Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1924/2006 від 20 грудня 2006 року щодо тверджень про поживну цінність та користь для здоровя, які зазначають на харчових продуктах

5. Орган передає свій висновок Комісії, державам-членам і заявнику, включаючи звіт, в якому описана його оцінка твердження про користь для здоров’я і викладені підстави надання висновку та інформація, на якій базувався його висновок.

6. Орган, відповідно до статті 38(1) Регламенту (ЄС) № 178/2002, оприлюднює свій висновок.

Заявник або представники громадськості можуть направляти свої коментарі до Комісії протягом 30 днів з моменту такої публікації.

1. Протягом двох місяців після отримання висновку Органу Комісія повинна подати до Комітету, про який йдеться у статті 23(2), проект рішення щодо переліків дозволених тверджень про користь для здоров’я, з урахуванням висновку Органу, будь-яких релевантних положень законодавства Співтовариства та інших правомірних чинників, що стосуються розглядуваного питання. Якщо проект рішення не відповідає висновку Органу, Комісія надає пояснення причин розбіжностей.

2. Будь-який проект рішення про внесення змін до переліків дозволених тверджень про користь для здоров’я повинен містити дані, зазначені в статті 16(4).

3. Остаточне рішення щодо заявки, розроблене для внесення змін до несуттєвих елементів цього Регламенту шляхом його доповнення, ухвалюється відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 25(3).

Однак, якщо на запит заявника про захист патентованих даних, Комісія пропонує обмежити використання твердження на користь заявника:

(a) рішення щодо дозволу твердження ухвалюється відповідно до регуляторної процедури, зазначеної в статті 25(2). У такому випадку, строк дії дозволу, якщо його надано, спливає через п’ять років;

(b) до завершення п’ятирічного строку, якщо твердження надалі відповідає умовам, встановленим у цьому Регламенті, Комісія подає проект інструментів, розроблених для внесення змін до несуттєвих елементів цього Регламенту шляхом його доповнення, для дозволу твердження без обмеження його використання, рішення щодо яких ухвалюється відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 25(3).

4. Комісія невідкладно інформує заявника про ухвалене рішення та опубліковує детальну інформацію щодо рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу.

5. Твердження про користь для здоров’я, включені до переліків, передбачених у статтях 13 та 14, можуть використовуватись відповідно до умов, які до них застосовують, будь-яким оператором ринку харчових продуктів, якщо їх використання не обмежене згідно з положеннями статті 21.

6. Надання дозволу не зменшує загальної цивільної та кримінальної відповідальності будь-якого оператора ринку харчових продуктів стосовно обумовленого харчового продукту.

1. Оператор ринку харчових продуктів, який має намір використовувати твердження про користь для здоров’я, не включене у перелік, передбачений статтею 13(3), може подати заявку на включення твердження у такий перелік.

2. Заявку на включення подають національному компетентному органу держави-члена, який підтверджує отримання заявки, письмово повідомивши про це протягом 14 днів після її отримання. У підтвердженні зазначають дату отримання заявки; Заявка повинна містити дані, передбачені в статті 15(3), та підстави для запиту.

3. Дійсну заявку, відповідно до настанов, про які йдеться у статті 15(5), та будь-яку інформацію, надану заявником, невідкладно надсилають Органу для проведення наукової оцінки, а також Комісії та державам-членам для інформації. Орган повинен надати свій висновок з дотриманням строку в п’ять місяців з дати отримання заявки. Такий граничний строк може бути подовжено на період до одного місяця, якщо Орган вважає за необхідне запитати додаткову інформацію від заявника. У такому випадку, заявник повинен подати запитувану інформацію протягом 15 днів з дати отримання запиту Органу.

Процедура, встановлена в статті 16(3)(a) і (b), (5) і (6), застосовується mutatis mutandis.

4. Якщо Орган, після наукової оцінки, надає висновок на користь включення твердження до переліку, передбаченого в статті 13(3), Комісія - після консультацій з державами-членами та протягом двох місяців після отримання висновку Органу - ухвалює рішення щодо заявки з урахуванням висновку Органу, будь-яких релевантних положень законодавства Співтовариства та інших правомірних чинників, що стосуються розглядуваного питання.

