше одним підприємством усіх обґрунтованих вимог щодо надання загальнодоступної послуги телефонного зв’язку через мережеве з’єднання, зазначене в параграфі 1, що дозволяє здійснювати та отримувати національні та міжнародні виклики.";
4) Текст статті 5(2) викласти в такій редакції:
"2. Довідники, зазначені в параграфі 1, повинні містити всіх абонентів загальнодоступних телефонних послуг, відповідно до положень статті 12 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 року про опрацювання персональних даних і захист приватності у сфері електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні комунікації) (*).
__________
(*) ОВ L 201, 31.07.2002, с. 37".
5) назву статті 6 і пункт 6(1) викласти у такій редакції:
"Таксофони та інші точки доступу до голосової телефонії загального користування
1. Держави-члени повинні забезпечувати можливість національних регуляторних органів накладати зобов’язання на підприємства щодо забезпечення надання таксофонів та інших точок доступу до голосової телефонії загального користування для задоволення обґрунтованих потреб кінцевих користувачів з точки зору географічного покриття, кількості телефонних апаратів або інших точок доступу, доступності для кінцевих користувачів з інвалідністю та якості послуг.";
6) Текст статті 7 викласти в такій редакції:
"Стаття 7
Заходи для кінцевих споживачів з інвалідністю
1. Якщо у главі IV не вказані вимоги, що забезпечують рівнозначний ефект, держави-члени повинні вживати спеціальні заходи для забезпечення рівнозначності доступу до зазначених у статті 4(3) і статті 5 послуг та їх цінової доступності кінцевим користувачам з інвалідністю такому рівню, який отримують інші кінцеві користувачі. Держави-члени можуть зобов’язати національні регуляторні органи оцінювати загальну потребу і конкретні вимоги, у тому числі обсяг і конкретну форму таких спеціальних заходів для кінцевих користувачів з інвалідністю.
2. Держави-члени можуть вживати спеціальні заходи, зважаючи на національні обставини, щоб забезпечити кінцевим користувачам з інвалідністю можливість вибору підприємств і надавачів послуг, доступних для більшості кінцевих користувачів.
3. Вживаючи заходів, зазначених в параграфах 1 і 2, держави-члени повинні заохочувати дотримання відповідних стандартів або специфікацій, опублікованих відповідно до статей 17 і 18 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).";
7) статтю 8 доповнити таким абзацом:
"3. Якщо підприємство, призначене відповідно до параграфа 1, має намір передати значну частину або всі активи своєї локальної мережі доступу на користь окремої юридичної особи з іншим власником, воно своєчасно повідомляє про це заздалегідь національний регуляторний орган для того, щоб дозволити такому органу оцінити вплив запланованої транзакції на надання доступу у фіксованим місці та телефонних послуг відповідно до статті 4. Національний регуляторний орган може накладати, змінювати або скасовувати спеціальні зобов’язання відповідно до статті 6(2) Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію).";
8) Текст статті 9(1) і (2) викласти в такій редакції:
"1. Національні регуляторні органи повинні здійснювати моніторинг розвитку та рівня роздрібних тарифів на послуги, зазначені у статтях 4-7, які підпадають під зобов’язання щодо надання універсальної послуги, що їх або надають призначені підприємства або вони є доступними на ринку, якщо жодне підприємство не призначено щодо таких послуг, зокрема, що стосується національних споживчих цін і доходів.
2. Держави-члени можуть, з огляду на національні обставини, вимагати від призначених підприємств надавати споживачам тарифні опції або пакети послуг, відмінні від тих, що надаються за звичайних комерційних умов, зокрема для забезпечення відсутності перешкод для користувачів з низькими доходами або з особливими соціальними потребами стосовно доступу до мережі, зазначеної в статті 4(1), або використання послуг, зазначених у статті 4(3) і статтях 5, 6 і 7 відповідно до зобов’язань щодо надання універсальної послуги, яку надають призначені підприємства.";
9) Текст статті 11(4) викласти в такій редакції:
"4. Національні регуляторні органи повинні бути в змозі встановлювати цільові показники для підприємств із зобов’язаннями щодо надання універсальної послуги. При цьому національні регуляторні органи повинні враховувати погляди заінтересованих сторін, зокрема, як зазначено в статті 33.";
10) назву глави III викласти в такій редакції:
РЕГУЛЯТОРНИЙ КОНТРОЛЬ ПІДПРИЄМСТВ ЗІ ЗНАЧНОЮ РИНКОВОЮ ВЛАДОЮ НА КОНКРЕТНИХ РОЗДРІБНИХ РИНКАХ";
11) Статтю 16 видалити;
12) Текст статті 17 викласти в такій редакції:
(a) параграф 1 викласти в такій редакції:
"1. Держави-члени повинні забезпечувати накладання національними регуляторними органами відповідних регулятивних зобов’язань на підприємства, визначені як такі, що мають значну ринкову владу на даному роздрібному ринку згідно зі статтею 14 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), якщо:
