Заява № 25648/12, подана Анатолієм Петровичем Шевченком проти України

7 жовтня 2014 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>), Голова,

Хелена Єдерблом (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді.

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 29 березня 2012 року,

з огляду на односторонню декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача 17 травня 2013 року,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, п. Анатолій Петрович Шевченко, є громадянином України, народився в 1969 році і проживає у м. Кривий Ріг.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість кримінального провадження.

Про заяву було повідомлено Уряд.

Заявник скаржився на тривалість провадження у справі. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 17 травня 2013 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією заявою. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація містила наступне:

"Уряд визнає, що державні органи порушили права заявника, гарантовані пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Я, Назар Кульчицький, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити пану Анатолію Петровичу Шевченку справедливо сатисфакцію у розмірі 1890 євро (одна тисяча вісімсот дев’яносто євро).

У зв'язку з цим Уряд просить Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд зауважує, що ця декларація відповідає положенню "з будь-якої іншої підстави", на основі якого Суд може вилучити справу з реєстру відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Сума 1890 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та звільнена від будь-яких податків, що можуть нараховуватись. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У випадку несплати заявнику належної суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Декларацію Уряду було направлено заявнику, і йому було запропоновано надати свої зауваження до 6 листопада 2013 року, але він цього не зробив. Беручи до уваги його попереднє негативне ставлення щодо дружнього врегулювання справи, Суд вважає, що заявник не задоволений умовами декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ECHR 2003-VI; ухвал у справах "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (WAZA Spolka z о.о. v. Poland), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та "Сульвінська проти Польщі" (Sulwinska v. Poland), заява № 28953/03).

У низці справ, включаючи справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг щодо порушення права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пп. 69-98, ECHR 2006-V; "Мажевський проти Польщі" (Majewski v, Poland), від 11 жовтня 2005 року, заява № 52690/99; та "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 70767/01, пп. 39-52).

З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодувань, яка є співмірною із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та враховуючи чітку й усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

Враховуючи викладене, заяву слід вилучити з реєстру справ.

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача щодо тривалості провадження за пунктом 1 статті 6 Конвенції та засоби забезпечення дотримання зазначених у них зобов’язань.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.