Факультативний протокол до Міжамериканської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах

Держави-члени Організації Американських Держав,

ВРАХОВУЮЧИ Міжамериканську конвенцію про взаємну допомогу в кримінальних справах, прийняту в Нассау 23 травня 1992 року (далі - Конвенція),

ДОМОВИЛИСЬ прийняти цей Факультативний протокол до Міжамериканської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах:

У будь-якому випадку, коли запит надійшов від Держави-учасниці цього Протоколу, інші Держави-учасниці не користуються правом, передбаченим у пункті "f" статті 9 Конвенції , щодо відмови у запиті про допомогу виключно на підставі того, що запит стосується податкового злочину.

Держава-учасниця цього Протоколу, коли вона діє як запитувана Держава згідно з Конвенцією, не відмовляє у наданні допомоги, яка вимагає вжиття заходів, зазначених у статті 5 Конвенції , якщо діяння, зазначене у запиті, стосується податкового злочину такого самого характеру відповідно до законодавства запитуваної Держави.

1. Цей Протокол відкритий для підписання державами-членами Організації Американських Держав на засіданні Генерального секретаріату ОАД починаючи з 1 січня 1994 року й він підлягає ратифікації або приєднанню лише Державами-учасницями Конвенції.

2. Цей Протокол є відкритим для приєднання будь-якою іншою державою, яка приєднується або приєдналася до Конвенції згідно з умовами, викладеними в цій статті.

3. Ратифікаційні грамоти і документи про приєднання зберігаються в Генеральному секретаріаті Організації Американських Держав.

4. Кожна Держава може зробити застереження до цього Протоколу під час підписання, ратифікації або приєднання за умови, що такі застереження не є несумісними з предметом і метою Протоколу.

5. Цей Протокол не повинен тлумачитись як такий, що зачіпає чи обмежує чинні зобов’язання відповідно до інших міжнародних, двосторонніх чи багатосторонніх конвенцій, які містять положення, що регулюють будь-який окремий аспект міжнародної правової допомоги в кримінальних справах, частково або в цілому, або більш сприятливу практику, якої ці держави можуть дотримуватися.

6. Цей Протокол набирає чинності на тридцятий день з дати здачі на зберігання двома Державами-учасницями своїх ратифікаційних грамот або документів про приєднання за умови набрання чинності Конвенцією.

7. Для кожної Держави, яка ратифікує цей Протокол або приєднується до нього після здачі на зберігання другої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, цей Протокол набирає чинності на тридцятий день з дати здачі на зберігання такою Державою своєї ратифікаційної грамоти або документа про приєднання за умови, що така Держава є учасницею Конвенції.

8. Якщо Держава-учасниця має дві або більше територіальні одиниці, в яких різні правові системи регулюють питання, яких стосується цей Протокол, вона під час підписання, ратифікації або приєднання заявляє, чи поширюється цей Протокол на всі її територіальні одиниці або тільки на одну чи декілька з них.

9. Заяви, згадані у пункті 8 цієї статті, можуть бути змінені подальшими заявами, які чітко визначають територіальні одиниці, на які поширюється цей Протокол. Такі подальші заяви передаються Генеральному секретаріату Організації Американських Держав і набирають чинності через тридцять днів з дати отримання.

Цей Протокол залишається чинним, доки діє Конвенція, але будь-яка з Держав-учасниць може денонсувати його. Документ про денонсацію здають на зберігання Генеральному секретаріату Організації Американських Держав. Через один рік з дати здачі на зберігання документа про денонсацію Протокол припиняє свою дію для Держави, яка його денонсувала, але залишається чинним для інших Держав-учасниць.

Оригінал цього Протоколу, тексти якого англійською, іспанською, португальською та французькою мовами є рівноавтентичними, здають на зберігання Генеральному секретаріату Організації Американських Держав, який надсилає засвідчені копії тексту Секретаріату Організації Об’єднаних Націй для реєстрації.

Генеральний секретаріат Організації Американських Держав повідомляє державам-членам цієї Організації й тим державам, які приєдналися до Конвенції і Протоколу, про підписання та здачу на зберігання ратифікаційних грамот, документів про приєднання та денонсацію, а також застереження, якщо вони є. Він також передає їм заяви, згадані у статті 3 цього Протоколу.

Учинено в місті МАНАГУА, НІКАРАГУА, одинадцятого червня тисяча дев’ятсот дев’яносто третього року.

1. - Сполучені Штати Америки. - Тлумачення: (25 травня 2001 року)

(1). В ЦІЛОМУ. - Сполучені Штати розуміють, що Конвенція та Факультативний протокол не мають на меті замінити, змінити, скасувати чи іншим чином вплинути на будь-які існуючі двосторонні або багатосторонні договори або конвенції, включаючи ті, які стосуються взаємної допомоги в кримінальних справах.

(2) Стаття 25. - Сполучені Штати розуміють, що стаття 25 Конвенції, яка обмежує розголошення або використання інформації або доказів, отриманих відповідно до Конвенції, більше не застосовується, якщо така інформація чи докази оприлюднені у спосіб, сумісний зі статтею 25, під час провадження у запитуючій Державі.

(2) ЗАБОРОНА НАДАННЯ ДОПОМОГИ МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДУ. - Сполучені Штати здійснюють свої права щодо обмеження використання допомоги, яку вони можуть надавати відповідно до Конвенції та/або Факультативного протоколу, таким чином, що будь-яка допомога, надана Урядом Сполучених Штатів, не може бути передана або використана іншим чином для допомоги Міжнародному кримінальному суду, передбаченому Статутом, прийнятим у м. Рим, Італія, 17 липня 1998 року, за винятком, якщо Статут, який створює цей Суд, набере чинності для Сполучених Штатів шляхом надання рекомендації та згоди Сенату, як це вимагається розділом 2 статті II Конституції Сполучених Штатів.