Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 165/2014 від 4 лютого 2014 року про тахографи на дорожньому транспорті, скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 3821/85 про реєструвальне обладнання на дорожньому транспорті та внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 561/2006 про гармонізацію деякого соціального законодавства, пов’язаного з дорожнім транспортом

1. Заявник на затвердження типу моделі тахокарти повинен вказати в заявці тип або типи аналогового тахографа, для використання на якому призначено відповідну тахокарту, а також надати відповідне обладнання такого типу або типів для цілей випробовування тахокарти.

2. У сертифікаті затвердження моделі тахокарти компетентні органи кожної держави-члена повинні вказувати тип або типи аналогового тахографа, на якому така модель тахокарти може використовуватись.

Усі рішення, ухвалені відповідно до цього Регламенту, щодо відмови або відкликання затвердження типу бортового блока, датчика руху, моделі тахокарти або картки тахографа, повинні містити детальні пояснення причин, на яких вони ґрунтуються. Рішення повідомляється відповідній стороні, яку також одночасно інформують про засоби правового захисту, передбачені законодавством відповідної держави-члена, а також про строки реалізації таких засобів.

Держави-члени не повинні відмовляти в реєстрації будь-якого транспортного засобу, обладнаного тахографом, або забороняти введення в експлуатацію або використання такого транспортного засобу з будь-якої причини, пов’язаної з фактом його оснащення таким обладнанням, якщо обладнання має знак затвердження типу, зазначений устатті 14, та установчу табличку, зазначену у статті 22(4).

1. Виробники повинні конструювати, випробовувати та перевіряти бортові блоки, датчики руху та картки тахографів, запущені у виробництво, з метою виявлення уразливості, що виникає на всіх етапах життєвого циклу продукту, а також попереджувати або пом’якшувати її можливі наслідки. Частота проведення випробувань встановлюється державою-членом, що видала сертифікат затвердження, впродовж періоду, що не перевищує два роки.

2. З цією метою виробники повинні подавати документацію, необхідну для аналізу випадків уразливості, органу сертифікації, зазначеному у статті 12(3).

3. Для цілей параграфа 1, орган сертифікації, зазначений у статті 12(3), повинен проводити випробування бортових блоків, датчиків руху та карток тахографів для підтвердження того, що особи, які володіють загальнодоступними знаннями, не зможуть скористатися відомою уразливістю.

4. Якщо в ході випробувань, зазначених у параграф 1, виявлено уразливість системних елементів (бортових блоків, датчиків руху та карток тахографів), такі елементи не повинні розміщуватися на ринку. Якщо в ході випробувань, зазначених у параграфі 3, виявлено уразливість елементів, що вже випущені на ринок, виробник або орган сертифікації повинні повідомити компетентні органи держави-члена, що надала затвердження типу. Такі компетентні органи повинні вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення вирішення проблеми, зокрема, самим виробником, та повинні невідкладно повідомити Комісію про виявлену уразливість та передбачені або вжиті заходи, у тому числі, за необхідності, відкликання затвердження типу відповідно до статті 16(2).

1. Держави-члени можуть дозволити експлуатаційні випробування тахографів, тип яких ще не був затверджений. Держави-члени взаємно визнають такі дозволи на експлуатаційні випробування.

2. Водії та транспортні підприємства, що беруть участь в експлуатаційному випробуванні, повинні відповідати вимогам Регламенту (ЄС) № 561/2006. Для демонстрації такої відповідності водії повинні дотримуватися процедури, викладеної в статті 35(2) цього Регламенту.

3. Комісія може ухвалити імплементаційні акти для встановлення процедур, яких потрібно дотримуватись для проведення експлуатаційних випробувань, і форм, які потрібно використовувати для моніторингу таких експлуатаційних випробувань. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 42(3).

1. Лише механіки, майстерні або виробники транспортних засобів, затверджені компетентними органами держав-членів для таких цілей відповідно до статті 24, можуть встановлювати або ремонтувати тахографи.

2. Затверджені механіки, майстерні або виробники транспортних засобів повинні, відповідно до специфікацій, включених до сертифікату затвердження типу, зазначеного в статті 15, запломбувати тахограф після перевірки належного його функціонування та, зокрема, у такий спосіб, щоб забезпечити, що жоден маніпуляційний пристрій не може фальсифікувати або змінити зареєстровані дані.

3. Затверджений механік, майстерня або виробник транспортного засобу повинен нанести спеціальний знак на поставлені ним пломби та, крім цього, у випадку з цифровими тахографами, ввести дані електронної безпеки для проведення перевірки автентичності. Компетентні органи кожної держави-члена повинні надсилати Комісії реєстр використаних знаків та даних електронної безпеки, а також необхідну інформацію, що стосується використаних даних електронної безпеки. Комісія надає державам-членам доступ до такої інформації на запит.

4. Для засвідчення того, що встановлення тахографа відбулося відповідно до вимог цього Регламенту, установча табличка повинна прикріплюватися таким чином, щоб її було добре видно і вона була легкодоступною.

5. Компоненти тахографа пломбуються як зазначено у сертифікаті затвердження типу. Будь-які з’єднання з тахографом, що є потенційно уразливими до несанкціонованого доступу, у тому числі з’єднання між датчиком руху і коробкою передач, а також, за необхідності, установча табличка, повинні пломбуватися.

