Заява N 25634/06, подана Ігорем Вікторовичем Книшовим проти України

6 вересня 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята

секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Енн Пауер (Ann Power), судді,

та Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 13 червня

2006 року,

враховуючи подані декларації щодо досягнення дружнього

врегулювання у справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, пан Ігор Вікторович Книшов, 1958 року народження, є громадянином України та проживає в м. Красний Луч.

Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - паном Ю.Зайцевим та пані В.Лутковською з Міністерства юстиції України.

Про скарги заявника на тривалість кримінального провадження та відсутність ефективного засобу юридичного захисту було повідомлено Уряд.

24 лютого 2011 року та 18 грудня 2010 року відповідно Суд отримав підписані сторонами декларації щодо дружнього врегулювання в справі. Згідно з цими деклараціями Уряд зобов'язався сплатити заявнику суму у розмірі 1800 євро, а заявник відмовився від будь-яких подальших скарг проти України, які стосуються фактів, що стали підставою для цієї заяви. Вказана сума, яка відшкодує будь-яку матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати, буде конвертована в українські гривні за курсом на день здійснення платежу та звільнена від будь-яких податків. Зазначена сума буде виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати належної заявнику суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, плюс три відсоткові пункти, які нараховуються з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить жодних підстав для подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine) .

Згідно із зазначеним вище справу має бути вилучено з реєстру справ Суду.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.