Поправка до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу

1. Назва Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу, що була прийнята 26 жовтня 1979 року (далі - Конвенція), замінюється такою назвою: "Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок".

2. Преамбула до Конвенції замінюється таким текстом:

"Держави - учасниці цієї Конвенції,

визнаючи право всіх держав на розвиток і застосування ядерної енергії для мирних цілей та їхню законну заінтересованість в отриманні можливої користі в результаті застосування ядерної енергії для мирних цілей;

будучи переконаними в необхідності сприяти міжнародному співробітництву та передачі ядерних технологій в інтересах використання ядерної енергії для мирних цілей;

беручи до уваги те, що фізичний захист має життєво важливе значення для охорони здоров'я населення, безпеки, охорони навколишнього середовища та національної й міжнародної безпеки;

ураховуючи цілі та принципи Статуту Організації Об'єднаних Націй, що стосуються підтримання міжнародного миру та безпеки, а також сприяння добросусідським і дружнім відносинам та співробітництву між державами;

ураховуючи те, що згідно з пунктом 4 статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй "усі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їхніх міжнародних відносинах від погрози застосування сили або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави або якимось іншим чином, не сумісним із цілями Об'єднаних Націй";

посилаючися на Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного терроризму, яка додається до резолюції 49/60 Генеральної Асамблеї від 9 грудня 1994 року;

бажаючи запобігати потенційним небезпекам, якими є незаконний обіг, протиправне заволодіння ядерним матеріалом та його використання й диверсія стосовно ядерного матеріалу та ядерних установок, та відзначаючи, що фізичний захист від таких дій став предметом підвищеного занепокоєння на національному та міжнародному рівнях;

будучи глибоко стурбованими ескалацією в усьому світі актів тероризму в усіх його формах та проявах, а також загрозами, якими є міжнародний тероризм й організована злочинність;

уважаючи, що фізичний захист відіграє важливу роль у підтриманні цілей нерозповсюдження ядерної зброї та протидії тероризму;

бажаючи за допомогою цієї Конвенції сприяти зміцненню в усьому світі фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок, що використовуються для мирних цілей;

будучи впевненими в тому, що правопорушення стосовно ядерного матеріалу та ядерних установок є предметом серйозного занепокоєння та існує невідкладна потреба в ужитті відповідних та ефективних заходів або в посиленні існуючих заходів для забезпечення запобігання таким правопорушенням, їхнього виявлення та покарання за них;

бажаючи далі зміцнювати міжнародне співробітництво для впровадження згідно з національним законодавством кожної держави-учасниці та цією Конвенцією ефективних заходів з фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок;

будучи впевненими в тому, що ця Конвенція повинна доповнювати безпечне використання, зберігання та перевезення ядерного матеріалу, а також безпечну експлуатацію ядерних установок;

визнаючи, що існують сформульовані на міжнародному рівні рекомендації з фізичного захисту, які періодично оновлюються та які можуть слугувати настановою із сучасних засобів досягнення ефективних рівнів фізичного захисту;

визнаючи також, що ефективний фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок, які використовуються для військових цілей, є обов'язком держави, що розпоряджається таким ядерним матеріалом і такими ядерними установками, та розуміючи, що такий матеріал і такі установки знаходяться та будуть, як і раніше, знаходитися під жорстким фізичним захистом;

домовилися про таке:".

3. У статті 1 Конвенції після пункту "с" додаються такі два нові пункти:

"d) "ядерна установка" означає установку (зокрема пов'язані з нею будівлі та обладнання), на якій здійснюється виробництво, переробка, використання, обробка, зберігання або захоронення ядерного матеріалу, якщо пошкодження або втручання в експлуатацію такої установки може призвести до значного виділення радіації або значного викиду радіоактивних матеріалів;

e) "диверсія" означає будь-яку навмисну дію проти ядерної установки або ядерного матеріалу під час їхнього використання, зберігання або перевезення, яка може безпосередньо чи опосередковано створити небезпеку для здоров'я та безпеки персоналу, населення або навколишнього середовища через радіаційне опромінення чи викид радіоактивних речовин.".

