Міжнародна конвенція про адміністративну взаємодопомогу у сфері митних відносин

1. Договірна Сторона несе відповідальність, наскільки це можливо, за правильність, актуальність і законність інформації, унесеної до центральної автоматизованої інформаційної системи.

2. Договірна Сторона несе відповідальність згідно із законодавчими й адміністративними нормами за заподіяння шкоди особі через використання інформації, отриманої із центральної автоматизованої інформаційної системи, цією Договірною Стороною. Це стосується також випадку, коли шкоди заподіяла Договірна Сторона, яка надає неправильні дані або дані, унесені всупереч цій Конвенції.

3. Якщо Договірна Сторона, визнана відповідальною за заподіяння шкоди відповідно до пункту 2 цієї статті, не є Договірною Стороною, що надала інформацію, заінтересовані Договірні Сторони погоджують строки та умови відшкодування відповідальній Договірній Стороні будь-яких сум, виплачених нею як компенсація.

4. Договірна Сторона несе відповідальність згідно з її законодавчими й адміністративними положеннями за заподіяння шкоди особі через використання інформації посадовими особами Ради, що одержали її з центральної автоматизованої інформаційної системи з порушенням норм цієї Конвенції, за умови, що ця інформація була внесена до системи цією Договірною Стороною.

5. Якщо заподіяння шкоди встановлено компетентним судовим органом згідно з пунктом 4 цієї статті, заінтересована Договірна Сторона може передати це рішення до Адміністративного комітету, який надає Раді рекомендації стосовно будь-якого відшкодування.

1. У випадках, коли допомога, про надання якої звертаються відповідно до цієї Конвенції, може порушити суверенітет, закони та договірні зобов'язання, безпеку, громадський порядок чи будь-які інші істотні національні інтереси запитуваної Договірної Сторони або заподіяти шкоду будь-яким законним комерційним або професійним інтересам, така допомога може бути відхилена цією Договірною Стороною чи забезпечена з дотриманням будь-яких умов й обставин, нею встановлених.

2. У випадках, коли запитуюча адміністрація не змогла б виконати такого прохання, якби з ним до неї звернулася запитувана адміністрація, запитуюча адміністрація звертає увагу на це у своєму проханні. Таке прохання виконується на розсуд запитуваної адміністрації.

3. Надання допомоги може бути відстрочене, якщо є підстави вважати, що це перешкодить будь-якому поточному розслідуванню, переслідуванню або провадженню. У такому випадку запитувана адміністрація проводить консультації із запитуючою адміністрацією з метою визначення, чи може бути надана допомога за умов та на підставах, визначених запитуваною адміністрацією.

4. Якщо запитувана адміністрація вважає, що зусилля, які вимагаються для виконання прохання, явно не відповідають очікуваній користі для запитуючої адміністрації, вона може відмовити в наданні відповідної допомоги.

5. У випадках, коли надання допомоги відхилено або відстрочено, повідомляються причини такого відхилення або відстрочення.

1. До статей 9, 10, 12, 14, 15, 16, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 29 й 30 можуть, у цілому або частково, застосовуватися застереженням.

2. Договірна Сторона вважається такою, що прийняла всі положення статей 9, 10, 12, 14, 15, 16, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 29 й 30 доти, доки під час підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції, не повідомить Генеральному секретарю Ради про застереження стосовно цих положень.

3. Договірна Сторона, що внесла застереження, може будь-коли відкликати їх, повністю або частково, шляхом повідомлення про це депозитарію, зазначивши дату, з якої таке відкликання набирає сили.

1. За умов, визначених у пунктах 2 й 3 цієї статті, витрати, які виникають у зв'язку із застосуванням цієї Конвенції, покриває запитувана Договірна Сторона.

2. Витрати й утримання, виплачені експертам і свідкам, а також витрати перекладачам, які не є державними службовцями, покриває запитуюча Договірна Сторона.

3. Якщо виконання прохання вимагає істотних витрат або витрат надзвичайного характеру, Договірні Сторони проводять консультації з метою визначення підстав й умов, за яких прохання буде виконано, а також способу відшкодування витрат.

