Заява №18415/08, подана Іваном Івановичем Кушнеровим проти України

28 серпня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції, беручи до уваги зазначену заяву, подану 15 березня 2008 року,

враховуючи декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, пан Іван Іванович Кушнеров, є громадянином України, 1953 року народження, та проживає ум. Горлівці.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Назар Кульчицький з Міністерства юстиції.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на тривалість провадження за позовом заявника до свого роботодавця про примусове складання акта про нещасний випадок на виробництві та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту стосовно цього; ці скарги було направлено Уряду. Він також подав скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

16 березня та 11 квітня 2012 року Суд отримав підписані сторонами декларації щодо дружнього врегулювання, за якими заявник погодився відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити йому 3400 (три тисячі чотириста) євро відшкодування будь-якої моральної шкоди, а також компенсацію судових витрат, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків, що можуть нараховуватись. Зазначена сума має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції. У випадку несплати належної заявнику суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватимуться з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, і не знаходить підстав для подальшого розгляду заяви (п. 1 ст. 37 Конвенції in fine).

З огляду на зазначене вище справу має бути вилучено з реєстру справ Суду.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.