Заява № 23975/07, подана Юрієм Романовичем Візнюрою проти України, та 3 інші заяви (див. перелік у додатку)

01 грудня 2016 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ханлар Гаджієв (<…>), Голова,

Фаріс Вегабовіч (<…>),

Карло Ранцоні (<…>), судді,

а також Хасан Бакірчі (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги заяви, подані у різні дати, зазначені в таблиці у додатку,

з огляду на декларації щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, подані Урядом держави-відповідача.

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено в таблиці у додатку.

Про скарги заявників за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість цивільних проваджень і відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

1. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд повідомив Суд про односторонні декларації з метою врегулювання питань, які порушувались цими заявами. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції ;

Уряд визнав надмірну тривалість цивільних проваджень і відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Уряд запропонував виплатити заявникам суми, наведені в таблиці у додатку, та закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції . Ці суми будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачені протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку.

Виплата зазначених сум становитиме остаточне вирішення справ.

Суд не отримав відповіді заявників про прийняття умов односторонньої декларації.

Суд зазначає, що підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції Дозволяє йому вилучити заяву з реєстру справ, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Таким чином, Суд може вилучити заяви відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенцій на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявники бажають продовження розгляду їхніх справ (див. принципи, що випливають з практики Суду, зокрема рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).

Суд встановив чітку та вичерпну практику з приводу скарг щодо надмірної тривалості цивільних проваджень (див., наприклад, рішення у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), № 41984/98, від 9 листопада 2004 року, та рішення у справі "Єфименко проти України" (Efimenko v. Ukraine), № 55870/00, від 18 липня 2006 року).

З огляду на характер визнань, які містяться в деклараціях Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка є співмірною із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цих заяв є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції ).

У світлі вищевикладених міркувань Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяв (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд наголошує, що якщо Уряд не дотримається умов односторонніх декларацій, заяви можуть бути поновлені у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала щодо прийнятності у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

Враховуючи викладене, слід вилучити з реєстру справ заяви за скаргами на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

2. У заяві № 2705/11 заявник також скаржився за іншими положеннями Конвенції.

Суд розглянув заяву та вважає, що з огляду на всі наявні в нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, викладеним у статтях 34 і 35 Конвенції , та не виявляють жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.

Отже, ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції .

Вирішує об’єднати заяви.

Бере до уваги умови декларацій Уряду держави-відповідача в частині, що стосується надмірної тривалості цивільних проваджень та відсутності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, та засоби забезпечення дотримання зазначених у них зобов’язань.

Вирішує вилучити заяви зі свого реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Оголошує решту скарг у заяві № 2705/11 неприйнятною.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 20 грудня 2016 року.