Договір про патентну кооперацію від 19 червня 1970 року (укр/рос)

(b) Асамблея може дозволити особам, що мають право подавати міжнародні заявки, подавати вимоги на проведення міжнародної попередньої експертизи навіть у тому випадку, коли вони є громадянами держави чи особами, що проживають у державі, яка не бере участь у цьому Договорі чи бере участь, але не пов'язана положеннями розділу II.

(3) Вимога на проведення міжнародної попередньої експертизи подається окремо від міжнародної заявки. Ця вимога складається встановленою мовою, за встановленою формою і містить встановлені відомості.

(4) (a) У вимозі повинні бути визначені Договірна держава чи держави, в яких заявник має намір використати результати міжнародної попередньої експертизи ("обрані держави"). Додаткові Договірні держави можуть бути обрані пізніше. Вибір може бути зроблений тільки з числа Договірних держав, вже зазначених, відповідно до статті 4.

(b) Заявники, згадані в пункті 2 (a), мають право обрати будь-яку Договірну державу, пов'язану положеннями розділу II. Заявники, згадані в пункті 2 (b), мають право обрати тільки ті Договірні держави, пов'язані положеннями розділу II, які заявили, що вони не заперечують бути обраними такими заявниками.

(5) Вимога супроводжується сплатою встановлених зборів у встановлений строк.

(6) (a) Вимога подається до компетентного Органу міжнародної попередньої експертизи, згаданого в статті 32.

(b) Прохання про будь-який додатковий вибір подається до Міжнародного бюро.

(7) Кожне обране відомство повідомляється про його вибір.

(1) Міжнародна попередня експертиза проводиться Органом міжнародної попередньої експертизи.

(2) У разі подачі вимог, згаданих у статті 31 (2) (a), відомство, що одержує, а в разі подачі вимог, згаданих у статті 31 (2) (b), Асамблея, відповідно до угоди, укладеної між зацікавленим Органом чи органами міжнародної попередньої експертизи і Міжнародним бюро, визначає Орган чи органи міжнародної попередньої експертизи, компетентні проводити попередню експертизу.

(3) Положення статті 16 (3) застосовуються mutatis mutandis щодо органів міжнародної попередньої експертизи.

(1) Метою міжнародної попередньої експертизи є складання попереднього та необов'язкового висновку, чи подається заявлений винахід новим, чи відповідає він винахідницькому рівню (є неочевидним) і чи може бути промислово придатним.

(2) Для цілей міжнародної попередньої експертизи заявлений винахід вважається новим, якщо його не порочить рівень техніки, що передує, як він визначений Інструкцією.

(3) Для цілей міжнародної попередньої експертизи заявлений винахід вважається таким, що відповідає винахідницькому рівню, якщо він, зважаючи на рівень техніки, як він визначений Інструкцією, на відповідну встановлену дату не є очевидним для фахівців даної галузі.

(4) Для цілей міжнародної попередньої експертизи заявлений винахід вважається промислово придатним, якщо за своєю суттю він може бути здійснений або використаний (у технологічному смислі) в будь-якій галузі промисловості. "Промисловість" треба розуміти в самому широкому значенні, як це визначено Паризькою конвенцією про охорону промислової власності.

(5) Критерії, описані вище, служать тільки для цілей міжнародної попередньої експертизи. Будь-яка Договірна держава може прийняти додаткові або інші критерії для вирішення питання, чи є заявлений винахід патентоспроможним у цій державі.

(6) При проведенні міжнародної попередньої експертизи звертається увага на всі документи, на які зроблено посилання у звіті про міжнародний пошук. Можуть також прийматися до уваги будь-які додаткові документи, що розглядаються як такі, що мають відношення до даного конкретного випадку.

(1) Процедура, що застосовується Органом міжнародної попередньої експертизи, визначається положеннями цього Договору, Інструкції та угоди, яку Міжнародне бюро укладає з цим Органом відповідно до цього Договору та Інструкції.

(2) (a) Заявник має право підтримувати контакт усно і письмово з Органом міжнародної попередньої експертизи.

(b) Заявник має право вносити зміни до формули винаходу, опису винаходу та креслень у встановленому порядку і у встановлений строк до підготовки висновку міжнародної попередньої експертизи. Зміни не повинні виходити за рамки того, що розкрито у початково поданій міжнародній заявці.

(c) Заявнику повідомляється, принаймні один раз, в письмовому вигляді думка Органу міжнародної попередньої експертизи, якщо цей Орган не вважає виконаними всі наступні умови:

(i) винахід задовольняє критеріям, передбаченим у статті 33 (1);

(ii) міжнародна заявка задовольняє вимогам цього Договору та Інструкції тою мірою, як встановлено цим Органом;

(iii) не передбачається внесення будь-яких зауважень відповідно до статті 35 (2) (остання пропозиція).

(d) Заявник може відповісти на письмове повідомлення, що містить думку Органу міжнародної попередньої експертизи.

(3) (a) Якщо Орган міжнародної попередньої експертизи вважає, що міжнародна заявка не задовольняє вимозі єдності винаходу, як це визначається Інструкцією, він може запропонувати заявнику на розсуд останнього, чи обмежити формулу таким чином, щоб вона відповідала даній вимозі, чи сплатити додаткові мита.

(b) Національне законодавство будь-якої обраної держави може передбачити, що в разі, якщо заявник віддасть перевагу обмежити формулу відповідно до підпункту (a), ті частини міжнародної заявки, що внаслідок обмеження не піддавалися міжнародній попередній експертизі, вважаються вилученими щодо їх дії в цій державі, якщо заявник не сплатить спеціальне мито до національного відомства цієї держави.

