9. Під час визначення комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат згідно з положеннями пункту 1 статті 5 питання про те, чи є певні товари "того самого класу або виду", як й інші товари, повинно визначатися в кожному конкретному випадку посиланням на відповідні обставини. Повинні бути вивчені продажі в країні-імпортері найвужчої групи або спектру імпортних товарів того самого класу або виду, який включає товари, що оцінюються, для яких може бути надано необхідну інформацію. Для цілей статті 5 "товари того самого класу або виду" включають товари, імпортовані з тієї самої країни, що й товари, які оцінюються, а також товари, ввезені з інших країн.
10. Для цілей підпункту "b" пункту 1 статті 5 "найбільш ранньою датою" є дата, до якої здійснюються продажі імпортних товарів або ідентичних чи подібних імпортних товарів у достатній кількості для встановлення ціни за одиницю.
11. У випадках, коли використовується метод, викладений у пункті 2 статті 5, то вирахування, які робляться на вартість, додану подальшою обробкою, ґрунтуються на об'єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню, які стосуються вартості такої роботи. Прийняті промислові формули, рецепти, методи будівництва й інша галузева практика становитиме основу для обчислень.
12. Визнається, що метод оцінювання, передбачений у пункті 2 статті 5, як правило, не застосовуватиметься у випадках, коли в результаті подальшої обробки імпортні товари втрачають свою ідентичність. Проте можливі випадки, коли, хоча ідентичність імпортних товарів і втрачається, вартість, додана обробкою, може бути точно визначена без необґрунтованих складностей. З іншого боку, можуть також бути випадки, коли імпортні товари зберігають свою ідентичність, але становлять настільки мізерний процент товарів, проданих у країні-імпортері, що використання цього методу оцінювання буде невиправданим. З урахуванням зазначеного вище, кожна ситуація такого типу повинна розглядатися на підставі кожного конкретного випадку.
Примітка до статті 6
1. Як загальне правило, митна вартість визначається за цією Угодою на підставі інформації, наявної в країні-імпортері. Проте для визначення обчисленої вартості може бути необхідно вивчити витрати на виробництво товарів, що оцінюються, та іншу інформацію, яку необхідно одержати за меж країни-імпортера. Крім того, у більшості випадків виробник товарів перебуватиме поза межами юрисдикції органів влади країни-імпортера. Використання методу обчисленої вартості, як правило, буде обмежуватися тими випадками, коли покупець і продавець пов'язані між собою, а виробник готовий надати органам влади країни-імпортера необхідні калькуляції собівартості та надати засоби для будь-якої подальшої перевірки, яка може виявитися необхідною.
2. "Кошти або вартість", зазначені в підпункті "a" пункту 1 статті 6, повинні визначатися на підставі інформації, що стосується виробництва товарів, які оцінюються, що поставляються виробником або від його імені. Вони повинні ґрунтуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються.
3. "Кошти або вартість" включають вартість елементів, зазначених у рубриках "ii" та "iii" підпункту "a" пункту 1 статті 8. Вони також включають вартість, розподілену, як це необхідно, згідно з положеннями відповідної примітки до статті 8, будь-якого елемента, зазначеного в підпункті "b" пункту 1 статті 8, який був поставлений безпосередньо або опосередковано покупцем для використання у зв'язку з виробництвом імпортних товарів. Вартість елементів, зазначених у рубриці "iv" підпункту "b" пункту 1 статті 8, які застосовуються в країні-імпортері, повинна включатися тільки тоді, якщо такі елементи віднесені на рахунок виробника. Необхідно розуміти, що ніякі кошти або вартість елементів, зазначені в цьому пункті, не повинні рахуватися двічі під час визначення обчисленої вартості.
4. "Сума для прибутків та загальних витрат", зазначені в підпункті "b" пункту 1 статті 6, повинна визначатися на підставі інформації, наданої виробником або від його імені, якщо тільки цифри виробника не є несумісними з тими, які, як правило, відображаються в продажах товарів того самого класу або виду, як і товари, що оцінюються, які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни-імпортера.
