Заява N 17403/06, подана Анатолієм Івановичем Шинкаренком, та 18 інших заяв проти України (щодо інших заяв див. додаток)

14 грудня 2010 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Райт Маруст (Rait Maruste), Голова,

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги заяви, подані у дати, наведені нижче у додатку,

беручи до уваги застосування процедури пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine (заява N 40450/04, ЄСПЛ 2009-... (витяги)),

та з огляду на односторонню декларацію, подану 28 травня 2010 року Урядом держави-відповідача, щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ та відповідь заявників на цю декларацію,

та з огляду на рішення в справах, винесене Судом 30 листопада 2010 року, та клопотання Уряду відновити заяви у реєстрі справ з метою внесення низки технічних правок,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники є громадянами України, чиї імена та роки народження наведені нижче у таблиці. Уряд України (далі - Уряд) був представлений пані В.Лутковською з Міністерства юстиції.

У дати, зазначені нижче в таблиці, національні суди ухвалили на користь заявників рішення, якими відповідачів (суб'єктів владних повноважень) було зобов'язано вжити певні заходи або сплатити різні суми заявникам. Ці рішення набрали законної сили, проте відповідачі затримали їх виконання.

Заявники скаржилися на затримки виконання рішень судів, винесених на їх користь, та у деяких справах на різні недоліки, які, як вони стверджували, мали місце під час судового чи виконавчого проваджень. Деякі заявники також подали інші скарги.

В першу чергу Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Реґламенту Суду заяви повинні бути об'єднані, враховуючи спільність їх юридичного підґрунтя.

A. Скарги щодо тривалого невиконання рішень судів, винесених на користь заявників

Після згаданого вище пілотного рішення Юрій Миколайович Іванов (Yuriy Nikolayevich Ivanov) листом від 28 травня 2010 року Уряд направив Суду односторонню декларацію, підписану того ж дня, щодо врегулювання питань, які порушуються у заявах. Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції. У декларації зазначено:

"Уряд України визнає надмірну тривалість виконання рішень у справах заявників.

Уряд України готовий виплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями національних судів та ex gratia суми, наведені у додатку до цієї декларації.

Уряд України закликає Суд вилучити заяви з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяв із реєстру справ відповідно до пункту 1(c) статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Суми, зазначені у додатку, є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі судових витрат, та звільнені від будь-яких податків. Кошти виплачуються протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити ці суми протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справ".

У відповідь заявники висловили свою згоду з умовами, викладеними у декларації Уряду. Однак, деякі з них зазначили, що вони подавали інші скарги, які не були вирішені декларацією Уряду.

9 грудня 2010 року Уряд надіслав лист, в якому вказувалось, що для виконання рішення необхідно внести до декларації зміни шляхом включення до неї положення стосовно того, що суми ex gratia "мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу".

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах (a), (b) чи (c) пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункти (b) та (c) пункту 1 статті 37 Конвенції надають Суду право вилучити заяву з реєстру якщо:

"... спір уже вирішено"

або

"...на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

Суд також нагадує, що у пілотному рішенні ( "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), згадане вище) він зобов'язав Україну

"упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного,... забезпечити адекватне й достатнє відшкодування всім заявникам... про скарги яких стосовно тривалого невиконання рішень національних органів вже було повідомлено Уряд-відповідач".

У цьому ж рішенні Суд також постановив:

"Провадження у справах, які вже були комуніковані Уряду відповідно до підпункту "b" пункту 2 правила 54 Реґламенту Суду , але які ще не були розглянуті Судом по суті, також відкладаються на [один рік від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного]".

Рішення про відкладення розгляду зазначених вище справ Суд ухвалюватиме, зберігаючи за собою право в будь-який момент оголосити будь-яку з таких справ неприйнятною або вилучити її зі свого реєстру після досягнення сторонами дружнього врегулювання або вирішення спору іншими засобами відповідно до статей 37 або 39 Конвенції" .

Суд бере до уваги факт врегулювання спору між сторонами. Це, на думку Суду, відповідає вимогам пілотного рішення (ibid., пункт 99 мотивувальної та пункт 6 резолютивної частини рішення) і не вбачає публічно-правових підстав продовжувати розгляд цих заяв.

Відповідно ця частина заяв має бути виключена із реєстру справ Суду.

B. Щодо решти скарг

Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцією, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяв є явно необґрунтованою та повинна бути відхилена відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.

Вирішує відновити заяви у реєстрі справ.

Вирішує об'єднати заяви.

Бере до уваги умови односторонньої декларації Уряду щодо тривалого невиконання рішень, винесених на користь заявників, згоду заявників на ці умови та внесення змін до вищевказаної декларації.

Вирішує у відповідності до підпунктів (b) та (c) пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяви з реєстру справ в частині вищезгаданої скарги.

Оголошує решту скарг в заявах неприйнятними.