Заява № 35035/16, подана Миколою Дмитровичем Морару проти України

29 червня 2017 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом до складу якого увійшли:

Нона Цоцорія (<…>), Голова,

Габріеле Куцско-Штадльмайер (<…>),

Лятіф Хусейнов (<…>), судді,

а також Лів Тігерштедт (<…>), в. о. заступника Секретаря секції,

беручи до уваги заяву, подану у зазначену в таблиці в додатку дату,

з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача,

після обговорення постановляє таке рішення:

Інформація про заяви наведена в доданій таблиці.

Про скарги заявника за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність у національному законодавстві будь-яких ефективних засобів юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією заявою. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Уряд визнав надмірну тривалість цивільного провадження і відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Уряд запропонував виплатити заявнику суму, наведену в таблиці у додатку, та закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції . Ця сума буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачена протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язався сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку.

Виплата зазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Заявнику були направлені умови односторонньої декларації Уряду за декілька тижнів до дати ухвалення цього рішення. Суд не отримав відповіді від заявника про прийняття умов односторонньої декларації.

Суд зазначає, що підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції дозволяє йому вилучити заяву з реєстру справ, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Таким чином, Суд може вилучити заяви відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявники бажають продовження розгляду їхніх справ (див. принципи, що випливають з практики Суду, зокрема рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI.

Суд встановив чітку та вичерпну практику з приводу скарг щодо надмірної тривалості цивільних проваджень (див., наприклад, рішення у справі "Красношапка проти України" (Krasnoshapka v. Ukraine), № 23786/02, від 30 листопада 2006 року).

З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка є співмірною із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд: вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції ),

У світлі вищевикладених міркувань Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд наголошує, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заява може бути поновлена у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала щодо прийнятності у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 04 березня 2008 року).

Враховуючи викладене, заяву слід вилучити з реєстру справ.

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача та засоби забезпечення дотримання зазначених у ній зобов’язань.

Вирішує вилучити заяву зі свого реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 20 липня 2017 року.