5. Якщо Орган надає висновок, який не підтримує включення твердження до переліку, про яке йдеться в параграфі 4, рішення щодо заявки, розроблене для внесення змін до несуттєвих елементів цього Регламенту шляхом його доповнення, ухвалюється відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 25(3).

Однак, якщо на запит заявника про захист патентованих даних, Комісія пропонує обмежити використання твердження на користь заявника:

(a) рішення щодо дозволу твердження ухвалюється відповідно до регуляторної процедури, зазначеної в статті 25(2). У такому випадку, строк дії дозволу, якщо його надано, спливає через п’ять років;

(b) до завершення п’ятирічного строку, якщо твердження продовжує відповідати умовам, встановленим у цьому Регламенті, Комісія подає проект інструментів, розроблених для внесення змін до несуттєвих елементів цього Регламенту шляхом його доповнення, для дозволу твердження без обмеження його використання, рішення щодо яких ухвалюється відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 25(3).

1. Заявник/користувач твердження, включеного в один із переліків, передбачених у статтях 13 та 14, може подавати заявку на зміну відповідного переліку. Процедури, встановлені в статтях 15-18, застосовуються mutatis mutandis.

2. З власної ініціативи або на запит держави-члена чи Комісії, Орган надає висновок щодо того, чи твердження про користь для здоров’я, включене у переліки, передбачені в статтях 13 та 14, надалі відповідає умовам, встановленим у цьому Регламенті.

Він негайно передає свій висновок Комісії, державам-членам та, у відповідних випадках, початковому заявнику на обумовлене твердження. Орган, відповідно до статті 38(1) Регламенту (ЄС) № 178/2002, оприлюднює свій висновок.

Заявник/користувач або представник громадськості можуть направляти свої коментарі до Комісії протягом 30 днів з моменту такої публікації.

Комісія вивчає висновок Органу та будь-які отримані коментарі якнайшвидше. У відповідних випадках, дозвіл повинен бути змінений, призупинений або відкликаний відповідно до процедур, встановлених у статтях 17 та 18.

1. Комісія створює і підтримує Реєстр Співтовариства щодо тверджень про поживну цінність та користь для здоров’я, які зазначають на харчових продуктах, далі - "Реєстр".

2. Реєстр включає:

(a) твердження про поживну цінність та умови, які до них застосовують, як встановлено у додатку;

(b) обмеження, ухвалені згідно зі статтею 4(5);

(c) дозволені твердження про користь для здоров’я та умови, які до них застосовують, передбачені в статтях 13(3) і (5), 14(1), 19(2), 21, 24(2) та 28(6), а також національні інструменти, про які йдеться в статті 23(3);

(d) перелік відхилених тверджень про користь для здоров’я та підстави для їх відхилення.

Твердження про користь для здоров’я, дозволені на основі патентованих даних, вносять в окремий додаток до Реєстру разом з такою інформацією:

1) дата, з якої Комісія дозволила твердження про користь для здоров’я, та найменування початкового заявника, якому був наданий дозвіл.

2) зазначення факту, що Комісія дозволила твердження про користь для здоров’я на основі патентованих даних та обмеженого використання;

3) у випадках, про які йдеться у другому підпараграфі статті 17(3) та другому підпараграфі статті 18(5), зазначення факту, що твердження про користь для здоров’я дозволене на обмежений строк.

3. Реєстр є доступним для громадськості.

1. Наукові дані та інша інформація у заявці, що вимагаються згідно зі статтею 15(3), не можуть бути використані для вигоди наступного заявника протягом періоду в п’ять років з дати дозволу, окрім випадків, коли наступний заявник домовився з попереднім заявником про те, що такі дані та інформація можуть бути використані, якщо:

(a) наукові дані та інша інформація були визначені як патентовані попереднім заявником на момент подання попередньої заявки; та

(b) попередній заявник мав виключне право посилатися на патентовані дані на момент подання попередньої заявки; та

(c) твердження про користь для здоров’я не могло бути дозволене без представлення патентованих даних попереднім заявником.