Пломбу можуть зняти або зламати лише:

- механіки або майстерні, затверджені компетентними органами відповідно до статті 24, для цілей проведення ремонту, технічного обслуговування або перекалібрування тахографа, або контролери, що пройшли належну підготовку та, за необхідності, отримали відповідний дозвіл, для цілей контролю;

- для цілей проведення ремонту або переобладнання транспортного засобу, що пошкоджує пломбу. У таких випадках на борту транспортного засобу повинна зберігатися письмова заява із зазначенням дати і часу, коли пломбу було знято, а також причини зняття пломби. Комісія повинна розробити стандартну форму письмової заяви через імплементаційні акти.

В усіх випадках, затверджений механік або майстерня повинні замінити пломби без невиправданого зволікання і не пізніше ніж протягом семи днів з моменту їх зняття.

Перед заміною пломб затверджена майстерня повинна провести перевірку та калібрування тахографа.

1. Тахографи повинні проходити регулярну перевірку затвердженими майстернями. Регулярні перевірки необхідно проводити принаймні кожні два роки.

2. Під час перевірок, зазначених у параграфі 1, необхідно перевіряти принаймні таке:

- правильність встановлення тахографа та його придатність для транспортного засобу;

- правильність роботи тахографа;

- наявність знаку затвердження типу на тахографі;

- наявність установчої таблички;

- цілісність та надійність усіх пломб;

- відсутність маніпуляційних пристроїв, під’єднаних до тахографа, або ознак використання таких пристроїв;

- розмір та фактичну довжину кола шин.

3. Майстерні складають протокол про перевірку у випадках, коли порушення у функціонуванні тахографа потребують виправлення, незалежно від того, чи було це в результаті періодичної перевірки чи інспекції, виконаної за спеціальним запитом національного компетентного органу. Вони повинні зберігати список усіх складених протоколів перевірок.

4. Протоколи перевірок зберігаються щонайменше два роки з дати їх складення. Держави-члени повинні вирішити, зберігати протоколи перевірок чи надсилати їх компетентним органам протягом зазначеного періоду. У випадках, коли протоколи перевірок зберігаються майстернями, на запит компетентних органів майстерня повинна надати доступ до протоколів перевірок та калібрувань, що проводилися протягом зазначеного періоду.

1. Держави-члени повинні затверджувати, регулярно контролювати та проводити сертифікацію механіків, майстерень та виробників транспортних засобів, які можуть здійснювати встановлення, перевірки, огляд та ремонт тахографів.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб механіки, майстерні та виробники транспортних засобів були компетентними та надійними. З цією метою вони повинні встановити та опублікувати низку чітких національних процедур, а також забезпечити дотримання таких мінімальних критеріїв:

(a) персонал має належну підготовку;

(b) обладнання, необхідне для проведення відповідних випробувань та виконання завдань, є в наявності;

(c) механіки, майстерні та виробники транспортних засобів мають хорошу репутацію.

3. Аудити затверджених механіків або майстерень здійснюються таким чином:

(a) затверджені механіки або майстерні повинні принаймні кожні два роки проходити аудит процедур, які вони застосовують під час роботи з тахографами. Аудит повинен зосереджуватися, зокрема, на вжитих заходах безпеки та на роботі з картками майстерень. Держави-члени можуть проводити ці аудити без відвідування об’єкта перевірки;

(b) також проводять позапланові технічні аудити затверджених механіків або майстерень для перевірки проведених ними калібрувань, оглядів та встановлення. Щороку такі аудити повинні охоплювати щонайменше 10 % затверджених механіків та майстерень.

4. Держави-члени і їхні компетентні органи повинні вживати належних заходів для запобігання конфлікту інтересів між механіками або майстернями та транспортними підприємствами. Зокрема, якщо існує серйозний ризик конфлікту інтересів, необхідно вжити додаткових спеціальних заходів для забезпечення дотримання механіком або майстернею вимог цього Регламенту.

5. Компетентні органи держав-членів повинні щорічно надсилати Комісії, за можливості, засобами електронного зв’язку, списки затверджених механіків і майстерень, а також виданих їм карток. Комісія публікує такі списки на своєму веб-сайті.

6. Компетентні органи держав-членів повинні тимчасово або повністю відкликати затвердження механіків, майстерень та виробників транспортних засобів, якщо вони не виконують свої зобов’язання відповідно до цього Регламенту.

1. Строк дії карток майстерень не перевищує одного року. Під час оновлення картки майстерні компетентний орган повинен забезпечити, що механік, майстерня або виробник транспортного засобу відповідають критеріям, наведеним у статті 24(2).

2. Компетентний орган повинен оновити картку майстерні протягом 15 робочих днів після отримання дійсного запиту про оновлення та всієї необхідної документації. Якщо картка майстерні пошкоджена, неправильно функціонує, втрачена або викрадена, компетентний орган повинен видати картку на заміну протягом п’яти робочих днів з моменту отримання відповідного запиту із зазначенням деталей. Компетентні органи повинні вести реєстр загублених, викрадених карток або дефектних карток.

3. Якщо держава-член відкликає затвердження механіка, майстерні або виробника транспортного засобу, як це передбачено статтею 24, вона також повинна вилучити видані їм картки майстерень.