4. Після статті 1 Конвенції додається така нова стаття 1А:

"Стаття 1А

Цілями цієї Конвенції є досягнення та підтримання в усьому світі ефективного фізичного захисту ядерного матеріалу, який використовується для мирних цілей, та ядерних установок, які використовуються для мирних цілей, запобігання правопорушенням, пов'язаним з таким матеріалом та установками, та боротьба з ними в усьому світі, а також сприяння співробітництву між державами-учасницями в досягненні таких цілей.".

5. Стаття 2 Конвенції замінюється таким текстом:

"1. Ця Конвенція застосовується до ядерного матеріалу, який використовується для мирних цілей, під час використання, зберігання й перевезення, та ядерних установок, які використовуються для мирних цілей, але за умови, що статті 3 й 4 та пункт 4 статті 5 цієї Конвенції застосовуються лише до такого ядерного матеріалу, який знаходиться в міжнародному перевезенні ядерних матеріалів.

2. Відповідальність за створення, упровадження та підтримання режиму фізичного захисту в межах держави-учасниці цілком покладається на цю державу.

3. Крім відповідальності, чітко взятої на себе державами-учасницями згідно з цією Конвенцією, ніщо в цій Конвенції не тлумачиться як таке, що зачіпає суверенні права держави.

4. a) Ніщо в цій Конвенції не зачіпає інших прав, зобов'язань та відповідальності держав-учасниць згідно з міжнародним правом, зокрема згідно із цілями та принципами Статуту Організації Об'єднаних Націй та міжнародного гуманітарного права.

b) Дії збройних сил під час збройного конфлікту, як ці терміни розуміються в міжнародному гуманітарному праві, що регулюються цим правом, не регулюються цією Конвенцією, а дії збройних сил держави під час виконання ними офіційних обов'язків, оскільки вони регулюються іншими нормами міжнародного права, не регулюються цією Конвенцією.

c) Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як правомірний дозвіл застосування сили або загрози застосування сили проти ядерного матеріалу чи ядерних установок, які використовуються для мирних цілей.

d) Ніщо в цій Конвенції не звільняє від відповідальності за неправомірні дії або не робить їх, навпаки, правомірними та не перешкоджає притягненню до відповідальності на підставі інших нормативно-правових актів.

5. Ця Конвенція не застосовується до ядерного матеріалу, який використовується або зберігається для військових цілей, або до ядерної установки, яка містить такий матеріал.".

6. Після статті 2 Конвенції додається така нова стаття 2А:

"Стаття 2А

1. Кожна держава-учасниця створює, упроваджує та підтримує належний режим фізичного захисту, що застосовується до ядерного матеріалу та ядерних установок, які знаходяться під її юрисдикцією, для:

a) захисту від крадіжки або іншого незаконного заволодіння ядерним матеріалом під час його використання, зберігання та перевезення;

b) забезпечення вжиття оперативних та всеосяжних заходів з виявлення та, у належних випадках, повернення зниклого або вкраденого ядерного матеріалу; коли матеріал знайдено за межами її території, ця держава-учасниця діє згідно зі статтею 5;

c) захисту ядерного матеріалу та ядерних установок від диверсії, а також

d) пом'якшення або зведення до мінімуму радіологічних наслідків диверсії.

2. Під час упровадження положень пункту 1 кожна держава-учасниця:

a) створює та підтримує нормативно-правову базу з регулювання фізичного захисту;

b) створює або призначає компетентний орган або компетентні органи, відповідальні за реалізацію нормативно-правової бази, а також

c) уживає інших належних заходів, необхідних для фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок.

3. Під час виконання зобов'язань згідно з пунктами 1 та 2 кожна держава-учасниця без впливу на будь-які інші положення цієї Конвенції застосовує, наскільки це розумно й практично, такі основоположні принципи фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок.