2. До завершення п’ятирічного періоду, зазначеного в параграфі 1, жоден наступний заявник не має права посилатися на дані, визначені як патентовані попереднім заявником, якщо і допоки Комісія не ухвалить рішення про те, чи могло чи не могло твердження бути включене у перелік, передбачений у статті 14 або, у відповідних випадках, у статті 13 без представлення даних, визначених як патентовані попереднім заявником.

Без порушення Договору, зокрема його статей 28 та 30, держави-члени не можуть обмежувати або забороняти торгівлю чи рекламу харчових продуктів, які відповідають положенням цьому Регламенту, шляхом застосування негармонізованих національних положень, що регламентують твердження, які зазначають на певних харчових продуктах або на харчових продуктах загалом.

1. Якщо держава-член вважає за необхідне ухвалити нове законодавство, вона нотифікує Комісію та інші держави-члени про передбачені інструменти і наводить підстави для їх обґрунтування.

2. Комісія проводить консультації з Постійним комітетом з харчового ланцюга та здоров’я тварин, створеним згідно зі статтею 58(1) Регламенту (ЄС) № 178/2002 (далі - "Комітет"), якщо вона вважає такі консультації корисними, або на запит держави-члена, і надає висновок щодо передбачених інструментів.

3. Заінтересована держава-член може застосовувати передбачені інструменти протягом шести місяців після нотифікації, про яку йдеться в параграфі 1, за умови, що висновок Комісії не є негативним.

Якщо висновок Комісії є негативним, вона визначає відповідно до процедури, зазначеної в статті 25(2), та до завершення періоду, про який йдеться в першому підпараграфі цього параграфа, чи передбачені інструменти можуть бути імплементовані. Комісія може вимагати внесення певних змін до передбачених інструментів.

1. Якщо держава-член має серйозні підстави вважати, що твердження не відповідає положенням цього Регламенту, або, що передбачене в статті 6 наукове обґрунтування є недостатнім, така держава-член може тимчасово призупинити використання такого твердження на своїй території.

Вона інформує про це інші держави-члени та Комісію і наводить підстави для призупинення.

2. Відповідно до процедури, зазначеної в статті 25(2), рішення ухвалюється, у відповідних випадках, після отримання висновку Органу.

Комісія може започаткувати цю процедуру з власної ініціативи.

3. Держава-член, про яку йдеться в параграфі 1, може дотримувати призупинення до того часу, допоки рішення, про яке йдеться в параграфі 2, не буде їй нотифіковано.

1. Комісії надає допомогу Комітет.

2. У разі покликання на цей параграф, застосовуються статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення його статті 8.

Період, визначений у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, повинен становити три місяці.

3. У разі покликання на цей параграф, застосовується стаття 5а(1) - (4) та стаття 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення його статті 8.

Щоб сприяти ефективному моніторингу харчових продуктів, які містять твердження про поживну цінність або користь для здоров’я, держави-члени можуть вимагати від виробника або особи, яка вводить в обіг такі харчові продукти на їхній території, повідомляти компетентний орган про введення в обіг такого продукту, надсилаючи йому зразок етикетки, використовуваної для продукту.

Щонайпізніше до 19 січня 2013 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт про застосування цього Регламенту, зокрема про еволюцію ринку харчових продуктів, на яких зазначають твердження про поживну цінність або користь для здоров’я, та про розуміння таких тверджень споживачами, разом з пропозицією щодо внесення змін, у разі необхідності. Звіт також повинен включати оцінку впливу цього Регламенту на вибір раціонів харчування та потенційного впливу на ожиріння і неінфекційні хвороби.

1. Харчові продукти, введені в обіг або марковані до дати застосування цього Регламенту, які не відповідають положенням цього Регламенту, можна реалізовувати до закінчення строку їх придатності, але не пізніше 31 липня 2009 року. Що стосується положень статті 4(1), харчові продукти можна реалізовувати у строк до двадцяти чотирьох місяців після ухвалення відповідних профілів поживних речовин та умов їх використання.