4. Держави-члени вживають всіх необхідних заходів для попередження фальсифікації карток майстерень, що видаються затвердженим механікам, майстерням та виробникам транспортних засобів.

1. Картки водіїв видаються на запит водія компетентним органом держави-члена, в якій знаходиться постійне місце проживання водія. Вони видаються протягом одного місяця з моменту отримання компетентним органом запиту та всієї необхідної документації.

2. Для цілей цієї статті "постійне місце проживання" означає місце, де особа зазвичай проживає, тобто принаймні протягом 185 днів в кожному календарному році, через особисті і професійні зв’язки, або, якщо особа не має професійних зв’язків, через особисті зв’язки, які демонструють тісний зв’язок між особою та місцем, де вона проживає.

Однак постійним місцем проживання особи, чиї професійні зв’язки знаходяться в іншому місці, ніж особисті, і яка відповідно по черзі проживає в різних місцях, розташованих у двох або більше державах-членах, вважатиметься місце її особистих зв’язків, за умови, що така особа регулярно приїздить у це місце. Виконання цієї останньої умови не є обов’язковим, якщо особа проживає в державі-члені з метою виконання завдання із фіксованим терміном.

3. Водії повинні надавати підтвердження свого постійного місця проживання будь-якими відповідними документами, такими як посвідчення особи або будь-який інший чинний документ. Якщо компетентні органи держави-члена, що видає картку водія, мають сумніви щодо правдивості заяви про постійне місце проживання, або для проведення деяких спеціальних заходів контролю, вони можуть вимагати будь-яку додаткову інформацію або докази.

4. У належним чином обґрунтованих і виняткових випадках держави-члени можуть видати тимчасову картку водія, що не підлягає оновленню, строк дії якої не перевищує 185 днів, водію, який не має постійного місця проживання на території держави-члена або держави, що є договірною стороною ЄУТР, за умови, що такий водій перебуває в законних трудових відносинах із підприємством, зареєстрованим у державі-члені, що видає таку картку, та, в разі застосування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1072/2009 (-1), надає свідоцтво водія, як зазначено у такому Регламенті.

На підставі даних, наданих державами-членами, Комісія уважно стежить за застосуванням цього параграфа. Кожні два роки вона повідомляє свої висновки Європейському Парламенту і Раді, та досліджує, зокрема, чи мають тимчасові картки водіїв будь-який негативний вплив на ринок праці, та чи видаються зазвичай тимчасові картки названим водіям більш ніж в одному випадку. Комісія може внести відповідну законодавчу пропозицію щодо перегляду цього параграфа.

5. Компетентні органи держави-члена, що видає картку, повинні вживати відповідних заходів, щоб впевнитися, що заявник ще не має дійсної картки водія, та повинні персоналізувати картку водія, при цьому забезпечуючи, що дані на картці є добре видимими та захищеними.

6. Картка водія не може бути дійсною довше п’яти років.

7. Дійсна картка водія не може бути вилучена або призупинена, якщо тільки компетентні органи держави-члена не дійдуть висновку, що картку було підроблено, або водій використовує не свою картку, або картку було отримано на підставі неправдивих заяв та/або підроблених документів. Якщо заходи щодо призупинення дії або вилучення вживаються державою-членом, що не є державою-членом, яка видала картку, тоді перша держава-член повинна повернути таку картку компетентним органам держави-члена, яка її видала, із зазначенням причин вилучення або призупинення дії. Якщо очікується, що повернення картки триватиме довше двох тижнів, держава-член, що призупиняє дію картки або вилучає її, повинна протягом зазначених двох тижнів повідомити державу-члена, що її видала, про причини призупинення дії або вилучення.

8. Держави-члени вживають всіх необхідних заходів для запобігання фальсифікації карток водіїв.

9. Ця стаття не перешкоджає державі-члену видати картку водія водієві, який має постійне місце проживання на частині території такої держави-члена, до якої не застосовують положення Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу, за умови застосування в таких випадках відповідних положень цього Регламенту.

1. Картка водія є персональною.

2. Водій може мати не більше однієї дійсної картки водія і вправі користуватись лише своєю власною, персоналізованою карткою водія. Водій не повинен користуватись карткою водія, що має дефект або строк дії якої вже закінчився.

1. Якщо водій бажає оновити свою картку водія, він повинен звернутися до компетентних органів держави-члена свого постійного місця проживання не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення строку дії картки.

2. У випадку оновлень, якщо держава-член постійного місця проживання водія не є державою-членом, що видала його поточну картку, і якщо до органів держави-члена постійного проживання надійшов запит про оновлення картки водія, вони повинні повідомити органи, які видали попередню картку, про причини її оновлення.

3. У випадку запиту про оновлення картки, строк дії якої закінчується найближчим часом, компетентний орган повинен надати нову картку до дати закінчення строку дії, за умови, що такий запит було надіслано в строк, встановлений в параграфі 1.

1. Органи, що видають картки, повинні вести облік виданих, викрадених, загублених або дефектних карток водіїв протягом періоду, що, принаймні, дорівнює строку їх дії.

2. Якщо картка водія пошкоджена або неправильно функціонує, водій повинен повернути її компетентному органу держави-члена свого постійного місця проживання. У разі викрадення картки водія про це необхідно офіційно повідомити компетентні органи держави, де сталося викрадення.