1. Адміністративний комітет створюється для:

a) розгляду спірних питань, що стосуються впровадження та застосування цієї Конвенції, а також унесення запропонованих із цією метою будь-яких поправок до неї;

b) надання пропозиції Договірним Сторонам стосовно внесення поправок до цієї Конвенції;

c) надання пропозиції Договірним Сторонам стосовно вжиття заходів для забезпечення однакового тлумачення й застосування цієї Конвенції;

d) прийняття рішення стосовно складу Групи управління, зазначеної в пункті 1 статті 32;

e) перевірки та схвалення технічних та експлуатаційних процедур, зазначених у пункті 2 статті 32, що стосуються центральної автоматизованої інформаційної системи;

f) призначення одного чи більше незалежних представників для проведення перевірок, зазначених у пункті 2 статті 33 й у пункті 4 статті 37, та визначення меж, частоти й інших обставин та умов таких перевірок;

g) визначення умов, зазначених у пункті 3 статті 36, які стосуються використання посадовими особами Ради інформації, отриманої із центральної автоматизованої інформаційної системи;

h) визначення умов, зазначених у пункті 4 статті 38, які стосуються санкціонування доступу до інформації загального характеру в центральній автоматизованій інформаційній системі міжнародних та регіональних урядових організацій;

i) надання рекомендацій Раді стосовно відшкодування, передбаченого пунктом 5 статті 41;

j) підтримання відносин з іншими заінтересованими міжнародними організаціями;

k) розгляду інших істотних питань, які можуть бути віднесені до сфери дії цієї Конвенції;

l) інформування Комітету з боротьби з митними правопорушеннями та Ради стосовно прийнятих рішень.

2. Адміністративний комітет приймає рішення стосовно необхідних змін переліків, наведених у статтях 10, 28 й 29, без звернення до статті 49, та рішення стосовно їхньої реалізації.

3. Усі Договірні Сторони цієї Конвенції є членами Адміністративного комітету.

4. Будь-який суб'єкт, що має намір приєднатися до цієї Конвенції як Договірна Сторона на підставі положень статті 46, може бути запрошений як спостерігач на засідання Адміністративного комітету. Статус і права таких спостерігачів визначаються Адміністративним комітетом. Представники міжнародних організацій можуть запрошуватися на засідання Адміністративного комітету як спостерігачі.

5. Адміністративний комітет установлює власні процедурні правила, що ухвалюються більшістю, яку складають не менше, ніж дві третини голосів Договірних Сторін цієї Конвенції. У випадку відсутності на час набрання чинності цією Конвенцією процедурних правил Адміністративного комітету застосовуються процедурні правила Ради доти, доки Адміністративний комітет не прийме власних.

6. Без шкоди для пункту 5 цієї статті, питання, віднесені цією Конвенцією до сфери дії Адміністративного комітету, вирішуються шляхом досягнення згоди між присутніми. Якщо питання не може бути вирішене шляхом досягнення згоди, рішення приймається простою більшістю голосів присутніх членів. У будь-якому випадку для внесення змін до переліків, наведених у пункті 2 статті 10, пункті 1 статті 28, пункті 1 статті 29, а також для призначення одного чи більше представників згідно з підпунктом "f" пункту 1 цієї статті рішення приймається не менше, ніж двома третинами голосів присутніх й уповноважених на голосування Договірних Сторін. У випадку санкціонування доступу до інформації загального характеру відповідно до пункту 4 статті 38 рішення приймається одностайним голосуванням усіх присутніх.

7. Кожна з Договірних Сторін має право на один голос. У випадках застосування пунктів 3 й 4 статті 46 митні, або економічні, союзи, які є Договірними Сторонами, мають під час голосування кількість голосів, що дорівнює загальній кількості голосів, наданих її членам, які є Договірними Сторонами.