(c) Якщо заявник у встановлений строк не виконає вимоги, згаданої в підпункті (a), Орган міжнародної попередньої експертизи складає висновок за тими частинами міжнародної заявки, що, на його погляд, належать до головного винаходу, і зазначає це в згаданому висновку. Національне законодавство будь-якої обраної держави може передбачити, що в разі, коли його національне відомство вважає думку Органу міжнародної попередньої експертизи обгрунтованою, ті частини міжнародної заявки, що не належать до головного винаходу, вважаються вилученими щодо їх дії в цій державі, якщо заявник не сплатить спеціальне мито в зазначене відомство.

(4) (a) Якщо Орган міжнародної попередньої експертизи вважає, що:

(i) міжнародна заявка належить до об'єкта, за яким відповідно до Інструкції Орган міжнародної попередньої експертизи не зобов'язаний проводити міжнародну попередню експертизу, і в даному випадку він приймає рішення не проводити таку експертизу, чи

(ii) опис винаходу, формула винаходу чи креслення є настільки неясними чи формула винаходу настільки слабо підкріплюється описом, що не може бути складено ніякого певного висновку щодо новизни, винахідницького рівня (неочевидності) або промислової придатності заявленого винаходу, згаданий орган не розглядає заявку відповідно до статті 33 (1) і повідомляє заявника про це рішення та його мотиви.

(b) Якщо будь-яка із ситуацій, згаданих в підпункті (a), виявлена лише за деякими пунктами формули винаходу чи в зв'язку з ними, положення згаданого підпункту застосовуються тільки до цих пунктів формули винаходу.

(1) Висновок міжнародної попередньої експертизи складається у встановлений строк і за встановленою формою.

(2) Висновок міжнародної попередньої експертизи не містить ніяких тверджень про те, є чи подається заявлений винахід патентоспроможним або непатентоспроможним згідно з будь-яким національним законодавством. З урахуванням положень пункту (3) у висновку стверджується за кожним пунктом формули, чи відповідає він критеріям новизни, винахідницького рівня (неочевидності) та промислової придатності, як вони визначені для цілей міжнародної попередньої експертизи в статті 33 (1) - (4). Це твердження супроводжується посиланнями на документи, що вважаються підтвердженням зроблених висновків з такими поясненнями, що вимагаються в даних конкретних обставинах. Твердження супроводжується також іншими зауваженнями, як це передбачено Інструкцією.

(3) (a) Якщо Орган міжнародної попередньої експертизи при складанні заключення доходить висновку, що має місце будь-яка з ситуацій, згаданих у статті 34 (4) (a), у висновку міжнародної попередньої експертизи викладається цей висновок і його мотиви. Цей висновок не повинен містити будь-яких тверджень, передбачених у пункті (2).

(b) Якщо має місце ситуація, згадана в статті 34 (4) (b), у висновку міжнародної попередньої експертизи за такими пунктами формули винаходу викладаються висновки, як передбачено в підпункті (a), тоді як за іншими пунктами формули винаходу висновок містить твердження, згадане в пункті (2).

(1) Висновок міжнародної попередньої експертизи разом із встановленими додатками пересилається заявникові та Міжнародному бюро.

(2) (a) Висновок міжнародної попередньої експертизи та додатки до нього перекладаються на встановлені мови.

(b) Переклад згаданого висновку виконується Міжнародним бюро чи за його замовленням, але під його відповідальність, в той час як переклад зазначених додатків виконується заявником.

(3) (a) Висновок міжнародної попередньої експертизи разом з перекладом (як встановлено) і додатками (на мові оригіналу) розсилається Міжнародним бюро до кожного обраного відомства.

(b) Встановлений переклад додатків надсилається у встановлений строк до обраних відомств.

(4) Положення статті 20 (3) застосовуються mutatis mutandis щодо копій будь-якого документа, на що робиться посилання у висновку міжнародної попередньої експертизи і на що робилося посилання у звіті про міжнародний пошук.

(1) Заявник може вилучити вибір будь-якої чи всіх держав.

(2) Вилучення вибору всіх держав вважається вилученням вимоги на проведення міжнародної попередньої експертизи.

(3) (a) Міжнародне бюро повідомляється про будь-яке вилучення.

(b) Міжнародне бюро, в свою чергу, повідомляє відповідні обрані відомства і відповідний Орган міжнародної попередньої експертизи.

(4) (a) З урахуванням положень підпункту (b) вилучення вимоги чи вибору Договірної держави вважається вилученням міжнародної заявки щодо цієї держави, якщо національне законодавство цієї держави не передбачає інших наслідків.

(b) Вилучення вимоги чи вибору не повинно розглядатися як вилучення міжнародної заявки, якщо це вилучення здійснюється до закінчення відповідного строку згідно із статтею 22; однак будь-яка Договірна держава може передбачити в своєму національному законодавстві, що викладене вище положення застосовується тільки в тому випадку, якщо його національне відомство отримає у згаданий строк копію міжнародної заявки разом з її перекладом (як встановлено) і національне мито.

(1) Міжнародне бюро чи Орган міжнародної попередньої експертизи без прохання чи згоди заявника не дозволяють доступ (у розумінні статті 30 (4) і з урахуванням умови, що міститься в ній) до матеріалів міжнародної попередньої експертизи, в будь-який час, будь-якій особі чи органу; це положення не застосовується до обраних відомств після складання висновку міжнародної попередньої експертизи.