5. У зв'язку із цим необхідно зазначити, що "сума для прибутків та загальних витрат" повинна братись у цілому. Звідси випливає, що якщо в якому-небудь конкретному випадку цифри прибутку виробника є низькими, а загальні витрати виробника є високими, прибутки та загальні витрати виробника, взяті разом, однак можуть бути сумісними з тими, що відображаються при продажах товарів того самого класу або виду. Така ситуація може, наприклад, бути, якби товар викидався на ринок в країні-імпортері, а виробник погодився б на нульовий чи низький прибуток з метою компенсації високих загальних витрат, пов'язаних з таким випуском. У випадках, коли виробник може показати низький прибуток від продажів імпортних товарів через конкретні комерційні обставини, то цифри фактичного прибутку виробника повинні братися до уваги за умови, що виробник пред'являє справжні комерційні підстави для їхнього виправдання, а політика ціноутворення виробника відображає звичайну політику ціноутворення у зазначеній галузі промисловості. Така ситуація може виникнути, наприклад, тоді, коли виробники були змушені тимчасово знизити ціни через непередбачений спад попиту або коли вони продають товари з метою доповнення асортименту товарів, які виробляються в країні-імпортері, та погоджуються на низький прибуток для збереження конкурентоспроможності. У випадках, коли власні дані виробника стосовно прибутків та загальних витрат не сумісні з тими, які, як правило, відображаються при продажах товарів того самого класу або виду, як і товари, що оцінюються, які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни-імпортера, то сума прибутків та загальних витрат може ґрунтуватися на відповідній інформації, іншій, ніж та, що надається виробником товарів або від його імені.
6. У випадках, коли для цілей визначення обчисленої вартості використовується інформація, інша, ніж та, що надана виробником або від його імені, то органи влади країни-імпортера інформують імпортера, якщо останній того вимагає, про джерело такої інформації, використані дані та обчислення, що ґрунтуються на таких даних, згідно з положеннями статті 10.
7. Термін "загальні витрати", зазначений у підпункті "b" пункту 1 статті 6, охоплює прямі та непрямі витрати на виробництво та продаж товарів на експорт, які не включаються згідно з підпунктом "a" пункту 1 статті 6.
8. Той факт, чи належать певні товари до "того самого класу або виду", як й інші товари, повинен визначатися в кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини. Під час визначення звичайних прибутків та загальних витрат відповідно до положень статті 6 повинні вивчатися продажі на експорт до країни-імпортера найвужчої групи чи асортименту товарів, який включає товари, що оцінюються, для якого може бути надана необхідна інформація. Для цілей статті 6 "товари того самого класу або виду" повинні бути з тієї самої країни, що й товари, які оцінюються.
Примітка до статті 7
1. Митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7 , повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях.
2. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
3. Деякі приклади обґрунтованої гнучкості наведено нижче:
a) ідентичні товари - вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи приблизно в той час, як і товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; ідентичні імпортні товари, вироблені в країні, іншій, ніж країна експорту товарів, що оцінюються, можуть бути основою для митного оцінювання; можуть використовуватися митні вартості ідентичних імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 5 і 6;
b) подібні товари - вимога про те, що подібні товари повинні експортуватися в той самий час чи приблизно в той час, як і товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; подібні імпортні товари, вироблені в країні, іншій, ніж країна експорту товарів, що оцінюються, можуть бути основою для митного оцінювання; можуть використовуватися митні вартості подібних імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 5 і 6;
c) дедуктивний метод - вимога про те, що товари продаватимуться в "тому стані, як вони імпортуються", що міститься в підпункті "a" пункту 1 статті 5, може тлумачитися гнучко; вимога про "90 днів" може застосовуватися гнучко.
Примітка до статті 8
Рубрика "i" підпункту "a" пункту 1
Термін "комісійні за покупку" означає плату, сплачену імпортером агенту імпортера за послугу представництва імпортера за кордоном для придбання товарів, що оцінюються.
Рубрика "ii" підпункту "b" пункту 1
1. Під час розподілу елементів, зазначених у рубриці "ii" підпункту "b" пункту 1 статті 8, стосовно імпортних товарів застосовуються два фактори - вартість самого елемента й той спосіб, у який ця вартість повинна розподілятися стосовно імпортних товарів. Розподіл цих елементів повинен здійснюватися раціональним способом відповідно до обставин та згідно із загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку.
