Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 1999/95/ЄС від 13 грудня 1999 року про забезпечення виконання положень щодо робочого часу моряків на борту суден, що входять у порти Співтовариства

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 80(2),

Беручи до уваги пропозицію Комісії (-1),

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-2),

Діючи згідно з процедурою, встановленою у статті 251 Договору (-3),

Оскільки:

(1) Заходи Співтовариства у сфері соціальної політики спрямовані, між іншим, на поліпшення здоров’я і підвищення рівня безпеки працівників у їхньому робочому середовищі;

(2) Заходи Співтовариства у сфері морських перевезень спрямовані, між іншим, на поліпшення умов життя та праці моряків на борту, підвищення безпеки на морі та запобігання забрудненню внаслідок аварій на морі;

(3) Упродовж вісімдесят четвертої сесії, що відбувалася з 8 по 22 жовтня 1996 року, Конференція Міжнародної організації праці (МОП) ухвалила Конвенцію МОП № 180 1996 року про робочий час моряків і склад суднового екіпажу (далі - "Конвенція МОП № 180") і Протокол до Конвенції 1976 року про мінімальні норми на торговельних суднах (далі - "Протокол до Конвенції МОП № 147");

(4) Директива Ради 99/63/ЄС від 21 червня 1999 року про Угоду про організацію робочого часу моряків, укладену Асоціацією судновласників Європейського Співтовариства (ECSA) та Федерацією транспортних профспілок у Європейському Союзі (FST) (-4), ухвалена згідно зі статтею 139(2) Договору , спрямована на введення в дію зазначеної Угоди, укладеної 30 вересня 1998 року (далі - "Угода"); зміст Угоди відображає певні положення Конвенції МОП № 180; Дія Угоди поширюється на моряків на борту кожного морського судна, що є публічною або приватною власністю, яке зареєстроване на території держави-члена і, зазвичай, залучене до торговельного мореплавства;

(5) Мета цієї Директиви полягає у застосуванні положень Директиви 1999/63/ЄС, що відображають положення Конвенції МОП № 180, до всіх суден, що входять у порти Співтовариства, незважаючи на прапор, під яким плаває судно, для встановлення і виправлення будь-якої ситуації, що становить явну загрозу для безпеки і здоров’я моряків; однак Директива 1999/63/ЄС містить вимоги, яких немає в Конвенції МОП № 180 і які, у такому разі, не повинні застосовуватися на борту суден, що не плавають під прапором держави-члена;

(6) Директива 1999/63/ЄС застосовується до моряків на борту будь-якого морського судна, зареєстрованого на території держави-члена; Держави-члени повинні здійснювати моніторинг дотримання суднами, зареєстрованими на їхній території, усіх положень зазначеної Директиви;

(7) Щоб захистити безпеку й уникнути викривлень конкуренції, державам-членам необхідно дозволити перевіряти дотримання відповідних положень Директиви 1999/63/ЄС усіма морськими суднами, що входять у їхні порти, незважаючи на те, в якій державі їх зареєстровано;

(8) Зокрема, ставлення до суден, що плавають під прапором держави, яка не є стороною Конвенції МОП № 180 або Протоколу до Конвенції МОП № 147, не повинне бути сприятливішим за ставлення до суден, що плавають під прапором держави, яка є стороною такої Конвенції або Протоколу чи обох документів;

(9) Для контролю за результативним забезпеченням виконання Директиви 1999/63/ЄС, необхідно, щоб держави-члени проводили інспектування на борту суден, особливо після отримання скарги від капітана, члена екіпажу або будь-якої особи чи організації, що має законний інтерес у безпечній експлуатації судна, безпечних умовах життя та праці на борту судна або запобіганні забрудненню;

(10) Для цілей цієї Директиви, держава-член із власної ініціативи може призначати, у відповідних випадках, інспекторів контролю державою порту для проведення інспектувань на борту суден, що входять у порти Співтовариства;