(2) З урахуванням положень пункту (1), а також статей 36 (1) і (3) та 37 (3) (b) Міжнародне бюро та Орган міжнародної попередньої експертизи без прохання чи дозволу заявника не дають інформацію про складання чи відмову у складанні висновку міжнародної попередньої експертизи, а також про вилучення чи збереження вимоги чи якого-небудь вибору.

(1) (a) Якщо вибір будь-якої Договірної держави зроблений до закінчення 19-го місяця від дати пріоритету, положення статті 22 не застосовуються до такої держави і заявник подає копію міжнародної заявки (за винятком випадку, коли розсилка вже здійснена згідно зі статтею 20) і її переклад (як встановлено), а також сплачує національне мито (якщо таке передбачено) в кожне обране відомство не пізніше 30 місяців від дати пріоритету.

(b) Для здійснення дій, згаданих у підпункті (a), будь-яке національне законодавство може встановити строки, що закінчуються пізніше, ніж передбачено в цьому підпункті.

(2) Дія міжнародної заявки, передбачена статтею 11 (3), припиняється в обраній державі з тими ж наслідками, що і при вилученні будь-якої національної заявки в цій державі, якщо заявник не виконає дій, висловлених у пункті (1) (a), у відповідний строк, згаданий в пункті (a) чи (b).

(3) Будь-яке обране відомство може зберегти силу міжнародної заявки, передбачену статтею 11 (3), навіть якщо заявник не виконав вимог, висловлених в пункті (1) (a) чи (b).

(1) Якщо вибір якої-небудь Договірної держави зроблений до закінчення 19-го місяця з дати пріоритету, положення статті 23 не застосовуються до такої держави, і національне відомство цієї держави чи національне відомство, що діє від імені цієї держави, з урахуванням положень пункту (2), не проводить експертизу та іншу процедуру за міжнародною заявкою до закінчення відповідного строку, згаданого в статті 39.

(2) Незважаючи на положення пункту (1), будь-яке обране відомство за спеціальним проханням заявника може в будь-який час проводити експертизу та іншу процедуру за міжнародною заявкою.

(1) Заявнику надається можливість вносити зміни до формули винаходу, опису винаходу та креслень в кожному обраному відомстві у встановлений строк. Обрані відомства не повинні видавати патент чи відмовляти в його видачі до закінчення такого строку, за винятком випадків, коли мається спеціальна згода заявника.

(2) Зміни не повинні виходити за межі того, що розкрито у початково поданій міжнародній заявці, якщо це не допускається національним законодавством обраної держави.

(3) Зміни повинні відповідати вимогам національного законодавства обраної держави в усіх випадках, не передбачених цим Договором та Інструкцією.

(4) Якщо обране відомство вимагає подання перекладу міжнародної заявки, зміни повинні подаватися мовою перекладу.

Обране відомство, одержуючи висновок міжнародної попередньої експертизи, не може вимагати від заявника подання копій документів або інформації про зміст будь-яких документів, які відносяться до експертизи однієї й тієї ж міжнародної заявки в будь-якому іншому обраному відомстві.

Щодо будь-якої зазначеної чи обраної держави, законодавство якої передбачає видачу авторських свідоцтв, свідчень про корисність, корисних моделей, додаткових патентів чи додаткових свідоцтв, додаткових авторських свідоцтв чи додаткових свідоцтв про корисність, заявник може вказати, як встановлено в Інструкції, що стосовно даної держави в його міжнародній заявці витребовується не патент, а авторське свідоцтво, свідоцтво про корисність, корисна модель, додатковий патент чи додаткове свідоцтво, додаткове авторське свідоцтво чи додаткове свідоцтво про корисність; наслідки визначаються цією вказівкою заявника. Для цілей цієї статті та будь-якого правила, що відноситься до неї, положення статті 2 (ii) не застосовуються.

Відносно будь-якої зазначеної чи обраної держави, законодавством якої допускається, що поряд з проханням патенту чи будь-якого одного з видів охорони, перелічених у статті 43, можна просити ще й інший із згаданих видів охорони, заявник може вказати, як встановлено Інструкцією, обидва види охорони, що він просить; наслідки визначаються цією вказівкою заявника. Для цілей цієї статті положення статті 2 (ii) не застосовуються.

(1) Будь-який договір, який передбачає видачу регіональних патентів (договір про регіональний патент) і надає право надавати заявки на такі патенти всім особам, що користуються, згідно зі статтею 9, правом подавати міжнародні заявки, може передбачати, що міжнародні заявки, які містять вказівку чи вибір держави-учасника обох договорів - договору про регіональний патент і цього Договору, - можуть подаватися як заявки на регіональні патенти.

(2) Національне законодавство такої зазначеної чи обраної держави може передбачати, що будь-яка вказівка чи вибір цієї держави в міжнародній заявці розглядається як бажання заявника одержати регіональний патент згідно з договором про регіональний патент.

Якщо обсяг охорони, що випливає з будь-якого патенту, виданого за міжнародною заявкою, через її неправильний переклад перевищує обсяг охорони, який витребовують у цій міжнародній заявці мовою оригіналу, компетентні органи зацікавленої Договірної держави мають право обмежити відповідно до зворотної сили обсяг охорони, що випливає з патенту, і оголосити його недійсним та скасованим тією мірою, якою він перевищує обсяг охорони, що витребовують у міжнародній заявці мовою оригіналу.

(1) Подробиці щодо обчислення строків, що передбачаються цим Договором, визначаються Інструкцією.