3. Про будь-яку втрату картки водія необхідно офіційно повідомляти компетентні органи держави-члена, що видала картку, а також компетентні органи держави-члена постійного місця проживання водія, якщо вони відрізняються.

4. Якщо картка водія пошкоджена, неправильно функціонує, загублена або викрадена, водій повинен протягом семи календарних днів звернутися із заявою про її заміну до компетентних органів держави-члена свого постійного місця проживання. Зазначені органи повинні видати картку на заміну протягом восьми робочих днів з моменту отримання відповідного запиту із зазначенням деталей.

5. За обставин, викладених у параграфі 4, водій може продовжувати керувати транспортним засобом без картки водія протягом щонайбільше 15 календарних днів, або протягом довшого періоду, якщо це необхідно для повернення транспортного засобу на базу, за умови, що водій може довести неможливість пред'явлення або використання картки протягом зазначеного періоду.

1. Картки водіїв, видані державами-членами, взаємно визнаються.

2. Якщо власник дійсної картки водія, виданої однією державою-членом, змінив своє постійне місце проживання на іншу державу-члена, він може звернутися з проханням про обмін своєї картки на аналогічну картку водія. Держава-член, що здійснює обмін, несе відповідальність за перевірку дійсності наданої їй картки.

3. Держави-члени, що здійснюють обмін, повинні повернути стару картку органам держави-члена, що її видала, із зазначенням причини повернення.

4. Якщо держава-член замінює або обмінює картку водія, заміна чи обмін, а також будь-яка подальша заміна чи обмін повинні бути зареєстровані у такій державі-члені.

1. Щоб переконатися, що заявник ще не має дійсної картки водія, як зазначено у статті 26, держави-члени ведуть національні електронні реєстри, що містять наведену нижче інформацію про картки водіїв, в тому числі про ті, що зазначені в статті 26(4), протягом періоду, що принаймні дорівнює строку дії таких карток:

- прізвище та ім’я водія,

- дата народження та, якщо відомо, місце народження водія,

- номер дійсного посвідчення водія та країна видачі посвідчення водія (у відповідних випадках),

- статус картки водія,

- номер картки водія.

2. Комісія та держави-члени вживають усіх необхідних заходів для забезпечення взаємодії та доступності електронних реєстрів на всій території Союзу, шляхом використання системи обміну повідомленнями TACHOnet, зазначеної в Рекомендації 2010/19/ЄС, або сумісної системи. У випадку використання сумісної системи, обмін електронними даними з усіма іншими державами-членами повинен здійснюватися за допомогою системи обміну повідомленнями TACHOnet.

3. Під час видачі, заміни та, якщо необхідно, оновлення картки водія, держави-члени повинні за допомогою електронного обміну даними перевірити, чи водій не має іншої дійсної картки водія. Дані, якими обмінюються, повинні обмежуватися даними, необхідними для цілей такої перевірки.

4. Контролери можуть мати доступ до електронного реєстру для перевірки статусу картки водія.

5. Комісія ухвалює імплементаційні акти для встановлення спільних процедур та специфікацій, необхідних для забезпечення взаємозв’язку, зазначеного у параграфі 2, включаючи формат обміну даними, технічні процедури електронних консультацій з національними електронними реєстрами, процедури доступу та механізми безпеки. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 42(3).

1. Транспортні підприємства та водії повинні забезпечувати правильне функціонування та належне використання цифрових тахографів і карток водіїв. Транспортні підприємства та водії, що використовують аналогові тахографи, повинні забезпечувати їх правильне функціонування та належне використання тахокарт.

2. Цифрові тахографи не повинні бути налаштовані у спосіб, за якого вони автоматично перемикаються на певну категорію діяльності після вимкнення двигуна або замка запалювання транспортного засобу, окрім випадків, коли водій може вручну обрати відповідну категорію діяльності.

3. Забороняється підробляти, приховувати, блокувати або знищувати дані, зареєстровані на тахокарті або збережені в тахографі чи на картці водія, або роздруківки з тахографа. Забороняються також будь-які маніпуляції з тахографом, тахокартою або карткою водія, що можуть призвести до підробки, приховування або знищення даних та/або роздрукованої інформації. У транспортному засобі не повинні знаходитися пристрої, що можуть бути використані для таких цілей.

4. На транспортних засобах не може бути встановлено більше одного тахографа, за винятком для цілей експлуатаційних випробувань, зазначених у статті 21.

5. Держави-члени повинні заборонити виготовлення, розповсюдження, рекламування та/або продаж пристроїв, сконструйованих та/або призначених для маніпуляцій з тахографами.

1. Транспортні підприємства повинні нести відповідальність за забезпечення належного навчання та проведення інструктажу для своїх водіїв щодо правильного функціонування тахографів, як цифрових, так і аналогових, та повинні здійснювати регулярні перевірки, щоб забезпечити, що їхні водії правильно використовують вказані тахографи, та не повинні давати своїм водіям прямі чи непрямі заохочення, що змогли б спонукати до неправильного використання тахографів.

Транспортні підприємства повинні видавати достатню кількість тахокарт водіям транспортних засобів, оснащених аналоговими тахографами, беручи до уваги той факт, що тахокарти є персональними за своїм характером, враховуючи тривалість періоду експлуатації та можливу потребу в заміні тахокарт, що були пошкоджені або вилучені уповноваженим контролером. Транспортні підприємства повинні видавати водіям тільки тахокарти затвердженого типу, придатні для використання в обладнанні, встановленому в транспортному засобі.

