Поправки до Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі 1979 року, які були прийняті Комітетом з безпеки на морі Міжнародної морської організації 18 травня 1998 року (Резолюція КБМ.70 (69))

КОМІТЕТ З БЕЗПЕКИ НА МОРІ,

ПОСИЛАЮЧИСЬ на статтю 28 b) Конвенції про Міжнародну морську організацію, що стосується функцій Комітету,

ПОСИЛАЮЧИСЬ ДАЛІ на статтю III (2)(f) Міжнародної конвенції про пошук і рятування (CAP), 1979 р. (далі - Конвенція), що стосується процедури внесення поправок у Додаток до Конвенції, крім положень пунктів 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7, 2.1.10, 3.1.2 або 3.1.3,

РОЗГЛЯНУВШИ на своїй шістдесят дев’ятій сесії поправки до Конвенції, запропоновані та розповсюджені відповідно до статті III (2)(a),

1. ПРИЙМАЄ, відповідно до статті III (2) (c) Конвенції, поправки до Конвенції, текст яких наведено у додатку до цієї Резолюції;

2. ВИЗНАЧАЄ відповідно до статті III (2) (f) Конвенції, що зміни вважаються прийнятими з 1 липня 1999 року, якщо до цієї дати більше третини Сторін не повідомило про свої заперечення щодо поправок;

3. ПРОПОНУЄ Сторонам Конвенції взяти до відома, що відповідно до статті III (2) (h) Конвенції поправки набирають чинності з 1 січня 2000 року після їх прийняття відповідно до вищезазначеного пункту 2;

4. ПРОСИТЬ Генерального секретаря відповідно до статті III (2)(d) Конвенції направити завірені копій цієї резолюції та тексту поправок, що містяться у додатку, всім Сторонам Конвенції;

5. ПРОСИТЬ ТАКОЖ Генерального секретарю направити копії цієї резолюції та додатку до неї членам Організації, які не є Сторонами Конвенції.

Чинний текст Додатку до Конвенції, окрім пунктів 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7, 2.1.10, 3.1.2 і 3.1.3, замінити таким:

1.1 Використання слова "повинен" в Додатку вказує на те, що йдеться про положення, одноманітне застосування якого всіма Сторонами вимагається в інтересах охорони людського життя на морі.

1.2 Використання слова "слід" у Додатку вказує на те, що йдеться про положення, одноманітне застосування якого всіма Сторонами рекомендується в інтересах охорони людського життя на морі.

1.3 Нижчеперелічені терміни, що використовуються у цьому Додатку, означають таке:

.1 "Пошук". Операція, яку зазвичай координує рятувально-координаційний центр або рятувальний підцентр, у якій використовується наявний персонал і засоби для виявлення людей, що зазнають лиха;

.2 "Рятування". Операція з визволення людей, які зазнають лиха, надання їм початкової медичної або іншої допомоги та доставці їх до безпечного місця;

.3 "Служба з пошуку і рятування". Виконання функцій з відстеження лиха, здійснення зв’язку, координації, пошуку, рятування, включаючи надання медичних консультацій, першої медичної допомоги або евакуації постраждалих через використання суспільних або приватних засобів, зокрема повітряні і морські судна та інші засоби та установки;

.4 "Пошуково-рятувальний район". Район певних розмірів, пов’язаний із рятувально-координаційним центром, у межах якого забезпечуються пошук і рятування;

.5 "Рятувально-координаційний центр". Підрозділ, відповідальний за ефективне виконання функцій з пошуку і рятування та координацію проведення пошуково-рятувальних операцій в межах пошуково-рятувального району;

.6 "Рятувальний підцентр". Підрозділ, підпорядкований рятувально-координаційному центру, створений для допомоги останньому за окремим рішенням відповідального органу влади;

.7 "Засіб пошуку і рятування". Будь-який рухомий засіб, включаючи визначені пошуково-рятувальні одиниці, які використовуються для проведення операцій з пошуку і рятування;

.8 "Пошуково-рятувальна одиниця". Одиниця, яка укомплектована навченим персоналом і оснащена обладнанням, придатним для швидкого проведення операцій з пошуку і рятування;

.9 "Пост аварійного оповіщення". Будь-який засіб, призначений для того, щоб бути проміжною ланкою між особою, що піднімає тривогу, і рятувально-координаційним центром або рятувальним підцентром;

.10 Аварійна стадія". Загальний термін, що означає, в залежності від випадку, дію невизначеності, стадію тривоги або стадію лиха;

.11 "Стадія невизначеності". Ситуація, за якою існує невизначеність щодо безпеки людини, судна або іншого засобу;

.12 "Стадія тривоги". Ситуація, за якою існує побоювання за безпеку людини, судна або іншого засобу;

.13 "Стадія лиха". Ситуація, за якою існує обґрунтована певність, що людина, судно або інший засіб наражається на серйозну і безпосередню небезпеку і потребує негайної допомоги;

.14. "Координатор на місці події". Особа, призначена для координації пошуково-рятувальних операцій у конкретному районі;

.15 "Генеральний секретар". Генеральний секретар Міжнародної морської організації.

2.1 Заходи по забезпеченню і координації пошуку і рятування

2.1.1 Сторони повинні, наскільки вони в змозі зробити це самостійно або у співробітництві з іншими державами та, якщо це необхідно, з Організацією, брати участь у розвитку служби з пошуку і рятування для забезпечення надання допомоги будь-якій людині, що зазнає лиха у морі. По отриманні інформації про те, що будь-яка людина зазнає лиха на морі або можливо зазнає лиха на морі, відповідальні органи влади Сторони повинні вжити термінових заходів для надання необхідної допомоги.

2.1.2 Сторони повинні самостійно або, в разі необхідності, у співпраці з іншими державами, організувати такі основні елементи служби з пошуку і рятування:

.2 призначення відповідального органу влади;

.3 організацію доступних засобів;

.4 засоби зв’язку;

.5 функції з координації та виконання; і

.6 процедури з удосконалення служби, включаючи планування, співробітництво на національному та міжнародному рівні, а також тренування.

Сторони, наскільки це практично можливе, повинні дотримуватися мінімальних стандартів і керівництв, які розробляються Організацією.

2.1.3 Для надання допомоги у забезпеченні належної берегової інфраструктури зв’язку, ефективного проходження повідомлення про лихо і належної оперативної координації з метою ефективної підтримки служби з пошуку і рятування, Сторони повинні, самостійно або у співпраці з іншими державами, забезпечити, щоб в кожному морському районі було створено достатню кількість пошуково-рятувальних районів відповідно до пунктів 2.1.4 і 2.1.5. Такі райони мають бути суміжними і, наскільки це можливе, не перекривати один одного.

2.1.6 Угода про райони або заходи, передбачені пунктами 2.1.4 і 2.1.5, повинні бути зареєстрованими заінтересованими Сторонами, або викладеними в планах, що прийняті Сторонами.

2.1.8 Сторонам слід прагнути сприяти, якщо можливо, узгодженості між морською та авіаційною службами з пошуку і рятування під час встановлення морських пошуково-рятувальних районів, які повинні бути створені за угодою відповідно до пункту 2.1.4 або при досягненні домовленості про відповідні заходи згідно з пунктом 2.1.5.

2.1.9 Сторони, взявши на себе відповідальність із забезпечення функцій з пошуку і рятування у конкретному районі, повинні використовувати пошуково-рятувальні одиниці та інші доступні засоби для надання допомоги людині, що зазнає лиха на морі або можливо зазнає лиха на морі.

2.1.11 Сторони повинні направляти Генеральному секретарю інформацію про їхню службу з пошуку і рятування, включаючи дані про:

.1 національний орган влади, відповідальний за функції з пошуку і рятування;

.2 розташування створених рятувально-координаційних центрів або інших центрів, що забезпечують координацію пошуку і рятування у пошуково-рятувальному районі, і відповідну контактну інформацію;

.3 межі свого пошуково-рятувального району або районів та про його оснащення своїми береговими засобами зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки; і

.4 основні типи наявних пошуково-рятувальних одиниць.

Сторони повинні якомога скоріше оновлювати інформацію, яка стосується будь-яких важливих змін. Генеральний секретар направляє отриману інформацію усім Сторонам.

2.1.12 Генеральний секретар повідомляє усім Сторонам про угоди або заходи, про які йдеться у пунктах 2.1.4 і 2.1.5.

2.2 Розвиток національних служб з пошуку і рятування

2.2.1 Сторони повинні встановити відповідні національні процедури для загального розвитку, координації і удосконалення служби з пошуку і рятування.

2.2.2 Для забезпечення ефективності пошуково-рятувальних операцій, Сторони повинні:

.1 забезпечити координацію використання наявних засобів; і.2 налагодити тісну співпрацю між службами та організаціями, яка зможе сприяти удосконаленню служби з пошуку і рятування у таких сферах, як проведення операцій, підготовка персоналу, навчання та науково-дослідні розробки.

2.3 Створення рятувально-координаційних центрів і рятувальних підцентрів

2.3.1 З метою виконання пункту 2.2, Сторони повинні самостійно або у співпраці з іншими державами створити рятувально-координаційні центри для власної служби з пошуку і рятування та, якщо визнають за необхідне, рятувальні підцентри.

2.3.2 Кожен рятувально-координаційний центр і рятувальний підцентр, що створений відповідно до пункту 2.3.1, повинен організувати приймання повідомлень про лихо, які поступають з його пошуково-рятувального району. Кожен такій центр також повинен вжити заходів для встановлення зв’язку з людьми, які зазнають лиха, з пошуково-рятувальними засобами, а також з іншими рятувально-координаційними центрами або рятувальними підцентрами.

2.3.3 Кожний рятувально-координаційний центр повинен нести цілодобову вахту і повинен бути укомплектований підготовленим персоналом, якій володіє англійською мовою на робочому рівні.

2.4 Координація з авіаційним службами

2.4.1 Сторони повинні забезпечувати найтіснішу, наскільки це можливе, координацію між морськими і авіаційними службами з метою забезпечення найбільшої ефективності та дієвості функцій з пошуку і рятування в їхніх пошуково-рятувальних районах та повітряному просторі над ними.

2.4.2 Коли це можливе, кожній Стороні слід створювати об’єднані рятувально-координаційні центри і рятувальні підцентри, які можуть використовуватися для цілей як морського, так і авіаційного пошуку і рятування.

2.4.3 Коли створюються окремі морські і авіаційні рятувально-координаційні центри або рятувальні підцентри для обслуговування одного і того ж району, відповідна Сторона повинна забезпечити найтіснішу, наскільки це можливе, координацію між такими центрами або підцентрами.

2.4.4 Сторони повинні забезпечити, наскільки це практично можливо, використання пошуково-рятувальними одиницями єдиних процедур, розроблених для цілей як морського, так і авіаційного пошуку і рятування.

2.5 Визначення засобів пошуку і рятування

Стороні повинні визначити усі засоби, здатні брати участь у пошуково-рятувальних операціях, і можуть визначити відповідні засоби в якості пошуково-рятувальних одиниць.

2.6 Обладнання пошуково-рятувальних одиниць

2.6.1 Кожна пошуково-рятувальна одиниця має бути оснащений обладнанням відповідно до його завдань.

2.6.2 Контейнери і пакування, у яких міститься рятувальне обладнання для скидання людям, що залишилися у живих, повинні мати маркування, яке вказує на загальний характер вмісту, відповідно до стандартів, прийнятих Організацією.

3.1 Співробітництво між державами

3.1.1 Сторони повинні координувати роботу своїх пошуково-рятувальних організацій і, у разі необхідності, їм слід координувати свої пошуково-рятувальні операції з операціями, які проводяться сусідніми державами.

3.1.4 Відповідальні органи влади Сторін повинні:

.1 негайно підтвердити отримання такого запиту; і

.2 якомога скоріше визначити умови, якщо вони є, за якими може бути здійснена запропонована операція.

3.1.5 Сторонам слід укладати угоди з сусідніми державами щодо умов взаємного допуску пошуково-рятувальних одиниць до територіального моря або на територію кожної зі Сторін, або до повітряного простору над ними. У цих угодах слід також передбачати швидкий доступ таких одиниць при дотриманні мінімально можливих формальностей.

3.1.6 Кожній Стороні слід уповноважити свої рятувально-координаційні центри:

.1 запитувати у інших рятувально-координаційних центрів таку допомогу, включаючи судна, літаки, персонал або обладнання, які можуть знадобитися;

.2 видавати будь-якій необхідний дозвіл для допуску таких суден, літаків, персоналу або обладнання до її територіального моря, або на її територію, або до повітряного простору над ними; і

.3 вживати разом з митними, імміграційними, санітарними або іншими органами влади необхідні заходи з метою прискорення такого допуску.

3.1.7 Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб її рятувально-координаційні центри надавали, за запитом, допомогу іншим рятувально-координаційним центрам, включаючи допомогу суднами, літаками, персоналом або обладнанням.

3.1.8 Сторонам слід укладати, у разі необхідності, угоди з іншими державами для зміцнення співробітництва та координації з пошуку та рятування. Сторони повинні уповноважити свої відповідальні органи влади складати оперативні плани і заходи щодо співробітництва і координації з пошуку і рятування з уповноваженими органами влади інших держав.

4.1 Підготовчі заходи

4.1.1 Кожний рятувально-координаційний центр і рятувальний підцентр повинен мати у розпорядженні актуальну інформацію, особливо щодо пошуково-рятувальних засобів і доступного зв’язку, що відносяться до пошуково-рятувальних операцій в їх зоні.

4.1.2 Кожному рятувально-координаційному центру і рятувальному підцентру слід мати вільний доступ до інформації, що стосується місця знаходження, курсу і швидкості суден, які знаходяться у їх зоні та можуть надати допомогу людям, суднам або іншим засобам, що зазнають лиха на морі, а також інформації про спосіб зв’язку з ними. Таку інформацію слід зберігати у рятувально-координаційному центрі або до неї має бути вільний доступ у разі необхідності.

4.1.3 Кожний рятувально-координаційний центр і рятувальний підцентр повинен мати детальні операційні плани проведення пошуково-рятувальних операцій. У разі необхідності, ці плани повинні розроблятися разом з представниками тих, хто може надати допомогу у забезпеченні служби з пошуку і рятування, або може отримати користь від цього.

4.1.4 Рятувально-координаційні центри або рятувальні підцентри повинні бути постійно поінформовані про готовність пошуково-рятувальних одиниць.

4.2 Інформація про аварії

4.2.1 Сторони як самостійно, так у взаємодії з іншими державами, повинні забезпечити цілодобове швидке та надійне отримання повідомлень про лихо з обладнання, що використовується в межах їх пошуково-рятувальних районів з цією метою. Будь-якій пост аварійного оповіщення, що отримав повідомлення про лихо, повинен:

.1 негайно передати повідомлення відповідному рятувально-координаційному центру або рятувальному підцентру, а потім надати, у разі необхідністю, допомогу у забезпеченні зв’язку під час пошуку і рятування; і

.2 якщо це можливо, підтвердити повідомлення.

4.2.2 Сторони повинні, якщо це доречно, забезпечити прийняття ефективних заходів для реєстрації засобів зв’язку та реагування на аварії, щоб будь-який рятувально-координаційний центр або рятувальний підцентр мав швидкий доступ до відповідної реєстраційної інформації.

4.2.3 Будь-які органи влади або складові служби з пошуку і рятування, у яких є підстави вважати, що людина, судно або інший засіб знаходиться у надзвичайному стані, повинні направити якомога скоріше усю наявну інформацію до відповідного рятувально-координаційного центру або рятувального підцентру.

4.2.4 Рятувально-координаційні центри і рятувальні підцентри після отримання інформації про знаходження у надзвичайному стані людини, судна або іншого засобу, повинні негайно проаналізувати цю інформацію, визначити відповідно до пункту 4.4 аварійну стадію і обсяг необхідних дій.

4.3 Початкова дія

Будь-яка пошуково-рятувальна одиниця після отримання інформації про випадок лиха повинна, якщо вона в змозі надавати допомогу, вжити негайних заходів, а також, у будь-якому випадку, повідомити рятувально-координаційному центру або рятувальному підцентру того району, у якому стався інцидент.

4.4 Аварійні стадії

З метою допомоги у визначенні відповідного порядку проведення операцій, рятувально-координаційний центр або рятувальний підцентр повинен визначати такі аварійні стадії:

.1 Стадія невизначеності:

.1.1 коли є повідомлення про зникнення людини або неприбуття вчасно судна чи іншого засобу; або

.1.2 коли людиною, судном або іншим засобом не передано інформацію, яка очікувалася, про його місце знаходження або стан безпеки.