(a) у результаті аналізу ринку, проведеного відповідно до статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), національний регуляторний орган встановив, що даний роздрібний ринок, визначений відповідно до статті 15 зазначеної Директиви , не є ефективно конкурентним; та
(b) національний регуляторний орган робить висновок про те, що зобов’язання, накладені згідно зі статтями 9-13 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), не призведуть до досягнення цілей, встановлених у статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).";
(b) параграф 3 видалити;
13) статті 18 і 19 видалити;
14) текст статей 20 - 23 викласти в такій редакції:
"Стаття 20
Договори
1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб споживачі та інші кінцеві користувачі під час замовлення послуг, що забезпечують підключення до комунікаційної мережі загального користування та/або загальнодоступних електронних комунікаційних послуг на вимогу мали право укласти договір із підприємством чи підприємствами, які надають таке підключення та/або послуги. У договорі необхідно зазначати в чіткій, зрозумілій та легкодоступні формі щонайменше наступне:
(a) ідентифікаційні дані і адресу підприємства;
(b) послуги, що надаються, зокрема,
- чи надається доступ до служб екстреної допомоги та інформація про місцезнаходження особи, що здійснює виклик, та чи існують будь-які обмеження щодо надання послуг екстреної допомоги відповідно до статті 26,
- інформація про будь-які інші умови, що обмежують доступ до послуг та застосунків та/або їх використання у разі, якщо такі умови дозволені національним законодавством відповідно до права Співтовариства,
- запропоновані мінімальні рівні якості послуг, а саме час на початкове підключення та, у відповідних випадках, інші параметри якості послуг, визначені національними регуляторними органами,
- інформація про будь-які процедури, запроваджені підприємством для вимірювання трафіку та керування ним з тим, щоби запобігти завантаженню та перевантаженню мережевої лінії зв’язку, а також інформація про те, яким чином такі процедури можуть вплинути на якість послуги,
- запропоновані типи технічного обслуговування та послуг підтримки користувачів, що надаються, а також засоби зв’язку з такими службами,
- будь-які обмеження, накладені надавачем послуг на використання постаченого термінального обладнання;
(c) у разі існування зобов’язання згідно зі статтею 25 - можливості вибору абонента щодо включення або невключення його (її) персональних даних до телефонного довідника, та відповідні дані;
(d) детальні дані про ціни і тарифи, засоби, за допомогою яких можна отримувати актуальну інформацію про всі застосовувані тарифи і збори на технічне обслуговування, запропоновані способи оплати та будь-які відмінності у вартості, пов’язані зі способами оплати;
(e) строк дії договору та умови для продовження і припинення надання послуг і дії договору, у тому числі:
- будь-яка мінімальна тривалість використання або строк, необхідний для того, щоб скористатися акційними умовами,
- будь-які збори, пов’язані з перенесенням номерів та інших ідентифікаторів,
- будь-які збори, що підлягають сплаті у разі розірвання договору, включно з будь-яким відшкодуванням витрат на термінальне обладнання,
(f) будь-які домовленості щодо компенсації і відшкодування, що їх застосовують, якщо рівні якості послуг не відповідають договірним умовам;
(g) засоби ініціювання процедур щодо врегулювання спорів відповідно до статті 34;
(h) тип заходу, якого може вжити підприємство у відповідь на випадки порушення безпеки або цілісності мереж, або у разі загроз та існування вразливих місць.
Держави-члени можуть також вимагати, щоб договір включав будь-яку інформацію, яку у цих цілях можуть надати відповідні органи публічної влади, щодо використання електронних комунікаційних послуг мереж та послуг для залучення до незаконної діяльності або поширення шкідливого контенту, а також засобів захисту від ризиків для особистої безпеки, приватності та персональних даних, зазначених у статті 21(4), та таких, що мають відношення до послуг, що надаються.
2. Держави-члени повинні забезпечити абонентам право розірвати їхній договір без будь-яких санкцій після повідомлення про зміну договірних умов, запропоновану підприємствами, що надають електронні комунікаційні мережі та/або послуги. Відповідне повідомлення необхідно надсилати абонентам не менше ніж за місяць до внесення будь-яких таких змін, і водночас їх необхідно поінформувати про їхнє право відмовитися від договору, без санкцій, якщо вони не приймають нові умови. Держави-члени повинні забезпечити можливість національних регуляторних органів визначати формат таких повідомлень.
