141. Беручи до уваги факти справи, зауваження сторін та наведені вище висновки за пунктом 1 статті 6 і статтею 8 Конвенції , Суд вважає, що у заявах, які розглядаються, було визначено основні правові питання. Таким чином, він постановляє, що немає необхідності ухвалювати окреме рішення за іншими скаргами (див., серед інших рішень, рішення у справі "Варнава та інші", згадане вище, пп. 210-211, а також "Центр юридичних ресурсів від імені Валентина Кимпяну" (<…>) [ВП], заява № 47848/08, п. 156, ЄСПЛ 2014, з наступними посиланнями).
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
"1. Високі Договірні Сторони зобов’язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
2. Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням. ...".
А. Заходи загального та індивідуального характеру
144. Посилаючись на рішення у справі "Олександр Волков" (згадане вище, пп. 199-202 і 205-208), деякі заявники просили Суд вказати Уряду на необхідність вжиття заходів загального характеру для реформування системи дисциплінарної відповідальності суддів в Україні, а також вжиття заходів індивідуального характеру шляхом поновлення їх на посадах.
145. Уряд зазначив, що з метою реформування системи дисциплінарної відповідальності суддів в Україні було вжито значних законодавчих заходів. Уряд стверджував, що після подій, які відбулися у лютому 2014 року і призвели до надзвичайної зміни в державній владі в Україні, відбулась позитивна тенденція у напрямку захисту прав людини, зокрема, прав суддів. У якості прикладу Уряд навів справу п. Ковзеля (заява № 35336/11), якого було поновлено на посаді. Таким чином, Уряд стверджував, що може самостійно вирішити питання вжиття заходів індивідуального характеру.
146. Щодо заходів загального характеру Суд вважає, що відповідно до його вказівки на вжиття заходів загального характеру у справі "Олександр Волков"немає необхідності робити аналогічну вказівку у цій справі. Відповідно скарга заявників щодо заходів загального характеру має бути відхилена.
147. Щодо прохання вжиття заходів індивідуального характеру, а саме поновлення заявників на посадах, у великій кількості справ, в яких було встановлено, що національні провадження суперечили Конвенції, Суд постановляв, що найбільш прийнятною формою компенсації було б відновлення національного провадження (див., наприклад, рішення у справі "Хусейн та інші проти Азербайджану" (Huseyn and Others v. Azerbaijan), заяви № 35485/05, 45553/05, 35680/05 і 36085/05, п. 262, від 26 липня 2011 року, з наступними посиланнями). У справі "Олександр Волков" Суд зазначив, що відновлення національного провадження не було належним заходом. Беручи до уваги обставини, що призвели до порушень, а також необхідність проведення масштабної реформи системи дисциплінарної відповідальності суддів, Суд у тій справі дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що справу заявника у найближчому майбутньому буде переглянуто відповідно до принципів Конвенції і надав Уряду вказівку забезпечити поновлення заявника на посаді (див. рішення у справі "Олександр Волков", згадане вище, пп. 207 і 208).
148. Суд зазначає, що станом на сьогодні в Україні впроваджується повномасштабна судова реформа, яка включає внесення змін до Конституції України та законів України, а також інституційні зміни. У зв’язку з цим Суд не в змозі на даний час оцінити ефективність відновлення національного провадження, якщо заявники цього вимагатимуть. Проте, враховуючи обсяг та обставини заяв, що розглядаються, не можна дійти висновку, що ці істотно нові обставини роблять відповідні національні провадження prima facie даремними і безрезультатними. Таким чином, Суд не дотримується підходу, обраного у справі "Олександр Волков" (вище, п. 208) щодо вказівки про вжиття заходів індивідуального характеру, та відхиляє відповідне прохання.
В. Шкода
1. Матеріальна шкода
149. Більшість заявників вимагали виплати різних сум відшкодування матеріальної шкоди, заявляючи, що вони втратили доходи та пільги, у тому числі пенсії, на які вони б мали право після досягнення пенсійного віку.
150. Стосовно вимог щодо шкоди, якої заявники вже зазнали, Уряд вважав, що деякі з вимог були повністю необґрунтованими, а інші містили неправильні розрахунки або не були підтверджені доказами. Крім того, Уряд закликав Суд відхилити вимоги заявників щодо відшкодування будь-яких майбутніх втрат, стверджуючи, що ця частина вимог була повністю гіпотетичною і спекулятивною. У зв’язку з цим Уряд послався на рішення у справі "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey) ([ВП], заява № 22277/93, п. 109, ЄСПЛ 2000-VII), в якій вимогу заявника щодо компенсації витрат на медичне лікування у майбутньому було відхилено.
151. Суд повторює, що повинен існувати чіткий причинно-наслідковий зв’язок між заявленою заявниками шкодою та порушенням Конвенції. У відповідних справах це може стосуватися компенсації у зв’язку з втраченим доходом (див. рішення у справі "Куріч та інші проти Словенії" (<…>) (справедлива сатисфакція) [ВП], заява № 26828/06, п. 81, ЄСПЛ 2014). У цій справі Суд встановив, що національні провадження, які стосувались звільнення заявників, порушили Конвенцію. Таким чином, між порушенням Конвенції і втраченим доходом заявників існує причинно-наслідковий зв’язок.
