Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Народною Демократичною Республікою Йємен

Союз Радянських Соціалістичних Республік і Народна Демократична Республіка Йємен,

керовані бажанням дальшого розвитку існуючих дружніх відносин і співробітництва між обома державами,

бажаючи врегулювати консульські зв'язки між ними,

вирішили укласти дану Консульську конвенцію і з цією метою згодилися про нижченаведене.

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство;

2) "консульський округ" означає територію держави перебування, відведену консульству для виконання консульських функцій;

3) "глава консульства" означає особу, якій доручено керувати консульством;

4) "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій. До визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для навчання консульській службі (стажисти);

5) "співробітник консульства" означає всяку особу, яка не є консульською службовою особою і виконує в консульстві адміністративні або технічні обов'язки чи обов'язки по обслуговуванню консульства;

6) "консульські приміщення" означає будинки, частини будинків, включаючи резиденцію глави консульства, підсобні приміщення, а також земельні ділянки, які обслуговують ці будинки, частини будинків і підсобні приміщення, що використовуються виключно для консульських цілей, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

7) "консульські архіви" означає все службове листування, шифр, документи, книги, технічні засоби діловодства, а також обладнання, призначене для їх зберігання;

8) "судно репрезентованої держави" означає будь-яке судно, що плаває під прапором цієї держави;

9) "громадянин репрезентованої держави" в залежності від контексту означає також юридичну особу.

1. Консульство може бути засновано в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства і межі його консульського округу визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

1. До призначення глави консульства репрезентована держава повинна переконатися дипломатичним шляхом у тому, що дана особа дістане згоду держави перебування на визнання її главою консульства.

2. Репрезентована держава через своє дипломатичне представництво направляє Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або інший документ про призначення глави консульства. В патенті або іншому документі зазначається повне ім'я і прізвище глави консульства, його ранг, консульський округ, в якому він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульства.

3. Після подання патенту або іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в якнайкоротший строк і безплатно екзекватуру або інший дозвіл.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.

5. Держава перебування до видачі екзекватури або іншого дозволу може дати главі консульства тимчасову згоду на виконання нею своїх функцій.

6. З моменту визнання, навіть тимчасового, власті держави перебування вживають необхідних заходів до того, щоб глава консульства міг виконувати свої функції.

1. Репрезентована держава повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування:

а) повне ім'я, прізвище і посаду консульської службової особи, що її призначено не як главу консульства;

б) ім'я і прізвище співробітника консульства.

Держава перебування вважатиме, що вони приступили до виконання своїх обов'язків, після одержання таких відомостей Міністерством закордонних справ.

2. Компетентні власті держави перебування видають консульським службовим особам, співробітникам консульства і членам їх сімей, які проживають разом з ними, відповідні посвідчення.

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру або інший дозвіл, виданий главі консульства, взято назад або що консульська службова особа чи співробітник консульства є неприйнятними. В такому разі репрезентована держава повинна відкликати таку консульську службову особу чи співробітника консульства, якщо вони вже приступили до своєї роботи. Коли репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською службовою особою чи співробітником консульства.

1. Коли глава консульства з якоїсь причини не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства є тимчасово вакантною, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульством. Повне ім'я і прізвище цієї особи попередньо повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства і користуватися тими ж привілеями та імунітетами, які надаються главі консульства відповідно до положень цієї Конвенції.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в консульство відповідно пункту 1 цієї статті не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано йому за його дипломатичним статусом.

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, поширюються передбачені цією Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб.

2. Здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано за їх дипломатичним статусом.

1. Репрезентована держава може відповідно до умов і в формі, передбаченій законодавством держави перебування, набувати у власність, володіння або користування земельні ділянки, будинки, частини будинків і підсобні приміщення, споруджувати і реконструювати будинки та впорядковувати земельні ділянки, необхідні для розміщення консульських приміщень і житлових приміщень консульських службових осіб та співробітників консульства. Держава перебування в разі необхідності подає в цьому відповідну допомогу репрезентованій державі.