Якщо транспортний засіб оснащено цифровим тахографом, транспортне підприємство та водій повинні забезпечити, щоб, беручи до уваги тривалість періоду експлуатації, друк даних з тахографа на запит контролера міг бути виконаний правильно у разі перевірки.

2. Транспортні підприємства повинні зберігати тахокарти та роздруківки щоразу, коли роздруківки робляться відповідно до статті 35, у хронологічному порядку та в читабельній формі, принаймні протягом року після їх використання, та повинні надавати їх копії відповідним водіям, які звертаються з таким запитом. Транспортні підприємства повинні також надавати копії даних, завантажених з карток водіїв, відповідним водіям, які звертаються із запитом про це, разом із роздрукованими паперовими версіями таких копій. Тахокарти, роздруківки та завантажені дані необхідно надавати або передавати на запит будь-якого уповноваженого контролера.

3. Транспортні підприємства несуть відповідальність за порушення цього Регламенту, вчинені їхніми водіями або водіями, що перебувають у їхньому розпорядженні. Однак держави-члени можуть обумовлювати таку відповідальність порушенням транспортним підприємством першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті та статті 10(1) та (2) Регламенту ЄС № 561/2006.

1. Водії зобов'язані використовувати тахокарти чи картки водіїв кожного дня, в який вони керують транспортним засобом, починаючи з моменту передачі їм транспортного засобу. Тахокарту або картку водія не можна вилучати до закінчення щоденного робочого часу, окрім випадку, коли таке вилучення дозволене іншим чином. Жодна тахокарта чи картка водія не може бути використана для періоду, довшого від того, на який вона була призначена.

2. Водії повинні належним чином захищати тахокарти чи картки водіїв та не повинні використовувати брудні або пошкоджені тахокарти або картки водіїв.

3. Якщо в результаті далекого перебування від транспортного засобу, водій не спроможний використовувати тахограф, встановлений у транспортному засобі, тоді періоди часу, зазначені в пунктах (іі), (ііі) та (iv) параграфа 5(b):

(а) якщо транспортний засіб оснащено аналоговим тахографом, повинні бути введені на тахокарту вручну, шляхом автоматичної реєстрації, чи в інший спосіб, розбірливо та без забруднення тахокарти; або

(b) якщо транспортний засіб оснащено цифровим тахографом, повинні бути введені на картку водія, використовуючи обладнання ручного введення, передбачене для тахографа.

Держави-члени не повинні накладати на водіїв вимогу представляти форми, що засвідчують їх діяльність, перебуваючи далеко від транспортного засобу.

4. Якщо на борту транспортного засобу, оснащеного цифровим тахографом, перебуває більше одного водія, кожен водій повинен переконатися, що його картка водія вставлена в правильний отвір у тахографі.

Якщо на борту транспортного засобу, оснащеного аналоговим тахографом, перебуває більше одного водія, водії повинні вносити зміни до тахокарт у разі необхідності таким чином, щоб відповідна інформація була записана на тахокарту водія, який фактично знаходиться за кермом.

5. Водії повинні:

(а) переконатися, що час, зареєстрований на тахокарту, відповідає офіційному часу в країні реєстрації транспортного засобу;

(b) використовувати перемикачі, які дають змогу реєструвати зазначені нижче періоди часу окремо та чітко;

6. Кожен водій транспортного засобу, оснащеного аналоговим тахографом, повинен вносити таку інформацію у свою тахокарту:

(а) на початку використання тахокарти - своє прізвище та ім’я;

(b) дату та місце, де розпочинається використання тахокарти, і дату та місце, де таке використання припиняється;

(c) реєстраційний номер кожного транспортного засобу, за яким закріплений водій, як на початку першої поїздки, зареєстрованої на тахокарту, так і потім, у випадку зміни транспортного засобу, під час використання тахокарти;

(d) показники одометра:

(i) на початку першої поїздки, зареєстрованої на тахокарту,

(ii) на початку останньої поїздки, зареєстрованої на тахокарту,

(ііі) у випадку зміни транспортного засобу протягом робочого дня, показники першого транспортного засобу, за яким був закріплений водій, та показники наступного транспортного засобу;

(e) час будь-якої зміни транспортного засобу.

7. Водій повинен вносити в цифровий тахограф символи країн, у яких розпочинається та завершується щоденний робочий час. Однак держава-член може вимагати, щоб водії транспортних засобів, що залучені до транспортних операцій всередині її території, додавали детальніші географічні специфікації до символу країни, за умови, що держава-член, передала такі детальні географічні специфікації до Комісії до 1 квітня 1998 року.

Водії не зобов'язані вносити інформацію, зазначену в першому реченні першого підпараграфа, якщо тахограф автоматично реєструє дані про місцезнаходження відповідно до статті 8.

1. У випадку пошкодження тахокарти, що містить записи, або картки водія, водії повинні зберігати пошкоджену тахокарту чи картку водія разом із будь-якою запасною тахокартою, що використовується для заміни.