8. Адміністративний комітет збирається щонайменше один раз на рік. Щорічно обирається Голова та Заступник голови. Митні адміністрації Договірних Сторін, повідомляють Генеральному секретарю про будь-які прохання стосовно внесення питань до порядку денного засідань Адміністративного комітету. Генеральний секретар розсилає запрошення й проект порядку денного засідання митним адміністраціям Договірних Сторін і спостерігачам, зазначеним у пункті 4 цієї статті, щонайменше за шість тижнів до дати проведення засідання Адміністративного комітету.

9. Рада надає Адміністративному комітетові послуги секретаріату.

1. Будь-який член Ради та будь-який член Організації Об'єднаних Націй або її спеціалізованих установ може стати Договірною Стороною цієї Конвенції шляхом:

a) її підписання без застереження про ратифікацію; або

b) передачі на зберігання ратифікаційної грамоти після її підписання із застереженням про ратифікацію; або

c) приєднання до неї.

2. Ця Конвенція відкрита для підписання до 28 червня 2004 року в штаб-квартирі Ради в Брюсселі членами, зазначеними в пункті 1 цієї статті. Після закінчення цього строку вона буде відкрита для приєднання до неї такими членами.

3. Будь-який митний, або економічний, союз може стати Договірною Стороною відповідно до пунктів 1 й 2 цієї статті. Такий митний, або економічний, союз інформує Генерального секретаря про членів, які входять до цього союзу, а також про свою компетенцію стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією. Такий митний, або економічний, союз також інформує Генерального секретаря стосовно будь-яких істотних змін меж своєї компетенції.

4. Митний, чи економічний, союз, що є Договірною Стороною цієї Конвенції, з питань, що віднесені до його компетенції, користується від свого імені правами та виконує обов'язки, які Конвенція покладає на членів такого союзу, що є Договірними Сторонами цієї Конвенції. У такому випадку члени такого союзу не мають права індивідуально користуватися цими правами, у тому числі й правом голосу.

5. Будь-яка договірна Сторона, що ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї, приймає на себе зобов'язання стосовно всіх змін до цієї Конвенції, які набрали чинності на момент передачі депозитарію ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

1. Будь-яка Договірна Сторона має право будь-коли шляхом повідомлення депозитарію зробити заяву про те, що дія цієї Конвенції поширюється на всі або деякі з територій, за міжнародні відносини яких вона відповідає. Така заява набирає чинності через три місяці після дати його одержання депозитарієм. Однак ця Конвенція не застосовується до будь-яких зазначених у заяві територій до моменту набрання нею чинності для відповідної Договірної Сторони.

2. Будь-яка Договірна Сторона, що зробила заяву, передбачену пунктом 1 цієї статті, поширюючи дію цієї Конвенції на будь-яку територію, за міжнародні відносини якої вона відповідає, може згідно з порядком, установленим статтею 52 цієї Конвенції, повідомити депозитарію, що на відповідній території ця Конвенція далі застосовуватися не буде.

1. Застосовуючи цю Конвенцію, Договірні Сторони, уживають необхідних заходів для гарантування, наскільки це можливо, того, що їхні офіційні особи, відповідальні за розслідування митних правопорушень чи боротьбу з ними, підтримують один з одним персональні та прямі зв'язки.

2. Дві чи більше Договірних Сторін можуть досягти взаємної домовленості стосовно спрощення впровадження та застосування цієї Конвенції між ними.

1. Текст будь-якої поправки, рекомендованої Договірним Сторонам Адміністративним комітетом відповідно до порядку, передбаченого підпунктом "b" пункту 1 статті 45, надається Генеральним секретарем усім Договірним Сторонам і тим членам Ради, які не є Договірними Сторонами.

2. Будь-яка запропонована поправка до цієї Конвенції набирає чинності через три місяці після закінчення 24-місячного періоду від дати передачі запропонованої поправки згідно з пунктом 1 цієї статті, за умови, що за цей час Генеральному секретарю не було надано заперечень до запропонованої поправки з боку жодної з Договірних Сторін.

3. Якщо заперечення до запропонованої поправки було надіслане Договірною Стороною до закінчення 24-місячного періоду, визначеного в пункті 2 цієї статті, поправка вважається не прийнятою.

