Заява № 52635/12, подана Дмитром Миколайовичем Сопруновим проти України

09 грудня 2014 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>), Голова,

Хелена Єдерблом (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), Секретар секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 21 серпня 2012 року,

з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача 25 грудня 2013 року,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник - п Дмитро Миколайович Сопрунов, громадянин України, народився у 1973 році та проживає у с. Дар’їне-Єрмаківка.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявник скаржився на надмірну тривалість цивільного провадження, яка не відповідала вимозі щодо розумного строку, закріпленій пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Заявник також скаржився за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективних засобів правового захисту.

Про заяву було повідомлено Уряд.

Заявник скаржився на надмірну тривалість провадження у його справі та на відсутність ефективного засобу правового захисту у зв’язку з цим на національному рівні. Він посилався на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 25 грудня 2013 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією заявою. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає порушення прав заявника, а саме надмірну тривалість розгляду його справи в національних судах та відсутність ефективних засобів правового захисту на національному рівні.

Уряд України пропонує виплатити п. Дмитру Миколайовичу Сопрунову 1080 (одна тисяча вісімдесят) євро, що є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди та компенсацією судових витрат, а також додатково будь-який податок, який може стягуватись з заявника.

Ця сума буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачена протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи.".

Декларацію Уряду було направлено заявнику, і йому було запропоновано надати свої зауваження до 14 березня 2014 року, але він цього не зробив. Беручи до уваги попереднє негативне ставлення заявника до дружнього врегулювання справи, Суд вважає, що заявник не задоволений умовами декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ECHR 2003-VI; ухвал у справах "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (WAZA Spolka z о.о. v. Poland), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та "Сульвінська проти Польщі" (Sulwinska v. Poland), заява № 28953/03, від 18 вересня 2007 року.

У низці справ, включаючи справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг щодо порушення права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пп. 69-98, ECHR 2006-V; "Мажевський проти Польщі" (Majewski v. Poland), від 11 жовтня 2005 року, заява № 52690/99; та "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), від 6 вересня 2005 року, заява № 70767/01, пп. 39-52).

З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодувань, яка є співмірною із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та враховуючи чітку й усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець, Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

Враховуючи викладене, заяву слід вилучити з реєстру справ.

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача за пунктом 1 статті 6 та статті 13 Конвенції та засоби забезпечення дотримання зазначених у ній зобов’язань.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.