2. Положення пункту 1 цієї статті не звільняють репрезентовану державу від необхідності дотримувати законів і правил по будівництву і міському плануванню, застосовуваних у районі, де знаходяться відповідні земельні ділянки, будинки, частини будинків і підсобні приміщення.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування. Держава перебування вживає необхідних заходів для забезпечення захисту консульських приміщень і житлових приміщень консульських службових осіб.

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави і назвою консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування може бути укріплено на зовнішньому боці будинку, в якому міститься консульство.

2. На будинку консульства, а також на резиденції глави консульства може вивішуватися прапор репрезентованої держави.

3. Глава консульства може вивішувати прапор репрезентованої держави на своїх засобах пересування.

1. Консульські приміщення є недоторканними. Власті держави перебування не можуть вступати в консульські приміщення без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються до житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства, які є громадянами репрезентованої держави.

Консульські архіви є недоторканними в будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження.

1. Консульство має право зноситися з урядом, дипломатичними представництвами і консульствами репрезентованої держави. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, дипломатичними і консульськими кур'єрами та валізами. При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

Консульство може установлювати і експлуатувати радіопередавач і телекс тільки за згодою держави перебування.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, і консульські валізи, що мають видимі зовнішні знаки, котрі вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не можуть бути затримані властями держави перебування.

3. Консульські кур'єри репрезентованої держави користуються на території держави перебування тими ж правами, привілеями та імунітетами, що й дипломатичні кур'єри.

4. Консульську валізу може бути доручено командирові судна або літака. Цього командира забезпечують офіційним документом із визначенням кількості місць, що складають валізу, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська службова особа може прийняти консульську валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна або літака, а також передати йому таку валізу.

1. Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються особистою недоторканністю. Вони не підлягають арештові чи затриманню в будь-якій формі. Ці положення не поширюються на осіб, які є громадянами держави перебування, а також осіб, що постійно проживають у ній.

2. Держава перебування повинна ставитися до консульських службових осіб, співробітників консульства і членів їх сімей, які проживають разом з ними, з належною повагою і вживати всіх необхідних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особу, свободу і гідність.

1. Консульські службові особи, співробітники консульства і членів їх сімей, які проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування, крім цивільних позовів:

а) таких, що стосуються приватного нерухомого майна, яке знаходиться на території держави перебування, коли тільки вони не володіють ним від імені репрезентованої держави для консульських цілей;

б) щодо успадкування, коли вони виступають виконавцем заповіту, піклувальником над спадковим майном, спадкоємцем або відказоодержувачем як приватні особи, а не від імені репрезентованої держави;

в) таких, що стосуються професійної або комерційної діяльності здійснюваної ними в державі перебування за межами своїх офіційних функцій;

г) таких, що випливають з договору, укладеного ними, за яким вони прямо чи посередньо не взяли на себе зобов'язання як представник репрезентованої держави;

д) третьої сторони за шкоду, заподіяну в державі перебування нещасним випадком, спричиненим транспортним засобом.

2. Ніяких виконавчих заходів не може бути вжито щодо осіб, згаданих у пункті 1 цієї статті, за винятком випадків, передбачених у підпунктах "а", "б", "в", "г" і "д" цього пункту, і тільки при умові, що відповідних заходів може бути вжито без порушення недоторканності їх особи або їх житлових приміщень.

3. Імунітети, передбачені в цій статті, не поширюються на осіб, які є громадянами держави перебування або постійно проживають у ній.

1. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету консульських службових осіб, співробітників консульства і членів їх сімей, які проживають разом з ними. Відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим у письмовій формі.

Відмовлення від імунітету від юрисдикції у цивільних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для якого потребується окреме відмовлення.

2. Якщо консульські службові особи, співробітники консульства або члени їх сімей, які проживають разом з ними, пред'являють позов у справі, щодо якої вони користувалися б імунітетом відповідно до статті 16 цієї Конвенції, вони не мають права посилатися на імунітет від юрисдикції відносно будь-якого зустрічного позову, безпосередньо зв'язаного з основним позовом.