Cтаття 21
Прозорість і оприлюднення інформації
1. Держави-члени повинні забезпечувати здатність національних регуляторних органів зобов’язувати підприємства, що надають електронні комунікаційні мережі загального користування та/або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, оприлюднювати прозору, порівнювану, достовірну та актуальну інформацію щодо застосовуваних цін та тарифів, будь-яких зборів, що підлягають сплаті у разі розірвання договору, та щодо стандартних умов доступу до послуг, які вони надають, а також їх використання кінцевими користувачами та споживачами відповідно до додатка II. Таку інформацію необхідно оприлюднювати у чіткій, зрозумілій та легкодоступній формі. Національні регуляторні органи можуть визначати додаткові вимоги щодо форми оприлюднення такої інформації.
2. Національні регуляторні органи повинні сприяти забезпеченню порівнюваної інформації для надання можливості кінцевим користувачам та споживачам робити незалежну оцінку вартості різних схем користування, наприклад, за допомогою інтерактивних помічників або подібних технологій. У разі, якщо такі допоміжні засоби не доступні на ринку безкоштовно чи за розумною ціною, держави-члени повинні забезпечити для національних регуляторних органів можливість самим надавати такі помічники або технології, або закуповувати їх у третіх сторін. Треті сторони повинні мати право безоплатно користуватися інформацією, яку публікують підприємства, що надають електронні комунікаційні мережі та/або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, з метою продажу або надання таких інтерактивних помічників або подібних технологій.
3. Держави-члени повинні забезпечити для національних регуляторних органів можливість зобов’язувати підприємства, що надають електронні комунікаційні мережі загального користування та/або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, між іншим:
(a) надавати абонентам інформацію про застосовувані тарифи щодо будь-якого номеру чи послуги, яка підпадає під конкретні умови ціноутворення; що стосується окремих категорій послуг, національні регуляторні органи можуть вимагати негайного надання такої інформації, перед з’єднанням виклику;
(b) інформувати абонентів про будь-які зміни у доступі до служб екстреної допомоги або в інформації про місце знаходження особи, що здійснює виклик, у послузі, абонентами якої вони є;
(c) інформувати абонентів про будь-які зміни в умовах, що обмежують доступ до послуг і застосунків та/або їх використання у разі, якщо такі умови дозволено національним законодавством згідно із правом Співтовариства;
(d) надавати інформацію про будь-які процедури, запроваджені надавачем для вимірювання та формування трафіку з тим, аби запобігати навантаженню або перевантаженню мережевої лінії зв’язку, та про те, яким чином зазначені процедури можуть вплинути на якість послуги;
(e) інформувати абонентів про їхнє право визначати, включати чи не включати їхні персональні дані до телефонного довідника, та про типи зазначених даних згідно зі статтею 12 Директиви 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації); та
(f) регулярно інформувати абонентів з інвалідністю про подробиці щодо продуктів та послуг, призначених для них.
Якщо вважається доцільним, національні регуляторні органи перед накладанням будь-яких зобов’язань можуть сприяти заходам саморегулювання або спільного регулювання.
4. Держави-члени можуть вимагати від підприємств, зазначених у параграфі 3, безкоштовно поширювати інформацію, що становить суспільний інтерес, серед наявних і нових абонентів, у разі доцільності, за допомогою тих самих засобів, які що вони зазвичай використовують у комунікації зі своїми абонентами. У такому разі відповідні органи публічної влади повинні надати таку інформацію у стандартизованому форматі, яка, між іншим, повинна охоплювати такі теми:
(a) найпоширеніше використання електронних комунікаційних послуг для залучення до незаконної діяльності або поширення шкідливого контенту, зокрема, коли це може перешкоджати дотриманню прав та свобод інших, включно з порушенням авторського права та суміжних прав, а також їхні юридичні наслідки; та
(b) засоби захисту від ризиків для особистої безпеки, приватності та персональних даних під час користування електронними комунікаційними послугами.
Cтаття 22
Якість обслуговування
1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб національні регуляторні органи, взявши до уваги позицію зацікавлених сторін, мали можливість вимагати від підприємств, які надають загальнодоступні електронні комунікаційні мережі та/або послуги, оприлюднювати прозору, порівнювану, достовірну та актуальну інформацію для кінцевих користувачів щодо якості їхніх послуг та заходів, вжитих для забезпечення рівноцінного доступу для кінцевих користувачів з інвалідністю. Інформацію також необхідно надавати національному регуляторному органу на вимогу, до її опублікування.
2. Національні регуляторні органи можуть визначати, між іншим, параметри якості послуги, що підлягають вимірюванню, а також зміст, форму і спосіб публікації інформації, що буде оприлюднена, включно з можливими механізмами сертифікації якості, для забезпечення доступу кінцевих користувачів, у тому числі кінцевих користувачів з інвалідністю, до вичерпної, порівнюваної, надійної та зручної для користувачів інформації. За доцільності, можна використовувати параметри, означення і методи вимірювання, викладені в додатку ІІІ.
3. Щоб запобігти погіршенню обслуговування і перешкоджанню або уповільненню трафіку в мережах, держави-члени повинні забезпечувати можливість для національних регуляторних органів встановлювати для підприємства або підприємств, що надають комунікаційні мережі загального користування, мінімальні вимоги щодо якості обслуговування.