2. Якщо картка водія пошкоджена, погано функціонує, загублена чи викрадена, водій повинен:

(a) на початку своєї поїздки роздрукувати детальну інформацію про транспортний засіб, яким він керує, та ввести на такій роздруківці:

(i) відомості, що дають змогу ідентифікувати водія (ім’я, номер картки водія чи посвідчення водія), в тому числі його підпис;

(ii) періоди, зазначені в пунктах (іі), (ііі) та (iv) статті 34(5)(b);

(b) у кінці поїздки роздрукувати інформацію щодо періодів часу, зареєстрованих тахографом, записати будь-які періоди іншої роботи, готовності та відпочинку з моменту створення роздруківки на початку поїздки, якщо не записано тахографом, та позначити на такому документі відомості, що дають змогу ідентифікувати водія (ім’я, номер картки водія чи посвідчення водія), в тому числі підпис водія.

1. Якщо водій керує транспортним засобом, оснащеним аналоговим тахографом, він повинен бути в змозі надати щоразу, коли цього вимагає уповноважений контролер:

(i) тахокарти за поточний день та ті, що були використані водієм за попередні 28 днів,

(ii) картку водія, якщо така наявна, та

(iii) будь-які записи, зроблені вручну, та роздруківки, зроблені протягом поточного дня та за попередні 28 днів, відповідно до вимог цього Регламенту та Регламенту (ЄС) № 561/2006.

2. Якщо водій керує транспортним засобом, оснащеним цифровим тахографом, він повинен бути в змозі надати щоразу, коли цього вимагає уповноважений контролер:

(i) свою картку водія,

(ii) будь-які записи, зроблені вручну, та роздруківки, зроблені протягом поточного дня та за попередні 28 днів, відповідно до вимог цього Регламенту та Регламенту (ЄС) № 561/2006,

(iii) тахокарти, що відповідають тому ж періоду, що зазначений у пункті (іі), протягом якого він керував транспортним засобом, оснащеним аналоговим тахографом.

3. Уповноважений контролер може перевіряти відповідність Регламенту (ЄС) № 561/2006 шляхом аналізу тахокарт, відображених, роздрукованих чи завантажених даних, що були зареєстровані тахографом або за допомогою картки водія, або, в іншому випадку, будь-якого іншого супровідного документу, що виправдовує недотримання положення, такого як статті 29(2) та 37(2) цього Регламенту.

1. У разі поломки або несправності тахографа, транспортне підприємство повинно його відремонтувати затвердженим механіком або майстернею настільки оперативно, як цього дозволятимуть обставини.

Якщо транспортний засіб не можна повернути до приміщення транспортного підприємства протягом одного тижня з дня поломки або виявлення несправності, ремонт повинен здійснюватися в дорозі.

Заходи, вжиті державами-членами, відповідно до статті 41, надають компетентним органам повноваження забороняти використання транспортного засобу у тих випадках, якщо поломка або несправність не були усунені, як передбачено в першому та другому підпараграфах цього параграфа, у такий спосіб, що відповідає національному законодавству відповідної держави-члена.

2. У той час, як тахограф є непридатним для експлуатації чи несправним, водій повинен вказувати дані, що дозволяють його ідентифікувати (ім’я, номер картки водія чи посвідчення водія), в тому числі підпис, а також інформацію за різні періоди часу, які більше правильно не реєструються та не роздруковуються тахографом:

(a) на тахокарті чи картах, або

(b) на тимчасовому бланку, що має бути прикріплений до тахокарти або зберігатися із карткою водія.

1. Для ефективного моніторингу дотримання цього Регламенту, достатню кількість обладнання та відповідні правові повноваження необхідно надати уповноваженим контролерам, щоб дати їм змогу виконувати свої обов’язки відповідно до цього Регламенту. Таке обладнання повинно включати, зокрема:

(a) картки контролерів, що дозволяють доступ до даних, зареєстрованих у тахографах та картках тахографів, та вибірково в картках майстерень;

(b) інструменти, необхідні для завантаження файлів даних із бортових блоків та карток тахографів та здатні проаналізувати такі файли даних та роздруківки із цифрових тахографів у поєднанні із тахокартами чи графіками із аналогових тахографів.

2. Якщо після проведення перевірки, контролери знайдуть достатньо доказів, що призводять до обґрунтованої підозри в шахрайстві, вони уповноважені направити транспортний засіб до уповноваженої майстерні для проведення подальших випробувань з метою перевірити, зокрема, що тахограф:

(a) працює належним чином;

(b) правильно реєструє та зберігає дані, та що параметри калібрування є правильними.

3. Контролери уповноважені подавати запити до уповноважених майстерень на проведення випробувань, зазначених у параграфі 2, та особливих випробувань, призначених для виявлення присутності маніпуляційних пристроїв. Якщо було виявлено маніпуляційні пристрої, обладнання, в тому числі і сам пристрій, бортовий блок або його компоненти та картка водія можуть бути вилучені з транспортного засобу та можуть бути використані як докази відповідно до національних процедурних правил, що стосуються поводження з такими доказами.

4. Контролери повинні, де це доречно, користатися можливістю перевіряти тахографи та картки водіїв, що знаходяться на місці під час проведення перевірки приміщень підприємств.

1. Держави-члени повинні забезпечити належне навчання контролерів для проведення аналізу зареєстрованих даних та перевірки тахографів з метою досягнення ефективного та гармонізованого контролю та примусового виконання.

