Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) від 27 червня 2002 року про інформаційну систему Співтовариства з моніторингу руху суден та про скасування Директиви Ради 93/75/ЄЕС

1. У рамках сфери дії цієї Директиви, яку визначено у статті 2, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 27a, покликані вносити зміни у покликання на інструменти Союзу та ММО, наведені в цій Директиві, та у терміни й означення, передбачені у статті 3 та в додатках, для приведення їх у відповідність до положень Союзу або міжнародного права, які було ухвалено, до яких було внесено зміни або які набули чинності.

2. У рамках сфери дії цієї Директиви, яку визначено у статті 2, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 27a, для внесення змін до додатків I, III та IV у світлі технічного прогресу та досвіду, здобутого під час застосування цієї Директиви.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надають Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 27, надано Комісії на п’ятирічний період, починаючи з 26 липня 2019 року. Комісія складає звіт щодо делегованих повноважень не пізніше, ніж за дев’ять місяців до закінчення п'ятирічного періоду. Строк дії делегованих повноважень автоматично продовжується на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого продовження не пізніше ніж за три місяці до завершення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 27, можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє дію делегованих повноважень, вказаних в тексті такого рішення. Таке рішення набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або з пізнішої дати, вказаної в ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, що вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, викладених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення (- 4).

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона нотифікує його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 27, набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту надсилання такого акта Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії про те, що вони не заперечуватимуть. Такий період подовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту чи Ради.

1. Держави-члени ухвалюють закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви, не пізніше 5 лютого 2004 року. Вони негайно інформують про них Комісію.

Якщо держави-члени ухвалюють такі акти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їхньої офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени надають Комісії положення національного законодавства, які вони ухвалюють у сфері регулювання цієї Директиви.

Директиву Ради 93/75/ЄЕС скасовано з 5 лютого 2004 року.

Ця Директива набуває чинності в день її публікації в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

1. Інформація, яку необхідно повідомити згідно зі статтею 4 - Загальна інформація:

(a) ідентифікаційні дані судна (назва, позивний, ідентифікаційний номер ММО або номер MMSI),

(b) порт призначення;

(c) розрахунковий час прибуття до порту призначення або лоцманської станції, відповідно до вимог компетентного органу, та розрахунковий час відправлення з цього порту;

(d) загальна кількість осіб на борту.

2. Інформація, яку необхідно повідомити згідно зі статтею 12 - Інформація про вантаж:

(a) правильні технічні назви небезпечних або забруднювальних вантажів, номери ООН (якщо є), класи небезпеки ММО відповідно до кодексів МКМПНВ, IBC і IGC та, якщо необхідно, клас судна, необхідний для вантажів INF, як визначено у Регламенті VII/14.2, кількість таких вантажів та, якщо їх перевозять не в цистернах, а в інших одиницях вантажного транспорту, їхній ідентифікаційний номер;

(b) адреса, за якою можна отримати детальну інформацію про вантаж.

3. Інформація, яку необхідно повідомити згідно зі статтею 13:

A. Загальна інформація:

(a) ідентифікаційні дані судна (назва, позивний, ідентифікаційний номер ММО або номер MMSI);

(b) порт призначення;

(c) для судна, що виходить з порту в державі-члені: розрахунковий час відправлення з порту відправлення або лоцманської станції, відповідно до вимог компетентного органу, та розрахунковий час прибуття до порту призначення;

(d) для судна, що виходить з порту, розташованого за межами Співтовариства та прямує до порту в державі-члені: розрахунковий час прибуття до порту призначення або лоцманської станції, відповідно до вимог компетентного органу;

(e) загальна кількість осіб на борту.

B. Інформація про вантаж:

(a) правильні технічні назви небезпечних або забруднювальних вантажів, номери ООН (якщо є), класи небезпеки ММО відповідно до кодексів МКМПНВ, IBC і IGC та, якщо необхідно, клас судна, як визначено у Кодексі INF, кількість таких вантажів, їхнє розташування на борту та, якщо їх перевозять не в цистернах, а в інших одиницях вантажного транспорту, їхній ідентифікаційний номер;

(b) підтвердження того, що список вантажів або вантажна декларація, або відповідний план завантаження судна з детальною інформацією про небезпечні або забруднювальні вантажі та їхнє розташування на судні, перебуває на борту судна;

(c) адреса, за якою можна отримати детальну інформацію про вантаж.