Основоположний принцип A: Відповідальність держави

Відповідальність за створення, упровадження та підтримання режиму фізичного захисту в державі повністю покладається на цю державу.

Основоположний принцип B: Відповідальність під час міжнародного перевезення

Відповідальність держави за забезпечення того, що ядерний матеріал достатньо захищений, поширюється на його міжнародне перевезення доти, доки ця відповідальність не передається належним чином іншій державі.

Основоположний принцип C: Нормативно-правова база

Держава є відповідальною за створення й підтримання нормативно-правової бази з регулювання фізичного захисту. Ця база повинна забезпечувати встановлення застосовних вимог до фізичного захисту й уключати систему оцінки та ліцензування або інші процедури для видачі дозволів. Ця база повинна включати систему інспектування ядерних установок і транспортних засобів для перевірки дотримання відповідних вимог та умов ліцензії або іншого дозвільного документа й установити механізм забезпечення дотримання застосовних вимог і умов, у тому числі ефективних санкцій.

Основоположний принцип D: Компетентний орган

Держава повинна створити або призначити компетентний орган, який є відповідальним за впровадження нормативно-правової бази й наділеним належними повноваженнями, компетенцією, фінансовими та людськими ресурсами для виконання покладених на нього функцій. Держава повинна вжити заходів для забезпечення дієвої незалежності між функціями компетентного органу держави й функціями будь-якого іншого органу, відповідального за розвиток або використання ядерної енергії.

Основоположний принцип E: Відповідальність власників ліцензій

Необхідно чітко визначити функції з реалізації різних складових фізичного захисту в державі. Держава повинна забезпечити, щоб основна відповідальність за впровадження фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок була покладена на власників відповідних ліцензій або інших дозвільних документів (наприклад, на операторів або вантажовідправників).

Основоположний принцип F: Культура захищеності

Усі організації, що здійснюють фізичний захист, повинні приділяти особливу увагу культурі захищеності, її розвиткові та підтриманню, необхідним для її ефективного впровадження в організації в цілому.

Основоположний принцип G: Загроза

Державна система фізичного захисту повинна ґрунтуватися на здійснюваній державою поточній оцінці загрози.

Основоположний принцип H: Диференційований підхід

Вимоги фізичного захисту повинні ґрунтуватися на диференційованому підході з урахуванням поточної оцінки загрози, відносної привабливості, характері матеріалу й можливих наслідках, пов'язаних з несанкціонованим вилученням ядерного матеріалу та з диверсією стосовно ядерного матеріалу або ядерних установок.

Основоположний принцип I: Глибоко ешелонований захист

У вимогах держави стосовно фізичного захисту слід відобразити концепцію кількох ешелонів і методів захисту (конструктивних або інших інженерно-технічних, кадрових та організаційних), які необхідно подолати чи обійти порушнику для досягнення своїх цілей.

Основоположний принцип J: Забезпечення якості

Для досягнення впевненості в тому, що вимоги, які визначені для всіх важливих з погляду фізичного захисту видів діяльності, дотримані, повинні бути розроблені й здійснюватися політика та програми забезпечення якості.

Основоположний принцип K: Плани дій у надзвичайних ситуаціях

Усі власники ліцензій і причетні органи влади повинні підготувати й належним чином виконувати плани дій у надзвичайних ситуаціях (плани аварійних заходів) для реагування на несанкціоноване вилучення ядерного матеріалу або диверсію стосовно ядерних установок чи ядерного матеріалу або спроб таких дій.

Основоположний принцип L: Конфіденційність

Держава повинна встановити вимоги стосовно захисту конфіденційності інформації, несанкціоноване розголошення якої може поставити під загрозу фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок.

