ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
Справа "Падагуц проти України" (Заява № 62818/16)
| СТРАСБУРГ 27 червня 2024 року |
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Падагуц проти України"
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Ладо Чантурія (<…>), Голова,
Стефані Моро-Вікстром (<…>),
Микола Гнатовський (<…>), судді,
та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяву (№ 62818/16), яку 24 жовтня 2016 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Іван Андрійович Падагуц (далі - заявник), 1995 року народження. На момент подання заяви він тримався під вартою у м. Дніпро і його представляв п. С.М. Довгаль - юрист, який практикує у м. Дніпро,
рішення повідомити про заяву Уряд України (далі - Уряд), який представляла його Уповноважений, пані М. Сокоренко,
зауваження сторін,
після обговорення за зачиненими дверима 06 червня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРЕДМЕТ СПРАВИ
1. Справа стосується скарги заявника, висунутої по суті за пунктом 4 статті 5 Конвенції, на порушення процесуальних гарантій під час провадження щодо продовження строку тримання його під вартою під час досудового розслідування.
2. З 04 березня 2015 року заявника тримали під вартою за підозрою у розбої та вбивстві, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Суд неодноразово продовжував строк тримання його під вартою. Зокрема, 24 травня 2016 року Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області (далі - міський суд) продовжив строк тримання заявника під вартою до 16 год. 30 хв. 23 липня 2016 року.
3. Згідно з наданою Урядом інформацією 23 липня 2016 року о 12 год. 00 хв. міський суд за відсутності підозрюваних та їхніх захисників призначив засідання, яке мало бути проведено у режимі відеоконференції того ж дня о 16 год. 30 хв. Канцелярія міського суду надіслала SMS-повідомлення захиснику заявника, проінформувавши його про дату та час проведення засідання. Уряд зазначив, що SMS-повідомлення було доставлено представнику заявника о 16 год. 27 хв. 25 липня 2016 року.
4. Уряд також стверджував, що заявник відмовився брати участь у згаданому засіданні. Жодних причин для такої відмови наведено не було.
5. 23 липня 2016 року міський суд провів засідання, під час якого продовжив строк тримання заявника під вартою до 21 вересня 2016 року. Міський суд зазначив у своїй ухвалі, що заявник відмовився брати участь в засіданні у режимі відеоконференції, а його захисник відмовився з’явитися у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Міський суд постановив свою ухвалу після того, як заслухав аргументи прокурора на користь тримання заявника під вартою. Суд посилався на тяжкість пред’явлених заявнику обвинувачень, у тому числі обвинувачення у вчиненні злочину, за який передбачалося можливе обрання заявнику покарання у виді довічного позбавлення волі. Міський суд також зазначив - без обґрунтування вимоги - що застосування альтернативних, менш суворих, запобіжних заходів не перешкодило б заявникові переховуватися від суду та впливати на свідків, обвинувачених та інших учасників провадження. Ухвала міського суду оскарженню не підлягала.
ОЦІНКА СУДУ
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 4 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ
( Див. текст )
6. Уряд стверджував, що скарга заявника була явно необґрунтованою, і запропонував Суду визнати її неприйнятною. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
7. Заявник підтримав свою скаргу у тому вигляді, в якому вона була викладена у формулярі заяви. Зокрема, він зазначив, що: заперечував проти проведення засідання у режимі відеоконференції без участі його захисника; його захисник не був повідомлений про дату та час проведення засідання; участь захисника у провадженні була обов’язковою з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачувався заявник; і приміщення слідчого ізолятора, де він тримався під вартою, не мало обладнання для забезпечення його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
8. Уряд стверджував, що міський суд забезпечив заявнику гарантії за пунктом 4 статті 5 Конвенції. Заявнику була надана можливість взяти участь у судовому засіданні, але він відмовився, не навівши пояснень. Уряд також стверджував, що захисник заявника не з’явився до міського суду 23 липня 2016 року без будь-яких пояснень, і суд першої інстанції вирішив провести засідання за відсутності захисника у зв’язку з необхідністю розглянути питання про тримання заявника під вартою з огляду на тяжкість пред’явлених йому обвинувачень.