2. Держави-члени повинні поінформувати Комісію про вимоги до навчання для своїх контролерів до 2 вересня 2016 року.

3. Комісія через імплементаційні акти ухвалює інструменти, що визначають зміст початкового та подальшого навчання контролерів, у тому числі навчання щодо методів проведення цільових контрольних перевірок та виявлення маніпуляційних пристроїв і фактів шахрайства. Такі інструменти повинні включати настанови для сприяння виконанню відповідних положень цього Регламенту та Регламенту (ЄС) № 561/2006 року. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 42(3).

4. Держави-члени повинні включити зміст, зазначений Комісією, у навчання, що проводиться для контролерів.

Держави-члени допомагають одна одній у застосуванні цього Регламенту та перевірці його дотримання.

У рамках такої взаємодопомоги компетентні органи держав-членів, зокрема, регулярно надсилають один одному всю наявну інформацію про порушення цього Регламенту механіками та майстернями, типи практик маніпулювання та будь-які інші штрафні санкції, що накладаються за такі порушення.

1. Держави-члени повинні відповідно до національних конституційних положень встановити правила щодо штрафних санкцій, застосовні до порушень цього Регламенту, та вжити усіх заходів, необхідних для забезпечення їх виконання. Такі штрафні санкції повинні бути дієвими, пропорційними, стримуючими і недискримінаційними та повинні відповідати категоріям порушень, визначеним у Директиві 2006/22/ЄС.

2. Держави-члени повинні повідомити Комісію про такі заходи та правила щодо штрафних санкцій до 2 березня 2016 року. Вони повинні інформувати Комісію про будь-які подальші зміни до таких заходів.

1. Комітет повинен надавати допомогу Комісії. Такий комітет є комітетом у значенні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У випадку покликання на цей параграф, застосовують статтю 4 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

3. У випадку покликання на цей параграф, застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Якщо комітет не надає висновок, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акта, та застосовують третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Якщо висновок комітету повинен бути отриманий шляхом письмової процедури, така процедура повинна бути припинена без результату, якщо впродовж строку для надання висновку голова комітету ухвалює таке рішення, або цього вимагає проста більшість членів комітету.

1. Необхідно створити Форум з питань тахографів з метою підтримки діалогу з технічних питань, що стосуються тахографів серед експертів держав-членів, членів комітету, зазначеного у статті 42, та експертів з третіх країн, які використовують тахограф відповідно до Угоди ЄУТР.

2. Держави-члени повинні делегувати в якості експертів для участі у Форумі з питань тахографів тих експертів, які беруть участь у роботі комітету, зазначеному в статті 42.

3. Форум з питань тахографів повинен бути відкритим для участі експертів із заінтересованих третіх країн, які є договірними сторонами Угоди ЄУТР.

4. Стейкхолдери, представники виробників транспортних засобів, виробників тахографів, соціальні партнери та Європейський інспектор із захисту даних повинні бути запрошені для участі у Форумі з питань тахографів.

5. Форум з питань тахографів ухвалює свій регламент роботи.

6. Форум з питань тахографів проводить засідання принаймні раз на рік.

Держави-члени передають Комісії тексти законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, які вони ухвалюють у сфері, що регулюється цим Регламентом, не пізніше ніж за 30 днів після дати їх ухвалення та вперше до 2 березня 2015 року.

Внести до Регламенту (ЄС) № 561/2006 такі зміни:

(1) у статті 3 після пункту (а) додати такий пункт:

"(аа) транспортні засоби чи комбінації транспортних засобів з максимально дозволеною масою, що не перевищує 7,5 тонн, використовувані для перевезення матеріалів, обладнання чи техніки, призначених для використання водієм у ході його роботи, і які використовуються тільки в межах радіусу 100 км від бази підприємства та за умови, що керування транспортним засобом не становить основну діяльність водія;";

(2) Внести до статті 13(1) такі зміни:

(a) у пунктах (d), (f) та (p) слова "50 кілометрів" чи "50 км" замінити словами "100 км";

(b) перший підпараграф пункту (d) замінити таким:

"(d) транспортні засоби чи комбінації транспортних засобів із максимальною дозволеною масою, яка не перевищує 7,5 тонн, використовувані постачальниками універсальних послуг, як визначено в статті 2(13) Директиви Європейського Парламенту і Ради 97/67/ЄС від 15 грудня 1997 року про спільні правила розвитку внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства та покращення якості обслуговування (*), для доставки товарів в рамках універсальної послуги.

Тією мірою, якою імплементаційні акти, зазначені у цьому Регламенті, не були ухвалені таким чином, що вони можуть бути застосовані на момент застосування цього Регламенту, положення Регламенту (ЄЕС) № 3821/85, в тому числі додатку ІВ до нього, повинні продовжувати застосовуватися на перехідній основі до дати застосування імплементаційних актів, зазначених у цьому Регламенті.

Регламент (ЄЕС) № 3821/85 скасувати. Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент.

Цей Регламент набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

З урахуванням перехідних заходів, зазначених у статті 46, він повинен застосовуватися, починаючи з 2 березня 2016 року. Однак статті 24, 34 та 45 повинні застосовуватися, починаючи з 2 березня 2015 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах. Вчинено у Страсбурзі 4 лютого 2014 року.

За Європейський Парламент

Президент

M. SCHULZ

За Раду

Президент

E. VENIZELOS

У цьому додатку:

(a) "реєструвальне обладнання" або "аналоговий тахограф" означає:

обладнання, призначене для встановлення на дорожніх транспортних засобах, щоб показувати та реєструвати в автоматичному або напівавтоматичному режимі відомості про рух таких транспортних засобів та відомості про деякі періоди діяльності їх водіїв;

(b) "константа реєструвального обладнання" означає:

числову характеристику, що надає значення вхідного сигналу, необхідного для відображення та реєстрування пройденої відстані в один кілометр; ця константа повинна бути виражена або в обертах на кілометр (k =... об/км), або в імпульсах на кілометр (k =... імп/км);

(c) "характеристичний коефіцієнт" означає:

числову характеристику, що надає значення вихідного сигналу, який подає частина транспортного засобу, що пов’язує його із реєструвальним обладнанням (вторинний вал або вісь коробки передач) у той час, як транспортний засіб проходить відстань одного виміряного кілометра за нормальних умов випробування (див. пункт 4 частини VI цього додатка). Характеристичний коефіцієнт виражається або в обертах на кілометр (k =... об/км) або в імпульсах на кілометр (k =... імп/км);

(d) "ефективна довжина кола колісних шин" означає:

середнє значення відстаней, пройдених декількома колесами, які рухають транспортний засіб (тягові колеса) протягом одного повного обороту. Вимірювання цих відстаней повинно відбуватися за нормальних умов випробування (див. пункт 4 частини VI цього додатка) та виражається у формі: l =... мм.

Обладнання повинне бути здатне реєструвати таке:

1. відстань, пройдену транспортним засобом;

2. швидкість транспортного засобу;

3. час керування;

4. інші періоди роботи або готовності;

5. перерви в роботі та щоденні періоди відпочинку;

6. відкриття корпусу, що містить тахокарту;

7. для електронного реєструвального обладнання, що є обладнанням, яке працює через сигнали, що передаються електрично від датчика відстані та швидкості, будь-який перебій, що перевищує 100 мілісекунд, у електроживленні реєструвального обладнання (окрім освітлення), в електроживленні датчика відстані та швидкості, та будь-який перебій передачі сигналу до датчика відстані та швидкості.

Для транспортних засобів, що використовуються двома водіями, обладнання повинно бути здатне реєструвати одночасно, але чітко та на двох окремих тахокартах відомості про періоди, наведені в пунктах 3, 4 та 5 першого параграфа.

1. Реєструвальне обладнання повинне включати таке:

1.1. Візуальні інструменти, що показують:

- пройдену відстань (реєстратор відстані),

- швидкість (спідометр),

- час (годинник).

1.2. Реєструвальні інструменти, що включають:

- реєстратор пройденої відстані,

- реєстратор швидкості,

- один або декілька реєстраторів часу, що задовольняють вимоги, встановлені в пункті (с)(4).

1.3. Засоби маркування, що показують на тахокарті окремо:

- кожне відкриття корпусу, що містить таку тахокарту;

- для електронного реєструвального обладнання, як визначено впункті 7 першого параграфа частини II, будь-який перебій, що перевищує 100 мілісекунд в електроживленні реєструвального обладнання (окрім освітлення), не пізніше ніж під час повторного увімкнення електроживлення,

- для електронного реєструвального обладнання, як визначено в пункті 7 першого параграфа частини II, будь-який перебій, що перевищує 100 мілісекунд в електроживленні датчика відстані та швидкості, та будь-який перебій передачі сигналу до датчика відстані та швидкості.

2. Будь-яке приєднання до обладнання пристроїв, додатково до наведених у пункті 1, не повинно перешкоджати належній роботі обов’язкових пристроїв або їх зчитуванню.

Обладнання необхідно подавати на затвердження в комплекті із будь-якими такими додатковими пристроями.

3. Матеріали

3.1. Усі складові частини реєструвального обладнання повинні бути виготовлені з матеріалів, що є достатньо стійкими і механічно міцними та мають стійкі електричні та магнетичні характеристики.

3.2. Будь-які модифікації в складовій частині обладнання або в характері матеріалів, використовуваних для його виготовлення, перед застосуванням у виробництві повинні бути подані на затвердження органу, що надав затвердження типу для обладнання.

4. Вимірювання пройденої відстані

Пройдені відстані можуть бути виміряні та зареєстровані:

- таким чином, щоб включити як рух вперед, так і назад, або

- таким чином, щоб включити тільки рух вперед.

Будь-яке реєстрування рухів назад у жодному разі не повинно впливати на ясність та точність інших реєструвань.

5. Вимірювання швидкості

5.1. Діапазон вимірювання швидкості повинен бути таким, як зазначено в сертифікаті затвердження типу.

5.2. Природна частота та амортизація вимірювального приладу повинні бути такими, щоб інструменти, що показують та реєструють швидкість, могли, в межах діапазону вимірювання, відслідковувати зміни прискорення до 2 м/с-2, у межах допустимих відхилень.

6. Вимірювання часу (годинник).

6.1. Контролер механізму для переналаштування годинника повинен бути розміщений всередині корпусу, де знаходиться тахокарта; кожне відкриття такого корпусу повинно автоматично реєструватися на тахокарту.