4. a) Положення цієї статті не застосовуються до будь-якого ядерного матеріалу, на який, відповідно до обґрунтованого рішення держави-учасниці, немає необхідності поширювати дію режиму фізичного захисту, установленого відповідно до пункту 1, беручи до уваги характер матеріалу, його кількість і відносну привабливість та потенційні радіологічні та інші наслідки, пов'язані з будь-якою несанкціонованою дією стосовно цього матеріалу, а також поточну оцінку загрози стосовно нього.

b) Ядерний матеріал, який не підпадає під дію положень цієї статті відповідно до підпункту "a", повинен бути захищеним відповідно до практичної доцільності захисту.".

7. Стаття 5 Конвенції замінюється таким текстом:

"1. Держави-учасниці визначають свій пункт зв'язку з питань, що входять до сфери дії цієї Конвенції, та інформують про це одна одну безпосередньо або через Міжнародне агентство з атомної енергії.

2. У випадку крадіжки, заволодіння шляхом пограбування чи якогось іншого незаконного заволодіння ядерним матеріалом або ймовірної загрози таких дій держави-учасниці згідно зі своїм національним законодавством забезпечують максимально можливе співробітництво й допомогу в поверненні й захисті такого матеріалу будь-якій державі, яка звертається з таким запитом. Зокрема:

a) держава-учасниця вживає відповідних кроків, щоб якомога швидше інформувати інші держави, яких, на її думку, це стосується, стосовно будь-якої крадіжки, заволодіння шляхом пограбування чи іншого незаконного заволодіння ядерним матеріалом або ймовірної загрози таких дій, а також інформувати Міжнародне агентство з атомної енергії та інші відповідні міжнародні організації;

b) як правило, при цьому відповідні держави-учасниці обмінюються інформацією між собою, з Міжнародним агентством з атомної енергії та іншими причетними міжнародними організаціями для забезпечення захисту ядерного матеріалу, що знаходиться під загрозою, перевірки цілісності транспортного контейнера або повернення незаконно захопленого ядерного матеріалу та:

i) координують свої зусилля дипломатичними та іншими погодженими каналами;

ii) надають допомогу, якщо вона запитується;

iii) забезпечують повернення виявленого ядерного матеріалу, який було викрадено або який зник внаслідок згаданих вище подій.

Способи здійснення такого співробітництва визначаються відповідними державами-учасницями.

3. У випадку ймовірної загрози диверсії чи у випадку диверсії стосовно ядерного матеріалу або ядерної установки держави-учасниці настільки, наскільки це максимально можливо згідно з їхнім національним законодавством та відповідними зобов'язаннями з міжнародного права, здійснюють співробітництво таким чином:

a) якщо державі-учасниці відомо про ймовірну загрозу диверсії стосовно ядерного матеріалу або ядерної установки в іншій державі, вона приймає рішення про вжиття відповідних заходів для якнайшвидшого інформування цієї держави, а також інформування Міжнародного агентства з атомної енергії та інших причетних міжнародних організацій про цю загрозу, щоб запобігти диверсії;

b) у випадку диверсії стосовно ядерного матеріалу або ядерної установки в державі-учасниці та якщо, на її думку, радіологічного впливу ймовірно зазнають інші держави, вона, без впливу на свої інші зобов'язання з міжнародного права, уживає відповідних заходів для якнайшвидшого інформування держави або держав, які можуть зазнати радіологічного ураження, та інформувати Міжнародне агентство з атомної енергії та інші причетні міжнародні організації, щоб мінімізувати або пом'якшити радіологічні наслідки;

c) якщо в контексті положень підпунктів "a" й "b" держава-учасниця звертається з запитом про допомогу, кожна держава-учасниця, якій надсилається запит про допомогу, невідкладно приймає рішення й повідомляє безпосередньо державі-учасниці, яка звернулася з запитом про допомогу, або через Міжнародне агентство з атомної енергії, чи має вона можливість надати допомогу, а також про обсяги й умови допомоги, яку може бути надано;

d) координація співробітництва згідно з положеннями підпунктів "a", "b" та "c" здійснюється дипломатичними та іншими погодженими каналами. Засоби здійснення такого співробітництва визначаються відповідними державами-учасницями на двосторонній чи багатосторонній основі.