4. Інформація, зазначена у статті 5:

A. ідентифікаційні дані судна (назва, позивний, ідентифікаційний номер ММО або номер MMSI);

B. дата та час,

C або D. позиція за широтою та довготою або істинний пеленг та відстань у морських милях від чітко визначеного орієнтира,

E. курс,

F. швидкість,

I. порт призначення та розрахунковий час прибуття,

P. вантаж та, у разі присутності небезпечних вантажів на борту судна, кількість та клас ММО,

T. адреса для надання повідомлення про вантаж,

W. загальна кількість осіб на борту,

X. Різне:

- характеристики та розрахункова кількість бункерного палива, для суден валовою місткістю понад 1000 тонн,

- навігаційний статус.

5. Капітан судна повинен негайно повідомити компетентному органу або адміністрації порту, яких це стосується, про будь-які зміни в інформації, повідомленій згідно з цим додатком.

Риболовні судна загалом понад 15 метрів завдовжки повинні бути обладнані автоматизованими системами ідентифікації (АСІ), як передбачено статтею 6а згідно з таким розкладом:

- риболовні судна, загальна довжина яких становить 24 метри і більше, але менше 45 метрів: не пізніше 31 травня 2012 року,

- риболовні судна, загальна довжина яких становить 18 метрів і більше, але менше 24 метрів: не пізніше 31 травня 2013 року,

- риболовні судна, загальна довжина яких перевищує 15 метрів, але менша за 18 метрів: не пізніше 31 травня 2014 року,

- новостворені риболовні судна загальної довжини у понад 15 метрів підлягають під вимогу наявності обладнання, встановленою у статті 6a, з 30 листопада 2010 року.

Пасажирські судна, незалежно від розміру, та усі судна, крім пасажирських, валовою місткістю 300 тонн і більше, які виконують міжнародні рейси із заходом до порту держави-члена, повинні бути обладнані автоматизованою системою ідентифікації (АСІ) відповідно до технічних та експлуатаційних стандартів, встановлених у розділі V Конвенції СОЛАС. Пасажирські судна, незалежно від розміру, та усі судна, крім пасажирських, валовою місткістю 3000 тонн і більше, які виконують міжнародні рейси із заходом до порту держави-члена, повинні бути обладнані реєстратором даних рейсу (VDR) відповідно до технічних та експлуатаційних стандартів, встановлених у розділі V Конвенції СОЛАС. Для вантажних суден, побудованих до 1 липня 2002 року, VDR може бути спрощеним реєстратором даних рейсу (S-VDR), який повинен відповідати технічним та експлуатаційним стандартам, розробленим відповідно до розділу V Конвенції СОЛАС.

Пасажирські судна, незалежно від розміру, та усі інші судна валовою місткістю 300 тонн і більше, які виконують внутрішні рейси, повинні бути обладнані автоматизованою системою ідентифікації (АСІ), яка відповідає технічним і експлуатаційним стандартам, встановленим у розділі V Конвенції СОЛАС.

(a) Пасажирські судна, незалежно від розміру, та судна, крім пасажирських, валовою місткістю 3000 тонн і більше, збудовані 1 липня 2002 року чи пізніше, які виконують внутрішні рейси, повинні бути обладнані реєстратором даних рейсу (VDR), який відповідає технічним та експлуатаційним стандартам, розробленим відповідно до розділу V Конвенції СОЛАС.

(b) Вантажні судна валовою місткістю 3000 і більше, збудовані до 1 липня 2002 року, які виконують внутрішні рейси, повинні бути обладнані реєстратором даних рейсу (VDR) або спрощеним реєстратором даних рейсу (S-VDR), який відповідає технічним та експлуатаційним стандартам, розробленим відповідно до розділу V Конвенції СОЛАС.

(a) Держави-члени можуть звільнити пасажирські судна менше 15 метрів завдовжки або валовою місткістю 300 тонн, які виконують внутрішні рейси, від застосування вимог щодо АСІ, викладених у цьому додатку.

(b) Держави-члени можуть звільнити судна, крім пасажирських, валовою місткістю 300 тонн і більше, але менше ніж 500 тонн, які плавають виключно у внутрішніх водах держави-члена та поза маршрутами, зазвичай використовуваними іншими суднами, обладнаними АСІ, від вимог щодо наявності АСІ, викладених у цьому додатку.

Держави-члени можуть надавати такі звільнення від вимоги щодо обладнання VDR або S-VDR:

(a) лише пасажирські судна, які виконують рейси у морських районах і не належать до класу A, як зазначено в статті 4 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/45/ЄС (- 5), можуть бути звільнені від вимоги щодо обладнання VDR.

(b) судна, крім пасажирських суден ро-ро, збудовані до 1 липня 2002 року, можуть бути звільнені від вимоги щодо обладнання VDR, якщо можливо продемонструвати, що взаємодія VDR з встановленим на судні обладнанням недоречна та нездійсненна.