Національні регуляторні органи повинні завчасно, до встановлення будь-яких таких вимог, надавати Комісії зведені відомості про підстави для запровадження такого заходу, передбачені вимоги та запропонований план дій. Таку інформацію також необхідно надавати Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC). Комісія, вивчивши таку інформацію, може підготувати свої коментарі чи рекомендації з цього питання, зокрема, для попередження негативного впливу передбачених вимог на функціонування внутрішнього ринку. Національні регуляторні органи, ухвалюючи рішення щодо вимог, повинні максимально враховувати коментарі або рекомендації Комісії.
Cтаття 23
Доступність послуг
Держави-члени повинні вжити всі необхідні заходи для забезпечення якомога повнішого доступу до загальнодоступних телефонних послуг, що надаються через комунікаційні мережі загального користування, у випадку катастрофічного виходу мережі з ладу чи у форс-мажорних випадках. Держави-члени повинні забезпечити, щоб підприємства, які надають загальнодоступні телефонні послуги, вживали усі необхідні заходи для забезпечення безперервного доступу до служб екстреної допомоги.";
15) текст доповнити статтею такого змісту:
"Стаття 23a
Забезпечення кінцевим користувачам з інвалідністю рівноцінності в доступі та виборі
1. Держави-члени повинні надавати відповідним національним органам можливість, у разі доцільності, визначати вимоги, яких повинні дотримуватися підприємства, що надають загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, для забезпечення кінцевих користувачів з інвалідністю:
(a) доступом до електронних комунікаційних послуг, рівноцінним тому доступу, яким користується більшість кінцевих користувачів; та
(b) перевагами вибору підприємств та послуг, доступних більшості кінцевих користувачів.
2. Для того, щоби мати можливість ухвалити та реалізовувати спеціальні умови для кінцевих користувачів з інвалідністю, держави-члени повинні заохочувати доступність термінального обладнання, яке пропонує необхідні послуги та функції.";
16) Текст статті 25 викласти в такій редакції:
(a) назву викласти в такій редакції:
"Послуги довідки про телефонні номери"
(b) параграф 1 викласти в такій редакції:
"1. Держави-члени повинні забезпечувати абонентам загальнодоступних телефонних послуг право бути внесеними до загальнодоступного довідника, зазначеного в статті 5(l)(a), та надавати доступ до своєї інформації надавачам послуг довідки про телефонні номери та/або довідників згідно з параграфом 2.";
(c) параграфи 3, 4 і 5 викласти в такій редакції:
"3. Держави-члени повинні забезпечити можливість доступу до довідкових послуг для всіх кінцевих користувачів, яким надається загальнодоступна телефонна послуга. Національні регуляторні органи повинні мати можливість накладати зобов’язання та встановлювати умови для підприємств, які контролюють доступ кінцевих користувачів до надання послуг довідки про телефонні номери згідно з положеннями статті 5 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ). Такі зобов’язання та умови повинні бути об’єктивними, справедливими, недискримінаційними та прозорими.
4. Держави-члени не повинні підтримувати будь-які регулятивні обмеження, які заважають кінцевому користувачеві в одній державі-члені отримувати прямий доступ до послуги довідки про телефонні номери в іншій державі-члені через голосові виклики або SMS, та повинні вживати заходів для забезпечення такого доступу згідно зі статтею 28.
5. Параграфи 1-4 необхідно застосовувати за умови дотримання вимог законодавства Співтовариства щодо захисту персональних даних та приватності, зокрема, статті 12 Директиви 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації).";
17) Текст статей 26 і 27 викласти в такій редакції:
"Стаття 26
Служби екстреної допомоги та єдиний європейський номер для виклику екстреної допомоги
1. Держави-члени повинні забезпечити можливість для всіх кінцевих користувачів послуги, зазначеної у параграфі 2, включно з користувачами таксофонів, здійснювати виклик служб екстреної допомоги безкоштовно та без використання будь-яких засобів оплати, користуючись єдиним європейським номером для виклику екстреної допомоги "112" та будь-яким національним номером для виклику екстреної допомоги, визначеним державами-членами.
2. Держави-члени після консультацій з національними регуляторними органами, службами екстреної допомоги та надавачами послуг, повинні забезпечувати надання доступу до служб екстреної допомоги підприємствами, що надають кінцевим користувачам електронні комунікаційні послуги для вихідних національних викликів на номер або номери в національному плані нумерації.
3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб на виклики на єдиний європейський номер екстреної допомоги "112" відповідали належним чином та щоб вони були опрацьовані у спосіб, що найбільше підходить національній організації систем екстреної допомоги. На такі виклики необхідно відповідати та опрацьовувати їх принаймні настільки оперативно та ефективно, як дзвінки на національний номер або номери екстреної допомоги у разі, якщо ними надалі користуються.
4. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб доступ до служб екстреної допомоги для користувачів з інвалідністю був рівноцінним доступу, який мають інші кінцеві користувачі. Заходи, що їх вживають для забезпечення можливості доступу кінцевих користувачів з інвалідністю до служб екстреної допомоги, коли вони подорожують іншими державами-членами, повинні максимально ґрунтуватись на європейських стандартах або специфікаціях, оприлюднених згідно з положеннями статті 17 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), і вони не повинні перешкоджати державам-членам ухвалювати додаткові вимоги для виконання цілей цієї статті.
5. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб відповідні підприємства робили інформацію про місце знаходження абонента, який здійснює виклик, доступною безкоштовно органу, що опрацьовує екстрені виклики, як тільки виклик надходить до такого органу. Це стосується усіх дзвінків на єдиний європейський номер для виклику екстреної допомоги "112". Держави-члени можуть поширити це зобов’язання на виклики на національні номери екстреної допомоги. Компетентні регуляторні органи повинні встановити критерії точності та надійності інформації, що надається про місце знаходження абонента, який здійснює виклик.
6. Держави-члени повинні забезпечувати належне інформування громадян про існування і використання єдиного європейського номеру для виклику екстреної допомоги "112", зокрема, за допомогою ініціатив, конкретно спрямованих на осіб, які подорожують між державами-членами.
7. Для забезпечення ефективного доступу до служб "112" у державах-членах Комісія, після консультацій з BEREC, може ухвалювати технічні імплементаційні інструменти. Проте, такі технічні імплементаційні інструменти повинні ухвалюватися без обмеження для організації служб екстреної допомоги і не впливати на неї, оскільки знаходяться у виключній компетенції держав-членів.
Такі інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, необхідно ухвалювати згідно з регуляторною процедурою з ретельним вивченням, зазначеною у статті 37(2).
Cтаття 27
Європейські телефонні коди доступу
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб код "00" був стандартним міжнародним кодом доступу. Може бути встановлений чи продовжений спеціальний механізм для здійснення викликів між суміжними пунктами розташування через кордон між державами-членами. Кінцеві користувачі у зазначених пунктах повинні бути повністю поінформовані про такий механізм.
2. Юридична особа, заснована в Співтоваристві та призначена Комісією, повинна одноосібно відповідати за управління, включно з присвоєнням номерів, та сприяння розвитку Європейського простору телефонної нумерації (ETNS). Комісія повинна ухвалити необхідні імплементаційні правила.
3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб всі підприємства, що надають загальнодоступні послуги телефонного зв’язку, які дозволяють міжнародні виклики, опрацьовували усі дзвінки від/до ETNS за ставками, подібними до тих, що застосовуються до викликів від або до інших держав-членів.";
18) текст доповнити статтею такого змісту:
"Стаття 27a
Гармонізовані номери для гармонізованих послуг соціального значення, включно з номером гарячої лінії служби розшуку дітей
1. Держави-члени повинні сприяти використанню спеціальних номерів у діапазоні номерів, що починається зі "116", визначеному Рішенням Комісії 2007/116/ЄС від 15 лютого 2007 року про резервування національного діапазону номерів, що починається з "116", для гармонізованих номерів для гармонізованих послуг соціального значення (*). Вони повинні заохочувати надання на своїх територіях послуг, для яких зарезервовані такі номери.
__________
(*) ОВ L 49, 17.02.2007, с. 30.";
2. Держави-члени повинні забезпечувати максимальні можливості щодо доступу для кінцевих користувачів з інвалідністю до послуг, що надаються у діапазоні номерів "116". Заходи, вжиті для полегшення доступу кінцевих користувачів з інвалідністю до таких послуг під час подорожей до інших держав-членів, повинні ґрунтуватися на дотриманні відповідних стандартів або специфікацій, оприлюднених згідно зі статтею 17 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).
3. Держави-члени повинні забезпечити належне інформування громадян про існування та використання послуг, що надаються у діапазоні номерів "116", зокрема, за допомогою ініціатив, конкретно спрямованих на осіб, які подорожують між державами-членами.
4. Додатково до заходів загального застосування до всіх номерів в діапазоні "116", впроваджених відповідно до параграфів 1, 2 та 3, держави-члени повинні докладати усіх зусиль для забезпечення доступу громадян до послуг гарячої лінії, на яку повідомляють про випадки зникнення дітей. Ця гаряча лінія повинна бути доступна за номером "116000".
5. Для забезпечення ефективної імплементації діапазону номерів "116", зокрема номеру гарячої лінії розшуку дітей "116000", у державах-членах, включно з доступом для кінцевих користувачів з інвалідністю, які подорожують в інших державах-членах, Комісія після консультацій з BEREC може ухвалити технічні імплементаційні інструменти. Проте, такі технічні імплементаційні інструменти повинні бути ухвалені без обмеження для організації таких служб та не впливати на неї, оскільки знаходяться у виключній компетенції держав-членів.
