Про затвердження Державної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу на період до 2011 року

Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Державну програму розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу на період до 2011 року, що додається.

2. Міністерству промислової політики та Міністерству фінансів під час складання проекту державного бюджету передбачати починаючи з 2005 року кошти для здійснення заходів, визначених Програмою, що затверджена цією постановою.

Гірничо-металургійний комплекс забезпечує близько 27 відсотків товарного виробництва та понад 40 відсотків валютних надходжень. На експорт постачається до 80 відсотків прокату чорних металів, що становить близько 3 відсотків обсягу світової торгівлі цим видом продукції. За обсягами виробництва чавуну та сталі Україна посідає сьоме місце в світі.

Найвищих показників виробництва і споживання металопродукції досягнуто у 1988 році. До 1990 року спостерігалося поступове, а з 1990 до 1994 року - значне зменшення обсягів виробництва і внутрішнього споживання металопродукції. Період 1994-1998 років характеризується низьким, але стабільним рівнем виробництва.

Однак наприкінці 1998 року - початку 1999 року в гірничо-металургійному комплексі склалася критична ситуація внаслідок кризових явищ у економіці України, а також Російської Федерації і країн Південно-Східної Азії - традиційних ринків збуту української металопродукції.

Поліпшенню стану галузі сприяло прийняття в 1999 році Закону України "Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України". Реалізація зазначеного Закону, позитивні зрушення на внутрішньому ринку споживання металопродукції та підвищення попиту на неї на світовому ринку сталі сприяло зростанню обсягів виробництва металопродукції у 1999-2003 роках, які наведено у таблиці 1.

Проте у зв'язку із структурною недосконалістю та технологічним відставанням галузі, незадовільним технічним станом більшості основних виробничих фондів, недостатнім розвитком внутрішнього ринку споживання металопродукції та залежністю від кон'юнктури світового ринку сталі, тенденцій глобалізації світової економіки необхідно вжити невідкладних заходів, спрямованих на визначення основних напрямів розвитку галузі і розв'язання проблем управління та координації діяльності підприємств, внесення змін і коректив у галузеву інноваційну та амортизаційну політику.

Прогнозування перспективного попиту на продукцію гірничо-металургійного комплексу виконано із застосуванням методів економіко-математичного моделювання тенденцій металоспоживання; міжгалузевих балансових розрахунків; прямих розрахунків перспективного випуску окремих видів продукції і нормативних витрат металопродукції. Враховано металомісткість внутрішнього і зовнішнього ринку, прогнозні оцінки розвитку основних галузей, прогнози Європейської комісії ООН з чорної металургії, Всесвітнього банку та ЄБРР щодо світового розвитку металоспоживання на 2005-2011 роки.

Прогнозовані обсяги внутрішнього споживання основних видів металопродукції наведено у таблиці 2.

Зростання обсягів споживання металопродукції зумовлено посиленням ділової активності у будівництві, машинобудуванні, зокрема у сільськогосподарському, суднобудівному та енергетичному, які характеризуються високими питомими витратами прокату.

Під час розроблення прогнозу загального приросту обсягів внутрішнього споживання металопродукції на 2005-2011 роки було враховано обсяги споживання металу підприємствами малого та середнього бізнесу і збільшення попиту в секторі індивідуального будівництва. Крім того, враховано зростання обсягів споживання металу для ремонтних потреб.

Згідно з прогнозом, питома вага галузей машинобудування і металообробки у загальному внутрішньому споживанні готового прокату збільшиться з 27 відсотків у 2001 до 39,3 відсотка у 2011 році, а частка чорної металургії у загальному споживанні готового прокату зменшиться з 65 відсотків до 39,3 відсотка.

Внутрішнє споживання готової металопродукції на душу населення зросте з 85,5 кілограма у 2001 році до 250 кілограмів у 2011 році, що відповідає середньостатистичним показникам споживання металопродукції в європейських країнах із сталою економікою.

