Справа «Павлов та інші проти України» (Заява № 8237/06 та 13 інших заяв - див. таблицю в додатку)

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Павлов та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Вінсент А. Де Гаетано (<…>), судді,

та Карен Рейд (<…>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 15 жовтня 2015 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у різні дати, зазначені в таблиці, що додається.

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Перелік заявників та відповідні відомості щодо заяв викладено в таблиці, що додається.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність в національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту. У деяких заявах заявники також скаржилися за іншими положеннями Конвенції.

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в єдиному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися на тривалість цивільного провадження, яка була несумісна з вимогами щодо "розумного строку", та у зв'язку з цим на відсутність ефективних засобів юридичного захисту. Вони посилались на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції , які передбачають таке:

Стаття 6

"Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

7. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див. рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).

8. У групах справ "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukrane), № 41984/98, від 09 листопада 2004 року, та "Єфименко проти України" (Efimenko v. Ukraine), № 55870/00, від 18 липня 2006 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, про які йдеться в цій справі.

9. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Беручи до уваги свою практику з вказаного питання, Суд вважає, що в даному випадку тривалість провадження була надмірною і не відповідала вимогам "розумного строку".

10. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б подати скарги щодо тривалості провадження.

11. Таким чином, ці скарги є явно обґрунтованими та розкривають порушення пункту 1 статті 6 і статті 13 Конвенції .

III. ІНШІ СКАРГИ

12. Деякі заявники подали інші скарги за різними статтями Конвенції.

13. Суд розглянув заяви, наведені в таблиці у додатку, у світлі всіх наявних матеріалів та в межах своєї компетенції, і доходить висновку, що вони не розкривають жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією чи протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяв є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції .

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

14.Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

15. Беручи до уваги наявні матеріали та свою практику (див. зокрема, "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine),№ 41984/98, пп. 109 і 112, від 09 листопада 2004 року), Суд вважає за належне присудити суми, зазначені в таблиці.

16. Суд вважає за належне призначити пеню, виходячи з граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

1.Вирішує об'єднати заяви.

2.Оголошує прийнятними скарги заявників щодо надмірної тривалості цивільного провадження та відсутності в національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту, а решту скарг у заявах - неприйнятними.

3.Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції .

4.Постановляє, що:

(a) держава-відповідач протягом трьох місяців має сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток(simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 05 листопада 2015 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.