Заяви № 77234/12 та № 4328/14, подані Валентином Єгоровичем Пятовим проти України, та Надією Миколаївною Томіліною проти України

08 вересня 2015 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцькийй (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Шіфра О'Лірі (<...>), судді,

а також Мілан Блашко (<...>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги зазначені заяви, подані 26 листопада 2012 року та 14 грудня 2013 року відповідно,

беручи до уваги декларації, подані Урядом, та прийняття їх умов заявниками,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник у першій справі (заява № 77234/12 ) - п. Валентин Єгорович П'ятов, громадянин України, який народився в 1947 році та проживає у м. Смілі. Заявниця у другій справі (заява № 4328/14) - пані Надія Миколаївна Томіліна, громадянка України, яка народилася в 1963 році та проживає у м. Славутичі. Інтереси заявників у Суді представляв п. Є.В. Марков - юрист, який практикує у м. Страсбурзі.

Уряд України (далі - Уряд) представляла в. о. Урядового уповноваженого пані О. Давидчук.

Заявники скаржились за статтею 6 Конвенції, що вони не були належним чином повідомлені про розгляд справи судом апеляційної інстанції та їм не було надіслано копії апеляційної скарги відповідача у відповідних справах.

17 грудня 2014 року Суд повідомив Уряд про зазначені скарги, а решту скарг у заявах визнав неприйнятними.

2 березня 2015 року Уряд надіслав декларації із пропозиціями сплатити кожному заявнику ex gratia 1500 євро з метою досягнення дружнього врегулювання спору. Ці суми будуть відшкодуванням будь-якої та усієї матеріальної і моральної шкоди та компенсацією будь-яких та усіх судових витрат і сум будь-яких податків, які можуть стягуватись із заявників, їх буде конвертовано у національну валюту держави відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачено протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, що дорівнюватиме граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Виплата цих сум становитиме остаточне вирішення справи.

30 квітня 2015 року заявники повідомили Суд про те, що вони приймають умови декларацій Уряду про дружнє врегулювання спору та просять перерахувати по 250 євро із 1500 євро, належних до сплати кожному заявнику, на банківський рахунок їхнього представника для компенсації судових витрат. 24 червня 2015 року Уряд повідомив Суд про те. що залишає це питання на розсуд Суду.

Суд вважає, що прийняття заявниками умов декларацій Уряду можна розглядати як дружнє врегулювання спору між сторонами (див. ухвалу у справі "Цесніекс проти Латвії" (<...>), № 9278/06, § 34, від 6 березня 2012 року, та ухвалу у справі "Бакал та інші проти Туреччини" (<...>), № 8243/08, від 5 червня 2012 року).

Таким чином, Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяв.

Враховуючи викладене, справу слід вилучити з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції.

Вирішує об'єднати заяви.

Вирішує вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції.

Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 1 жовтня 2015 року.