Заява № 17129/11, подана Розою Іванівною Бурлою проти України

22 жовтня 2013 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>),

Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>), судді,

та Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції, беручи до уваги зазначену заяву, подану 4 березня 2011 року, з огляду на односторонню декларацію, подану 7 серпня 2012 року Урядом держави-відповідача, якою Уряд закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ, та відповідь заявника на цю декларацію після обговорення постановляє таке рішення:

Заявниця, пані Роза Іванівна Бурла, - громадянка України 1954 року народження, проживає у м. Чернівцях. У Суді її представляв п. Фокій Б.В. - юрист, який практикує у м. Чернівцях.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.

Заявниця скаржилась в основному за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість цивільного провадження, в якому вона була стороною, та за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у цьому зв’язку.

27 квітня 2012 року вищевказана скарга була комунікована Уряду.

1. Заявниця скаржилась на тривалість цивільного провадження та відсутність ефективного засобу юридичного захисту у цьому зв’язку. Вона посилалась на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції .

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 7 серпня 2012 року Уряд повідомив Суд про пропозицію зробити односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось в цій частині заяви. Крім того, Уряд запропонував Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявниці національними судами.

Уряд України пропонує сплатити пані Розі Іванівні Бурлі 900 (дев’ятсот) євро.

Таким чином, Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Ця сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, буде звільнена від будь-яких податків, що можуть нараховуватись, та буде конвертована в українську гривню за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Одностороння декларація була надіслана заявниці, якій було запропоновано надати свої коментарі. 17 січня 2013 року вона повідомила Суд про те, що не погоджується з умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"… на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема, рішень у справах "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turquie), [ВП], заява № 26307/95, пункти 75-77, ЄСПЛ 2003-VI; "ТОВ "Компанія "ВАЗА" проти Польщі" (<…>), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та рішення про схвалення умов односторонньої декларації у справі "Сульвінська проти Польщі" (<…>), заява № 28953/03).

У низці справ, включаючи справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг на порушення права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France), [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пункти 69-98, ЄСПЛ 2006-V; "Мажевський проти Польщі" (Majewski v. Poland), заява № 52690/99, від 11 жовтня 2005 року; і "Венде і Куковка проти Польщі" (<…>), заява № 56026/00, від 10 травня 2007 року).

З огляду на характер визнання, що міститься в декларації Уряду, а також на запропоновану суму відшкодування, яка співмірна з сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд заяви не є виправданим (підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції ).

Більш того, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на чітку й усталену практику з цього питання Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду Судом цієї заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine).

Насамкінець Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву буде поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (рішення у справі "Йосипович проти Сербії" (Josipoviс v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

2. Заявниця також скаржилась за статтею 6 Конвенції на свавільне відхилення її скарг судовими органами, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції - на незаконне позбавлення її власності, за статтею 13 - на нездатність органів державної влади захистити її від такого незаконного позбавлення.

У світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплюються його компетенцією, Суд доходить висновку, що вони не виявляють будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених положеннями Конвенції, на які посилається заявниця.

Таким чином, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена згідно з підпунктом "а" пункту 3 та пунктом 4 статті 35 Конвенції .

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та засоби забезпечення дотримання зазначених у ній зобов'язань.

Вирішує вилучити скаргу щодо тривалості провадження з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.