Відродження і розвиток вітчизняного машинобудування, виробництва високотехнологічного обладнання сприятиме зростанню потреби в ефективних видах металопродукції. Порівняно з 2001 роком збільшаться обсяги споживання листового прокату, особливо холоднокатаного листа, сортового прокату з конструкційних і легованих марок сталі, якісної катанки, прокату і труб із захисним покриттям, а також високоміцних металовиробів.

Для задоволення зростаючих потреб внутрішнього ринку в металопродукції необхідне максимальне завантаження (до 95 відсотків) виробничих потужностей. У 2003 році частки поставок такої продукції на внутрішній та зовнішній ринок становили відповідно 19 відсотків і 81 відсоток. Разом з тим необхідно відзначити, що у 2001-2002 роках більша частка прокату, що вироблявся додатково, поставлялася на зовнішній ринок, а в 2003 році - на внутрішній.

У разі збільшення використання виробничих потужностей до 93-95 відсотків виробництво сталі в Україні до 2011 року зросте до 39-40 млн. тонн, прокату - до 33 млн. тонн. Ураховуючи прогнозоване внутрішнє споживання металопрокату (12,5 млн. тонн), частка українського експорту знизиться з 81 відсотка у 2003 році до майже 60 відсотків у 2011 році.

Ринки збуту української продукції - країни СНД, Бразильського Сходу, Південно-Східної Азії збережуть домінуюче положення. Експорт металопрокату до країн ЄС, США, Канади буде обмежуватися конкуренцією та цінами світових виробників сталі.

Метою Програми є забезпечення ефективного використання виробничого, експортного та науково-технічного потенціалу гірничо-металургійного комплексу, визначення пріоритетних напрямів структурної перебудови галузі, реструктуризації виробничих потужностей і технічного переоснащення.

Основними завданнями розвитку гірничо-металургійного комплексу є:

реалізація інноваційної моделі розвитку галузі, створення нового високоефективного обладнання та технологій, що забезпечать виробництво конкурентоспроможної продукції;

структурна перебудова підприємств галузі, підвищення ефективності використання виробничих потужностей, виведення з експлуатації надлишкових та неефективних потужностей і відповідне здійснення заходів щодо соціального захисту та працевлаштування працівників, що вивільняються;

створення та впровадження у виробництво принципово нових наукоємних та ефективних технологій, а також ресурсозберігаючих екологічно чистих технологій світового рівня;

удосконалення технологічної структури виробництва;

освоєння виробництва нових конструкційних і функціональних матеріалів;

підвищення якості сировини та конкурентоспроможності товарної продукції;

підвищення продуктивності праці;

зниження рівня виробничого травматизму, професійних захворювань та зменшення шкідливого впливу на організм;

поліпшення управління гірничо-металургійним комплексом;

проведення скоординованої державної науково-технічної політики на підприємствах усіх форм власності з використанням науково-технічного потенціалу;

забезпечення державної підтримки участі підприємств вітчизняного гірничо-металургійного комплексу в процесах глобалізації світової економіки.

Програмою передбачається здійснення заходів за такими напрямами:

Агломераційне і доменне виробництво:

проведення капітального ремонту, здійснення технічного переоснащення і часткової реконструкції основних виробничих фондів агломераційних фабрик;

поліпшення якості залізорудної сировини і коксу для доменної плавки, зокрема шляхом використання відходів металургійного виробництва і брикетування;

удосконалення обладнання і технології доменного процесу для виробництва високоякісного чавуну, зниження трудових, матеріальних та енергетичних витрат, скорочення питомих витрат коксу на 9-10 відсотків у 2011 році порівняно з 2002 роком, забезпечення істотного зменшення шкідливих викидів;

застосування комплексів з усереднювання складу сировини, автоматизованої конвеєрної шихтоподачі у доменні печі з відсівом дрібняка;

використання нових видів енергоносіїв для доменної плавки, зокрема рідких замінників коксу, продуктів газифікації вугілля;

освоєння технології вдування пиловугільного палива;