9. Загальні принципи стосовно процесуальних гарантій у провадженні щодо тримання під вартою наведені в рішенні у справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" [ВП] (A. and Others v. the United Kingdom) [GC], заява № 3455/05, пункти 203 і 204, ЄСПЛ 2009, з подальшими посиланнями). Зокрема, Суд підкреслює, що надання затриманому можливості бути заслуханим особисто або через представника включена до переліку основоположних гарантій процедури, що застосовується у питаннях позбавлення свободи (див. рішення у справі "Ідалов проти Росії" [ВП] (Idalov v. Russia) [GC], заява № 5826/03, пункт 161, від 22 травня 2012 року). Рівність не буде забезпечено, якщо прокурору буде надана можливість усно викласти свої зауваження під час розгляду справи, тоді як затриманому чи його захиснику буде відмовлено у такій можливості (див., наприклад, рішення у справі "Самойла та Чонка проти Румунії" (Samoila and Cionca v. Romania), заява № 33065/03, пункти 74 і 76, від 04 березня 2008 року).
10. Суд бере до уваги згоду сторін стосовно того, що пред’явлені заявнику обвинувачення були тяжкими і могли призвести до обрання заявнику покарання у виді довічного позбавлення волі. З огляду на цей факт органи державної влади були зобов’язані надати заявнику захисника під час провадження стосовно продовження строку тримання його під вартою, як того вимагає частина перша статті 52 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає обов’язкову участь захисника в кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
11. У зв’язку з цим Суд зауважує, що відмова заявника взяти участь у засіданні 23 липня 2016 року не звільняла органи державної влади від їхніх зобов’язань за пунктом 4 статті 5 Конвенції забезпечити участь захисника заявника у згаданому засіданні.
12. У зв’язку з цим Суд зазначає, що міський суд вирішив призначити засідання за відсутності заявника чи його захисника (див. пункт 3). Беручи до уваги той факт, що згідно з твердженнями Уряду захисника заявника повідомили про судове засідання лише 25 липня 2016 року (там само), залишається непоясненим, як захисник міг бути присутнім у засіданні, яке було призначено на 16 год. 30 хв. 23 липня 2016 року.
13. Насамкінець Суд зауважує, що рішення про проведення засідання стосовно продовження строку тримання заявника під вартою було ухвалено в останній день дії попередньої ухвали суду про тримання його під вартою. Згідно з твердженнями заявника це було зроблено у суботу, неробочий день в Україні. Ці обставини, а також той факт, що засідання відбулося менше ніж через п’ять годин після того, як воно було призначено, а Уряд не навів додаткових пояснень щодо цього, викликають сумніви, чи забезпечив міський суд, щоб сторони провадження були належним чином повідомлені про час проведення засідання, або чи була відсутність захисника заявника у засіданні його свідомою неявкою.
14. Суд також повторює, що Конвенція вимагає від Договірних держав організовувати свої правові системи таким чином, щоб суди могли дотримуватися її різноманітних вимог. У контексті статті 5 Конвенції, хоча саме суди мають здійснювати необхідні адміністративні процедури для забезпечення швидкого розгляду невідкладних справ, і це особливо необхідно, коли предметом розгляду є особиста свобода особи (див., наприклад, рішення у справі "С.T.С. проти Нідерландів" (S.T.S. v. the Netherlands), заява № 277/05, пункт 48, ЄСПЛ 2011), такі адміністративні процедури не мають порушувати саму суть гарантій Конвенції.
15. З огляду на зазначене Суд вважає, що у зв’язку з продовженням строку тримання під вартою заявнику не було забезпечено увесь обсяг процесуальних гарантій і, зокрема, його захисник був позбавлений можливості взяти участь у засіданні 23 липня 2016 року, всупереч вимогам пункту 4 статті 5 Конвенції. Отже, було порушено це положення.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
( Див. текст )
16. Заявник не подав вимогу щодо справедливої сатисфакції. Отже, Суд вважає, що немає підстав присуджувати йому якусь суму у зв’язку з цим.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною.
2. Постановляє, що було порушено пункт 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з неповідомленням органами державної влади захисника заявника про засідання 23 липня 2016 року щодо продовження строку тримання заявника під вартою.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 27 червня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду .
| Заступник Секретаря | Мартіна КЕЛЛЕР |
| Голова | Ладо ЧАНТУРІЯ |