(2) (a) Усі строки, встановлені в I та II розділах цього Договору, крім перегляду відповідно до статті 60, можуть бути змінені рішенням Договірних держав.

(b) Такі рішення приймаються або на Асамблеї, або голосуванням шляхом листування і повинні бути одноголосними.

(c) Подробиці процедури визначаються Інструкцією.

(1) Якщо будь-який строк, встановлений цим Договором чи Інструкцією, не був дотриманий з причини перебоїв у поштовому обслуговуванні чи неминучої втрати або затримки кореспонденції, строк вважається дотриманим у випадках, передбачених Інструкцією, якщо представлені докази і дотримані інші умови, визначені в Інструкції.

(2) (a) Будь-яка Договірна держава, щодо неї самої, допускає будь-яку затримку в дотриманні строків з причин, що передбачені національним законодавством цієї держави.

(b) Будь-яка Договірна держава, щодо неї самої, може допустити будь-яку затримку у дотриманні строків з інших причин, відмінних від згаданих у підпункті (а).

Будь-який повірений, патентний агент чи інша особа, що має право на ведення справ у національному відомстві, до якого подана міжнародна заявка, має також право вести справи по даній заявці у Міжнародному бюро, компетентному Міжнародному пошуковому органі і компетентному Органі міжнародної попередньої експертизи.

(1) Міжнародне бюро може надавати послуги, що називаються в цій статті "інформаційні послуги", шляхом надання технічної та будь-якої іншої відповідної інформації, доступної йому на основі опублікованих документів, у першу чергу патентів і опублікованих заявок.

(2) Міжнародне бюро може надавати ці інформаційні послуги або безпосередньо, або через один чи декілька міжнародних пошукових органів, або через інші національні або міжнародні спеціалізовані організації, з якими Міжнародне бюро може укладати угоди.

(3) Інформаційні послуги здійснюються таким чином, щоб сприяти придбанню технічних знань і технології, включаючи існуючі опубліковані ноу-хау, особливо тими Договірними державами, що є країнами, які розвиваються.

(4) Інформаційні послуги надаються урядам Договірних держав, їх громадянам та особам, що проживають у цих державах. Асамблея може прийняти рішення про надання таких послуг й іншим особам.

(5) (a) Будь-яка послуга урядам Договірних держав надається за плату по собівартості; проте, якщо це стосується уряду Договірної держави, що є країною, яка розвивається, послуга надається за більш низьку плату за умови, що різниця може бути покрита за рахунок прибутку від послуг, що надаються не урядам Договірних держав, а іншим особам, чи за рахунок джерел, згаданих у статті 51 (4).

(b) Розуміється, що плата, згадана в підпункті (a), є платою окрім і понад звичайну плату за виконання послуг національним відомством чи за виконання своїх зобов'язань Міжнародним пошуковим органом.

(6) Подробиці щодо застосування положень цієї статті визначаються рішеннями Асамблеї і в межах, встановлених Асамблеєю, робочими групами, що Асамблея може створити з цією метою.

(7) Асамблея, коли вона вважає це за необхідне, рекомендує порядок фінансування у доповнення до порядку, передбаченого в пункті (5).

(1) Асамблея засновує Комітет по технічній допомозі (що називається у цій статті "Комітет").

(2) (a) Члени Комітету обираються з числа Договірних держав з належним обліком представництва країн, що розвиваються.

(b) Генеральний директор за своєю ініціативою чи на прохання Комітету запрошує для участі в роботі Комітету представників міжурядових організацій, що займаються питаннями технічної допомоги країнам, що розвиваються.

(3) (a) Завдання Комітету полягає в організації та спостереженні за технічною допомогою Договірним державам, які є країнами, що розвиваються, в розвитку їх патентних систем на національній чи регіональній основі.

(b) Технічна допомога містить, окрім всього іншого, підготовку фахівців, відрядження експертів і постачання обладнання як для цілей демонстрації, так і для практичного застосування.

(4) Для фінансування проектів згідно з цією статтею Міжнародне бюро прагне укласти угоди, з одного боку, з міжнародними фінансовими організаціями та міжурядовими організаціями, зокрема з Організацією Об'єднаних Націй, установами Організації Об'єднаних Націй і спеціалізованими організаціями, пов'язаними з Організацією Об'єднаних Націй, які займаються питаннями надання технічної допомоги, і, з іншого боку, з урядами держав, що отримують технічну допомогу.

(5) Подробиці щодо застосування положень цієї статті визначаються рішеннями Асамблеї і в межах, що встановлюються Асамблеєю, робочими групами, що Асамблея може створити з цією метою.

Цей розділ не порушує фінансових положень, що містяться в інших розділах Договору. Ці положення не поширюються на цей розділ чи на його застосування.

(1) (a) З урахуванням положень статті 57 (8) Асамблея складається з Договірних держав.

(b) Уряд кожної Договірної держави представлено одним делегатом, який може мати заступників, радників та експертів.

(2) (a) Асамблея:

(i) розглядає всі питання, що стосуються збереження та розвитку Союзу і застосування цього Договору;

(ii) виконує завдання, що спеціально покладені на неї іншими положеннями цього Договору;

(iii) дає Міжнародному бюро вказівки щодо підготовки конференцій по перегляду;

(iv) розглядає та затверджує звіти і діяльність Генерального директора, що стосуються Союзу, і дає йому всі необхідні інструкції з питань, які входять до компетенції Союзу;

(v) розглядає та затверджує звіти і схвалює діяльність Виконавчого комітету, створеного відповідно до пункту (9), а також дає йому інструкції;

(vi) визначає програму, приймає трирічний* бюджет Союзу і затверджує його фінансові звіти;

(vii) затверджує фінансовий регламент Союзу;

(viii) створює такі комітети та робочі групи, які вважає необхідними для здійснення цілей Союзу;

(ix) визначає, які держави, що не є Договірними державами, і, з урахуванням положень пункту (8), які міжурядові та міжнародні неурядові організації можуть бути допущені на її засідання як спостерігачі;

(x) здійснює будь-які інші належні дії, спрямовані на досягнення цілей Союзу, і виконує всі інші функції, що випливають з цього Договору.

