Заява № 41367/11, подана Світланою Олександрівною Михайленко проти України, та 5 інших заяв (див. додаток)

25 вересня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Андре Потоцький (Andre Potocki),

Пол Лемменс (Paul Lemmens), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги зазначені заяви, подані у дати,

вказані у додатку,

враховуючи офіційні декларації щодо досягнення дружнього

врегулювання у справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено у додатку.

Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважені - пані Валерія Лутковська та п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції.

Заявники скаржилися за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість їхніх цивільних проваджень. Заявники подавали також інші скарги.

В дати, зазначені в додатку, Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання, підписані сторонами, за якими заявники погоджувалися відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, що стосуються фактів, викладених у цих заявах, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити їм відповідні суми в євро, зазначені в додатку, відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових витрат. Ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків, що можуть бути стягнені із заявників. Зазначені суми мають бути виплачені протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У випадку несплати належних заявникам сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, яка нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Виплата становитиме остаточне вирішення справ.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, і не знаходить підстав для подальшого розгляду заяв (п. 1 ст. 37 Конвенції in fine).

З огляду на зазначене вище, справи мають бути вилучені з реєстру справ Суду.

Вирішує вилучити заяви з реєстру справ.