2. Що стосується вартості елемента, то, якщо імпортер набуває цей елемент від продавця, не пов'язаного з імпортером, за певну ціну, вартістю цього елемента є та ціна. Якщо елемент був вироблений імпортером або особою, пов'язаною з імпортером, його вартістю будуть витрати на його виробництво. Якщо елемент раніше використовувався імпортером незалежно від того, чи він купувався чи вироблявся таким імпортером, початкова вартість покупки або виробництва повинна бути скоригована в сторону зниження з метою відображення його використання, для того щоб визначити вартість цього елемента.
3. Якщо вартість елемента визначено, необхідно розподілити цю вартість на імпортні товари. Для цього існують різноманітні можливості. Наприклад, ця вартість може бути розподілена на першу поставку, якщо імпортер бажає сплатити мито з усієї вартості за один раз. Інший приклад полягає в тому, що імпортер може вимагати, щоб вартість була розкидана на певну кількість одиниць, вироблених до моменту першої поставки. Ще одним прикладом може бути те, коли імпортер може вимагати, щоб вартість була розподілена на все передбачуване виробництво, якщо для такого виробництва укладено контракти або існують тверді зобов'язання. Метод розподілу, який буде використовуватися, залежатиме від документації, наданої імпортером.
4. Як ілюстрація зазначеного вище імпортер надає виробникові шаблон для використання під час виробництва імпортних товарів та укладає контракт з виробником на закупівлю 10 тисяч одиниць. На час прибуття першої поставки 1000 одиниць виробник уже виробив 4000 одиниць. Імпортер може вимагати від митної адміністрації розподілити вартість шаблона на 1000 одиниць, 4000 одиниць або 10000 одиниць.
Рубрика "iv" підпункту "b" пункту 1
1. Доповнення до елементів, визначених у рубриці "iv" підпункту "b" пункту 1 статті 8, повинні ґрунтуватися на об'єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню. Для того, щоб звести до мінімуму тягар як для імпортера, так і для митної адміністрації стосовно визначення вартостей, які повинні бути додані, якщо тільки можливо, повинні використовуватися дані, безпосередньо наявні в системі комерційного обліку покупця.
2. Для тих елементів, поставлених покупцем, які були придбані або взяті в оренду покупцем, доповненням буде вартість покупки або оренди. Не повинні робитися доповнення для тих елементів, що перебувають у державній власності, крім витрат на одержання їхніх копій.
3. Легкість, з якою може бути можливо обчислювати вартості, що повинні додаватися, залежатиме від структури конкретної фірми та практики управління, а також від її методів бухгалтерського обліку.
4. Наприклад, можливо, що фірма, яка імпортує різноманітні товари з кількох країн, веде облік діяльності свого дизайнерського центру за межами країни-імпортеру в такий спосіб, щоб можна було точно показати витрати, що приписуються конкретному товару. У таких випадках може бути відповідно зроблене пряме коригування згідно з положеннями статті 8.
5. В іншому разі фірма може понести витрати на утримання дизайнерського центру за межами країни-імпортера у вигляді загальних накладних витрат з розподілом на конкретні товари. У цьому разі може бути зроблене відповідне коригування згідно з положеннями статті 8 стосовно імпортних товарів шляхом розподілу витрат дизайнерського центру на все виробництво, яке одержує вигоди від дизайнерського центру, та додавання до імпорту такої розподіленої вартості для кожної одиниці.
6. Відмінності в зазначених вище обставинах, звичайно, вимагатимуть урахування різних факторів під час визначення належного методу розподілу.
7. У випадках, коли виробництво зазначеного елемента включає в себе низку країн та певний період часу, це коригування повинно бути обмежене вартістю, фактично доданою до цього елемента за межами країни-імпортера.
Підпункт "c" пункту 1
1. Роялті та ліцензійні платежі, зазначені в підпункті "c" пункту 1 статті 8, можуть, крім усього, включати платежі, які стосуються патентів, торгових знаків та авторських прав. Однак витрати на право відтворення імпортних товарів у країні-імпортері не повинні додаватися до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари під час визначення митної вартості.
2. Платежі, здійснені покупцем за право розподілу або перепродажу імпортних товарів, не повинні додаватися до ціни, фактично сплаченої або яка підлягає сплаті за імпортні товари, якщо такі платежі не є умовою продажу на експорт імпортних товарів до країни-імпортера.