(c) вантажні судна, збудовані до 1 липня 2002 року, які виконують міжнародні або внутрішні рейси, можуть бути звільнені від вимоги щодо обладнання S-VDR, якщо такі судна будуть цілковито виведені з експлуатації впродовж двох років з дати імплементації, вказаної у розділі V Конвенції СОЛАС.

Система обміну навігаційною інформацією ЄС, SafeSeaNet, забезпечує отримання, зберігання, пошук і обмін інформацією в цілях морської безпеки, охорони в порту та відкритому морі, захисту морського середовища та ефективності морського судноплавства та морських перевезень.

SafeSeaNet - це спеціалізована система, створена для сприяння обміну інформацією в електронному форматі між державами-членами та надання Комісії та державам-членам необхідної інформації відповідно до законодавства Союзу. Вона складається з мережі національних систем SafeSeaNet у державах-членах та центральної системи SafeSeaNet, яка функціонує як вузлова точка.

Система обміну навігаційною інформацією ЄС об’єднує усі національні системи SafeSeaNet, створені відповідно до цієї Директиви, та включає центральну систему SafeSeaNet.

2.1. Обов’язки

2.1.1. Національні заходи

Держави-члени створюють і підтримують національну систему SafeSeaNet, яка дає змогу обмінюватися навігаційною інформацією між зареєстрованими користувачами під відповідальність національного компетентного органу (НКО).

НКО відповідає за організацію роботи національної системи, яка повинна включати координацію користувачів і постачальників даних на національному рівні, а також забезпечення присвоєння міжнародних кодів географічних об’єктів (UN LOCODES) та створення і підтримання необхідної національної IT-інфраструктури і процедур, описаних у документації про контроль над інтерфейсом та функціоналом, зазначеній в пункті 2.3.

Національна система SafeSeaNet забезпечує взаємозв’язок користувачів, зареєстрованих під відповідальність НКО і, за згодою НКО, може бути доступною для визначених суб’єктів судноплавства (судновласників, агентів, капітанів, вантажовідправників тощо), зокрема для того, щоб сприяти наданню та отриманню сповіщень в електронному вигляді відповідно до законодавства Союзу.

2.1.2. Центральна система SafeSeaNet

На політичному рівні Комісія спільно з державами-членами відповідає за організацію роботи і розвиток центральної системи SafeSeaNet і за нагляд за системою SafeSeaNet; водночас Європейське агентство з морської безпеки згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1406/2002 (- 6), спільно з державами-членами та Комісією відповідає за:

- технічну імплементацію та документування SafeSeaNet,

- розробку, експлуатацію та інтеграцію електронних повідомлень і даних, а також технічну підтримку інтерфейсів з центральною системою SafeSeaNet, включно з даними АСІ, отриманими через супутник, різними інформаційними системами, згаданими у цій Директиві, та як зазначено у пункті 3.

Центральна система SafeSeaNet, функціонуючи як вузлова точка, взаємопов’язує усі національні системи SafeSeaNet та створює необхідну IT-інфраструктуру і процедури, як описано у документації про контроль над інтерфейсом і функціоналом, зазначеній в пункті 2.3.

2.2. Принципи організації

Комісія повинна створити керівну групу високого рівня, яка ухвалює процедурні правила та складається з представників держав-членів і Комісії, з метою:

- внесення рекомендацій для підвищення ефективності та безпеки системи,

- надання відповідних настанов щодо розвитку системи,

- допомоги Комісії під час перевірки функціонування системи,

- надання відповідних настанов щодо розробки взаємодійної платформи для взаємного обміну даними, яка поєднує інформацію від SafeSeaNet з інформацією від інших інформаційних систем, зазначених у пункті 3,

- затвердження документа про контроль над інтерфейсом і функціоналом, зазначеного в пункті 2.3 та будь-яких змін і доповнень до нього,

- ухвалення настанов щодо збору та поширення через SafeSeaNet інформації стосовно компетентних органів, призначених державами-членами для виконання відповідних функцій згідно з цією Директивою,

- забезпечення взаємодії з іншими відповідними робочими форумами, зокрема із групою з питань спрощення морських адміністративних процедур та електронних інформаційних служб.

2.3. Документ про контроль над інтерфейсом і функціоналом та інша технічна документація

У тісній співпраці з державами-членами Комісія розробляє та забезпечує виконання документа про контроль над інтерфейсом і функціоналом (IFCD).

Документ IFCD детально описує експлуатаційні вимоги та процедури, застосовні до національних та центральних елементів системи SafeSeaNet, призначених для забезпечення дотримання відповідного законодавства Союзу.

Документ IFCD містить правила щодо:

- настанов з надання прав доступу для управління якістю даних,

- інтеграції даних, як зазначено у пункті 3, та їх поширення через систему SafeSeaNet,

- експлуатаційних процедур для Агентства та держав-членів, що визначають механізми контролю якості даних системи SafeSeaNet,

- специфікацій механізмів захисту передачі та обміну даними, та

- архівування інформації на національному та центральному рівнях.