2. Продукти з торговельними марками або назвами брендів, що існували до 1 січня 2005 року, які не відповідають положенням цього Регламенту, можна продовжувати реалізовувати до 19 січня 2022 року; після цієї дати застосовуються положення цього Регламенту.

3. Твердження про поживну цінність, які використовували в державах-членах до 1 січня 2006 року відповідно до національних положень, застосовних до них, і які не включені в додаток, можна продовжувати використовувати до 19 січня 2010 року під відповідальність операторів ринку харчових продуктів і без порушення застосування запобіжних заходів, про які йдеться в статті 24.

4. Твердження про поживну цінність, представлені у формі піктограм, графічних зображень чи символів, що відповідають загальним принципам цього Регламенту, які не включені у додаток і які використовують відповідно до спеціальних умов та критеріїв, визначених національними положеннями або правилами, підлягають таким вимогам:

(a) держави-члени нотифікують Комісії, щонайпізніше до 31 січня 2008 року, такі твердження про поживну цінність та застосовні національні положення або правила, разом із науковими даними на підтримку таких положень або правил;

(b) Комісія, відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 25(3), ухвалює рішення стосовно використання таких тверджень, призначене для внесення змін до несуттєвих елементів цього Регламенту.

Твердження про поживну цінність, не дозволені згідно з цією процедурою, можна продовжувати використовувати протягом дванадцяти місяців після ухвалення рішення Комісії.

5. Твердження про користь для здоров’я, про які йдеться в статті 13(1)(a), можна зазначати з дати набуття чинності цього Регламенту до ухвалення переліку, зазначеного в статті 13(3), під відповідальність операторів ринку харчових продуктів за умови, що вони відповідають положенням цього Регламенту і чинним національним положенням, застосовним до них, та без порушення застосування запобіжних заходів, про які йдеться в статті 24.

6. Твердження про користь для здоров’я, інші ніж ті, які зазначені в статті 13(1)(a) та статті 14(1)(a), що їх використовували відповідно до національних положень до дати набуття чинності цим Регламентом, підлягають таким вимогам:

(a) для тверджень про користь для здоров’я, які були предметом оцінки та дозволу у державі-члені, надається дозвіл у такий спосіб:

(i) держави-члени нотифікують Комісії, щонайпізніше до 31 січня 2008 року, такі твердження разом зі звітом про оцінку наукових даних на підтримку кожного твердження;

(b) після консультацій з Органом, Комісія, відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 25(3), ухвалює рішення стосовно тверджень про користь для здоров’я, дозволених у такий спосіб і призначених для внесення змін до несуттєвих елементів цього Регламенту шляхом його доповнення.

Твердження про користь для здоров’я, не дозволені згідно з цією процедурою, можна продовжувати використовувати протягом шести місяців після ухвалення рішення Комісії;

(b) твердження про користь для здоров’я, які не були предметом оцінки та дозволу у державі-члені: такі твердження можна продовжувати використовувати за умови, що заявка подана відповідно до цього Регламенту до 19 січня 2008 року; твердження про користь для здоров’я, не дозволені згідно з цією процедурою, можна продовжувати використовувати протягом шести місяців після ухвалення рішення відповідно до статті 17(3).

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 липня 2007 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

Твердження, що харчовий продукт має низьку енергетичну цінність, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт не містить більше ніж 40 ккал (170 кДж)/100 г для твердих продуктів або більше ніж 20 ккал (80 кДж)/100 мл для рідин. Для столових підсолоджувачів застосовується межа у 4 ккал (17 кДж)/порція, з підсолоджувальними властивостями еквівалентними 6 г цукрози (приблизно 1 чайна ложка цукрози).

Твердження, що харчовий продукт має знижену енергетичну цінність, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо енергетична цінність знижена щонайменше на 30%, з позначенням характеристики (характеристик), що приводить (приводять) до зниження загальної енергетичної цінності харчового продукту.

