Заява N 20193/05, подана Сергієм Володимировичем Сечиним проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 6 червня 2006 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Єгер (R.Jaeger), судді,

та пані С.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 4 травня 2005 року,

враховуючи рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 статті 29 Конвенції,

враховуючи надані декларації щодо досягнення мирного врегулювання у справі,

враховуючи зауваження, надані Урядом-відповідачем,

після обговорення виносить таке рішення:

Заявник, п. Сергій Володимирович Сечин, є громадянином України, який народився 1972 року та проживає в м. Єнакієво Донецької області, Україна. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженими - пані В.Лутковською та п. Ю.Зайцевим, а також пані І.Шевчук, директором Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Факти в цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

Заявник звернувся до Єнакіївського міського суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати з шахти "Олександрівська". Рішенням від 8 квітня 1999 року суд присудив заявнику 6244,62 грн (1).

(1) Близько 1389,15 ЄВРО.

У березні 1999 року відділ державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження. Боржник виплатив заявнику 270 грн, але залишок заборгованості так і не було виплачено.

2 лютого 2002 року відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України боржника було ліквідовано, а виконавчі листи було направлено до ліквідаційної комісії.

Заявник скаржиться на порушення п. 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Протоколу N 1 з огляду на тривале виконання рішення, винесеного на його користь.

27 лютого 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану заявником:

"Я, Сергій Володимирович Сечин, зазначаю, що Уряд України готовий сплатити залишок заборгованості за рішенням суду, який досі мені належить, а також сплатити мені ex gratia суму в розмірі 3240 ЄВРО (три тисячі двісті сорок ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 3240 ЄВРО (три тисячі двісті сорок ЄВРО) буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про (винесення ухвали Судом відповідно до п. 1 ст. 37) Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названу суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Я приймаю цю пропозицію та в подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи.

Ця декларація укладена в рамках дружнього врегулювання, яке було досягнуто між Урядом та мною".

2 березня 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію від Уряду:

"Я, Ірина Шевчук, директор Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити Сергію Володимировичу Сечину залишок заборгованості за рішенням суду, який досі йому належить, а також виплатити йому ex gratia суму в розмірі 3240 ЄВРО (три тисячі двісті сорок ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 3240 ЄВРО (три тисячі двісті сорок ЄВРО) буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про (винесення ухвали Судом відповідно до п. 1 ст. 37) Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine пункт 1 статті 37 Конвенції). Відповідно п. 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи і справа має бути викреслена із реєстру справ.

Постановляє вилучити заяву з реєстру справ.