(b) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація, Асамблея приймає рішення, заслухавши думку Координаційного комітету Організації.

(3) Делегат може представляти тільки одну державу і голосувати лише від її імені.

(4) Кожна Договірна держава має один голос.

(5) (a) Половина Договірних держав складає кворум.

(b) За відсутності кворуму Асамблея може приймати рішення, однак усі рішення Асамблеї, за винятком рішень, які стосуються її власних правил процедури, набувають чинності лише тоді, коли кворум і необхідна більшість голосів досягнуті голосуванням шляхом листування, як це передбачено в Інструкції.

(6) (a) З урахуванням положень статей 47 (2) (b), 58 (2) (b), 58 (3) і 61 (2) (b) Асамблея приймає свої рішення більшістю у дві третини поданих голосів.

(b) Голоси тих, що утрималися, до уваги не приймаються.

(7) З питань, що становлять інтерес виключно для держав, пов'язаних положеннями розділу II, будь-яке посилання на Договірні держави в пунктах (4), (5) і (6) вважається таким, що застосовується лише до держав, пов'язаних положеннями розділу II.

(8) Будь-яка міжурядова організація, призначена Міжнародним пошуковим органом чи Органом міжнародної попередньої експертизи, допускається на засідання Асамблеї як спостерігач.

(9) Коли кількість Договірних держав перевищує 40 держав, Асамблея створює Виконавчий комітет. Будь-яке посилання на Виконавчий комітет у цьому Договорі та Інструкції розглядається як посилання на цей Комітет після його утворення.

(10) До утворення Виконавчого комітету Асамблея приймає в межах програми й трирічного бюджету річні програми і бюджети, підготовлені Генеральним директором**.

(11) (a) Асамблея збирається на чергову сесію один раз на два роки за скликанням Генерального директора і, крім виняткових випадків, у той же час і в тому ж місці, що і Генеральна Асамблея Організації.

(b) Асамблея збирається на надзвичайну сесію, що скликається Генеральним директором за вимогою Виконавчого комітету чи за вимогою однієї чверті Договірних держав.

(12) Асамблея приймає свої правила процедури.

(1) Після того як Асамблея створить Виконавчий комітет, він керується викладеними положеннями.

(2) (a) З урахуванням положень статті 57 (8) Виконавчий комітет складається з держав, обраних Асамблеєю з числа держав-членів Асамблеї.

(b) Уряд кожної держави-члена Виконавчого комітету представлено одним делегатом, що може мати заступників, радників та експертів.

(3) Кількість держав-членів Виконавчого комітету складає одну четверту частину кількості держав-членів Асамблеї. При визначенні кількості місць, що підлягають заповненню, решта, що залишається після ділення на чотири, не береться до уваги.

(4) При виборах членів Виконавчого комітету Асамблея приділяє належну увагу справедливому географічному розподілу.

(5) (a) Члени Виконавчого комітету здійснюють свої функції від закриття сесії Асамблеї, на якій вони були обрані, до закриття наступної чергової сесії Асамблеї.

(b) Члени Виконавчого комітету можуть бути переобрані, але в кількості, що не перевищує двох третин їх складу.

(c) Асамблея встановлює докладні правила виборів і можливих перевиборів членів Виконавчого комітету.

(6) (a) Виконавчий комітет:

(i) готує проект порядку денного Асамблеї;

(ii) подає Асамблеї пропозиції, що стосуються проектів програми та дворічного бюджету Союзу, підготовлені Генеральним директором;

(iii) [Вилучено]

(iv) подає Асамблеї з відповідними зауваженнями періодичні звіти Генерального директора та щорічні акти фінансових ревізій;

(v) відповідно до рішень Асамблеї і з урахуванням обставин, що виникли між двома черговими сесіями Асамблеї, приймає всі необхідні міри, щоб забезпечити виконання Генеральним директором програми Союзу;

(vi) виконує всі інші функції, покладені на нього відповідно до цього Договору.

(b) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація, Виконавчий комітет приймає рішення, заслухавши думку Координаційного комітету Організації.

(7) (a) Виконавчий комітет збирається на чергову сесію раз на рік за скликанням Генерального директора, по можливості у той же час і в тому ж місці, що і Координаційний комітет Організації.

(b) Виконавчий комітет збирається на надзвичайну сесію, що скликається Генеральним директором або за його власною ініціативою, або на прохання Голови, або за вимогою однієї чверті членів Виконавчого комітету.

(8) (a) Кожна держава-член Виконавчого комітету має один голос.

(b) Половина держав-членів Виконавчого комітету складає кворум.

(c) Рішення приймаються простою більшістю поданих голосів.

(d) Голоси тих, що утрималися, не беруться до уваги.

(e) Делегат може представляти тільки одну державу і голосувати тільки від її імені.

(9) Договірні країни, що не є членами Виконавчого комітету, допускаються на його засідання як спостерігачі, як і будь-яка міжурядова організація, призначена Міжнародним пошуковим органом чи Органом міжнародної попередньої експертизи.