(11) Докази недотримання судном вимог Директиви 1999/63/ЄС можна отримати після перевірки організації праці на борту судна і форм обліку годин роботи/відпочинку моряків, або якщо інспектор обґрунтовано вважає, що моряки надмірно втомлені;

(12) Для усунення будь-яких умов на борту судна, що явно загрожують безпеці або здоров’ю, компетентний орган держави-члена, в порт якої зайшло судно, має право накласти заборону на його вихід з порту, доки виявлені недоліки не буде усунуто або екіпаж достатньо не відпочине;

(13) З огляду на те, що Директива 1999/63/ЄС відображає положення Конвенції МОП № 180, перевірку дотримання положень зазначеної Директиви суднами, зареєстрованими на території третьої держави, можна проводити тільки з моменту набуття чинності цією Конвенцією,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Мета цієї Директиви - встановити механізм перевірки та забезпечення дотримання суднами, що входять у порти держав-членів, Директиви 1999/63/ЄС для підвищення морської безпеки, поліпшення умов праці, здоров’я і безпеки моряків на борту суден.

2. Держави-члени повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити дотримання суднами, що не зареєстровані на їхній території або не плавають під їхнім прапором, пунктів 1-12 Угоди, що є додатком до Директиви 1999/63/ЄС.

Для цілей цієї Директиви

(a) "судно" означає будь-яке морське судно, що є публічною або приватною власністю і, зазвичай, залучене до торговельного мореплавства. Риболовні судна це означення не охоплює,

(b) "компетентний орган" означає органи, призначені державами-членами для виконання функцій відповідно до цієї Директиви,

(c) "інспектор" означає службовця публічного сектора або іншу особу, належним чином уповноважену компетентним органом держави-члена перевіряти умови праці на борту та відповідальних перед таким компетентним органом,

(d) "скарга" означає будь-яку інформацію або звіт, поданий членом екіпажу, професійним органом, асоціацією, профспілкою або, загалом, будь-якою особою, заінтересованою в безпеці судна, у тому числі в безпеці або здоров’ї його екіпажу.

Без порушення статті 1(2), якщо держава-член, у порт якої судно входить добровільно в ході звичайного ведення діяльності або з причин, пов’язаних з його експлуатацією, отримує скаргу, яку вона не вважає явно безпідставною, або отримує докази невідповідності такого судна стандартам, зазначеним у Директиві 1999/63/ЄС, вона повинна підготувати звіт, адресований уряду країни, в якій зареєстроване таке судно, і, якщо в результаті інспектування, проведеного відповідно до статті 4, будуть зібрані відповідні докази, така держава-член повинна вжити заходів, необхідних для забезпечення усунення будь-яких умов на борту, що становлять явну загрозу безпеці або здоров’ю екіпажу.

Особу людини, яка подала звіт або скаргу, не можна розкривати капітану чи власнику цього конкретного судна.

1. Під час проведення інспектування, з метою отримання доказів невідповідності судна вимогам Директиви 1999/63/ЄС, інспектор повинен визначити чи:

- складено таблицю організації праці на борту робочою мовою або мовами та англійською мовою відповідно до типової форми, відтвореної у додатку I, або альтернативної рівноцінної форми, і чи розміщено її у легкодоступному місці;

- складено форми обліку годин роботи/відпочинку моряків робочою мовою або мовами і англійською мовою відповідно до типової форми, відтвореної у додатку II, або альтернативної рівноцінної форми, чи зберігають їх на борту, і чи є підтвердження того, що форми обліку завізовано компетентним органом держави, в якій зареєстровано таке судно.

2. Якщо отримано скаргу або інспектор з власних спостережень на борту вважає, що моряки можуть бути надмірно стомлені, такий інспектор повинен провести детальніше інспектування, відповідно до параграфа 1, щоби встановити, чи відповідають внесені періоди робочого часу або відпочинку стандартам, викладеним у Директиві 1999/63/ЄС, і чи дотримувалися їх належним чином, беручи до уваги інші облікові дані, пов’язані з експлуатацією судна.