Твердження, що харчовий продукт є безкалорійним (не має енергетичної цінності), та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт не містить більше ніж 4 ккал (17 кДж)/100 мл. Для столових підсолоджувачів застосовується межа у 0,4 ккал (1,7 кДж)/порція, з підсолоджувальними властивостями еквівалентними 6 г цукрози (приблизно 1 чайна ложка цукрози).

Твердження, що харчовий продукт має низький вміст жиру, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить не більше ніж 3 г жиру на 100 г для твердих продуктів або 1,5 г жиру на 100 мл для рідин (1,8 г жиру на 100 мл для напівзнежиреного молока).

Твердження, що харчовий продукт не містить жиру, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить не більше ніж 0,5 г жиру на 100 г або на 100 мл. Однак, твердження на кшталт "знежирено на Х %" забороняються.

Твердження, що харчовий продукт має низький вміст насичених жирів, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо сума насичених жирних кислот і трансжирних кислот у продукті не перевищує 1,5 г на 100 г для твердих продуктів або 0,75 г/100 мл для рідин, та у будь-якому випадку сума насичених жирних кислот і трансжирних кислот не повинна становити більше ніж 10 % енергетичної цінності.

Твердження, що харчовий продукт не містить насичених жирів, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо сума насичених жирів і трансжирних кислот не перевищує 0,1 г насичених жирів на 100 г або 100 мл.

Твердження, що харчовий продукт має низький вміст цукрів, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить не більше ніж 5 г цукрів на 100 г для твердих продуктів або 2,5 г цукрів на 100 мл для рідин.

Твердження, що харчовий продукт не містить цукрів, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить не більше ніж 0,5 г цукрів на 100 г або 100 мл.

Твердження про те, що до харчового продукту не були додані цукри, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт не містить жодних доданих моно- чи дисахаридів або будь-якого іншого харчового продукту, використаного через свої підсолоджувальні властивості. Якщо цукри природно присутні у харчовому продукті, на етикетці має також бути таке позначення: "МІСТИТЬ ЦУКРИ ПРИРОДНОГО ПОХОДЖЕННЯ".

Твердження, що харчовий продукт має низький вміст натрію/солі, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить не більше ніж 0,12 г натрію, або еквівалентне значення для солі, на 100 г або на 100 мл. Для вод, інших ніж природні мінеральні води, які підпадають під сферу застосування Директиви 80/777/ЄЕС, це значення не повинне перевищувати 2 мг натрію на 100 мл.

Твердження, що харчовий продукт має дуже низький вміст натрію/солі, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить не більше ніж 0,04 г натрію, або еквівалентне значення для солі, на 100 г або на 100 мл. Це твердження не використовується для природних мінеральних вод та інших вод.

Твердження, що харчовий продукт не містить натрію або не містить солі, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить не більше ніж 0,005 г натрію, або еквівалентне значення для солі, на 100 г.

Твердження про те, що до харчового продукту не було додано натрію/солі, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт не містить доданого натрію/доданої солі або будь-якого іншого інгредієнта, що містить доданий натрій/додану сіль, і якщо продукт містить не більше ніж 0,12 г натрію, або еквівалентне значення для солі, на 100 г або на 100 мл.

Твердження, що харчовий продукт є джерелом клітковини, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить щонайменше 3 г клітковини на 100 г або щонайменше 1,5 г клітковини на 100 ккал.

Твердження, що харчовий продукт має високий вміст клітковини, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить щонайменше 6 г клітковини на 100 г або щонайменше 3 г клітковини на 100 ккал.

Твердження, що харчовий продукт є джерелом білка, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо щонайменше 12% енергетичної цінності харчового продукту забезпечує білок.

Твердження, що харчовий продукт має високий вміст білка, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо щонайменше 20% енергетичної цінності харчового продукту забезпечує білок.

Твердження, що харчовий продукт є джерелом вітамінів та/або мінеральних речових, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить щонайменше значну кількість, як її визначено в додатку до Директиви 90/496/ЄЕС, або кількість, передбачену відступами, визнаними відповідно до статті 6 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1925/2006 від 20 грудня 2006 року про додавання до харчових продуктів вітамінів, мінеральних речовин та деяких інших речовин (- 17).