(10) Виконавчий комітет приймає свої правила процедури.

(1) Адміністративні завдання Союзу здійснюються Міжнародним бюро.

(2) Міжнародне бюро виконує функції Секретаріату різних органів Союзу.

(3) Генеральний директор є головною посадовою особою Союзу і представляє Союз.

(4) Міжнародне бюро видає Бюлетень і здійснює інші публікації, передбачені Інструкцією чи визначені Асамблеєю.

(5) Інструкція визначає послуги, які національні відомства виявляють Міжнародному бюро, міжнародним пошуковим органам і органам міжнародної попередньої експертизи з тим, щоб сприяти виконанню ними функцій, передбачених цим Договором.

(6) Генеральний директор і будь-який призначений ним член персоналу беруть участь без права голосу в усіх засіданнях Асамблеї, Виконавчого комітету і будь-якого іншого комітету чи робочої групи, заснованої відповідно до цього Договору чи Інструкції. Генеральний директор чи призначений ним член персоналу є ex officio секретарем цих органів.

(7) (a) Міжнародне бюро відповідно до вказівок Асамблеї і у співробітництві з Виконавчим комітетом готує конференції по перегляду.

(b) Міжнародне бюро може консультуватися з міжурядовими та міжнародними неурядовими організаціями з питань підготовки конференцій по перегляду.

(c) Генеральний директор і призначені ним особи беруть участь в роботі конференцій по перегляду без права голосу.

(8) Міжнародне бюро виконує будь-які інші покладені на нього завдання.

(1) Асамблея створює Комітет по технічному співробітництву (далі в цій статті - "Комітет").

(2) (a) Асамблея визначає склад Комітету та призначає його членів з належним обліком справедливого представництва країн, що розвиваються.

(b) Міжнародні пошукові органи та Органи міжнародної попередньої експертизи є ex officio членами Комітету. Коли таким Органом є національне відомство Договірної держави, ця держава не може бути додатково представлена в Комітеті.

(c) Якщо дозволяє кількість Договірних держав, загальна кількість членів Комітету повинна більше ніж вдвічі перевищувати кількість членів ex officio.

(d) Генеральний директор за своєю ініціативою чи на прохання Комітету запрошує представників зацікавлених організацій взяти участь в обговоренні питань, які становлять для них інтерес.

(3) Завданням Комітету є сприяння шляхом підготовки пропозицій та рекомендацій:

(i) постійному вдосконаленню послуг, передбачених цим Договором;

(ii) забезпеченню максимальної одноманітності в документації, засобах роботи і максимальної міри однаково високої якості звітів і заключень, доки існують декілька міжнародних пошукових органів і органів міжнародної попередньої експертизи;

(iii) рішенню, за ініціативою Асамблеї чи Виконавчого комітету, технічних проблем, особливо пов'язаних зі створенням єдиного Міжнародного пошукового органу.

(4) Будь-яка Договірна держава і будь-яка зацікавлена міжнародна організація можуть в письмовій формі звертатися до Комітету з будь-яких питань, які належать до його компетенції.

(5) Комітет може давати свої пропозиції та рекомендації Генеральному директору чи через його посередництво Асамблеї, Виконавчому комітету, всім чи окремим міжнародним пошуковим органам чи органам міжнародної попередньої експертизи, а також усім чи окремим відомствам, що одержують.

(6) (a) У будь-якому випадку Генеральний директор направляє Виконавчому комітету тексти всіх пропозицій і рекомендацій Комітету. Генеральному директору надається право коментувати ці тексти.

(b) Виконавчий комітет може висловити свою думку по будь-якій пропозиції, будь-якій рекомендації чи по інших діях Комітету, а також доручити Комітету вивчити будь-яке питання, яке належить до його компетенції, і доповісти про це. Виконавчий комітет може вносити на розгляд Асамблеї, з відповідними коментарями, пропозиції, рекомендації і доповіді Комітету.

(7) До утворення Виконавчого комітету посилання в пункті (6) на Виконавчий комітет вважаються посиланнями на Асамблею.

(8) Подробиці процедури Комітету визначаються рішеннями Асамблеї.

(1) (a) Союз має бюджет.

(b) Бюджет Союзу містить надходження та витрати суто Союзу, його внесок до бюджету витрат, спільних для Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація.

(c) Витратами, спільними для Союзів, вважаються такі, що не належать суто до даного Союзу, а одночасно до одного чи декількох інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація. Частка Союзу в цих спільних витратах відповідає його зацікавленості в даних витратах.

(2) Бюджет Союзу приймається з належним обліком вимог координації з бюджетами інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація.

(3) З урахуванням положень пункту (5) бюджет Союзу фінансується з наступних джерел:

(i) мита і платежів за послуги, що надаються Міжнародним бюро, які належать до Союзу;

(ii) надходжень від продажу публікацій Міжнародного бюро, які належать до Союзу, або від передачі прав на такі публікації;

(iii) дарувань, відказаних коштів і субсидій;

(iv) ренти, відсотків і різноманітних інших доходів.

(4) Розмір мита і платежів за послуги Міжнародного бюро, а також ціни його публікацій встановлюються з розрахунком того, щоб за нормальних обставин вони покривали всі витрати Міжнародного бюро по здійсненню адміністративних функцій, що належать до цього Договору.

(5) (a) У разі якщо будь-який фінансовий рік закінчиться з дефіцитом, Договірні держави з урахуванням положень підпунктів (b) і (c) зобов'язані зробити внески для покриття цього дефіциту.