Пункт 3
У випадках, коли не існує об'єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню, стосовно додатків, які вимагається робити згідно з положеннями статті 8, то контрактної вартості не може бути визначено відповідно до положень статті 1. Як ілюстрація цього, сплачується роялті на підставі ціни при продажі до країни-імпортера літра конкретного товару, який був імпортований у кілограмах, а після ввезення був перетворений на розчин. Якщо роялті частково грунтується на імпортних товарах, а частково на інших факторах, які не мають нічого спільного з імпортними товарами (наприклад, коли імпортні товари перемішуються з вітчизняними інгредієнтами і більше не можуть бути окремо визначені або якщо роялті не можна відрізнити від особливих фінансових домовленостей між покупцем та продавцем), буде недоречним намагатися зробити доповнення до роялті. Однак, якщо сума цього роялті грунтується лише на імпортних товарах і легко обчислюється, може бути зроблене доповнення до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.
Примітка до статті 9
Для цілей статті 9 "момент імпорту" може включати момент ввезення для митних цілей.
Примітка до статті 11
1. Стаття 11 надає імпортеру право подавати апеляцію проти визначення оцінки, зробленої митною адміністрацією, тих товарів, що оцінюються. Апеляція спочатку може бути подана до митної адміністрації більш високого щабля, проте імпортер має право в кінцевому рахунку апелювати до органів судової влади.
2. "Без застосування штрафних санкцій" означає, що імпортера не може бути оштрафовано або піддано загрозі накладення штрафу тільки через те, що імпортер вирішив скористатися правом на апеляцію. Сплата звичайних судових витрат та гонорар адвокату не вважається штрафом.
3. Однак ніщо в статті 11 не заважає члену вимагати повного платежу обчислених мит до апеляції.
Примітка до статті 15
Пункт 4
Для цілей статті 15 термін "особи" уключає, де це доречно, юридичних осіб.
Підпункт "e" пункту 4
Для цілей цієї Угоди одна особа вважатиметься такою, що контролює іншу, якщо перша юридично або практично може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею.
Додаток II
КОМІТЕТ З ПИТАНЬ МИТНОГО ОЦІНЮВАННЯ
1. Відповідно до статті 18 цієї Угоди створюється Технічний комітет під егідою РПМС з метою забезпечення на технічному рівні однорідності в тлумаченні та застосуванні цієї Угоди.
2. Обов'язки Технічного комітету охоплюють такі:
a) вивчення конкретних технічних проблем, що виникають під час повсякденного застосування системи митного оцінювання членів та надання консультативних висновків стосовно відповідних рішень на підставі представлених фактів;
b) вивчення, на запит, законів, процедур та практичних методів оцінювання, як вони стосуються цієї Угоди, та підготовка звітів про результати таких досліджень;
c) підготовка й розповсюдження щорічних звітів стосовно технічних аспектів дії та статусу цієї Угоди;
d) надання такої інформації та консультацій з будь-яких справ, що стосуються оцінювання імпортних товарів для митних цілей, які можуть вимагатися будь-яким членом або Комітетом. Така інформація та консультації можуть набувати форми консультативних висновків, коментарів чи пояснювальних приміток;
e) сприяння, на запит, наданню технічної допомоги членам з метою підтримки міжнародного визнання цієї Угоди;
f) вивчення справ, які передаються йому групою експертів, згідно зі статтею 19 цієї Угоди, а також
g) виконання таких інших обов'язків, які Комітет може йому доручити.
Загальні положення
3. Технічний комітет намагається завершити свою роботу стосовно конкретних справ й особливо тих, які передані йому членами, Комітетом або групою експертів, протягом обґрунтовано короткого періоду часу. Як це передбачено в пункті 4 статті 19, група експертів встановлює конкретний період часу для одержання звіту Технічного комітету, а Технічний комітет надає свій звіт протягом такого періоду.
4. Технічний комітет дістає підтримку у своїй діяльності, коли це необхідно, з боку Секретаріату РПМС.
Представництво
5. Кожний член має право бути представленим у Технічному комітеті. Кожний член може висунути одного делегата та одного чи більше заступників у ролі своїх представників у Технічному комітеті. Такий член, представлений у Технічному комітеті таким чином, називається в цьому додатку "членом Технічного комітету". Представники членів Технічного комітету можуть отримувати допомогу з боку консультантів. Секретаріат СОТ також може відвідувати такі засідання зі статусом спостерігача.
6. Члени РПМС, які не є членами, можуть бути представлені на засіданнях Технічного комітету одним делегатом та одним чи більше заступниками. Такі представники відвідують засідання Технічного комітету в ролі спостерігачів.
7. За умови згоди голови Технічного комітету Генеральний секретар РПМС (у цьому додатку - Генеральний секретар) може пропонувати представникам урядів, які не є членами ні СОТ, ні членами РПМС, а також представникам міжнародних, міжурядових і торговельних організацій відвідувати засідання Технічного комітету в ролі спостерігачів.
8. Пропозиції стосовно висунення делегатів, заступників та консультантів для участі в засіданнях Технічного комітету вносяться Генеральному секретарю.
Засідання Технічного комітету
9. Технічний комітет засідає в разі необхідності, але щонайменше двічі на рік. Дата кожного засідання призначається Технічним комітетом на його попередньому засіданні. Дата засідання може бути змінена на запит будь-якого члена Технічного комітету, підтриману простою більшістю Технічного комітету, або у випадках, що вимагають негайної уваги на запит голови. Незважаючи на положення першого речення цього пункту, Технічний комітет засідає в разі необхідності для розгляду питань, переданих йому групою експертів згідно з положеннями статті 19 цієї Угоди.
10. Засідання Технічного комітету проводяться в штаб-квартирі РПМС, якщо тільки не вирішено іншого.
11. Генеральний секретар інформує всіх членів Технічного комітету й тих осіб, що включені до нього згідно з пунктами 6 і 7, щонайменше за 30 днів до початку засідання Технічного комітету, за винятком термінових випадків.
Порядок денний
12. Попередній порядок денний кожного засідання складається Генеральним секретарем і роздається членам Технічного комітету і тим особам, які включені до нього згідно з пунктами 6 і 7, принаймні за 30 днів до початку засідання, за винятком термінових випадків. Порядок денний містить усі пункти, включення яких схвалене Технічним комітетом під час його попереднього засідання, усі пункти, включені головою за власною ініціативою та всі пункти, включення яких вимагали Генеральний секретар, Комітет або будь-який член Технічного комітету.
13. Технічний комітет визначає свій порядок денний при відкритті кожного засідання. Під час засідання порядок денний може змінюватися Технічним комітетом будь-коли.
Посадові особи та ведення справ
14. Технічний комітет обирає серед делегатів своїх членів, голову та одного або кількох заступників голови. Голова та заступники голови перебувають на посаді протягом періоду одного року кожний. Голова та заступники голови, повноваження яких закінчилися, мають право бути переобраними. Мандат голови або заступника голови, який більше не представляє члена Технічного комітету, автоматично припиняється.
15. Якщо голова відсутній на будь-якому засіданні або його частині, його веде заступник голови. У цьому разі останній має ті самі повноваження та обов'язки, що й голова.
16. Голова засідання бере участь у роботі Технічного комітету у цій ролі, а не як представник члена Технічного комітету.
17. На додаток до здійснення інших повноважень, переданих голові цими правилами, голова оголошує відкриття та закриття кожного засідання, спрямовує дискусію, надає право виступу та відповідно до цих правил контролює хід засідання. Голова також може закликати промовця до порядку, якщо зауваження промовця не стосуються справи.
18. У ході обговорення будь-якого питання делегація може порушити процедурне питання. У такому разі голова негайно виносить рішення. Якщо це рішення оскаржується, голова виносить його на засідання для вирішення і воно залишається чинним, якщо тільки не відхиляється.
19. Генеральний секретар або посадові особи секретаріату РПМС, призначені Генеральним секретарем, виконують секретарську роботу на засіданнях Технічного комітету.
Кворум та голосування
20. Представники простої більшості членів Технічного комітету становлять кворум.
21. Кожний член Технічного комітету має один голос. Рішення Технічного комітету приймається більшістю, що становить принаймні дві третини присутніх членів. Незалежно від результатів голосування з конкретного питання Технічний комітет має право подати повну доповідь Комітету і РПМС із цього питання із зазначенням різних точок зору, висловлених у відповідних обговореннях. Незважаючи на зазначені вище положення цього пункту, стосовно справ, переданих йому групою експертів, Технічний комітет приймає рішення консенсусом. Якщо Технічний комітет не дійшов згоди з питання, переданого йому групою експертів, Технічний комітет надає звіт з детальним викладом фактичної сторони справи та зазначенням поглядів членів.
