Справа "Жердін проти України" (Заява N 53500/99)

Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у пункті 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Жердін проти України"

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П.Коста (J.-P.Costa), Голова,

п. I.Кабрал Баррето (I.Cabral Barreto),

п. Р.Тюрмен (R.Turmen),

п. К.Юнгвірт (К.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані А.Мулароні (A.Mularoni),

пані Д.Йочєнє (D.Jociene), судді,

та п. С.Найсміт (S.Naismith), заступник Секретаря секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 1 лютого 2005 року та 31 січня 2006 року,

виносить таке рішення, яке було прийняте в останній із зазначених днів:

1. Справа порушена за заявою (N 53500/99), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) громадянином України паном Жердіним Віктором Юрійовичем (заявник) 17 березня 1999 року.

2. Уряд України (Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані Зоряною Бортновською, а згодом її наступницею - пані Валерією Лутковською.

3. На підставі п. 1 статті 6 Конвенції заявник скаржився на несправедливість провадження, оскільки рішення Краматорського міського суду від 13 квітня 2000 року, яке набрало законної сили, було скасоване в порядку нагляду президією Донецького обласного суду.

4. Заяву було передано до другої секції суду (п. 1 правила 52 Регламенту Суду. В рамках цієї секції відповідно до п. 1 правила 26 Регламенту Суду було створено палату для розгляду справи (п. 1 статті 27 Конвенції.

5. 1 листопада 2004 року Суд змінив склад своїх секцій (п. 1 правила 25). Ця справа була передана до новоствореної другої секції (п. 1 правила 52).

6. 23 квітня 2002 року Уряд був запрошений надати свої зауваження щодо деяких аспектів заяви. Після цього ухвалою Суду від 1 лютого 2005 заяву було визнано частково прийнятною.

7. Заявник і уряд надали свої зауваження щодо суті заяви.

8. Заявник народився 1961 року та проживає в м. Краматорську, Україна.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. 13 квітня 2000 року Краматорський міський суд (Краматорський суд) зобов'язав ВАТ "Теплоенергомонтаж" (ТЕМ) виплатити на користь заявника заборгованість із заробітної плати в розмірі 5949,11 грн (1).

(1) 1122,97 ЄВРО.

10. 27 липня 2000 року Донецький обласний суд (ДОС) підтримав це рішення.

11. Згідно з документами, наданими Урядом, рішення від 13 квітня 2000 року виконано повністю 30 листопада 2000. Виконавче провадження було закрите того самого дня.

12. 13 грудня 2000 року президія Донецького обласного суду за відповідним клопотання адвокатів компанії про перегляд рішення в порядку нагляду задовольнила протест голови ДОС, скасувала рішення від 13 квітня 2000 року, ухвалу від 27 липня 2000 року та повернула справу в Краматорський суд на новий розгляд.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО І ПРАКТИКА

13. Відповідне національне законодавство і практика, які мають відношення до процедур перегляду в порядку нагляду, викладені в практиці Суду (див. "Світлана Науменко проти України", N 41984/98, п. 65, рішення від 9 листопада 2004 року, "Трегубенко проти України" N 61333/00, пп. 29-30, рішення від 2 листопада 2004 року, "Полтораченко проти України" N 77317/01, п. 21, рішення від 18 січня 2005 року).

I. МЕЖІ СПРАВИ

14. Суд зазначає, що після визнання заяви прийнятною заявник знову пред'явив свої скарги, які були визнані Судом неприйнятними (див. "Жердін проти України", N 53500/99 ухвала щодо прийнятності від 1 лютого 2005 року). Заявник також пред'явив нові скарги відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції щодо нібито несправедливого розміру компенсації, як національні суди присудили стягнути на його користь з ТЕМ, та відмови національних суді відновити його права. На підставі статті 8 і статті 5 Протоколу N 7 до Конвенції заявник надав нові скарги про нібито несправедливе рішення Краматорського міського суду від 8 квітня 2003 року, яким його було зобов'язано сплачувати аліменти колишній дружині на утримання їхнього сина. Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції заявник також скаржився щодо тривалості та чесності провадження, яке він ініціював проти ЖЕК.

15. Суд нагадує, що у своїй ухвалі щодо прийнятності цієї справи від 1 лютого 2005 року він визнав прийнятними скарги заявника відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції про скасування 13 грудня 2000 року остаточного рішення від 13 квітня 2000 року, винесеного на його користь. Всі інші скарги заявника було визнано неприйнятними (див. згадану вище ухвалу "Жердін проти України").

16. Суд зазначає, що межі розгляду Судом цієї справи обмежені скаргами, визнаним прийнятними. Оскільки Суд є зв'язаним своєю ухвалою щодо прийнятності, він не може розглядати щодо суті будь-які інші скарги в межах цієї заяви (див. L.C.B. v. the United Kingdom, рішення від 9 червня 1998 року, Збірник рішень та постанов, 1998-III, параграф 35). Тому Суд вирішує виокремити нові скарги заявника і розглядати їх окремо як нову заяву (N 14683/05).

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ П. 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

17. Уряд відзначив, що перегляд рішень судів, винесених на користь заявника в порядку нагляду, не порушували принципів верховенства права і правової певності. Він стверджував, що протест не міг бути використаний свавільно, оскільки ця процедура була прозорою, передбачуваною і використовувалась громадянами як ефективний механізм оскарження судових рішень.

18. Заявник не погодився.

19. Суд зауважує, що рішення від 13 квітня 2000 року і ухвала від 27 липня 2000 року булі скасовані постановою президії Донецького обласного суду від 13 грудня 2000 року за клопотанням, поданим відповідачем, а не заявником до Донецького обласного суду.

20. Беручи до уваги те, що рішення від 13 квітня 2000 року було остаточним і обов'язковим до виконання і, більше того, воно було виконане 30 листопада 2000 року Державною виконавчою службою, Суд вважає, що скасування цього остаточного рішення порушило принципи верховенства права і правової певності (див. "Світлана Науменко проти України", N 41984/98, пп. 91-92, рішення від 9 листопада 2004 року).

21. Тому Суд вважає, що мало місце порушення п. 1 статті 6 Конвенції в цьому зв'язку.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

22. Стаття 41 Конвенції зазначає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

А. Шкода та судові витрати

23. Заявник вимагав суму в 50 000 ЄВРО компенсації моральної шкоди та 577,90 грн (1) відшкодування судових витрат.

(1) 90 ЄВРО

24. Уряд заперечив ці вимоги як такі, що є необґрунтованими.

25. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості відповідно до статті 41 Конвенції, Суд присуджує заявнику 2000 ЄВРО компенсації моральної шкоди. Суд також присуджує заявнику 90 ЄВРО компенсації судових витрат, понесених у зв'язку із провадженням у Суді.

В. Пеня

26. Суд вважає, що пеня, яка нараховуватиметься у разі несвоєчасної сплати, дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує виокремити нові скарги заявника з цієї справи і розглядати їх як окрему заяву;

2. Вирішує, що мало місце порушення п. 1 статті 6 Конвенції;

3. Вирішує, що:

(а) протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним згідно з п. 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявникові в українських гривнях за курсом на день здійснення платежу 2000 (дві тисячі) ЄВРО компенсації моральної шкоди та 90 (дев'яносто) ЄВРО судових витрат плюс будь-який податок, який може підлягати сплаті із зазначених сум;

(b) після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названі суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Вчинено англійською мовою і повідомлено письмово 21 лютого 2006 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.