Такі інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, необхідно ухвалювати згідно з регуляторною процедурою з ретельним вивченням, зазначеною у статті 37(2).
19) Текст статті 28 викласти в такій редакції:
"Стаття 28
Доступ до номерів та послуг
1. У разі, якщо це технічно та економічно здійсненно, та за винятком випадків, коли абонент, якому надходить виклик, обрав з комерційних міркувань обмеження доступу для сторін, які здійснюють виклик, розташованих в певних географічних місцевостях, відповідні держави-члени повинні забезпечувати вжиття відповідними національними органами усіх необхідних заходів, щоб забезпечити кінцевим користувачам можливість:
(a) доступу до користування послугами з використанням негеографічних номерів в межах Співтовариства та їх використання; а також
(b) доступу до всіх номерів, наданих у Співтоваристві, незалежно від технології та пристроїв, що їх використовує оператор, включно з номерами в національних планах нумерації держав-членів, номерами ETNS та Універсальними міжнародними безкоштовними номерами (UIFN).
2. Держави-члени повинні забезпечувати можливість для відповідних органів вимагати від підприємств, що постачають мережі зв’язку загального користування та/або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, блокувати у конкретних випадках доступ до номерів або послуг, коли це обґрунтовано з причин шахрайства або зловживання, та вимагати, щоб у таких випадках надавачі електронних комунікаційних послуг відмовлялись від відповідних доходів за надання взаємоз’єднання або інших послуг.";
20) Текст статті 29 викласти в такій редакції:
(a) параграф 1 викласти в такій редакції:
"1. Без обмеження статті 10(2) держави-члени повинні забезпечити національним регуляторним органам можливість вимагати від підприємств, що надають загальнодоступні послуги телефонного зв’язку та/або доступ до комунікаційних мереж загального користування, повністю або частково забезпечувати доступність додаткових допоміжних засобів, наведених у частині B додатка I, за умови технічної здійсненності та економічної доцільності, а також усі або частину допоміжних засобів, наведених у частині A додатка I.";
(b) параграф 3 видалити;
21) Текст статті 30 викласти в такій редакції:
"Стаття 30
Сприяння зміні надавача послуг
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб усі абоненти з номерами національного плану телефонної нумерації, які направлять відповідний запит, мали право зберігати свій номер (номери) незалежно від підприємства, що надає послугу згідно з положеннями частини C додатка I.
2. Національні регуляторні органи повинні забезпечувати, щоб ціноутворення між операторами та/або надавачами послуг, пов’язане із наданням послуги перенесення номерів, ґрунтувалося на витратах, та щоб прямі збори з абонентів, якщо такі є, не стримували абонентів від зміни надавача послуг.
3. Національні регуляторні органи не повинні вводити роздрібні тарифи на перенесення номерів у спосіб, який викривлюватиме конкуренцію, як, наприклад, через встановлення спеціальних або єдиних роздрібних тарифів.
4. Перенесення номерів та їх подальша активація повинні здійснюватися в найкоротші терміни. У будь-якому випадку, для абонентів, які уклали угоду про перенесення номера до нового підприємства, такий номер має бути активований протягом одного робочого дня.
Без обмеження першого підпараграфа, компетентні національні органи можуть впровадити загальну процедуру перенесення номерів, враховуючи національні положення договірного права, технічну здійсненність та необхідність підтримувати безперервність обслуговування абонента. У будь-якому випадку, перерва в обслуговуванні під час процедури перенесення не повинна перевищувати одного робочого дня. Компетентні національні органи також, за потреби, повинні враховувати заходи для забезпечення того, щоб абоненти були захищені протягом процедури зміни надавача і не були переключені до іншого надавача послуг всупереч їхній волі.
Держави-члени повинні забезпечити, щоб були передбачені належні санкції для підприємств, включно із зобов’язанням щодо компенсації абонентам у разі затримки перенесення номера або зловживання, вчиненого ними або в їх інтересах під час перенесення номера.
5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб договори, укладені між споживачами та підприємствами, які надають електронні комунікаційні послуги, не встановлювали в обов’язковому порядку первинний строк дії зобов’язання, який перевищує 24 місяці. Держави-члени також повинні забезпечити, щоб підприємства пропонували користувачам можливість укладати договір з максимальним строком дії 12 місяців.
