122. Суд вважає, що описані заявником умови в санітарних вузлах колонії явно суперечили цим стандартам (див., для порівняння, рішення у справах "Інсанов проти Азербайджану" (Insanov v. Azerbaijan), заява № 16133/08, пункт 126, від 14 березня 2013 року, та "Вітковський проти України" (Vitkovskiy v. Ukraine), заява № 24938/06, пункти 53 і 119-122, від 26 вересня 2013 року).
123. Крім того, за відсутності будь-яких коментарів Уряду Суд вважає достовірними твердження заявника щодо постійного впливу на нього пасивного куріння та недостатнього штучного освітлення (див. пункти 43 і 45). Ці додаткові фактори слід враховувати під час оцінки загального впливу умов утримання.
124. Загалом Суд вважає, що умови тримання заявника під вартою у Райківській виправній колонії № 73, в якій він утримувався протягом трьох місяців та дев’яти днів, суперечили вимогам статті 3 Конвенції.
(c) Щодо Білоцерківської виправної колонії № 35
125. Суд зазначає, що сторони надали суперечливі версії щодо умов тримання заявника під вартою у цій колонії. Тоді як опис заявника був більш детальним, Уряд обмежив свої доводи загальним посиланням на розмір загальної житлової площі колонії. Відповідно до фактів справи Уряд не заперечував, що з листопада 2010 року по березень 2011 року заявник утримувався у камері площею 30 кв.м разом з двадцятьма ув’язненими, як стверджував заявник (див. пункти 53 і 62). Заявник пояснив переповненість тим, що на той час використовувалися лише два з чотирьох поверхів будівлі колонії. Ця обставина також не була прокоментована Урядом.
126. З огляду на надані заявником докази (див. пункти 60 і 61) Суд вважає достатньо встановленим, що заявник працював у пральні. З огляду на ненадання Урядом будь-яких фактичних деталей щодо умов тримання його під вартою Суд не вбачає підстав ставити під сумнів довід заявника, що він спав у приміщенні пральні (див. пункт 59). Він також погоджується з його аргументом, що це приміщення не було придатним для цієї мети.
127. Наведених міркувань, зокрема того, що заявник, вочевидь, тримався під вартою частково в умовах переповненості та частково в умовах, не придатних для проживання та сну, достатньо для висновку Суду, що у цій колонії закріплені статтею 3 Конвенції стандарти дотримані не були.
(d) Висновок
128. Отже, Суд доходить висновку, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку з неналежними побутовими умовами тримання заявника під вартою у Коростенській виправній колонії № 71, Райківській виправній колонії № 73 та Білоцерківській виправній колонії № 35.
129. Уряд стверджував, що заявник міг звернутися зі своїми скаргами до прокуратури.
130. Заявник наполягав на відсутності доступного йому ефективного національного засобу юридичного захисту.
131. Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення суті конвенційних прав і свобод незалежно від того, в якій формі вони закріплені в національному законодавстві. Посилаючись на свою попередню практику (див., серед інших джерел, рішення у справі "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, пункти 113-116, від 28 березня 2006 року) та обставини цієї справи, Суд вважає, що Уряд не довів наявність у заявника практичної можливості скористатися ефективними засобами юридичного захисту у зв’язку з його скаргами, тобто засобами юридичного захисту, які могли б запобігти виникненню чи продовженню порушень або могли б надати йому будь-яке інше відповідне відшкодування.
132. Отже, Суд доходить висновку, що було порушено статтю 13 у поєднанні зі статтею 3 Конвенції у зв’язку з відсутністю у національному законодавстві ефективного та доступного засобу юридичного захисту щодо скарг заявника на побутові умови тримання його під вартою.
III. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ У ЗВ’ЯЗКУ З ВИКОРИСТАННЯМ ОТРИМАНИХ ПІД ТИСКОМ ЗІЗНАВАЛЬНИХ ПОКАЗАНЬ ЗАЯВНИКА
133. Заявник також скаржився на те, що він був засуджений на підставі його зізнавальних показань, наданих під тиском. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції, відповідна частина якої передбачає:
"Кожен має прав на справедливий … розгляд його справи …судом, …, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.".
А. Прийнятність
134. Суд зазначає, що ця частина заяви не є явно необґрунтованою. Вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.
В. Суть
1. Доводи сторін
135. Заявник стверджував, що використання його зізнавальних показань, наданих у результаті застосування примусу з боку працівників міліції, призвело до несправедливості судового розгляду у його справі.
136. Уряд заперечив проти цього аргументу, зазначивши, зокрема, що твердження заявника про жорстоке поводження було ретельно перевірено під час судового розгляду та відхилено у зв’язку з необґрунтованістю.
2. Оцінка Суду
137. Суд повторює, що визнання допустимими доказами показань, отриманих з порушенням статті 3 Конвенції, автоматично призводить до несправедливості відповідного кримінального провадження у цілому, незалежно від того, чи було їх використання вирішальним для засудження підсудного (див. рішення у справі "Гефген проти Німеччини" [ВП] <...> [GC], заява № 22978/05, пункти 166 і 173, ЄСПЛ 2010, та нещодавнє рішення у справі "Голубятніков та Жучков проти Росії" (Golubyatnikov and Zhuchkov v. Russia), заяви № 44822/06 та № 49869/06, пункт 113, від 09 жовтня 2018 року).
138. Суд встановив, що заявник зазнав жорстокого поводження під час затримання, у результаті якого 11 січня 2007 року написав "явку з повинною" (див. пункти 84-88). Ця явка була частиною доказів проти нього (див. пункт 29).