1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання як свідок перед судами або іншими компетентними властями перебування.

2. Співробітник консульства з'являється в суд, щоб дати свідчення, або може відмовитися давати свідчення про обставини, що стосуються службової діяльності.

Однак в усіх випадках вжиття будь-яких примусових заходів до співробітника консульства є недопустимим.

3. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, які проживають разом з ними, коли вони не є громадянами держави перебування і не проживають у ній постійно, звільняються у державі перебування від служби у збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.

Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, які проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших таких вимог, ставлених до іноземців. Це положення не поширюється на осіб, що є громадянами держави перебування, а також осіб, що постійно проживають у ній.

1. Консульські приміщення і житлові приміщення консульських службових осіб і співробітників консульства, коли це майно є у власності або орендується від імені репрезентованої держави чи будь-якої фізичної або юридичної особи, що діє від імені цієї держави, а також угоди або документи, які стосуються набуття зазначеного майна, звільняються від оподаткування чи справляння будь-яких податків або інших подібних зборів усякого виду.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосуються сплати за конкретні види обслуговування, в тому числі муніципального.

Репрезентована держава звільняється від податків або інших подібних зборів усякого виду з рухомого майна, яке є власністю цієї держави або перебуває у її володінні чи користуванні і використовується для консульських цілей, а також у зв'язку з набуттям такого майна.

1. Консульські службові особи і співробітники консульства звільняються від сплати всіх податків та інших подібних зборів усякого виду, що накладаються або справляються державою перебування щодо заробітної плати, одержуваної ними за виконання службових обов'язків.

2. Консульські службові особи і співробітники консульств, а також члени їх сімей, які проживають разом з ними, звільняються в державі перебування також від усіх податків і зборів, державних і місцевих, включаючи податки і збори на рухоме майно, що їм належить.

3. Передбачені в пункті 2 цієї статті звільнення не застосовуються щодо:

а) податків і зборів на особисте рухоме майно, яке знаходиться в державі перебування;

б) податків і зборів на спадщину і набуття майна в державі перебування, за винятком податків і зборів, від сплати яких застосовуються звільнення згідно з статтею 25 цієї Конвенції;

в) податків і зборів на приватні доходи, одержувані від джерел у державі перебування;

г) податків і зборів на угоди та документи, що оформляють або стосуються угод, включаючи державне мито всіх видів, які накладаються або справляються в зв'язку з такими угодами, за винятком податків і зборів, від сплати котрих застосовується звільнення згідно з статтею 21 цієї Конвенції;

д) плати за конкретні види обслуговування.

4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не поширюються на осіб, які є громадянами держави перебування або постійно проживають у ній.

1. Всі предмети, включаючи транспортні засоби, призначені для службового користування консульства, звільняються від мита так само як і предмети, призначені для службового користування дипломатичного представництва.

2. Консульські службові особи і члени їх сімей, які проживають разом з ними, звільняються від митного контролю, як і члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва.

3. Консульські службові особи, співробітники консульства, а також члени їх сімей, які проживають разом з ними, коли вони не є громадянами держави перебування або постійно проживаючими в ній, звільняються від мита, як і відповідні категорії персоналу дипломатичного представництва.

4. В пункті 3 цієї статті термін "відповідні категорії персоналу дипломатичного представництва" стосується членів дипломатичного персоналу, коли йдеться про консульських службових осіб, і членів адміністративно-технічного персоналу, коли йдеться про співробітників консульства.

У разі смерті консульської службової особи, співробітника консульства або члена їх сімей, який проживав разом з ними, держава перебування дозволяє вивіз рухомого майна померлого без оплати мита, а також звільняє це майно від податків і зборів на спадщину з набуття майна, коли це майно знаходилось у державі перебування виключно в зв'язку з перебуванням померлого у цій державі як консульської службової особи, співробітника консульства або члена їх сімей.

Положення цієї статті не поширюються на майно, набуте в державі перебування, вивіз якого обмежено або заборонено.