(b) Розмір внеску кожної Договірної держави встановлюється Асамблеєю з відповідним урахуванням кількості міжнародних заявок, поданих кожним з них протягом відповідного року.

(c) Якщо є інші джерела тимчасового покриття дефіциту чи будь-якої його частини, Асамблея може прийняти рішення перенести цей дефіцит на наступний рік і не вимагати від Договірних держав сплати внесків.

(d) Якщо дозволяє фінансовий стан Союзу, Асамблея може прийняти рішення, щоб будь-які внески, зроблені відповідно до підпункту (a), були відшкодовані Договірним державам, які зробили ці внески.

(e) Договірна держава, яка не сплатила свій внесок відповідно до підпункту (b) протягом двох років від дати, встановленої Асамблеєю, втрачає право голосу в будь-якому з органів Союзу. Однак будь-який з цих органів може дозволити такій державі продовжувати користуватися правом голосу в цьому органі, якщо і до того часу, поки він переконаний, що прострочення платежу відбулося внаслідок виключних і неминучих обставин.

(6) У разі, коли бюджет не прийнятий до початку нового фінансового періоду, то відповідно до порядку, передбаченого фінансовим регламентом, діє бюджет на рівні попереднього року.

(7) (a) Союз має фонд оборотних коштів, який складається з разового платежу, що вноситься кожною Договірною державою. Якщо фонд оборотних коштів стає недостатнім, Асамблея приймає міри для його збільшення. Якщо частина коштів цього фонду більше не потрібна, вона відшкодовується Договірним державам.

(b) Розмір початкового платежу кожної Договірної держави у згаданий фонд чи її частка в збільшенні цього фонду встановлюються Асамблеєю на основі тих же принципів, що передбачені в пункті (5) (b).

(c) Умови платежу встановлюються Асамблеєю за пропозицією Генерального директора і після того, як буде заслухана думка Координаційного комітету Організації.

(d) Будь-яке відшкодування внесків повинно бути пропорційним сумам, сплаченим кожною Договірною державою, з урахуванням дат, коли вони сплачені.

(8) (a) В угоді про штаб-квартиру, що укладається з державою, на території якої Організація має свою штаб-квартиру, передбачається, що у випадках, коли фонд оборотних коштів виявиться недостатнім, ця держава надає аванси. Сума цих авансів і умови, на яких вони надаються, у кожному випадку є предметом особливої угоди між цією державою і Організацією. Доти, доки така держава пов'язана зобов'язанням надавати аванси, вона має ex officio одне місце в Асамблеї і у Виконавчому комітеті.

(b) Як держава, згадана в підпункті (a), так і Організація мають право шляхом письмового повідомлення денонсувати зобов'язання про надання авансів. Денонсація набуває чинності через три роки після закінчення того року, в який було зроблено повідомлення.

(9) Фінансова ревізія здійснюється відповідно до правил фінансового регламенту однією чи декількома Договірними державами або зовнішніми ревізорами, призначеними з їх згоди Асамблеєю.

(1) Інструкція, що додається до цього Договору, містить правила:

(i) щодо вимог, за якими цей Договір спеціально посилається на Інструкцію чи спеціально передбачає, що вони встановлені чи будуть встановлені;

(ii) щодо будь-яких адміністративних вимог, питань чи процедур;

(iii) щодо будь-яких подробиць, корисних для застосування положень цього Договору.

(2) (a) Асамблея має право вносити поправки до Інструкції.

(b) З урахуванням положень пункту (3) поправки приймаються більшістю у три четверті поданих голосів.

(3) (a) Інструкція визначає правила, що можуть бути змінені:

(i) тільки одноголосним рішенням, чи

(ii) тільки за умови, що не заперечує жодна Договірна держава, національне відомство якої діє як Міжнародний пошуковий орган чи Орган міжнародної попередньої експертизи, а в разі, коли обов'язки такого Органу виконує міжурядова організація, не заперечує Договірна держава-член цієї організації, уповноважена на це іншими державами-членами в рамках відповідної інстанції даної міжурядової організації.

(b) Нерозповсюдження в майбутньому вимог, що застосовуються, на такі правила буде вимагати виконання умов, передбачених у підпунктах (a) (i) або (a) (ii) відповідно.

(c) Розповсюдження в майбутньому на будь-яке правило вимог, передбачених у підпункті (a), буде вимагати одноголосного рішення.

(4) Інструкція передбачає розробку Генеральним директором Адміністративної інструкції під контролем Асамблеї.

(5) У разі розходжень між положеннями цього Договору та Інструкції застосовуються положення Договору.

З урахуванням положень статті 64 (5) будь-який спір між двома чи декількома Договірними державами, які стосуються тлумачення або застосування цього Договору чи Інструкції, не вирішений шляхом переговорів, може бути переданий будь-якою зацікавленою державою до Міжнародного суду шляхом подання заяви відповідно до Статуту Суду, якщо тільки зацікавлені держави не домовляться про інший спосіб урегулювання спору. Договірна держава, що подає заяву, повинна повідомити Міжнародне бюро про суперечку, передану на розгляд Суду;

Міжнародне бюро повинне повідомити про це інші Договірні держави.

(1) Цей Договір може переглядатись час від часу на спеціальних конференціях Договірних держав.

(2) Рішення про скликання конференцій по перегляду приймається Асамблеєю.

(3) Будь-яка міжурядова організація, призначена Міжнародним пошуковим органом чи Органом міжнародної попередньої експертизи, допускається на засідання конференції по перегляду як спостерігач.

