Заява N 24464/07, подана Тамарою Павлівною Кублічек проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 22 червня 2010 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva),

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska), судді,

а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 18 квітня 2007 року, після обговорення постановляє таке рішення:

Заява була подана пані Тамарою Павлівною Кублічек, 1959 року народження, яка є громадянкою України, проживає у м. Харкові. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Урядовим уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

Заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно тривалості цивільного провадження у її справі. Вона також подала низку скарг за пунктом 1 статті 6, статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

20 липня та 23 вересня 2009 року Суд отримав підписані сторонами декларації про досягнення дружнього врегулювання у справі, згідно з якими заявниця погоджується відмовитись від будь-яких скарг проти України, що стосуються фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов'язання Уряду виплатити їй 2400 (дві тисячі чотириста) євро компенсації матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат, які мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Зазначена сума має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про ухвалу Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції. У випадку несплати належної заявниці суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд має сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти, які нараховуються з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine) .

Згідно із зазначеним вище справу має бути вилучено з реєстру справ Суду.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.