ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
Справа "Гавриляк проти України" (Заява № 60692/16)
| СТРАСБУРГ 21 листопада 2024 року |
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Гавриляк проти України"
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Ладо Чантурія (<…>), Голова,
Микола Гнатовський (<…>),
Уна Ні Райферті (<…>), судді,
та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяву (№ 60692/16), яку 01 жовтня 2016 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) громадянка України пані Ольга Володимирівна Гавриляк (далі — заявниця), 1960 року народження, що проживає у с. Давидів, і яку представляв п. Б.Б. Бідний — юрист, який практикує у м. Львові,
рішення повідомити про скарги за статтями 3 та 8 Конвенції Уряд України (далі — Уряд), який представляла його Уповноважений, на останніх етапах провадження пані Маргарита Сокоренко — Уповноважений України у справах Європейського суду з прав людини,
зауваження сторін,
після обговорення за зачиненими дверима 24 жовтня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРЕДМЕТ СПРАВИ
1. Справа стосується тверджень заявниці про жорстоке поводження з нею з боку її племінника, Я.Р., який 04 серпня 2014 року наніс їй легкі тілесні ушкодження, намагаючись вплинути на її рішення продати її будинок.
I. ПОДІЇ, ЯКІ ПЕРЕДУВАЛИ СПРАВІ
2. 30 листопада 2006 року згідно з договором дарування заявниця набула сім восьмих частин права власності на будинок своїх батьків, хоча вона продовжувала проживати в іншому місці. Її брат, Я.В., проживав у будинку до своєї смерті у квітні 2014 року. Племінник заявниці, Я.Р., проживав у будинку по липень 2010 року. У січні 2014 року Я.Р. разом із дружиною та малолітньою дитиною повернувся жити до будинку. Вбачається, що вони виїхали десь наприкінці 2014 року.
3. 26 травня 2011 року Сколівський районний суд Львівської області (далі — Сколівський суд) ухвалив рішення про припинення права власності Я.В. на одну восьму частину права власності на будинок і присудив йому компенсацію в розмірі 42 683 українські гривні (далі — грн).
4. 24 жовтня 2012 року право власності заявниці на одну восьму частину будинку, що залишилася, було зареєстровано в Державному реєстрі.
5. 29 травня 2013 року Сколівський суд задовольнив позов Я.В., який вимагав стягнення із заявниці 42 683 грн. У липні 2013 року заявниця сплатила йому належні кошти.
6. У 2015 році заявниця подала позов проти Сколівської міської ради, вимагаючи визнати за нею право власності на одну восьму частину будинку, що залишилася. 16 березня 2016 року Сколівський суд задовольнив її позов і визнав її повноправним власником будинку, як вона вимагала. Це рішення набрало законної сили 28 березня 2016 року.
7. У 2017 році заявниця продала будинок.
II. СТВЕРДЖУВАНІ ПОДІЇ 04 СЕРПНЯ 2014 РОКУ
8. Згідно з твердженнями заявниці 04 серпня 2014 року Я.Р. разом із трьома іншими особами входив до будинку без її дозволу та завдавав їй тілесні ушкодження під час двох окремих випадків. Того ж дня заявниця поскаржилася на випадок до міліції, яка негайно порушила кримінальне провадження за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень згідно з частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України. Тілесні ушкодження були задокументовані в висновках судово-медичної експертизи від 13 серпня 2014 року та 25 березня 2015 року і були кваліфіковані як легкі. Ані заявниця, ані Уряд не надали Суду копії цих висновків експертів.
9. У період з 2012 по 2015 роки за поданими заявницею заявами про вчинення кримінального правопорушення було порушено загалом п’ятнадцять кримінальних проваджень у зв’язку з володінням і правом власності на будинок, у тому числі щодо її тверджень про незаконне проникнення до будинку, пошкодження замка в будинку та крадіжку, а також щодо її скарг на жорстоке поводження Я.Р. з нею 04 серпня 2014 року.
10. Згідно з твердженнями Уряду, який посилався на матеріали кримінального провадження, 04 серпня 2014 року у заявниці виникла сварка з Я.Р. та С.Б., який прийшов до неї додому і почав знімати на мобільний телефон Я.Р. Заявниця вдарила дерев’яною палицею телефон, а потім Я.Р. по спині, голові, шиї та попереку. Я.Р. також отримав декілька ударів по руках, якими він захищався від нападу, після чого він та С.Б. пішли. Того вечора після подальшої сварки між заявницею та матір’ю і вітчимом Я.Р. сталася сутичка.
11. Наведену версію подій частково підтвердили сусідка Г. та її дочка, які зазначили, що бачили заявницю, яка тримала дерев’яну палицю і сварилася з Я.Р. та С.Б.
12. Згідно з твердженнями Уряду у серпні 2017 року запис із мобільного телефону було долучено як доказ до кримінального провадження, і на ньому було видно, як заявниця підходить до Я.Р. з дерев’яною палицею в руках й б’є нею по телефону, після чого запис припинявся.
13. Насамкінець Уряд стверджував, що заявниця скаржилася судово-медичному експерту, що 04 серпня 2014 року Я.Р. та С.Б. прийшли до будинку, коли вона там була, витягнули її за волосся та били по голові, плечах і решті тіла. Однак цю версію подій слідство не підтвердило.
