Заява № 45037/14, подана Денисом Михайловичем Ісуповим проти України

07 вересня 2017 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Нона Цоцорія (<...>), Голова,

Габріеле Куцско-Штадльмайер (<...>),

Лятіф Гусейнов (<...>), судді,

та Лів Тігерштедт (<...>), в. о. заступника Секретаря секції,

беручи до уваги заяву, подану 01 червня 2014 року,

з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача,

після обговорення постановляє таке рішення:

Відомості щодо заяви наведено в таблиці у додатку.

Про скарги заявника за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питань, які порушувались цими скаргами. Уряд також звернувся до Суду із проханням вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Уряд визнав надмірну тривалість цивільного провадження і відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Уряд запропонував сплатити заявнику суму, наведену в таблиці у додатку, та закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції . Ця сума буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачена протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язався сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку.

Виплата зазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд зазначає, що підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції дозволяє йому вилучити заяву зі свого реєстру справ, якщо:

"... на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Таким чином, Суд може вилучити заяви відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду, навіть якщо заявники бажають продовження розгляду їхніх справ (див. принципи, що випливають з практики Суду, зокрема рішення у справі "Тахсін-Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) (попередні зауваження) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).

Суд встановив чітку та вичерпну практику з приводу скарг щодо надмірної тривалості цивільних проваджень (див., наприклад, рішення у справі "Красношапка проти України" (Krasnoshapka v. Ukraine), заява № 23786/02, від 30 листопада 2006 року).

З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка є співмірною із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції ).

У світлі вищевикладених міркувань Суд задоволений, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд наголошує, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заява може бути поновлена у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала щодо прийнятності у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 04 березня 2008 року).

Враховуючи вищевикладене, справа має бути вилучена з реєстру справ.

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача та засоби забезпечення дотримання зазначених у ній зобов’язань.

Вирішує вилучити заяву зі свого реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 28 вересня 2017 року.