розвиток сучасних технологій виробництва чавуну, зокрема безкоксової металургії та прямого відновлення чавуну;

удосконалення апаратного обладнання доменних печей, зокрема створення високоефективних конструкцій нагрівників повітря, використання безконусних завантажувальних пристроїв, сучасних систем охолодження доменних печей (система випарювального охолодження, охолодження пом'якшеною водою);

удосконалення режиму завантаження доменних печей;

впровадження автоматизованих систем управління технологічним процесом доменної плавки та контролю за станом обладнання доменних печей;

проведення своєчасного ремонту діючих доменних печей з обов'язковою модернізацією устатковання;

виведення з експлуатації застарілих агрегатів;

спорудження установок використання доменного газу, газів сухого гасіння коксу, феросплавного та конверторного видів виробництва.

Сталеплавильне виробництво:

поступове скорочення обсягів мартенівського виробництва сталі з одночасним удосконаленням обладнання та технології;

максимальне використання потужностей киснево-конверторних цехів;

збільшення частки виробництва сталі в електропечах у результаті реконструкції існуючих потужностей та введення в експлуатацію нових, використання методів спеціальної електрометалургії;

технічне переоснащення сталеплавильних цехів із спорудженням установок позапічної обробки сталі типу "піч-ківш" та машин безперервного лиття заготовок (доведення обсягу розливу сталі на зазначених машинах до 50 відсотків);

підвищення стійкості футерівки сталеплавильних агрегатів шляхом охолодження корпусу конвертера та застосування вогнетривів з високим вмістом вуглецю та з використанням антиокиснювачів;

розроблення та впровадження у виробництво економнолегованих марок сталей з використанням вітчизняної сировинної бази недефіцитних легуючих компонентів.

Прокатне виробництво:

виведення з експлуатації застарілих та надлишкових прокатних станів;

поліпшення якості продукції, удосконалення її сортаменту, підвищення конкурентоспроможності, створення малотоннажних гнучких металургійних виробництв кінцевої продукції;

модернізація основного та допоміжного устатковання прокатних цехів, підвищення технічного рівня механізмів та обладнання, автоматизація технологічних процесів;

зменшення сировинних та енергетичних витрат у результаті використання ресурсозберігаючих технологій та технологій безперервного лиття, оптимізації температурно-деформаційних процесів, зменшення витратних коефіцієнтів виробництва;

активне використання процесів термічного та термомеханічного зміцнення прокату широкого сортаменту, мікролегованих та низьколегованих марок сталі, а також спеціальних легованих (у тому числі оздоблювальних), з використанням тепла від прокатного нагрівання та агрегатів термополіпшення;

створення ливарно-прокатних модулів;

створення інтегрованих ліній деформаційно-термічної обробки прокату спеціальних сталей;

збільшення у сортаменті металопрокату частки продукції високого ступеня готовності, у тому числі металопрокату та труб з покриттям;

модернізація пічного господарства прокатних станів з метою оптимізації режимів, зменшення кількості окалини та зневуглецювання;

застосування методів неруйнівного контролю якості, передусім на товстолистових станах, автоматизованого маркування, різноманітних установок пакетування готового прокату та консервувального покриття;

збільшення зносостійкості прокатних валків та іншого інструменту, що деформується;

розвиток виробництва високоякісної тонколистової сталі, зокрема автолистової, з цинковим і полімерним покриттям;

розвиток виробництва електролітично лудженої жерсті.

Виробництво труб:

виведення з експлуатації надлишкових агрегатів, переважно з виробництва гарячедеформованих та зварних труб;

розширення спеціалізації діючих агрегатів шляхом освоєння виробництва нових видів труб, зокрема бурильних з приварними замками, насосно-компресорних, обсадних високоміцних і надвисокоміцних, труб великого діаметра для теплових мереж, прецизійних труб для амортизаторів автомобілів і тракторів, труб із чавуну з кулястим графітом, труб із сплавів цирконію і титану (для атомної енергетики), труб діаметром 920 міліметрів (для теплоенергетики);

забезпечення виробництва труб згідно з міжнародними стандартами;

застосування методів неруйнівного контролю якості, автоматизованого маркування, поштучного зваження труб, установок пакетування та консервувального покриття труб;

виробництво труб із захисним покриттям з поліетилену, пінополіуретану, цинку.

