Заяви № 14821/08 та 11980/09, подані Ібрагімом Мустафаєвичем Бербером проти України та Олександром Володимировичем Ружанським проти України

15 жовтня 2013 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Голова,

Енн Пауер-Форд (<…>),

Хелена Єдерблом (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції, беручи до уваги зазначені заяви, подані 12 березня 2008 року та 20 лютого 2009 року відповідно, враховуючи офіційні декларації щодо дружнього врегулювання у справах, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник у першій справі, п. Ібрагім Мустафаєвич Бербер, - громадянин України 1986 року народження, проживає в с. Андрусове. Заявника в Суді представляв п. Н.В. Гурепка - адвокат, що практикує в м. Сімферополі.

Заявник у другій справі, п. Олександр Володимирович Ружанський, - громадянин України 1984 року народження, проживає в м. Києві.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції.

Заявники переважно скаржились за статтею 2 Протоколу № 7 до Конвенції на відсутність у національному законодавстві на той час можливості оскаржити рішення у справі про адміністративне правопорушення.

25 березня та 17 квітня 2013 року відповідно від заявників, а також 18 квітня 2013 року від Уряду Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання, підписані сторонами, відповідно до яких заявники погодились відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, що стосуються фактів, викладених у цих заявах, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити їм 1000 (одна тисяча) євро, що є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат. Ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу, звільнені від будь-яких податків та виплачені заявникам протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду. У випадку несплати заявникам належних сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, які нараховуватимуться з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Виплата вищезазначених сум становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяв. Враховуючи вищевикладене, справи має бути вилучено з реєстру справ.

Вирішує об’єднати заяви.

Вирішує вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції .