Заява № 20997/11, подана Юрієм Аркадійовичем Махном та Володимиром Аркадійовичем Махном проти України

4 грудня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Голова,

Енн Пауер-Форд (<…>),

Хелена Ядерблом (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції, беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 21

березня 2011 року,

враховуючи односторонню декларацію, подану Урядом

держави-відповідача 31 травня 2012 року, якою Уряд закликав Суд

вилучити заяву з реєстру справ,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники, пан Юрій Аркадійович Махно та пан Володимир Аркадійович Махно, є громадянами України, які народились в 1950 та 1956 роках відповідно та проживають у смт Петропавлівка. У Суді їх представляв пан П.А. Бурда, юрист, який практикує в смт Петропавлівка.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Н. Кульчицький з Міністерства юстиції.

6 липня 2004 року прокурор від імені заявників звернувся з позовом до їхнього колишнього роботодавця про поновлення їх на роботі та відшкодування шкоди. Розгляд справи завершився 31 серпня 2010 року ухвалою Верховного Суду України.

Заявники скаржилися за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість провадження. Вони також подали деякі інші скарги.

1. Після безуспішних спроб досягти дружнього врегулювання листом від 31 травня 2011 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушується в заяві, щодо повідомленої йому скарги. Крім того, Уряд просив Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявників національними судами. Уряд України пропонує сплатити 900 (дев’ятсот) євро Юрію Аркадійовичу Махну та 900 (дев’ятсот) євро Володимиру Аркадійовичу Махну.

Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Ці суми є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, та компенсацією судових витрат, звільнені від будь-яких податків, що можуть нараховуватись, і мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про ухвалення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Заявники не прокоментували декларацію Уряду.

Суд нагадує, що відповідно до статті 37 Конвенції він може на будь-якій стадії провадження у справі ухвалити рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Згідно з підпунктом "c" пункту 1 статті 37 Суд може вилучити заяву з реєстру справ, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 на основі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.

У цілій низці справ, серед яких були також справи проти України, Суд встановив свою позицію щодо скарг про порушення права на розгляд справи протягом розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII, "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 70767/01, пункти 39-52, та "Мороз та інші проти України" (Moroz and Others v. Ukraine) від 21 грудня 2006 року, заява № 36545/02, пункти 52-61).

Суд зазначає, що період, який має братися до уваги, розпочався 6 липня 2004 року та закінчився 31 серпня 2010 року. Таким чином, провадження тривало більше шести років в судах трьох інстанцій.

З огляду на характер визнання, що міститься в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка співмірна з сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви не є виправданим (підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на свою чітку та усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець, Суд зазначає, що, якщо Уряд не буде дотримуватися умов своєї односторонньої декларації, заяву може бути поновлено в реєстрі справ відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції (див. рішення від 4 березня 2008 року у справі "Йосипович проти Сербії" (<…>), заява № 18369/07).

2. Ретельно дослідивши решту скарг у заяві у світлі всіх наявних матеріалів та в тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до підпункту "а" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

Бере до уваги умови декларації Уряду-відповідача щодо надмірної тривалості цивільного провадження та засоби забезпечення дотримання зазначених в ній зобов’язань.

Вирішує відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезазначеної скарги.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.