(4) Поправки до статей 53 (5), (9) і (11), 54, 55 (4) - (8), 56 і 57 можуть бути прийняті чи на конференції по перегляду, чи відповідно до положень статті 61.

(1) (a) Пропозиції про внесення поправок до статей 53 (5), (9) та (11), 54, 55 (4) - (8), 56 і 57 можуть бути зроблені будь-якою державою-членом Асамблеї, Виконавчим комітетом чи Генеральним директором.

(b) Такі пропозиції направляються Генеральним директором Договірним державам щонайменше за шість місяців до розгляду їх Асамблеєю.

(2) (a) Поправки до статей, передбачених у пункті (1), приймаються Асамблеєю.

(b) Для прийняття поправок вимагається більшість в три чверті поданих голосів.

(3) (a) Будь-яка поправка до статей, передбачених у пункті (1), набуває чинності через місяць після того, як письмові повідомлення про її прийняття, здійснені відповідно до конституційної процедури кожної держави, одержані Генеральним директором від трьох чвертей держав, що були членами Асамблеї під час прийняття нею цієї поправки.

(b) Будь-яка поправка до зазначених статей, прийнята таким чином, обов'язкова для всіх держав, що є членами Асамблеї під час набуття поправкою чинності; проте будь-яка поправка, що збільшує фінансові обов'язки Договірних держав, є обов'язковою лише для тих держав, що повідомили про прийняття ними такої поправки.

(c) Будь-яка поправка, прийнята відповідно до положень підпункту (a), обов'язкова для всіх держав, що стають членами Асамблеї після дати, на яку згадана поправка набула чинності відповідно до положень підпункту (a).

(1) Будь-яка держава-член Міжнародного союзу по охороні промислової власності може стати учасницею цього Договору шляхом:

(i) підписання Договору з наступною здачею на зберігання ратифікаційної грамоти чи (ii) здачі на зберігання акта про приєднання до Договору.

(2) Ратифікаційні грамоти чи акти про приєднання здаються на зберігання Генеральному директорові.

(3) Положення статті 24 Стокгольмського акта Паризької конвенції про охорону промислової власності застосовуються до цього Договору.

(4) Пункт (3) ні в якому разі не повинен тлумачитись як такий, що означає мовчазне визнання або прийняття будь-якою Договірною державою фактичного положення щодо території, до якої цей Договір застосовується іншою Договірною державою в міру зазначеного пункту.

(1) (a) З урахуванням положень пункту (3) цей Договір набуває чинності через три місяці після того, як вісім держав здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти чи акти про приєднання, за умови, що принаймні чотири держави з восьми задовольняють будь-якій з наступних вимог:

(i) кількість заявок, поданих в такій державі, згідно з останніми щорічними статистичними даними, опублікованими Міжнародним бюро, перевищила 40 000;

(ii) громадяни такої держави чи особи, що проживають у цій державі, подали, згідно з останніми щорічними статистичними даними, опублікованими Міжнародним бюро, принаймні 1000 заявок до будь-якої зарубіжної країни;

(iii) національне відомство такої держави одержало, згідно з останніми щорічними статистичними даними, опублікованими Міжнародним бюро, принаймні 10 000 заявок від громадян зарубіжних країн чи осіб, що проживають в цих країнах.

(b) Для цілей цього пункту термін "заявки" не містить заявки на корисні моделі.

(2) З урахуванням положень пункту (3) будь-яка держава, що не стала учасницею цього Договору на дату набуття ним чинності відповідно до пункту (1), стає зв'язаною положеннями цього Договору по закінченні трьох місяців після здачі нею на зберігання ратифікаційної грамоти чи акта про приєднання.

(3) Положення розділу II і положення Інструкції, яка додається до цього Договору, що пов'язані з ними, застосовуються, однак, лише від дати, на яку три держави, кожна з яких задовольняє принаймні одній з трьох вимог, перелічених у пункті (1), стали учасницями цього Договору, не зробивши застереження, передбаченого в статті 64 (1), про те, що вони не вважають себе пов'язаними положеннями розділу II. Ця дата, проте, не повинна бути більш ранньою, ніж дата набуття чинності Договором відповідно до пункту (1).

(1) (a) Будь-яка держава може заявити, що вона не вважає себе пов'язаною положеннями розділу II.

(b) Держави, що роблять застереження згідно з підпунктом (a), не будуть пов'язані положеннями розділу II і положеннями Інструкції, які належать до них.

(2) (a) Будь-яка держава, що не зробила застереження відповідно до пункту (1) (a), може заявити, що:

(i) вона не вважає себе пов'язаною положеннями статті 39 (1) щодо подання копії міжнародної заявки та її перекладу (як встановлено);

(ii) обов'язок щодо відстрочки розгляду міжнародної заявки на національній стадії, передбачений положеннями статті 40, не перешкоджає публікації міжнародної заявки або її перекладу національним відомством даної держави чи при посередництві цього відомства. При цьому, однак, розуміється, що така держава не звільняється від обмежень, передбачених в статтях 30 і 38.

(b) Держави, що роблять таке застереження, будуть пов'язані зазначеними положеннями відповідно до їх заяв.

(3) (a) Будь-яка держава може заявити, що в тих випадках, коли це стосується даної держави, міжнародна публікація міжнародної заявки не вимагається.

(b) Якщо до закінчення 18 місяців з дати пріоритету міжнародна заявка містить вказівку лише таких держав, що зробили застереження відповідно до підпункту (a), міжнародна заявка не публікується, як це передбачено статтею 21 (2).