14. У грудні 2017 року два кримінальних провадження стосовно відповідних подій 04 серпня 2014 року та стверджуваного незаконного проникнення до будинку були об’єднані.
15. Згодом кримінальне провадження декілька разів закривалося у зв’язку з відсутністю доказів, але ці постанови скасовувалися судом першої інстанції.
16. 19 лютого 2020 року Миколаївський районний суд Львівської області задовольнив клопотання прокурора та закрив кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
17. 15 червня 2021 року Львівський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу заявниці та скасував ухвалу про закриття провадження на тій підставі, що слідчий не провів усіх необхідних слідчих дій для встановлення обставин справи, а саме, хто наніс тілесні ушкодження заявниці та чи мали місце події кримінального правопорушення.
18. 22 червня 2023 року слідчий суддя Миколаївського районного суду Львівської області скасував нову постанову від 13 травня 2022 року про закриття кримінального провадження на тій підставі, що слідчий не розглянув дії Я.Р. у зв’язку з його стверджуваним незаконним проникненням до будинку або не перевірив правові підстави, на яких він проживав у будинку та, крім пояснення Я.Р., що він народився в цьому будинку та прожив там майже все своє життя, не надав доказів того, що Я.Р. мав будь-яке право на будинок. Суддя не прокоментував стан розслідування скарги заявниці на жорстоке поводження.
19. Провадження наразі триває.
ОЦІНКА СУДУ
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 ТА 8 КОНВЕНЦІЇ
( Див. текст )
20. Посилаючись на статті 6 і 13 Конвенції, заявниця скаржилася, що 04 серпня 2014 року її племінник піддав її жорстокому поводженню біля її будинку. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи (див. рішення у справі "Радомілья та інші проти Хорватії" [ВП] (Radomilja and Others v. Croatia) [GC], заяви № 37685/10 та № 22768/12, пункт 14, від 20 березня 2018 року), вважає, що ця скарга підлягає розгляду за статтями 3 і 8 Конвенції.
21. Відповідні принципи щодо вимоги проведення ефективного розслідування стверджуваного жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, узагальнені в рішенні у справі "Мута проти України" (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 59, від 31 липня 2012 року. Принципи оцінки мінімального рівня суворості наведені в рішенні у справі "Лабіта проти Італії" [ВП] (Labita v. Italy) [GC], заява № 26772/95, пункти 119 і 120, ЄСПЛ 2000-IV).
22. Суд зауважує, що заявниця отримала легкі тілесні ушкодження, як стверджувалося, під час сварки з Я.Р. (див. пункт 8). Однак сторони не надали Суду копії висновків судово-медичної експертизи заявниці. За таких обставин Суд не може перевірити, чи були тілесні ушкодження заявниці достатньо серйозними, щоб призвести до застосування статті 3 Конвенції.
23. Таким чином, скарга заявниці за статтею 3 Конвенції на стверджуване непроведення державою належного розслідування жорстокого поводження з нею є явно необґрунтованою та має бути відхилена на підставі підпункту "а" пункту 3 і пункту 4 статті 35 Конвенції.
24. Заявниця скаржилася за статтею 8 Конвенції на те, що держава не дотрималася своїх позитивних зобов’язань і не провела ефективного розслідування її тверджень про піддання її жорстокому поводженню 04 серпня 2014 року.
25. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції чи неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
26. Відповідні принципи стосовно позитивних зобов’язань держави за статтею 8 Конвенції щодо захисту осіб від жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, наведені в рішенні у справі "Шпадієр проти Чорногорії" (<...>), заява № 31549/18, пункти 87 і 88, від 09 листопада 2021 року.
27. Суд зауважує, що кримінальне провадження у цій справі було порушено одразу після скарги заявниці 04 серпня 2014 року. Однак воно декілька разів закривалося у зв’язку з відсутністю доказів, і ці постанови скасовувалися національними судами (див. пункт 15), які визнавали розслідування неповним і вказували провести подальші процесуальні дії (див. пункти 17 і 19). Крім того, Суд зазначає, що провадження, яке було порушено у серпні 2014 року, все ще триває (див. пункт 19), а загальна тривалість провадження становить майже десять років, що робить будь-який подальший ефективний розвиток розслідування практично неможливим.
28. З огляду на зазначене Суд вважає, що держава не виконала свого позитивного зобов’язання за статтею 8 Конвенції щодо проведення ефективного розслідування стверджуваного жорстокого поводження із заявницею.
29. Отже, було порушено процесуальний аспект статті 8 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
( Див. текст )
30. Заявниця не подала вимоги щодо справедливої сатисфакції. Отже, Суд вважає, що немає підстав присуджувати їй якусь суму у зв’язку з цим.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує прийнятною скаргу на непроведення ефективного розслідування, подану за статтею 8 Конвенції, а решту скарг у заяві — неприйнятними.
2. Постановляє, що було порушено процесуальний аспект статті 8 Конвенції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 21 листопада 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
| Заступник Секретаря | Мартіна КЕЛЛЕР |
| Голова | Ладо ЧАНТУРІЯ |