Заява № 39896/05, подана Олексієм Федоровичем Демченком проти України, та 81 інша заява (див. додану таблицю)

10 квітня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції, беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у дати, що наведені в доданій таблиці, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники є громадянами України, чиї імена та роки народження наведені у доданій таблиці. Уряд України (далі - Уряд) представляла пані В. Лутковська з Міністерства юстиції.

У дати, зазначені у таблиці нижче, національні суди та комісії з трудових спорів (заяви №№ 56567/08, 26444/09 та 26446/09) зобов’язали державні органи сплатити заявникам різні суми або вжити певних заходів на їхню користь. Рішення, ухвалені на користь заявників, набрали законної сили, проте залишаються невиконаними.

Посилаючись на різні положення Конвенції , заявники скаржилися на затримки виконання рішень, ухвалених на їхню користь. Деякі заявники також подали інші скарги за Конвенцією.

1. Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду заяви мають бути об’єднані, враховуючи спільність їх фактичного та юридичного підґрунтя.

2. Посилаючись на пілотне рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов" (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, ECHR 2009-... (витяги), Уряд надав Суду кілька односторонніх декларацій, спрямованих на вирішення питань невиконання, порушених у заявах. У цих деклараціях Уряд визнав надмірну тривалість виконання рішень, ухвалених на користь заявників, та заявив, що готовий виплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями та суми, зазначені в доданій таблиці. У деяких деклараціях Уряд посилався на принцип ex gratia такої виплати. Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Уряд також зазначив, що запропоновані суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди та компенсацією судових витрат; вони мають бути звільнені від будь-яких податків, що можуть стягуватись, та мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти мають бути виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції . У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Декларації передбачали, що виплата становитиме остаточне вирішення справ.

Деякі заявники з різних підстав не погодилися з деклараціями і просили Суд продовжити розгляд їхніх справ; інші не надали жодних коментарів.

Суд повторює, що він може на будь-якій стадії провадження у справі ухвалити рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a"-"c" пункту 1 статті 37 Конвенції . Зокрема, відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Суд може вилучити заяву з реєстру справ на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, якщо подальший розгляд заяви не є виправданим.

Пункт 1 статті 37 Конвенції in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

Суд також повторює, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено (див. рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar с. Turquie) (попередні заперечення) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ECHR 2003-VI).

Суд нагадує, що в пілотному рішенні з питань невиконання Суд зобов’язав Україну надати відшкодування заявникам, чиї заяви були направлені Уряду до постановлення цього рішення чи мають бути направлені після цього, та стосуються скарг на тривале невиконання національних рішень, за виконання яких держава-відповідач була відповідальна (див. вищевказане рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов" (Yuriy Nikolayevich Ivanov), п. 99 та пункт 6 резолютивної частини). Розглянувши умови декларацій Уряду, Суд приймає їх як намір надати заявникам відшкодування відповідно до пілотного рішення.

Суд задоволений, що Уряд однозначно визнав надмірну тривалість виконання рішень, ухвалених на користь заявників, та зобов’язується виплатити існуючу заборгованість, незважаючи на те, що в деяких деклараціях Уряд посилався на принцип ex gratia таких виплат. Суд також зазначає, що суми, запропоновані Урядом, відповідають сумам, які Суд присуджує у подібних справах, з урахуванням, inter alia, конкретного строку затримки виконання в кожній окремій справі.

Отже, Суд вважає, що немає підстав продовжувати розгляд скарг заявників щодо тривалого невиконання національних рішень. Суд також переконаний, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає продовження розгляду цих скарг. Відповідно ці заяви мають бути вилучені з реєстру справ в частині, що стосується тривалого невиконання національних рішень.

3. Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів, та настільки, наскільки вони охоплюються його компетенцією, Суд доходить висновку, що вони не виявляють будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

Таким чином, ці частини заяв є явно необґрунтованими та мають бути відхилені відповідно до підпункту "a" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції .

Вирішує об'єднати заяви.

Бере до уваги умови декларацій Уряду держави-відповідача стосовно скарг заявників на тривале невиконання національних рішень, ухвалених на їхню користь.

Вирішує відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяви з реєстру справ в частині вищезгаданих скарг.

Оголошує решту скарг у заявах неприйнятними.