1. Якщо інспектування або детальніше інспектування виявило, що судно не відповідає вимогам Директиви 1999/63/ЄС, держава-член повинна вжити заходів, необхідних для забезпечення усунення будь-яких умов на борту, що становлять явну загрозу безпеці або здоров’ю моряків. Такі заходи можуть включати заборону на вихід з порту, доки недоліки не буде усунуто або моряки достатньо не відпочинуть.

2. Якщо є явні докази надмірної втоми вахтового персоналу першої вахти або наступних змінних вахт, держава-член повинна забезпечити, щоб судно не виходило з порту, доки недоліки не буде усунуто або моряки достатньо не відпочинуть.

1. У випадку, якщо судну заборонено виходити з порту згідно зі статтею 5, компетентний орган держави-члена повинен поінформувати капітана, власника судна або судновласника, адміністративні органи держави прапора або держави, в якій зареєстровано судно, або Консула, або, у разі його відсутності, найближче дипломатичне представництво такої держави, про результати інспектувань, зазначених у статті 4, про будь-яке рішення інспектора та про необхідні заходи з усунення виявлених недоліків, якщо необхідно.

2. Під час проведення інспектування згідно з цією Директивою необхідно докладати всіх можливих зусиль для уникнення невиправданої затримки судна. Якщо судно невиправдано затримують, власник судна або судновласник має право на компенсацію будь-яких збитків чи шкоди, яких він зазнав. У будь-якому разі висування претензій стосовно невиправданої затримки судна, тягар доведення лягає на власника судна чи судновласника.

1. Власник судна або судновласник чи його представник у державі-члені має право на оскарження рішення про затримання, ухваленого компетентним органом. Оскарження не має наслідком призупинення дії рішення про затримання.

2. З цією метою держави-члени встановлюють та застосовують необхідні процедури відповідно до свого національного законодавства.

3. Компетентний орган належним чином інформує капітана судна, зазначеного в параграфі 1, про право на оскарження.

1. Держави-члени повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити - в умовах, що відповідають умовам встановленим у статті 14 Директиви 95/21/ЄС від 19 червня 1995 року про забезпечення виконання, стосовно судноплавства з використанням портів Співтовариства та судноплавства у водах під юрисдикцією держав-членів, міжнародних стандартів безпеки суден, запобігання забрудненню і умови життя та праці на борту судна (контроль державою порту) (-5) - співпрацю між їхніми відповідними органами влади і відповідними компетентними органами інших держав-членів для забезпечення дієвого застосування цієї Директиви, і повідомляти Комісію про передбачені заходи.

2. Інформацію про заходи, вжиті згідно зі статтями 4 і 5, необхідно публікувати відповідно до процедур, зазначених у першому параграфі статті 15 Директиви 95/21/ЄС.

Стаття 9

Положення про "не більш сприятливе" ставлення

У разі проведення інспектування судна, що зареєстровано на території або плаває під прапором держави, яка не підписала Конвенцію МОП № 180 або Протокол до Конвенції МОП № 147, держави-члени повинні, з моменту набуття чинності Конвенцією і Протоколом, забезпечити, щоби ставлення до таких суден та їхніх екіпажів не було сприятливішим за ставлення до суден, які плавають під прапором держави, що є стороною Конвенції МОП № 180 або Протоколу до Конвенції МОП № 147 чи обох документів.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, не пізніше 30 червня 2002 року.

2. Якщо держави-члени ухвалюють інструменти, зазначені у параграфі 1, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

3. Держави-члени негайно повідомляють Комісії всі положення національного законодавства, ухвалені ними у сфері, яку регулює ця Директива. Комісія інформує про це інші держави-члени.

Цю Директиву застосовують до суден, не зареєстрованих на території держави-члена або які не плавають під прапором держави-члена, лише з дати набуття чинності Конвенцією МОП № 180 та з дати набуття чинності Протоколом до Конвенції МОП № 147.

Ця Директива набуває чинності в день її публікації в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.

Цю Директиву адресовано державам-членам.