4. Як правило, держави-учасниці співробітничають і консультуються між собою безпосередньо або через Міжнародне агентство з атомної енергії та інші відповідні міжнародні організації для отримання настанов стосовно створення, підтримання й поліпшення систем фізичного захисту ядерного матеріалу під час міжнародного перевезення.

5. Як правило, держава-учасниця може консультуватися та співробітничати з іншими державами-учасницями безпосередньо або через Міжнародне агентство з атомної енергії та інші причетні міжнародні організації для отримання їхніх настанов стосовно створення, підтримання та поліпшення своєї національної системи фізичного захисту ядерного матеріалу під час його використання, зберігання та перевезення в межах держави, а також стосовно ядерних установок.".

8. Стаття 6 Конвенції замінюється таким текстом:

"1. Держави-учасниці вживають відповідних заходів, сумісних з їхнім національним законодавством, для захисту конфіденційності будь-якої інформації, яку вони отримують від іншої держави-учасниці конфіденційно на підставі положень цієї Конвенції або в результаті участі в діяльності, що здійснюється для виконання цієї Конвенції. Якщо держави-учасниці надають конфіденційно інформацію міжнародним організаціям або державам, що не є учасницями цієї Конвенції, то вживаються заходи для забезпечення захисту конфіденційності такої інформації. Держава-учасниця, що отримала від іншої держави-учасниці інформацію конфіденційно, може надавати таку інформацію третій стороні лише за згодою цієї іншої держави-учасниці.

2. Ця Конвенція не вимагає від держав-учасниць надавати будь-яку інформацію, яка не може бути поширена згідно з національним законодавством або яка може поставити під загрозу безпеку відповідної держави, фізичний захист ядерного матеріалу або фізичний захист ядерних установок.".

9. Пункт 1 статті 7 Конвенції замінюється таким текстом:

"1. Умисне здійснення:

a) без законних на то повноважень дії, яка є отриманням, володінням, використанням, передачею, видозміною, знищенням або розпорошенням ядерного матеріалу, яка викликає або може викликати смерть будь-якої особи чи завдати їй серйозних травм або заподіяти суттєві збитки власності чи навколишньому середовищу;

b) крадіжки ядерного матеріалу або захоплення його шляхом пограбування;

c) привласнення чи отримання ядерного матеріалу оманним шляхом;

d) дії, яка є перенесенням, пересиланням чи переміщенням ядерного матеріалу в державу чи з неї без законних на то повноважень;

e) дії, спрямованої проти ядерної установки, чи дії, яка є втручанням в експлуатацію ядерної установки, коли правопорушник навмисно здійснює таку дію, чи йому відомо, що така дія, ймовірно, викличе смерть будь-якої особи або завдасть їй серйозної травми або заподіє суттєву шкоду власності або навколишньому середовищу через радіаційне опромінення чи викид радіоактивних речовин, за винятком якщо ця дія здійснюється відповідно до національного законодавства держави-учасниці, на території якої знаходиться ядерна установка;

f) дії, яка є вимаганням ядерного матеріалу через погрозу або застосування сили чи застосування будь-якої іншої форми залякування;

g) погрози:

i) застосувати ядерний матеріал з наміром викликати смерть будь-якої особи або завдати їй серйозної травми, або заподіяти суттєву шкоду власності або навколишньому середовищу, або вчинити правопорушення, описане в підпункті "e", або

ii) учинити правопорушення, описане в підпунктах "b" та "e", щоб примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу здійснити будь-яку дію чи утриматися від неї;

h) спроби вчинити будь-яке з правопорушень, описаних у підпунктах "a"-"e";

i) дії, яка є участю в будь-якому з правопорушень, описаних у підпунктах "a"-"h";

j) дії будь-якої особи, яка організує інших осіб або керує ними, для вчинення будь-якого з правопорушень, описаних у підпунктах "a"-"h"; а також

k) дії, яка сприяє вчиненню будь-якого з правопорушень, описаних у підпунктах "a"-"h", групою осіб, що діють зі спільною метою; така дія є навмисною та здійснюється або:

i) для підтримання злочинної діяльності або злочинного наміру цієї групи, коли така діяльність або намір передбачають учинення одного з правопорушень, описаних у підпунктах "a"-"g"; або

ii) у випадку усвідомлення наміру цієї групи вчинити одне з правопорушень, описаних у підпунктах "a"-"g",