.2 Стадія тривоги:

.2.1 коли після стадії невизначеності, коли не призвели до результатів спроби встановити контакт з людиною, судном або іншим засобом і запити, адресовані іншим відповідним джерелам виявилися безрезультатними; або

.2.2 коли була отримана інформація про те, що експлуатаційна надійність судна або іншого засобу погіршена, але не до такого ступеню, коли ситуація лиха вважається вірогідною.

.3 Стадія лиха:

.3.1 коли була отримана достовірна інформація про те, що людині, судну або іншому засобу загрожує небезпека і вони потребують негайної допомоги; або

.3.2 коли, після стадії тривоги, подальші спроби встановити зв’язок з людиною, судном або засобом виявились безрезультатними і велика кількість невдалих запитів вказує на вірогідність існування ситуації лиха; або

.3.3 коли отримана інформація вказує на те, що експлуатаційна надійність судна або іншого засобу знижена до такого ступеню, що спричиняє ситуацію лиха.

4.5 Порядок дій рятувально-координаційних центрів і рятувальних підцентрів під час аварійних стадій

4.5.1 оголошення стадії невизначеності рятувально-координаційний центр або, в залежності від обставин, рятувальний підцентр повинен ініціювати запити з метою визначення безпеки людини, судна або засобу, чи оголосити стадію тривоги.

4.5.2 Після оголошення стадії тривоги рятувально-координаційний центр або, в залежності від обставин, рятувальний підцентр повинен розширити коло запитів щодо людини, судна або засобу, що зникли, сповістити відповідні служби з пошуку і рятування, а також приступити до дій, які необхідні у світлі обставин конкретного випадку.

4.5.3 Після оголошення стадії лиха рятувально-координаційний центр або, в залежності від обставин, рятувальний підцентр повинен приступити до виконання заходів операційних планів, що вимагаються пунктом 4.1.

4.5.4 Початок пошуково-рятувальних операцій, коли місце знаходження об’єкту пошуку невідомо

У випадку оголошення аварійної стадії відносно об’єкту, місце знаходження якого невідомо, вживаються такі дії:

.1 коли наявна аварійна стадія, рятувально-координаційний центр або рятувальний підцентр (крім випадків, коли відомо, що інші центри вживають заходи) повинен прийняти на себе відповідальність за вжиття необхідних заходів, а також провести обговорення з іншими центрами з метою призначення одного центру, якій візьме на себе відповідальність;

.2 якщо відповідні центри не домовилися про інше, то призначається той центр, що відповідає за зону, у якій об’єкт пошуку знаходився згідно з його останнім повідомленням про місце знаходження; і

.3 після оголошення стадії лиха центр, якій координує пошуково-рятувальні операції, повинен, у міру необхідності, інформувати інші центри про усі обставини надзвичайної події та про усі наступні події.

4.5.5 Надання інформації людям, суднам або іншим засобам, щодо яких було оголошено аварійну стадію

Коли це можливо, рятувально-координаційний центр або рятувальний підцентр, відповідальний за пошуково-рятувальні операції, повинен направляти людям, суднам або іншим засобам, щодо яких було оголошено аварійну стадію, інформацію про розпочаті ним пошуково-рятувальні операції.

4.6 Координація за участю двох або більшої кількості Сторін

У випадку участі у пошуково-рятувальній операції більш, ніж однієї Сторони, кожна Сторона на запит рятувально-координаційного центру району повинна вжити необхідних заходів відповідно до операційних планів, згаданих у пункті 4.1.

4.7 Координація на місці проведення пошуку і рятування

4.7.1 Дії пошуково-рятувальних одиниць та інших засобів, що залучені до пошуково-рятувальних операцій, повинні координуватися на місці для досягнення найбільш ефективного результату.

4.7.2 Якщо до пошуково-рятувальної операції залучатиметься декілька засобів і рятувально-координаційний центр або рятувальний підцентр вважає це необхідним, слід якомога раніше та бажано до прибуття засобів в конкретний район проведення операції, призначати найбільш кваліфіковану особу координатором на місці події. Координатору на місці події визначаються конкретні обов’язки з урахуванням очевидних можливостей координатора на місці події та оперативних вимог.