Виробництво металовиробів:

освоєння виробництва нових видів металовиробів, зокрема дроту з підшипникових, корозійностійких і жароміцних сталей, автомобільного кріплення, дрібного кріплення для побутової техніки, меблів тощо, високоміцного кріплення, сплющеної стрічки, фасонного дроту для виробництва канатів закритої конструкції великого діаметра, високоміцних оцинкованих канатів великого розміру для вугільної промисловості, шахтних малоскручуваних канатів;

збільшення обсягів виробництва металовиробів і розширення сортаменту основних видів металовиробів у результаті освоєння виробництва нових видів продукції, зокрема високоякісного зварного легованого дроту, металокорду, дроту нержавіючого для сіток харчової, вугледобувної та нафтохімічної промисловості, сталевого осердя для виробництва проводів; дроту арматурного (у тому числі діаметром 6-14 міліметрів), пружинного, кордового, вуглецевого; електродів зварювальних тощо; арматурних канатів; канатів для авіаційної промисловості (діаметром до 3 міліметрів); довгомірних канатів для вугільної промисловості; залізничного і машинобудівного кріплення; сітки з полімерним покриттям; створення ліній електролітичного оцинкування, обміднення дроту діаметром 0,8-2 міліметри.

Гірничодобувне виробництво:

реконструкція та технічне переоснащення шахт і кар'єрів, їх обладнання прогресивною прохідницькою та експлуатаційною технікою, реконструкція об'єктів шламового господарства та зворотного водопостачання, зниження питомих витрат електроенергії на 0,4-0,6 відсотка у 2011 році порівняно з 2002 роком;

реконструкція та модернізація збагачувальних, огрудкувальних та агломераційних фабрик для підвищення якості товарної залізної руди; підвищення вмісту заліза у залізорудному концентраті на 0,8-0,9 відсотка до 2005 року та на 1,1-1,3 відсотка до 2011 року в результаті удосконалення технологій виробництва та обладнання;

мінімізація технологічних та організаційних витрат на виробництво продукції;

здійснення заходів з енергозбереження та захисту навколишнього природного середовища;

реструктуризація виробничих потужностей підгалузі та підприємств відповідно до кон'юнктури внутрішнього та зовнішнього ринку шляхом виведення з експлуатації збиткових об'єктів і застарілого обладнання;

розв'язання проблеми утилізації шахтних вод та підтримання в належному стані виробничих потужностей кар'єрів і шахт в умовах скорочення обсягів видобутку руди;

структурна перебудова підприємств гірничодобувного комплексу, використання елементів підземних робіт під час розробки родовищ відкритим способом;

перехід на комплексне використання гірничої маси;

розроблення нових та удосконалення існуючих технологій переробки позабалансових руд і техногенної сировини.

Феросплавне виробництво:

впровадження нових технологій і підвищення якості продукції для задоволення потреб металургії у нержавіючих, жароміцних, корозійностійких, підшипникових, електротехнічних, високолегованих інструментальних та інших сталях, виробництво нових видів феросплавів, підвищення конкурентоспроможності продукції, зменшення залежності від імпорту;

збільшення обсягів виробництва феросплавів з хромом, а також створення нових виробництв феросплавів, які раніше вітчизняними підприємствами не вироблялися, хоча в Україні є власна сировина для їх виробництва - феротитан, силікоцирконій, силікокальцій, ферованадій та інші.

Коксохімічне виробництво:

реконструкція і технічне переоснащення коксових батарей, оновлення пічного фонду та одночасне впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій підготовки та спікання вугілля;

виведення з експлуатації морально та фізично зношених коксових батарей;

будівництво установок сухого гасіння коксу;

впровадження нових технологій і заміна морально та фізично зношеного обладнання у цехах уловлювання та переробки хімічних продуктів коксування;

виробництво малозольних і малосірчаних нафтових та пекових кексів, у тому числі голчастої структури для виготовлення вуглеграфітової продукції;

зменшення витрат спікливого вугілля в результаті застосування трамбування, підігрівання тощо;

здійснення комплексу заходів із збереження енергетичних ресурсів.

Виробництво вогнетривів:

виробництво вогнетривів для доменних печей та повітронагрівників, шиберних затворів і сталерозливних ковшів, машин безперервного лиття заготовок;

створення вітчизняного виробництва магнезіальних, периклазовуглецевих вогнетривів і шпинелідних вогнетривких матеріалів;

розширення асортименту неформованих вогнетривів, бетонних сумішей та мас, легковагих виробів з низькою теплопровідністю;

заміна морально та фізично зношеного обладнання на гірничодобувних підприємствах і підприємствах з виробництва вогнетривів;

реконструкція виробництва для збільшення випуску спеціальних вогнетривів алюмосилікатного і магнезитового складу для чорної та кольорової металургії;

розвиток мінерально-сировинної бази в результаті подальшого освоєння вітчизняних родовищ каолінів, хромових руд, кварцитів.

Переробка брухту, вторинних ресурсів:

технічне переоснащення підприємств, які здійснюють операції з металобрухтом;

впровадження нових технологій підготовки брухту чорних металів;

збільшення обсягів різання брухту на ножицях до 60-65 відсотків загального обсягу переробки;

оснащення цехів і дільниць машинами та устаткованням для заготівлі брухту; впровадження нових технологій подрібнення та сепарації металобрухту, у тому числі комплексів для вилучення кольорових, легованих та інших металів;

використання портативних приладів для визначення хімічного складу металобрухту.

Сировинна, мінеральна та гірничорудна підгалузь:

забезпечення сировиною магнієвого виробництва;

освоєння нових ділянок родовищ титановмісних руд;

впровадження технології одержання знехромленого ільменітового концентрату;

створення виробництва нових видів цирконової продукції підвищеного попиту (мікронізований циркон, прес-порошки та кераміки на основі діоксиду цирконію);

дорозвідка відкритих в Україні родовищ мідьвмісних, хромових і рідкіснометалевих руд;

розширення мінерально-сировинної бази шляхом розробки та освоєння ресурсів Азово-Чорноморського басейну.

Алюмінієва підгалузь:

технічне переоснащення та розширення глиноземного виробництва;

створення виробництва алюмінієвої стрічки та фольги із загальним обсягом близько 25 тис. тонн продукції на рік;

реконструкція електролізного виробництва з використанням більш економічних електролізерів з випаленими анодами та сухим газоочищенням.

Мідна підгалузь:

розширення виробництва катодної міді з брухту та відходів;

розвиток виробництва високоякісного прокату з міді та її сплавів;

створення виробництва біметалічної стрічки.

Титаномагнієва підгалузь:

технічне переоснащення титаномагнієвого виробництва із збільшенням обсягів випуску губчастого титану;

утилізація відходів виробництва з вилученням скандію і ванадію та їх використання як товарної продукції;

створення виробництва зливків з титану та його сплавів із загальним обсягом 5 тис. тонн продукції на рік;

відновлення виробництва магнію на сучасному технічному рівні з використанням бішофітової сировини;

створення потужностей і освоєння технології одержання листового і сортового титанового прокату, трубної заготовки та зварного дроту на підприємствах чорної металургії;

створення виробництва фасонного литва з магнію та його сплавів.

Свинцево-цинкова підгалузь:

реконструкція підприємств з виробництва свинцю та створення потужностей для виробництва свинцевих листів і припоїв;

розроблення технології і створення виробництва цинку на базі вітчизняної сировини.