уважається кожною з держав-учасниць карним правопорушенням у межах свого національного законодавства.".

10. Після статті 11 Конвенції додаються дві нові статті, стаття 11А й стаття 11В:

"Стаття 11А

Жодне з правопорушень, зазначених у статті 7, не розглядається як політичне або таке, що пов'язане з політичним правопорушенням, або вчинене з політичних мотивів для цілей видачі або взаємної правової допомоги. Відповідно запит про видачу або взаємну правову допомогу, пов'язану з таким правопорушенням, не може бути відхиленим лише на тій підставі, що він стосується політичного правопорушення або пов'язаний з політичним правопорушенням або правопорушенням, учиненим з політичних мотивів.

Стаття 11В

Ніщо в цій Конвенції не тлумачиться як таке, що накладає зобов'язання видавати будь-яку особу чи надавати взаємну правову допомогу, якщо держава-учасниця, до якої надійшов запит, має суттєві підстави вважати, що запит про видачу, пов'язаний з правопорушеннями, наведеними в статті 7, або взаємну правову допомогу стосовно таких правопорушень, здійснений з метою судового переслідування або покарання особи через расову, релігійну, національну, етнічну приналежність або політичні переконання, або якщо задоволення цього запиту загрожує заподіянням шкоди становищу особи з будь-якої із цих причин.".

11. Після статті 13 Конвенції додається така нова стаття 13А:

"Стаття 13А

Ніщо в цій Конвенції не зачіпає передачі ядерних технологій для мирних цілей, яка здійснюється для посилення фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок.".

12. Пункт 3 статті 14 Конвенції замінюється таким текстом:

"3. Якщо правопорушення пов'язане з ядерним матеріалом під час його використання, зберігання або перевезення, що здійснюються в межах держави, а гаданий правопорушник та ядерний матеріал залишаються на території держави-учасниці, де було вчинено правопорушення, або якщо правопорушення пов'язане з ядерною установкою та передбачуваний правопорушник залишається на території держави-учасниці, де було вчинено правопорушення, ніщо в цій Конвенції не тлумачиться як вимога до держави-учасниці надавати інформацію стосовно кримінального переслідування у зв'язку з таким правопорушенням.".

13. Текст статті 16 Конвенції замінюється таким текстом:

"1. Через п'ять років після набрання чинності Поправкою, прийнятою 8 липня 2005 року, депозитарій скликає конференцію держав-учасниць для розгляду впровадження цієї Конвенції та відповідності її преамбули, усієї основної частини та додатків вимогам переважного на той момент становища.

2. У подальшому не частіше одного разу на п'ять років держави-учасниці своєю більшістю можуть скликати наступні конференції з тією самою метою, подавши відповідну пропозицію депозитарієві.".

14. Виноска "b" додатка II Конвенції замінюється таким текстом:

"b/ Матеріал, не опромінений у реакторі, або матеріал, опромінений у реакторі, але рівень опромінення від якого на відстані одного метра, без захисту, дорівнює або менше 1 Гр/год (100 рад/год).".

15. Виноска "e" додатка II Конвенції замінюється таким текстом:

"e/ Інше паливо, яке до опромінення за первинним складом матеріалу, що ділиться, було віднесено до I або II категорії, може бути віднесено на категорію нижче, хоча рівень опромінення від нього на відстані одного метра, без захисту, перевищує 1 Гр/год (100 рад/год).".