Заява N 34503/04, подана Василем Івановичем Рубаном проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 6 червня 2006 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Єгер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 15 вересня 2004 року,

враховуючи рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. З статті 29 Конвенції (995_004),

враховуючи надані декларації щодо досягнення мирного врегулювання у справі,

враховуючи зауваження, надані Урядом-відповідачем,

після обговорення виносить таке рішення:

Заявник, п. Василь Іванович Рубан, є громадянином України, який народився 1936 року та проживає в м. Житомир. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженими - пані В. Лутковською та п. Ю. Зайцевим, Міністерство юстиції України.

Факти в цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

10 квітня 2003 року Корольовський районний суд м. Житомира присудив стягнути з Корольовського районного управління праці та соціального захисту населення м. Житомира (далі - Управління) на користь заявника заборгованість із щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 2268,20 грн.

ЗО травня 2003 року вищезазначений суд відхилив заяву Управління щодо оскарження рішення суду через пропущення строку, встановленого для оскарження. 8 липня 2003 року Житомирський обласний апеляційний суд залишив рішення суду від ЗО травня 2003 року без змін.

16 травня 2003 року відділ державної виконавчої служби Корольовського району (далі - відділ ДВС) відкрив виконавче провадження у справі заявника.

22 листопада 2004 року відділ ДВС закрив виконавче провадження у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань на дану категорію виплат Управління.

Рішення залишається невиконаним.

Заявник скаржився на невиконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 квітня 2003 року відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції.

6 квітня 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану заявником:

"Я, Василь Іванович Рубан, зазначаю, що Уряд України готовий сплатити залишок заборгованості за рішенням суду, який досі мені належить, а також сплатити мені ex gratia суму в розмірі 2000 ЄВРО (дві тисячі ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 2000 ЄВРО (дві тисячі ЄВРО) буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названу суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Я приймаю цю пропозицію та в подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи.

Ця декларація укладена в рамках дружнього врегулювання, яке було досягнуто між Урядом та мною".

28 квітня 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію від Уряду:

"Я, Юрій Зайцев, Уповноважений у справах дотримання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004 ), заявляю, що Уряд України пропонує виплатити Василю Івановичу Рубану залишок заборгованості за рішенням суду, який досі йому належить, а також виплатити йому ex gratia суму в розмірі 2000 ЄВРО (дві тисячі ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 2000 ЄВРО (дві тисячі ЄВРО) буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено в Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine пункт 1 статті 37 Конвенції). Відповідно п. З статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи і справа має бути викреслена із реєстру справ.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.