Підгалузь напівпровідникових матеріалів:

технічне переоснащення виробництва полікристалічного і монокристалічного кремнію;

створення вітчизняної сировинної бази для виробництва германієвої сировини з використанням збагачених золовиносів електростанцій, надсмольних вод коксохімічних заводів і германієвмісного вугілля Біганського родовища;

удосконалення технології виробництва високочистих кольорових металів і монокристалічних твердих розчинів на їх основі.

Вуглеграфітова підгалузь:

придбання та освоєння високопродуктивного та екологічно безпечного устатковання для електродного виробництва, у тому числі обладнання для поздовжньої графітації;

створення виробництва випалених анодів, жолобових мас і вуглеграфітових матеріалів для капітального і поточного ремонту металургійного обладнання;

виробництво гальмівних колодок і полімерних композиційних матеріалів для літаків серії Ан, створення виробництва антифрикційних високотемпературних матеріалів для виготовлення авіаційних двигунів.

Твердосплавна підгалузь - забезпечення підприємств твердосплавної промисловості сировиною, у тому числі за рахунок збирання та гідрометалургійної переробки відходів твердих сплавів.

Порошкова підгалузь - відновлення та технічне переобладнання підприємств з виробництва порошків кольорових металів та виробів з них.

Рідкіснометалева підгалузь:

освоєння, добування та переробка комплексних поліметалічних руд Мужиївського та Мазурівського родовищ;

освоєння технології добування рідкісних і рідкісноземельних металів із багатокомпонентної сировини.

Вторинна кольорова металургія:

створення технологічних процесів виробництва високоякісної металопродукції з вторинних кольорових сплавів;

створення виробництва вторинного алюмінію з продуктів переробки соляних шлаків із загальним обсягом 1000 тонн алюмінію на рік;

виробництво зливків легованих сплавів та сплавів, що деформуються;

організація переробки латунного і бронзового брухту в товарні чушки та напівфабрикати;

розроблення і впровадження нових технологій та устатковання для переробки брухту і відходів, що містять рідкісні та дорогоцінні метали.

Транспорт:

розроблення нових зразків та серійне виробництво на вітчизняних машинобудівних підприємствах тепловозів, електровозів, колійних машин, великовантажних самоскидів;

створення нових типів вагонів вітчизняного виробництва з поліпшеними експлуатаційними характеристиками, в тому числі для перевезення сипучих матеріалів доменного виробництва, окалини, думпкарів різної вантажопідйомності;

збільшення обсягів використання металевих шпал замість дерев'яних і залізобетонних;

оснащення підприємств сучасними транспортними засобами вітчизняного виробництва (локомотиви, вагони, великовантажні самоскиди тощо).

Металургійне обладнання та автоматизація виробництва:

створення сучасних зразків металургійного обладнання з використанням вітчизняної машинобудівної бази;

застосування програмованих контролерів замість релейних систем управління роботою металургійного обладнання;

застосування сучасних регульованих приводів змінного току та систем автоматизованого контролю і управління, систем діагностики стану і режимів роботи обладнання;

створення приладів та систем контролю за роботою обладнання і технологічними процесами, автоматизованих систем управління технологічними процесами.

У сфері енергозбереження та екології передбачається:

розроблення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище на основі показників кращих металургійних підприємств;

проведення екологічного аудиту підприємств гірничо-металургійного комплексу;

впровадження автоматизованих систем поточного обліку витрат енергоресурсів та енергоносіїв і систем їх розподілу;

зменшення обсягів витоку газу, пари, води, кисню, стисненого повітря та інших енергоносіїв;

оптимізація технологічних режимів використання палива;

оснащення технологічних агрегатів теплоутилізаційними установками та системами випарного охолодження;

застосування електроприладів для регулювання кількості обертів енергетичного обладнання;

застосування сучасних ефективних вогнетривких і теплоізоляційних матеріалів;

організація виробництва з урахуванням оптимальних режимів завантаження агрегатів, скорочення часу роботи агрегатів на холостому ходу;

автоматизація та оптимізація процесів нагрівання, транспортування і прокатки зливків та заготовок, інших енерговитратних виробничих процесів;

застосування засобів зменшення викидів шкідливих речовин у атмосферу, зокрема рукавних фільтрів та електрофільтрів нових конструкцій вітчизняного виробництва;

використання систем замкненого зворотного водопостачання без скидів стічних вод як окремих виробництв, так і підприємств в цілому, використання устатковання для зневоднення шлаків.

