Заява N 4299/05, подана Антоніною Іванівною ЗАВАЛИПІЧ проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 3 липня 2007 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 21 січня 2005 року,

беручи до уваги рішення про застосування пункту 3 статті 29 Конвенції та розгляд питання щодо прийнятності та суті справи разом,

беручи до уваги офіційні декларації про досягнення дружнього врегулювання у справі,

після обговорення вирішив таке:

Заявниця - пані Антоніна Іванівна Завалипіч, громадянка України, яка народилась у 1937 році та проживає у Новогродівці. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим, п. Ю.Зайцевим.

20 лютого 2001 року Новогродівський міський суд зобов'язав колишнього роботодавця чоловіка заявниці, ДВАТ "Новогродівська 1/3", виплатити йому 6371,73 грн(1) заборгованості з заробітної плати та інших виплат. Це рішення не оскаржувалось і набуло статусу остаточного, а виконавчий лист було передано до відділу державної виконавчої служби Новогродівського міського управління юстиції, який відкрив виконавче провадження.

(1) 1273, 85 євро.

18 жовтня 2002 року чоловік заявниці помер, а 4 квітня 2003 року заявницю було призначено його правонаступницею у виконавчому провадженні.

11 серпня 2004 року заявниці виплатили 4602,70 грн(2). Решта боргу на даний час залишається невиплаченою.

(2) 729,26 євро.

Заявниця безуспішно намагалася отримати компенсацію за невиконання рішення державною виконавчою службою. Розгляд справи, ініційованої нею проти державної виконавчої служби, все ще триває за її касаційною скаргою.

Заявниця скаржилася на тривале невиконання судового рішення від 20 лютого 2001 року. У своїх зауваженнях вона посилалася на пункт 1 статті 6, статтю 13 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу.

Додатково заявниця скаржилася за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 на нерозумну тривалість касаційного провадження за її позовом проти державної виконавчої служби та за статтею 14 Конвеції через те, що боржник добровільно виплатив решту боргу працівникам та іншим кредиторам, які не подавали проти нього позови.

5 червня 2007 року Суд отримав зазначену нижче декларацію від Уряду:

"Я, Юрій Зайцев, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити пані Антоніні Іванівні Завалипіч заборгованість, досі належну за рішенням суду від 20 лютого 2001 року, винесеним на користь її померлого чоловіка, а також виплатити їй ex gratia суму у розмірі 2300 (дві тисячі триста) євро з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума у розмірі 2300 (дві тисячі триста) євро буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Ця сума буде виплачена протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

15 травня 2007 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану заявницею:

"Я, Антоніна Іванівна Завалипіч, зазначаю, що Уряд України готовий сплатити заборгованість, досі належну за рішенням суду від 20 лютого 2001 року, винесеним на користь мого померлого чоловіка, а також сплатити мені ex gratia суму у розмірі 2300 (дві тисячі триста) євро з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума у розмірі 2300 (дві тисячі триста) євро буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Ця сума буде виплачена протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи.

Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи".

Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди про дружнє врегулювання. Суд впевнений, що угода про дружнє врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine п. 1 статті 37 Конвенції). Відповідно пункт 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи і справа має бути викреслена із реєстру справ Суду.

Постановляє вилучити заяву з реєстру справ.