6. Без обмеження будь-якого мінімального строку дії умов договору, держави-члени повинні забезпечити, щоб умови та процедури розірвання договору не стали стримувальним чинником, що перешкоджатиме зміні надавача послуг.";
22) Текст статті 31(1) викласти в такій редакції:
"1. Держави-члени можуть накладати обґрунтовані зобов’язання щодо універсальної програмної послуги для трансляції визначених каналів радіо- та телевізійного мовлення і додаткових послуг, зокрема, послуг щодо доступності спеціальних можливостей, що забезпечують кінцевим користувачам з інвалідністю належний доступ, на підприємства під юрисдикцією держав-членів, що надають електронні комунікаційні мережі, використовувані для розповсюдження каналів радіо- або телевізійного мовлення громадськості, у випадках, коли значна кількість кінцевих користувачів таких мереж використовує їх як основний засіб приймання каналів радіо- та телевізійного мовлення. Такі зобов’язання необхідно накладати лише, якщо вони є необхідними для досягнення чітко визначених кожною державою-членом цілей, які становлять загальний інтерес, та є пропорційними і прозорими.
Держави-члени повинні переглядати зобов’язання, зазначені у першому підпараграфі, щонайпізніше протягом одного року з 25 травня 2011 року за винятком випадків, коли держави-члени здійснили такий перегляд протягом двох попередніх років.
Держави-члени повинні регулярно переглядати зобов’язання щодо універсальної програмної послуги.";
23) Текст статті 33 викласти в такій редакції:
(a) параграф 1 викласти в такій редакції:
"1. Держави-члени, наскільки це доцільно, повинні забезпечувати врахування національними регуляторними органами позицій кінцевих користувачів, споживачів (включно, зокрема, із споживачами з інвалідністю), виробників, підприємств, які надають електронні комунікаційні мережі та/або послуги, з питань, пов’язаних з усіма правами кінцевих користувачів та споживачів стосовно загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, зокрема, якщо вони мають значний вплив на ринок.
Зокрема, держави-члени повинні забезпечити створення національними регуляторними органами механізму консультацій, який забезпечуватиме, що в їхніх рішеннях з питань, пов’язаних з правами кінцевих користувачів та споживачів щодо загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, належна увага буде приділятися інтересам споживачів у сфері електронних комунікацій.";
(b) доповнити текст таким параграфом:
"3. Без обмеження національних правил відповідно до права Співтовариства, що сприяють досягненню цілей культурної та медійної політики, таких як культурне та мовне розмаїття і плюралізм засобів масової інформації, національні регуляторні органи та інші відповідні органи можуть сприяти співпраці між підприємствами, що надають електронні комунікаційні мережі та/або послуги, та секторами, зацікавленими у сприянні законному контенту в електронних комунікаційних мережах та послугах. Співпраця може також включати узгодження інформації, що становить публічний інтерес і повинна надаватись відповідно до статті 21(4) і другого підпараграфа статті 20(1).";
24) Текст статті 34(1) викласти в такій редакції:
"1. Держави-члени повинні забезпечити доступність прозорих, недискримінаційних, простих і недорогих позасудових процедур для розгляду невирішених спорів між споживачами та підприємствами, які надають електронні комунікаційні мережі та/або послуги, що виникають у зв’язку із цією Директивою і стосуються договірних умов та/або виконання договорів щодо постачання зазначених мереж та/або послуг. Держави-члени повинні ухвалити інструменти для забезпечення надання такими процедурами можливості справедливого та швидкого врегулювання спорів, і в обґрунтованих випадках можуть запровадити систему відшкодування та/або компенсації. Такі процедури повинні сприяти неупередженому врегулюванню спорів і не повинні позбавляти споживача правового захисту, передбаченого національним законодавством. Держави-члени можуть поширювати ці зобов’язання на спори, до яких залучені інші кінцеві користувачі.";
25) Текст статті 35 викласти в такій редакції:
"Стаття 35
Адаптація додатків
Інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви і необхідні для адаптування додатків I, II, III і VI до технологічного розвитку або змін ринкового попиту, повинна ухвалювати Комісія згідно з регуляторною процедурою з ретельним вивченням, зазначеною у статті 37(2).";
26) Текст статті 36(2) викласти в такій редакції:
"2. Національні регуляторні органи нотифікують Комісію про зобов’язання щодо надання універсальної послуги, накладені на підприємства, визначені як такі, що мають зобов’язання щодо надання універсальної послуги. Комісію невідкладно нотифікують про будь-які зміни, які впливають на такі зобов’язання, або про будь-які зміни у підприємствах, на які впливають положення цієї Директиви.";
27) Текст статті 37 викласти в такій редакції:
"Стаття 37
Процедура Комітету
1. Комісії допомагає Комітет з питань зв’язку, створений згідно зі статтею 22 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).
2. У разі покликання на цей параграф, застосовують статтю 5a(1)-(4) і статтю 7 Рішення 1999/468/ЄС, з урахуванням положень його статті 8.";
28) Додатки I, II, III замінити текстом, що міститься в додатку I до цієї Директиви, а додаток VI замінити текстом, що міститься в додатку II до цієї Директиви;
29) Додаток VII видалити.