Для здійснення структурної перебудови гірничо-металургійного комплексу та створення передумов для сталого зростання виробництва необхідно розв'язати основні соціально-економічні проблеми. Побудова дієвої галузевої системи соціального партнерства є одночасно стратегічною метою і важливим фактором стабілізації соціально-економічних проблем галузі.

Для досягнення цієї мети передбачається:

формування постійно діючого органу соціального партнерства - гірничо-металургійної галузевої ради соціального партнерства;

укладення галузевих угод та колективних договорів на підприємствах, в установах та організаціях (структурних підрозділах) незалежно від форми власності.

Проблему використання надлишкової робочої сили і зниження соціального напруження планується розв'язати шляхом створення нових наукоємних виробництв та диверсифікації виробництва, у тому числі розширення виробництва товарів широкого вжитку.

У галузі поступово зменшуватиметься чисельність промислово-виробничого та непромислового персоналу.

Для удосконалення системи оплати праці передбачається:

забезпечити тарифну оплату праці робітника першого розряду з нормальними умовами праці на рівні не нижчому ніж прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, без зменшення існуючих міжрозрядних співвідношень, встановлених колективними договорами;

забезпечити зростання частки основної заробітної плати у середній заробітній платі працівників до 70 відсотків;

сформувати фонд матеріального заохочення і соціального захисту працівників;

поступово збільшити частку оплати праці у витратах на виробництво;

запровадити механізм участі працівників у розподілі прибутку підприємств галузі.

У сфері охорони праці передбачається:

затвердити галузеву програму підвищення рівня безпеки праці;

удосконалити галузеву нормативно-правову базу з охорони праці;

провести атестацію робочих місць;

створити на підприємствах фонд охорони праці;

визначити потреби галузі у фахівцях з питань охорони праці та забезпечити їх підготовку;

удосконалити систему управління охороною праці на підприємствах і в організаціях гірничо-металургійного комплексу.

Досягти позитивних змін у гірничо-металургійному комплексі можливо шляхом використання нових вітчизняних і світових науково-технічних розробок. Україна має розвинений науковий потенціал, який представлено інститутами Національної академії наук, галузевими науково-дослідними та проектно-конструкторськими установами, науково-дослідними підрозділами металургійних підприємств, вищими навчальними закладами металургійного профілю, іншими інженерно-технічними закладами та організаціями.

Програмою визначено такі пріоритети наукових досліджень:

аналіз сучасного стану та прогнозування розвитку перспективних технологій металургійного виробництва;

створення ресурсозберігаючих технологій розробки вітчизняних рудних родовищ з високим ступенем вилучення запасів надр та комплексним їх використанням;

дослідження складу та властивостей мінеральної і техногенної сировини та глибинних фізико-хімічних процесів збагачення;

розроблення нових технологічних процесів одержання металургійного палива для більш ефективного використання коксівного та енергетичного вугілля;

створення інформаційно-аналітичних систем прогнозування технологічних та фізико-хімічних властивостей сировинних матеріалів, металевих та шлакових розплавів для оптимізації металургійних технологій виробництва чавуну та сталі;

розроблення нових технологій доменного виробництва, спрямованих на економію коксу та природного газу, зокрема застосування водню та окису вуглецю, рідких замінників коксу, вдування продуктів газифікації вугілля, гарячих відновлювальних газів, пиловугільного палива, розроблення ефективних процесів малококсового виробництва чавуну тощо;

оснащення доменних печей новими видами обладнання, зокрема безконусними завантажувальними пристроями, ливарними подвір'ями та аспіраційними системами, системами управління та діагностики тощо;

