Справа «Шовкалюк проти України» (Заява № 42237/15)

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Шовкалюк проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,

Йован Ілієвський (<…>),

Маттіас Гуйомар (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 20 травня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 21 серпня 2015 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Заявника представляв п. Гуріч О.В. - юрист, який практикує у м. Києві.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

4. Відомості щодо заявника та інформація про заяву наведені у таблиці в додатку.

5. Заявник скаржився на незаконність тримання його під вартою. Заявник також висунув інші скарги відповідно до положень Конвенції.

6. Заявник скаржився, головним чином, на незаконність тримання його під вартою. Він посилався на пункт 1 статті 5 Конвенції, який передбачає таке:

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

...

(c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;".

7. Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4 Конвенції гарантує основні серед фундаментальних права, які захищають фізичну недоторканність особи, і, відповідно, важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи (див. рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (Buzadji v. the Republic of Moldova) [ВП], заява № 23755/07, п. 84, ЄСПЛ 2016 (витяги), з подальшими посиланнями).

8. Коли постає питання про "законність" взяття під варту, у тому числі чи було дотримано "порядок, встановлений законом", Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак дотримання національного законодавства недостатньо: пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля (див. рішення у справі "С.В. проти Німеччини" (S., V. and A. v. Denmark) [ВП], заяви №№ 35553/12, 36678/12 та 36711/12, п. 74, від 22 жовтня 2018 року, з подальшими посиланнями).

9. У керівній справі "Руслан Яковенко проти України" (Ruslan Yakovenko v. Ukraine), заява № 5425/11, пп. 68-70, ЄСПЛ від 04 червня 2015 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі (див. таблицю у додатку).

10. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявника під вартою не відповідало вимогам пункту 1 статті 5 Конвенції.

11. Отже, ця скарга є прийнятною та свідчить про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.

12. Заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у світлі його висновків в рішенні у справі "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine),заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року, та "Ігнатов проти України" (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року.

13. Заявник також висунув інші скарги за різними статтями Конвенції.

14. Суд розглянув цю заяву та вважає, що з огляду на всі наявні у нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, встановленим у статтях 34 та 35 Конвенції, та не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.

15. Отже, ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.

16. Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

17. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі "Малик проти України" (Malyk v. Ukraine) (заява № 37198/10, від 29 січня 2015 року) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку та відхилити будь-які додаткові вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.

18. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

1. Оголошує скарги щодо незаконного тримання під вартою та інші скарги відповідно до усталеної практики Суду, зазначені у таблиці в додатку, прийнятними, а решту скарг у заяві - неприйнятними.

2. Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з незаконним триманням під вартою.

3. Постановляє, що було порушення Конвенції щодо інших скарг відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку).

4. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку, яка має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 10 червня 2021 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду .