Заява № 6931/10, подана Галиною Станіславівною Прищенко проти України

25 вересня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Андре Потоцький (Andre Potocki),

Поль Лемменс (Paul Lemmens), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції, беручи до уваги зазначену заяву, подану 27 січня 2010 року, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявниця, Галина Станіславівна Прищенко, громадянка України, 1952 року народження, проживає у м. Житомирі.

Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважені - Валерія Лутковська та її наступник Назар Кульчицький з Міністерства юстиції.

16 жовтня 2001 року заявниця ініціювала провадження проти свого роботодавця, вимагаючи поновлення на роботі та відшкодування шкоди, яке завершилося 23 жовтня 2009 року ухвалою Верховного Суду України.

Заявниця скаржилася за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість провадження. Вона подавала також деякі інші скарги.

1. Листом від 31 травня 2012 року Уряд повідомив Суд про пропозицію зробити односторонню декларацію метою врегулювання питання, яке порушується в заяві, з огляду на повідомлені йому скарги. Крім того, Уряд просив Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

В декларації зазначено таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявниці національними судами.

Уряд України пропонує сплатити Галині Станіславівні Прищенко 2300 (дві тисячі триста) євро.

Таким чином, Уряд України закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції "з будь-якої іншої підстави".

Ця сума є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків, що можуть бути нараховані, і буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про ухвалення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Заявниця заперечила проти декларації Уряду.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження винести рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, передбачених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Згідно з підпунктом "c" пункту 1 статті 37 Суд може вилучити заяву з реєстру якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 на основі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.

Суд встановив у низці справ, в тому числі проти України, практику щодо скарг про порушення права на розгляд справи протягом розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII; "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), від 6 вересня 2005 року, № 70767/01, пункти 39-52; та "Мороз та інші проти України" (Moroz and Others v. Ukraine), від 21 грудня 2006 року, № 36545/02, пункти 52-61).

З огляду на характер визнання, що міститься в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка співмірна з сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви не є виправданим (підпункт "c" пункту 1 статті 37).

Більше того, в світлі викладених вище міркувань та з огляду на чітку та усталену практику з цього питання Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

2. Ретельно дослідивши решту скарг заявниці у світлі всіх наявних матеріалів та в тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушення прав і свобод, передбачених Конвенцією та протоколами до неї.

Відповідно ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до підпункту "a" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

Бере до уваги умови декларації Уряду-відповідача щодо надмірної тривалості цивільного провадження.

Вирішує відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезазначеної скарги.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.