дослідження структурних перетворень у металевих та неметалевих матеріалах під дією високих температур, тиску, електричного та магнітного поля, активних газових середовищ на базі сучасних теорій термодинаміки металевих сплавів, хімічної термодинаміки, гетерофазної фізико-хімічної взаємодії та комп'ютерного моделювання фізико-хімічних процесів на основі теорії міжчастинкової взаємодії;

впровадження технологій комбінованої продувки сталі в кисневих конвертерах з метою енергозбереження;

удосконалення процесів позапічної обробки металів з метою підвищення якості сталі та її підготовки до безперервного розливу, а також забезпечення додержання вимог щодо вмісту газів та неметалевих включень у спеціальних сталях;

застосування процесів безперервного розливу сталі;

розроблення нових металевих матеріалів для використання у машинобудуванні, суднобудуванні, металопереробній промисловості, металургії, енергетиці, будівництві, у виробництві авіакосмічної техніки тощо;

розроблення теоретичних основ і методів істотного підвищення загального рівня міцності та пластичності металу загального призначення;

розроблення та застосування процесів використання вторинних ресурсів металургійного виробництва;

розроблення алгоритмів і створення систем автоматичного управління технологічними процесами та роботою устатковання;

створення різноманітних інформаційних систем моніторингу для забезпечення оперативного та достовірного контролю важливих технічних та соціально-економічних показників, а також їх аналізу і прогнозування можливих змін.

Забезпечення виконання Програми покладається на центральний орган виконавчої влади з питань промислової політики, який щороку до 1 березня подає Кабінетові Міністрів України узагальнену інформацію про результати роботи.

У разі потреби Кабінет Міністрів України утворює координаційну раду.

Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, та інших джерел фінансування.

Орієнтовний обсяг фінансування заходів із розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу становить 50215,2 млн. гривень. Розподіл коштів наведено в додатку.

З державного бюджету передбачається виділити 36,2 млн. гривень лише для фінансування заходів з науково-технічного та інформаційного забезпечення виконання Програми.

Передбачається щорічне зростання інвестицій у розвиток гірничо-металургійного комплексу на рівні 12-13 відсотків.

Контроль за використанням бюджетних коштів здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

За рахунок виконання Програми очікується:

забезпечення щорічного виробництва готового прокату для внутрішнього ринку на рівні 10-12 млн. тонн і для експорту 15-20 млн. тонн;

задоволення потреби металургійних підприємств гірничо-металургійного комплексу у залізорудній сировині та нерудних матеріалах;

економія залізорудної сировини та високосортного коксу у металургійному виробництві;

зменшення витрат металу на прокат і виробництво металургійних напівфабрикатів (чавуну, сталі);

економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів у результаті використання нового обладнання та технологій з урахуванням оптимального завантаження виробничих потужностей;

зниження рівня зносу основних фондів;

збільшення податкових надходжень до бюджету в результаті стабілізації виробництва та зростання заробітної плати;

збереження робочих місць у металургійній галузі;

зменшення соціального напруження у районах розташування гірничодобувних та металургійних підприємств.

Прогнозні техніко-економічні показники розвитку гірничо-металургійного комплексу у період до 2011 року наведено у таблиці 3.

За прогнозними розрахунками, використання 70-85 відсотків виробничих потужностей забезпечить прибутковість виробництва на підприємствах гірничо-металургійного комплексу.

В основу структурної перебудови гірничо-металургійного комплексу буде покладено технічне переоснащення його підприємств і вилучення з експлуатації надлишкових і застарілих виробничих потужностей та реорганізація управління.

Виконання Програми дасть змогу підвищити ефективність виробництва та конкурентоспроможність продукції, що позитивно позначиться на розвитку галузей, які використовують металопродукцію, на формуванні бюджетів усіх рівнів і валютних надходжень, сприятиме розв'язанню екологічних проблем, збалансованому розвитку та соціальній стабільності у металургійних регіонах.