Мови та ведення записів
22. Офіційними мовами Технічного комітету є англійська, французька та іспанська. Промови або заяви, зроблені будь-якою із цих трьох мов, негайно перекладаються іншими офіційними мовами, якщо тільки всі делегації не домовляються не вимагати перекладу. Промови або заяви, зроблені будь-якою іншою мовою, перекладаються англійською, французькою та іспанською в разі дотримання тих самих умов. Але в такому разі заінтересована делегація надає переклад англійською, французькою або іспанською мовами.
Лише англійська, французька та іспанська мова використовуються для офіційних документів Технічного комітету. Пам'ятні записки та листування до уваги Технічного комітету подаються однією з офіційних мов.
23. Технічний комітет складає звіт про всі засідання та, якщо голова вважає це за потрібне, протокол або короткий запис засідань. Голова або особа, призначена головою, подає звіт про роботу Технічного комітету на кожному засіданні Комітету та на кожному засіданні РПМС.
Додаток III
1. П'ятирічна відстрочка в застосуванні положень Угоди країнами-членами, що розвиваються, яка передбачена пунктом 1 статті 20, може на практиці виявитися недостатньою для певних країн-членів, що розвиваються. У таких випадках країна-член, що розвивається, може вимагати до закінчення періоду, зазначеного в пункті 1 статті 20, продовження такого періоду, у такому розумінні, що члени доброзичливо поставляться до цієї вимоги, якщо заінтересована країна-член, що розвивається, зможе подати вагомі причини.
2. Країни, що розвиваються, які нині оцінюють товари на підставі офіційно встановлених мінімальних вартостей, можуть виявити бажання зробити застереження, щоб дозволити їм зберегти такі вартості на обмеженій та перехідній основі за умов, які можуть бути погоджені членами.
3. Країни, що розвиваються, які вважають, що зворотний порядок застосування послідовного порядку на запит імпортера, передбачений статтею 4 Угоди, може створити для них реальні труднощі, можуть висловити застереження до статті 4 за допомогою такого формулювання:
"Уряд... зберігає за собою право передбачити, що відповідне положення статті 4 Угоди застосовується тільки тоді, коли органи митної влади погоджуються з вимогою застосувати зворотний порядок статей 5 і 6".
Якщо країни, що розвиваються, роблять таке застереження, члени погоджуються з ним відповідно до статті 21 Угоди.
4. Країни, що розвиваються, можуть виявити бажання зробити застереження стосовно пункту 2 статті 5 Угоди за допомогою такого формулювання:
"Уряд... зберігає за собою право передбачити, що пункт 2 статті 5 Угоди застосовується згідно з положеннями відповідної примітки до нього незалежно від того, чи імпортер цього бажає".
Якщо країни, що розвиваються, роблять таке застереження, члени погоджуються з ним відповідно до статті 21 Угоди.
5. Деякі країни, що розвиваються, можуть відчувати проблеми у застосуванні статті 1 Угоди, якщо вона стосується імпорту до їхніх країн одноосібними агентами, одноосібними дистриб'юторами та одноосібними концесіонерами. Якщо такі проблеми на практиці виникають у країнах-членах, що розвиваються, які застосовують Угоду, на запит таких членів проводиться вивчення цього питання з метою знаходження відповідних рішень.
6. Стаття 17 визнає, що під час застосування Угоди митні адміністрації можуть відчувати потребу робити запити стосовно істинності або точності будь-якої заяви, документа або декларації, поданої до них для цілей митного оцінювання. Таким чином, ця стаття визнає, що може бути зроблено запити, які, наприклад, спрямовані на перевірку того, чи є елементи вартості, оголошені або пред'явлені до митниці у зв'язку з визначенням митної вартості, повними та правильними. Члени відповідно до свого національного законодавства та процедур мають право очікувати повного сприяння імпортерів стосовно цих запитів.
7. Ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті, уключає всі платежі, фактично здійснені або які повинні бути здійснені як умова продажу імпортних товарів покупцем продавцеві або покупцем третій стороні для виконання зобов'язань продавця.