Зміни до Директиви 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації)
До Директиви 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації) внести такі зміни:
1) Текст статті 1(1) викласти в такій редакції:
"1. Ця Директива передбачає гармонізацію національних положень, необхідних для забезпечення еквівалентного рівня захисту фундаментальних прав і свобод, та, зокрема, права на приватність і права на конфіденційність щодо опрацювання персональних даних у сфері електронних комунікацій та забезпечення вільного руху таких даних, електронного комунікаційного обладнання та електронних комунікаційних послуг у Співтоваристві.";
2) Текст статті 2 викласти в такій редакції:
(a) пункт (c) викласти в такій редакції:
"(c) "дані про місце знаходження" означають будь-які дані, які опрацьовуються в електронній комунікаційній мережі або електронною комунікаційною послугою і вказують на географічне розташування термінального обладнання користувача загальнодоступної електронної комунікаційної послуги;";
(b) пункт (e) видалити;
(c) наступний пункт доповнити таким текстом:
"(i) "порушення захисту персональних даних" означає порушення безпеки, що призводить до випадкового чи неправомірного знищення, втрати, зміни, несанкціонованого розкриття або доступу до персональних даних, які передаються, зберігаються або іншим чином опрацьовуються у зв’язку з наданням загальнодоступних електронних комунікаційних послуг в Співтоваристві.";
3) Текст статті 3 викласти в такій редакції:
"Стаття 3
Послуги, на які поширюється дія Директиви
Ця Директива застосовується до опрацювання персональних даних у зв’язку із наданням загальнодоступних електронних комунікаційних послуг у комунікаційних мережах загального користування в Співтоваристві, у тому числі комунікаційних мережах загального користування, що підтримують пристрої збору даних та ідентифікації.";
4) Текст статті 4 викласти в такій редакції:
(a) назву викласти в такій редакції:
"Безпека опрацювання";
(b) текст доповнити таким параграфом:
"1a. Без обмеження Директиви 95/46/ЄС, інструменти, зазначені в параграфі 1, повинні принаймні:
- забезпечувати, щоб доступ до персональних даних міг отримувати тільки уповноважений персонал у дозволених законом цілях,
- захищати збережені або передані персональні дані від випадкового або неправомірного знищення, випадкової втрати або зміни, несанкціонованого або незаконного зберігання, опрацювання, доступу або розкриття, і,
- забезпечувати реалізацію політики безпеки відносно опрацювання персональних даних,
Відповідні національні органи повинні мати можливість перевіряти заходи, вжиті надавачами загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, й надавати рекомендації щодо найкращих практик стосовно рівня безпеки, якого повинні досягнути такі заходи.";
(c) доповнити текст такими параграфами:
"3. У разі порушення захисту персональних даних надавач загальнодоступних електронних комунікаційних послуг повинен невідкладно повідомити компетентний національний орган про таке порушення захисту персональних даних.
Якщо порушення захисту персональних даних може негативно вплинути на персональні дані або приватність абонента чи фізичної особи, надавач послуг повинен також невідкладно повідомити абонента або фізичну особу про таке порушення.
Повідомлення абонента або відповідної фізичної особи про порушення захисту персональних даних не вимагається у випадку, коли надавач послуг переконливо довів компетентному органу, що він вжив належних технологічних заходів захисту, і що такі заходи були вжиті щодо даних, яких стосувалося порушення безпеки. Такі технологічні заходи захисту повинні робити такі дані нерозбірливими для будь-якої особи, яка не має авторизованого доступу до них.
Без обмеження зобов’язання надавача послуг повідомляти абонентів і відповідних фізичних осіб, якщо такий надавач ще не повідомив абонента або фізичну особу про порушення захисту персональних даних, компетентний національний орган після розгляду імовірних негативних наслідків такого порушення може вимагати зробити таке повідомлення.
Повідомлення абонентові або фізичній особі повинно щонайменше зазначати характер порушення захисту персональних даних і контактні пункти, в яких можна отримати детальнішу інформацію, а також містити рекомендації щодо ліквідації можливих негативних наслідків порушення захисту персональних даних. Повідомлення компетентного національного органу повинно, крім того, містити опис наслідків, а також заходів, які надавач послуг запропонував або вжив для вирішення проблеми з порушенням захисту персональних даних.
4. З урахуванням будь-яких технічних імплементаційних інструментів, ухвалених відповідно до параграфа 5, компетентні національні органи можуть ухвалювати настанови і, за необхідності, видавати інструкції стосовно обставин, за яких надавачі послуг зобов’язані повідомляти про порушення захисту персональних даних, формату такого повідомлення й способу здійснення такого повідомлення. Вони повинні також бути в змозі контролювати виконання надавачами послуг їхніх зобов’язань щодо повідомлення відповідно до цього параграфа і накладати відповідні санкції у випадку їх невиконання.