152. Відкритими залишаються, по-перше, питання щодо методу, який заявники використали для визначення суми компенсації у зв’язку із завданою їм матеріальною шкодою, і, по-друге, щодо доказів, наданих на підтвердження вказаних вимог.
153. Суд зазначає, що фактично невстановлений характер шкоди, що виникла в результаті порушення, може перешкодити точно підрахувати суми, необхідні для повного відшкодування (restitutio in integrum) завданої заявнику матеріальної шкоди. Однак компенсацію може бути присуджено, незважаючи на велику кількість непередбачуваних у процесі підрахунку майбутньої шкоди обставин, хоча чим більшим стає проміжок часу, тим більш невизначеним є зв’язок між порушенням і завданою шкодою. Питанням, яке необхідно вирішити у таких справах, є рівень справедливої сатисфакції у зв’язку з уже понесеною або майбутньою матеріальною шкодою, яку буде присуджено заявнику, що є питанням, яке Суд вирішує на власний розсуд на засадах справедливості (див. рішення у справі "Начова та інші проти Болгарії" (Nachova and Others v. Bulgaria) [ВП], заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 171, ЄРПЛ 2005-VII).
154. Заявники обґрунтовували свої розрахунки припущеннями, що вони працюватимуть до досягнення пенсійного віку, після чого вони матимуть право на отримання пенсії. Проте не були враховані різні непередбачувані обставини, які могли б спростувати таке припущення (наприклад, втрата працездатності, звільнення, пониження на посаді, зміна заробітної плати або розміру пенсії). По-друге, після звільнення заявники не були позбавлені можливості працевлаштуватись на нових місцях, не зважаючи на те, що запис про їх звільнення накладав певні обмеження і міг негативно вплинути на їхні перспективи пошуку нової роботи. У той же час дохід, отриманий після звільнення на новому місці роботи або з інших джерел, необхідно було б вивчити і врахувати при визначенні суми матеріальної шкоди, завданої звільненням. У зв’язку з цим Суд зазначає, що деякі заявники, визначаючи розмір завданої їм матеріальної шкоди, надали інформацію про доходи, отримані на новому місці роботи, яке вони знайшли після їхнього звільнення. Зрештою, зазначена вище можливість поновлення заявників на посадах значним чином впливає на оцінку втрат у майбутньому.
155. Розглянувши зауваження сторін і наявні докази, Суд, ухвалюючи рішення на засадах справедливості, присуджує пані Л. Васіній 8000 євро відшкодування матеріальної шкоди, понесеної у період з 2012 по 2014 рік (включно). Суд відхиляє інші вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди з тієї підстави, що вони є необґрунтованими і спекулятивними.
2. Моральна шкода
156. Більшість заявників вимагали різні суми відшкодування моральної шкоди. Уряд заперечував ці вимоги, стверджуючи, що вони були необґрунтованими. Суд вважає, що заявникам було завдано моральної шкоди, для відшкодування якої недостатньо одного лише встановлення у цьому рішенні факту порушення Конвенції. Суд, ухвалюючи рішення на засадах справедливості, присуджує заявникам, які у цій частині подали вимоги, суми компенсації, зазначені у Додатку II.
C. Судові та інші витрати
157. Більшість заявників також вимагали відшкодування судових та інших витрат, понесених під час проваджень у Суді.
158. Уряд зазначав, що ці вимоги є надмірними.
159. Згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У цій справі, з огляду на наявні документи та зазначені вище критерії, Суд вважає за доцільне присудити такі суми відшкодування:
(а) одинадцятьом заявникам, яких представляв Європейський центр захисту прав людини, розташований у Лондоні (далі - ЄЦЗПЛ), як це зазначено у Додатку II, має бути присуджено спільно суму у розмірі 11000 євро відшкодування судових та інших витрат, понесених під час проваджень у Суді;
(b) Пані Л. Васіній має бути присуджено 600 євро компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження у Суді.
160. Суми, вказані у цьому розділі, повинні бути виплачені безпосередньо на банківські рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справі "Хрістови проти Болгарії" (Hristovi v. Bulgaria), заява № 42697/05, п. 109, від 11 жовтня 2011 року, а також "Сінгартійський та інші проти Болгарії" (Singartiyski and Others v. Bulgaria), заява № 48284/07, п. 54, від 18 жовтня 2011 року).
D. Пеня
161. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1.Вирішує об’єднати заяви.
2.Оголошує скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції (щодо принципу незалежного і безстороннього суду) прийнятними.
3.Оголошує скарги за статтею 8 Конвенції (щодо права на повагу до приватного і сімейного життя) прийнятними.
4.Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції стосовно усіх заявників у зв’язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності.
6.Постановляє, що немає необхідності розглядати інші скарги на предмет їх прийнятності та щодо суті.
7.Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції , держава-відповідач має сплатити заявникам суми, зазначені у Додатку II, а також додатково суми будь-яких податків, що можуть нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) суми відшкодування судових та інших витрат мають бути сплачені безпосередньо на банківські рахунки представників заявників;
(c) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на зазначені вище суми нараховуватиметься простий відсоток (simle interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
8.Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 19 січня 2017 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
| Заступник Секретаря | Мілан БЛАШКО |
| Голова | Ангеліка НУССБЕРГЕР |
Додаток I
Додаток II