Документ IFCD зазначає засоби зберігання та доступність інформації про небезпечні або забруднювальні вантажі, що стосуються регулярних перевезень, яким надано звільнення відповідно до статті 15.

Технічна документація стосовно SafeSeaNet, як-от стандарти формату обміну даними, взаємодійність із іншими системами та застосунками, посібники користувачів, специфікації щодо безпеки роботи в мережі та референтні бази даних, використовувані для підтримки зобов’язань щодо сповіщень, повинна бути розроблена та підтримувана Агентством у співпраці із державами-членами.

Система повинна застосовувати галузеві стандарти та бути здатною взаємодіяти з публічними та приватними системами, використовуваними для створення, надання або отримання інформації всередині SafeSeaNet.

Комісія та держави-члени співпрацюють для вивчення можливостей реалізації та вдосконалення функціоналу, який би, наскільки це можливо, забезпечував, щоб постачальникам даних, включно з капітанами, власниками, агентами, операторами, вантажовідправниками та іншими відповідними органами, достатньо було б подати інформацію лише один раз, беручи до уваги зобов’язання за Директивою 2010/65/ЄС (- 7) та інше відповідне законодавство Союзу. Держави-члени повинні забезпечити, щоб подана інформація була доступною для використання у всіх відповідних системах сповіщення, повідомлення, спільного користування інформацією та моніторингу руху суден (VTMIS).

Держави-члени повинні розробляти та підтримувати необхідні інтерфейси для автоматичної передачі даних електронним способом до мережі SafeSeaNet.

Центральну систему SafeSeaNet потрібно використовувати для поширення електронних повідомлень і даних, обмін або спільне користування якими відбувається згідно з цією Директивою та відповідним законодавством Союзу, з-поміж якого:

- Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/59/ЄС (- 8) від 27 листопада 2000 року про портові приймальні споруди для суднових відходів та залишків вантажу, у частині її статті 12(3),

- Директива Європейського Парламенту і Ради 2005/35/ЄС (- 9) від 7 вересня 2005 року про забруднення із суден та запровадження санкцій, зокрема, кримінальних санкцій, за злочини, пов’язані із забрудненням, у частині її статті 10,

- Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/16/ЄС (- 10) від 23 квітня 2009 року про контроль державою порту, у частині її статті 24,

- Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/65/ЄС від 20 жовтня 2010 року про формальні умови надання сповіщень про судна, що прибувають та/або виходять з портів держав-членів, якщо застосовано її статтю 6.

Робота системи SafeSeaNet повинна сприяти формуванню і заснуванню Європейського морського транспортного простору без бар’єрів.

Якщо ухвалені на міжнародному рівні норми дозволяють маршрутизацію інформації LRIT стосовно суден третіх країн, мережі SafeSeaNet використовують для поширення інформації LRIT, отриманої відповідно до статті 6b цієї Директиви, серед держав-членів з відповідним рівнем безпеки.

Центральна та національні системи SafeSeaNet повинні відповідати вимогам цієї Директиви стосовно конфіденційності інформації, а також принципів і специфікацій механізмів захисту, описаних у документі IFCD, зокрема щодо прав доступу.

Держави-члени повинні ідентифікувати усіх користувачів, яким надана певна роль та пакет прав доступу, відповідно до IFCD.

Якщо після інциденту або впливу на судно обставин типу описаних у статті 17 компетентний орган відповідної держави-члена вважає, в рамках міжнародного права, що необхідно запобігти, зменшити або усунути серйозну та неминучу загрозу для своєї берегової лінії або пов’язаних з цим інтересів, безпеки інших суден, їхніх екіпажів та пасажирів або осіб, які перебувають на березі, або для захисту морського середовища, такий орган може, зокрема:

(a) обмежити рух судна або скерувати його на дотримання конкретного курсу. Ця вимога не впливає на відповідальність капітана щодо безпечного керування своїм судном;

(b) надати офіційну вказівку капітану судна покласти край загрозі для довкілля або безпеки судноплавства;

(c) направити на борт судна експертну групу для оцінювання ступеня загрози та допомоги капітану у виправленні ситуації та інформуванні відповідної компетентної берегової станції;

(d) у випадку неминучої загрози проінструктувати капітана відвести судно до порту-прихистку, або забезпечити лоцманське проведення чи буксирування судна.

Якщо судно буксирують на умовах угоди про буксирування або порятунок, заходи, вжиті компетентним органом держави-члена згідно з пунктами (a) та (d) можуть також бути поширені на компанії, залучені до допомоги, порятунку та буксирування.