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд в які забороняється або обмежується з міркувань державної безпеки, консульським службовим особам і співробітникам консульства має дозволятися вільно пересуватись у межах консульського округу.

Всі особи, яким згідно з цією Конвенцією надаються привілеї та імунітети, повинні без шкоди для їх привілеїв та імунітетів поважати закони і правила держави перебування, включаючи закони і правила, що регулюють рух транспортних засобів і їх страхування.

Консульська службова особа повинна сприяти розвиткові і зміцненню дружніх відносин між репрезентованою державою і державою перебування та економічним, торговельним, науковим і культурним зв'язкам між ними.

1. Консульська службова особа має право виконувати функції, зазначені в цьому розділі, а також інші консульські функції, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування.

2. Консульська службова особа має право виконувати свої функції в межах консульського округу. За його межами консульська службова особа може виконувати свої функції тільки за згодою властей держави перебування.

3. У зв'язку з виконанням своїх функцій консульська службова особа може звертатися письмово чи усно до компетентних властей консульського округу.

Консульська службова особа має право захищати права та інтереси репрезентованої держави, своїх громадян і юридичних осіб.

1. Консульська службова особа має право:

а) приймати будь-які заяви і документи в питаннях громадянства;

б) вести облік громадян репрезентованої держави;

в) видавати, поновляти, анулювати паспорти, в'їзні, виїзні і транзитні візи та інші аналогічні документи, а також вносити до них зміни;

г) реєструвати і одержувати повідомлення та документи про народження або смерть громадян репрезентованої держави;

д) коли це не суперечить законодавству держави перебування, реєструвати шлюби і розірвання їх при умові, що обидві особи є громадянами репрезентованої держави;

е) приймати будь-які заяви, що стосуються сімейних відносин громадян репрезентованої держави;

ж) справляти на території держави перебування консульський збір відповідно до законодавства і правил репрезентованої держави;

з) провадити усиновлення, коли усиновлюваний і усиновитель є громадянами репрезентованої держави.

2. Консульська службова особа передає компетентним органам держави перебування відомості про реєстрацію актів громадянського стану, проведену в консульстві відповідно до підпунктів "г" і "д" пункту 1 цієї статті, якщо це потребується за місцевими законами.

3. Положення підпунктів "г" і "д" пункту 1 цієї статті не звільняють заінтересованих осіб від обов'язку дотримуватися формальностей, що їх вимагає законодавство держави перебування.

1. Консульська службова особа має право провадити такі дії:

а) приймати, складати і засвідчувати заяви громадян репрезентованої держави, а також видавати їм відповідні документи;

б) складати, засвідчувати і приймати на зберігання заповіти громадян репрезентованої держави;

в) складати і засвідчувати акти й угоди між громадянами репрезентованої держави, оскільки такі акти й угоди не суперечать законодавству держави перебування і не стосуються встановлення акту передачі прав на нерухоме майно;

г) складати або засвідчувати угоди між громадянами репрезентованої держави і громадянами держави перебування, коли ці угоди стосуються виключно інтересів, які мають місце на території репрезентованої держави, чи підлягають виконанню на території цієї держави при умові, що ці угоди не суперечать законодавству держави перебування;

д) легалізувати документи, видані властями чи офіційними особами репрезентованої держави або держави перебування, а також засвідчувати копії, переклади і виписки з цих документів;

е) перекладати документи і засвідчувати правильність перекладу;

ж) засвідчувати підписи громадян репрезентованої держави на цих документах, коли зміст цих документів не суперечить законодавству держави перебування;

з) приймати на зберігання майно і документи від громадян репрезентованої держави або для цих громадян, оскільки це не суперечить законодавству держави перебування.

2. Складені чи засвідчені або перекладені консульською службовою особою документи відповідно до пункту 1 цієї статті розглядаються в державі перебування як документи, що мають таке ж юридичне значення і доказову силу, як коли б їх було складено, засвідчено або перекладено компетентними властями і установами держави перебування.