1. Без шкоди для підпункту "c" пункту 1 статті 45 будь-який спір між двома чи більше митними адміністраціями стосовно тлумачення або застосування цієї Конвенції, наскільки це можливо, вирішується шляхом переговорів між ними.

2. Будь-який спір, не вирішений під час переговорів, передається Договірними Сторонами до Адміністративного комітету, який після цього розглядає спір і надає рекомендації стосовно його вирішення.

3. Договірні Сторони, між якими виник спір, можуть заздалегідь домовитися про обов'язковість для них рекомендацій Адміністративного комітету.

4. Спори, рішення для яких не знайдено, вирішуються дипломатичними засобами.

1. Ця Конвенція набирає чинності через три місяці після того, як п'ять суб'єктів, зазначених у пунктах 1 й 3 статті 46, підпишуть її без застереження про ратифікацію чи здадуть на зберігання свої ратифікаційні грамоти або документи про приєднання.

2. Після набрання чинності відповідно до пункту 1 цієї статті ця Конвенція набирає чинності для будь-якої іншої Договірної Сторони через три місяці після того, як вона стала Договірною Стороною згідно з положеннями статті 46.

1. Ця Конвенція має необмежений строк дії, однак будь-яка Договірна Сторона може денонсувати її будь-коли після дати набрання нею чинності відповідно до порядку, установленого статтею 51.

2. Про денонсацію повідомляється письмовим документом, що передається на зберігання депозитарію.

3. Денонсація набирає чинності через шість місяців після отримання Депозитарієм документа про денонсацію.

1. Ця Конвенція, усі підписи із застереженнями чи без застережень про ратифікацію, а також усі ратифікаційні грамоти або документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретарю.

2. Депозитарій:

a) отримує та зберігає оригінали текстів цієї Конвенції;

b) готує засвідчені копії оригіналів текстів цієї Конвенції та передає їх Договірним Сторонам і тим членам Ради, що не є Договірними Сторонами, а також Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй;

c) отримує всі підписи із застереженням про ратифікацію чи без такого, про ратифікацію або приєднання до цієї Конвенції, а також отримує та зберігає будь-які документи, інформацію та повідомлення, що стосуються цієї Конвенції;

d) отримує та зберігає національні законодавчі й адміністративні нормативні акти й письмові заяви відповідно до пункту 4 статті 25;

e) отримує та зберігає повідомлення про внесення застережень Договірними Сторонами відповідно до статті 43;

f) перевіряє, чи правильно й належним чином оформлено підписи чи будь-які документи, повідомлення та інформацію стосовно цієї Конвенції, та, у випадку необхідності, доводить це до відома відповідної Договірної Сторони;

g) повідомляє Договірним Сторонам, членам Ради, що не є Договірними Сторонами, та Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй про:

дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно до статті 51 цієї Конвенції;

отримання повідомлень відповідно до статей 43, 46, 47 та 51 цієї Конвенції;

денонсацію згідно зі статтею 52 цієї Конвенції;

будь-які поправки, прийняті або відхилені відповідно до статті 49 цієї Конвенції, та дату набрання ними чинності; а також

будь-які рішення, прийняті Адміністративним комітетом, відповідно до пункту 2 статті 45;

h) повідомляє Договірним Сторонам про вповноважені органи влади, зазначені в пункті 3 статті 2;

i) повідомляє митним адміністраціям про офіційних контактних осіб, зазначених у пункті 1 статті 3.

3. У випадку будь-яких розбіжностей, що з'являються між Договірною Стороною та депозитарієм стосовно виконання функцій останнього, депозитарій або ця Договірна Сторона доводять це питання до відома інших Договірних Сторін і Сторін, що підписали цю Конвенцію, або, залежно від обставин, до відома Адміністративного комітету.

Відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ця Конвенція реєструється в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй на підставі звернення Генерального секретаря.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те вповноважені, підписали цю Конвенцію.

Учинено в Брюсселі 27 червня 2003 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівно автентичними, в одному оригінальному примірнику, що передається на зберігання Генеральному секретарю, який надсилає засвідчені копії всім суб'єктам, зазначеним у пунктах 1 й 3 статті 46 цієї Конвенції.