4.7.3 Якщо відповідальний рятувально-координаційний центр відсутній або, з якої-небудь причини, відповідальний рятувально-координаційний центр не в змозі координувати пошуково-рятувальну операцію, залученим засобам слід визначити, за загальною згодою, координатора на місці події.

4.8 Припинення та призупинення пошуково-рятувальних операцій

4.8.1 Пошуково-рятувальні операції продовжуються, коли це практично можливо, доки залишається обґрунтована надія на врятування людей, що залишилися у живих.

4.8.2 Зазвичай рішення про припинення пошуково-рятувальної операції повинен прийняти відповідальний рятувально-координаційний центр або рятувальний підцентр. Якщо такий центр не бере участі у координації операцій, таке рішення може прийняти координатор на місці події.

4.8.3 Якщо рятувально-координаційний центра або рятувальний підцентр на підставі достовірної інформації вважає, що пошуково-рятувальна операція була успішною, або що аварійної ситуації більш не існує, він повинен припинити пошуково-рятувальну операцію і негайно сповістити про це будь-які органи влади, засоби або служби, які були задіяні в операції або повідомлені про неї.

4.8.4 Якщо пошуково-рятувальна операція на місці події стає практично нездійсненою, а рятувально-координаційний центр або рятувальний підцентр дійде висновку, що особи, які залишися у живих, все ще можуть бути живі, центр може тимчасово призупинити дії на місці події в очікуванні подальшого розвитку подій і повинен негайно сповістити про це будь-які органи влади, засоби або служби, які були задіяні в операції або повідомлені про неї. Згодом отримана інформація повинна бути оцінена, а пошуково-рятувальні операції відновлені на підставі цієї інформації, якщо це виправдано.

5.1 Загальні положення

5.1.1 Системи суднових повідомлень можуть бути створені Сторонами як самостійно, так і у співробітництві з іншими державами, якщо це визнається необхідним для полегшення пошуково-рятувальних операцій.

5.1.2 Сторонам, які мають намір створити системи суднових повідомлень, слід враховувати відповідні рекомендації Організації. Сторонам слід також розглянути, чи зможуть існуючі системи повідомлень або інші джерела даних про місце знаходження судна забезпечити район необхідною інформацією та домогтися скорочення додаткових суднових повідомлень, які не є необхідними, або необхідності для рятувально-координаційних центрів перевіряти множинну систем повідомлень з метою виявлення суден, що можуть надати допомогу у пошуково-рятувальній операції.

5.1.3 Слід, щоб система суднових повідомлень забезпечувала актуальну інформацію щодо руху суден з тим, щоб у випадку лиха:

.1 скоротити інтервал між втратою контакту з судном і започаткуванням пошуково-рятувальних операцій у разі неотримання сигналу лиха;

.2 мати можливість швидкої ідентифікації суден, які можуть бути залучені для надання допомоги;

.3 мати можливість встановити менші розміри пошукової зони, якщо місце знаходження людини, судна або засобу, що зазнає лиха, невідоме або невизначене; і

.4 сприяти наданню невідкладної медичної допомоги або консультацій.

5.2 Експлуатаційні вимоги

5.2.1 Слід, щоб система суднових повідомлень відповідала таким вимогам:

.1 надання інформації, включаючи повідомлення про плани переходів і місце знаходження, яка б надавала можливість визначати теперішнє і майбутнє місце знаходження задіяних суден;

.2 підтримка прокладки руху суден;

.3 отримання повідомлень через належні проміжки часу від задіяних суден;

.4 простота конструкції і використання; і

.5 використання стандартних формату і процедур суднових повідомлень, схвалених на міжнародному рівні.

5.3 Типи повідомлень

5.3.1 До системи суднових повідомлень слід включити такі типи суднових повідомлень у відповідності до рекомендацій Організації:

.1 план переходу;

.2 повідомлення про місце знаходження; і

.3 заключне повідомлення.

5.4 Використання систем

5.4.1 Сторонам слід заохочувати всі судна надавати повідомлення про своє місце знаходження під час плавання в тих зонах, у яких проводиться збір інформації про місце знаходження суден у цілях пошуку і рятування.

5.4.2 Сторонам, які реєструють інформацію про місце знаходження суден, слід, наскільки це практично можливе, надавати таку інформацію іншим державам, якщо вони її запитують з метою пошуку і рятування.".