139. За таких обставин, незалежно від впливу зізнавальних показань заявника від 11 січня 2007 року на результат кримінального провадження щодо нього, Суд доходить висновку, що цей доказ призвів до несправедливості кримінального провадження (див., наприклад, рішення у справі "Зякун проти України" (Zyakun v. Ukraine), заява № 34006/06, пункт 62, від 25 лютого 2016 року).
IV. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ
141. Насамкінець заявник скаржився на небезсторонність національних судів, які розглядали його кримінальну справу.
142. Суд зазначає, що ця скарга є цілком необґрунтованою і тому має бути відхилена як явно необґрунтована відповідно до підпункту "а" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.".
А. Шкода
144. Заявник вимагав 60000 євро в якості відшкодування моральної шкоди. Він також вимагав 63718,02 українських гривень (далі - грн) в якості відшкодування матеріальної шкоди на підставі такого розрахунку: 18428,66 грн - витрати на лікування, 7118,44 грн - внесок у ремонт колонії, 6026,50 грн - вартість робочого одягу, 31400 грн - сума, витрачена у колонії на продукти харчування та 744,42 грн - поштові витрати.
145. Уряд оскаржив ці вимоги як необґрунтовані та надмірні, за винятком вимоги щодо витрат на поштові послуги (див. пункт 149).
146. Питання заявника щодо витрат на поштові послуги Суд розгляне у пункті судові та інші витрати (див. пункт 151). Суд не вбачає жодного причинно-наслідкового зв’язку між встановленими порушеннями та матеріальною шкоду, що вимагалась; отже, він відхиляє цю вимогу. З іншого боку, ухвалюючи рішення на засадах справедливості, він присуджує заявнику 12000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.
В. Судові та інші витрати
147. Заявник також вимагав 4043,20 євро в якості компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження у Суді, які мають бути сплачені безпосередньо на банківській рахунок п. Тарахкала. В обґрунтування своєї вимоги заявник надав договір про надання правової допомоги, підписаний ним та п. Тарахкалом 10 листопада 2015 року. У ньому була вказана погодинна ставка у розмірі 95 євро. Відповідно до договору оплата мала бути здійснена після закінчення провадження у м. Страсбурзі і в межах присудженої Судом суми компенсації судових та інших витрат. Заявник також надав акт про виконану роботу від 24 лютого 2016 року за зазначеним договором. У ньому було зазначено, що п. Тарахкало працював над справою тридцять вісім годин (3160 євро) і поніс адміністративні та поштові витрати на загальну суму 288,80 євро та 144,40 євро, відповідно.
148. Уряд стверджував, що з огляду на природу скарг заявника вимога щодо витрат на правову допомогу була перебільшена. Він також зазначив, що заявник не надав доказів, що адміністративні та поштові витрати, зазначені в акті від 24 лютого 2006 року, були фактичними та неминучими.
149. Проте Уряд визнав, що квитанціями заявник підтвердив власні поштові витрати на суму 551,27 грн (див. пункт 144). Він залишив це питання на розсуд Суду.
150. Відповідно до практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У цій справі з огляду на наявні в нього документи та зазначені критерії Суд вважає за належне задовольнити вимогу заявника частково та присуджує йому 2760 євро в якості відшкодування витрат на правову допомогу, понесених під час провадження у Суді (що дорівнює 3610 євро з вирахуванням 850 євро - суми, сплаченої в рамках правової допомоги), та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявнику. Присуджена сума має бути сплачена на банківський рахунок захисника заявника, п. Тарахкала, як зазначено заявником (див., наприклад, згадане рішення у справі "Бєлоусов проти України" (Belousov v. Ukraine), пункти 116 і 117).
151. Крім того, з огляду на надані заявником квитанції за поштові послуги Суд присуджує йому 30 євро в якості компенсації за поштові витрати.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1.Оголошує прийнятними скарги заявника: за статтею 3 Конвенції - на жорстоке поводження з боку працівників міліції та його розслідування на національному рівні; за статтями 3 і 13 Конвенції - на побутові умови тримання під вартою у Коростенській виправній колонії № 71, Райківській виправній колонії № 73 та Білоцерківській виправній колонії № 35; та за пунктом 1 статті 6 Конвенції - на стверджувану несправедливість судового розгляду у його справі у зв’язку з використанням отриманих під тиском зізнавальних показань заявника.
2.Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.
3.Постановляє, що було порушено матеріальний аспект статті 3 Конвенції у зв’язку з жорстоким поводженням працівників міліції із заявником.
4.Постановляє, що було порушено процесуальний аспект статті 3 Конвенції у зв’язку з непроведенням ефективного розслідування твердження заявника про жорстоке поводження працівників міліції на національному рівні.
5.Постановляє, що було порушено статті 3 і 13 Конвенції у зв’язку з неналежними побутовими умовами тримання заявника під вартою у Коростенській виправній колонії № 71, Райківській виправній колонії № 73 та Білоцерківській виправній колонії № 35 та відсутністю ефективного національного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим.
6.Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв’язку використанням отриманих під тиском зізнавальних показань заявника.
7.Постановляє, що:
(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:
(і) 12000 (дванадцять тисяч) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись, в якості відшкодування моральної шкоди;
(іі) 2760 (дві тисячі сімсот шістдесят) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись, в якості компенсації витрат на правову допомогу під час провадження у Суді (чиста присуджена сума має бути сплачена на банківський рахунок захисника заявника, п. Тарахкала);
(ііі) 30 (тридцять) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись, в якості компенсації поштових витрат;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
8.Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 21 листопада 2019 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
| Заступник Секретаря | Клаудія ВЕСТЕРДІК |
| Голова | Габріеле КУЦСКО-ШТАДЛЬМАЙЕР |