Твердження, що харчовий продукт має високий вміст вітамінів та/або мінеральних речових, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить щонайменше вдвічі більше кількості, необхідної для твердження "джерело [НАЗВА ВІТАМІНУ/ВІТАМІНІВ] ТА/АБО [НАЗВА МІНЕРАЛЬНОЇ РЕЧОВИНИ/МІНЕРАЛЬНИХ РЕЧОВИН]".

Твердження, що харчовий продукт містить поживну речовину або іншу речовину, для яких конкретні умови не встановлені в цьому Регламенті, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт відповідає всім застосовним положенням цього Регламенту, зокрема статті 5. Для вітамінів та мінеральних речовин застосовуються умови, передбачені для твердження "джерело ...".

Твердження про те, що вміст однієї або більше поживних речовин, інших ніж вітаміни та мінеральні речовини, було збільшено, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт відповідає умовам, які застосовують для твердження "джерело ...", а підвищення вмісту становить щонайменше 30% у порівнянні з подібним продуктом.

Твердження про те, що вміст однієї або більше поживних речовин було знижено, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо зниження вмісту становить щонайменше 30% у порівнянні з подібним продуктом, за винятком мікронутрієнтів, для яких прийнятною є 10% різниця у референсних значеннях, як встановлено в Директиві 90/496/ЄЕС, та натрію, або еквівалентного значення для солі, для яких прийнятною є 25% різниця.

Твердження "знижений вміст насичених жирів" та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене лише у таких випадках:

(a) якщо сума насичених жирних кислот і трансжирних кислот у продукті, на якому зазначене твердження, є щонайменше на 30 % меншою ніж сума насичених жирних кислот і трансжирних кислот у подібному продукті; та

(b) якщо вміст трансжирних кислот у продукті, на якому зазначене твердження, є таким самим або меншим, ніж у подібному продукті.

Твердження "знижений вміст цукрів" та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо енергетична цінність продукту, на якому зазначене твердження, є такою самою або меншою, ніж енергетична цінність подібного продукту.

Твердження про те, що продукт є "легким" або "полегшеним", та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, повинно відповідати таким самим умовам, як ті, що встановлені для терміну "знижена кількість/знижений вміст"; твердження також повинно супроводжуватися зазначенням характеристики (характеристик), що робить (роблять) харчовий продукт "легким" або "полегшеним".

Якщо харчовий продукт природно відповідає умові або умовам, встановленим у цьому додатку для використання твердження про поживну цінність, термін "природно/природний" може бути використаний як приставка до твердження.

Твердження, що харчовий продукт є джерелом омега-3 жирних кислот, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить щонайменше 0,3 г альфа-ліноленової кислоти на 100 г та на 100 ккал, або щонайменше 40 мг суми ейкозапентаєнової кислоти та докозагексаєнової кислоти на 100 г та на 100 ккал.

Твердження, що харчовий продукт має високий вміст омега-3 жирних кислот, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо продукт містить щонайменше 0,6 г альфа-ліноленової кислоти на 100 г та на 100 ккал, або щонайменше 80 мг суми ейкозапентаєнової кислоти та докозагексаєнової кислоти на 100 г та на 100 ккал.

Твердження, що харчовий продукт має високий вміст мононенасичених жирів, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо щонайменше 45 % жирних кислот, присутніх у продукті, походять з мононенасичених жирів за умови, що мононенасичені жири забезпечують більше ніж 20 % енергетичної цінності продукту.

Твердження, що харчовий продукт має високий вміст поліненасичених жирів, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо щонайменше 45 % жирних кислот, присутніх у продукті, походять з поліненасичених жирів за умови, що поліненасичені жири забезпечують більше ніж 20 % енергетичної цінності продукту.

Твердження, що харчовий продукт має високий вміст ненасичених жирів, та будь-яке твердження, що ймовірно матиме таке саме значення для споживача, може бути зазначене, лише у разі, якщо щонайменше 70 % жирних кислот, присутніх у продукті, походять з ненасичених жирів за умови, що ненасичені жири забезпечують більше ніж 20 % енергетичної цінності продукту.