Заява N 6951/08, подана Миколою Яковичем Плахтирею проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 16 березня 2010 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy), суддя ad hoc,

а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 21 січня 2008 року, після обговорення постановляє таке рішення:

Заява була подана п. Миколою Яковичем Плахтирею, 1929 року народження, який є громадянином України, проживає у м. Дніпропетровську. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Урядовим уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

30 червня 2009 року Суд вирішив направити Уряду скаргу заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції стосовно тривалості цивільного провадження, яке розпочалося 31 липня 2000 року і завершилося 12 січня 2009 року.

30 вересня і 30 листопада 2009 року Суд отримав підписані сторонами декларації про досягнення дружнього врегулювання у справі, згідно з якими заявник погоджується відмовитись від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов'язання Уряду виплатити йому 1600 (одну тисячу шістсот) євро компенсації моральної шкоди та судових витрат які мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Зазначена сума має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про ухвалу Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати належної заявнику суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд має сплатити пеню, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти, які нараховуються з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine).

Згідно із зазначеним вище справу має бути вилучено з реєстру справ Суду.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.