Заява N 45349/07 подана Василем Івановичем Сорокіним проти України

28 червня 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М.Зупанчіч (Bostjan M.Zupancic), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Ангеліка Нюссбергер (Angelika Nusberger), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги згадану вище заяву, подану 22 вересня 2007 року,

враховуючи декларацію, подану Урядом-відповідачем 26 січня 2011 року, в якій Суду пропонується вилучити заяву з реєстру, а також відповідь заявника на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, пан Василь Іванович Сорокін, який є громадянином України, народився у 1952 році та проживає у м. Юнокомунарівську. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими паном Ю.Зайцевим та пані В.Лутковською з Міністерства юстиції України.

Заявник є колишнім шахтарем, який працював на державній шахті, де отримав професійне захворювання та став інвалідом.

У вересні 2001 року він ініціював провадження, вимагаючи змінити суму щомісячних платежів по інвалідності, стверджуючи про неправильність розрахунку на підставі коефіцієнтів, встановлених законом.

8 жовтня 2001 року Єнакіївський міський суд Донецької області задовольнив вимогу заявника про перерахунок відповідних виплат. 19 квітня 2006 року Верховний Суд скасував це рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, який своїм рішенням від 23 листопада 2006 року відмовив заявнику у задоволенні позову. 23 січня 2007 року апеляційний суд Донецької області залишив це рішення без змін.

6 квітня 2007 року Верховний Суд відмовив заявнику у відкритті касаційного провадження, не виявивши ознак неправильного застосування норм національного законодавства.

Заявник скаржиться за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість та результат провадження в його справі.

A. Тривалість провадження

Листом від 26 січня 2011 року Уряд надав Суду односторонню декларацію з метою вирішення питання, порушеного в заяві. Також він закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

У тексті декларації зазначено:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника у національних судах.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України сплатить Василю Івановичу Сорокіну ex gratia суму 650 (шістсот п'ятдесят) євро.

Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до пункту 1 (с) статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Сума ex gratia звільнена від будь-яких податків та буде конвертована в національну валюту держави-відповідача по курсу на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити ці суми протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи.".

Листом від 2 березня 2011 року заявник повідомив, що сума, зазначена у декларації Уряду, була заниженою.

Суд нагадує, що на підставі статті 37 Конвенції він може у будь-який момент провадження вирішити вилучити заяву з реєстру справ, коли це дозволяє одна з обставин, викладених у підпунктах (a), (b) або (c) пункту 1 цієї статті. Підпункт (c) пункту 1 статті 37, зокрема, дозволяє Суду вилучити справу з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд нагадує також, що за певних обставин він може вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту (с) пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду-відповідача, навіть якщо заявник висловлює бажання щодо продовження розгляду справи.

З цією метою Суд повинен детально розглянути декларацію у світлі принципів, закріплених його прецедентною практикою, зокрема рішенням у справі "Тахсін Акар" (Tahsin Acar) ("Тахсін Акар проти Туреччини" (Tahsin Acar c. Turquie) (попередній розгляд) [GC], заява N 26307/95, пункти 75-77, CEDH 2003-VI; "ВАЗА Сполька з о.о. проти Польщі" (WAZA Spolka z o.o. c. Pologne) (рішення щодо прийнятності), заява N 11602/02, від 26 червня 2007 року; та "Сульвінська проти Польщі" (Sulwinska c. Pologne) (рішення щодо прийнятності) заява N 28953/03).

У низці справ проти України (див., наприклад, рішення у справах "Мороз та інші проти України" (Moroz et autres c. Ukraine), заява N 36545/02, від 21 грудня 2006 року, "Моргуненко проти України" (Morgounenko c. Ukraine), заява N 43382/02, від 6 вересня 2007 року) Суд виклав свою практику стосовно скарг про порушення права на вирішення справи протягом розумного строку.

Беручи до уваги характер визнання, викладеного в декларації Уряду, а також запропонованої суми відшкодування, яка відповідає сумам, присудженим у подібних справах, Суд вважає невиправданим подальший розгляд заяви (пункт 1 (с) статті 37) .

Отже, у світлі викладених вище міркувань, а також, зокрема, з огляду на свою чітку та багату практику з цього приводу Суд вважає, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає подальшого розгляду цієї частини заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

B. Інші скарги

Заявник скаржився також на результат провадження. При цьому він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на всі надані йому матеріали та у тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд не виявив жодних ознак порушення будь-яких прав та свобод, закріплених Конвенцією. Отже, з цього випливає, що ця скарга є явно необґрунтованою і повинна бути відхилена відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ в тій мірі, в якій вона стосується скарги на тривалість провадження.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.