1. Компетентні власті держави перебування в якнайкоротший строк повідомляють консульську службову особу про смерть громадянина репрезентованої держави і передають їй відомості про спадкове майно, про спадкоємців, відказоодержувачів, а також про наявність заповіту.

2. Компетентні власті держави перебування в якнайкоротший строк повідомляють консульську службову особу про відкриття спадщини в державі перебування, коли спадкоємцем або відказоодержувачем є громадянин репрезентованої держави. Це стосується і випадків, коли компетентним властям держави перебування стане відомо про відкриття спадщини на користь громадянина репрезентованої держави на території третьої держави.

3. Консульська службова особа, якщо їй першій стане відомо про смерть громадянина репрезентованої держави або про відкриття спадщини, в свою чергу, інформує про це компетентні власті держави перебування.

1. У разі, коли громадянин репрезентованої держави має право чи претендує на частку в майні, що залишилося в державі перебування після смерті особи будь-якого громадянства, і коли він не знаходиться в державі перебування і не представлений іншим чином у цій державі, то консульська службова особа має право представити інтереси такого громадянина в тій же мірі, як коли б було видано консульській службовій особі довіреність. Таке представництво припиняється з того моменту, коли консульська службова особа дістає відомості про те, що цей громадянин захищає свої інтереси в державі перебування або особисто, або через відповідним чином призначену довірену особу.

2. Коли громадянин репрезентованої держави, який не мав прав проживання в державі перебування, помер у цій державі в період тимчасового перебування в ній, то консульська службова особа має право відповідно до законодавства репрезентованої держави розпоряджатися грішми, документами, майном і речами померлого.

Консульська службова особа може від імені громадянина репрезентованої держави, якщо такий громадянин не знаходиться в державі перебування, приймати від суду, властей або окремої особи гроші чи інше майно, належні цьому громадянинові внаслідок смерті цієї особи, включаючи частку в спадщині, виплату компенсацій відповідно до законодавства про нещасні випадки на виробництві і суми, які належать по страхуванню життя. Відповідний суд, орган влади чи окрема особа можуть вимагати, щоб консульська службова особа виконала умови, які може бути вказано щодо:

а) подання доручення або іншого повноваження від відповідного громадянина репрезентованої держави;

б) пред'явлення доказів одержання грошей чи іншого майна заінтересованою особою;

в) повернення грошей чи іншого майна в разі відсутності такого доказу.

1. Консульська службова особа має право пропонувати судам або іншим компетентним властям держави перебування осіб, що підходять як опікуни або піклувальники для громадян репрезентованої держави чи для майна таких громадян, коли це майно залишено без нагляду.

2. Якщо суд або компетентні власті вважатимуть, що пропонована особа з якихось причин є неприйнятною, то консульська службова особа може пропонувати нову кандидатуру.

1. Консульська службова особа має право зустрічатися і з'являтися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, давати йому поради і всіляко сприяти, включаючи вжиття заходів для подання йому правової допомоги.

Держава перебування ніяким чином не обмежує зносини громадянина репрезентованої держави з консульством і доступ його в консульство.

2. Компетентні власті держави перебування негайно повідомляють консульську службову особу репрезентованої держави про арешт або затримання в іншій формі громадянина репрезентованої держави.

3. Консульська службова особа має право негайно відвідати і мати зносини з громадянином репрезентованої держави, що перебуває під арештом чи затриманий в іншій формі або відбуває строк ув'язнення.

Права, зазначені в цьому пункті, здійснюються відповідно до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати цих прав.

1. Консульська службова особа має право всіляко сприяти і подавати допомогу судну репрезентованої держави в портах, територіальних чи внутрішніх водах держави перебування.

2. Консульська службова особа може зайти на судно, а капітан і члени екіпажу судна можуть зноситися з консульською службовою особою, як тільки судну дозволено вільні зносини з берегом.

3. Консульська службова особа може звертатися за допомогою до компетентних властей держави перебування в будь-яких питаннях, що стосуються виконання її функцій щодо суден репрезентованої держави, капітана і членів екіпажів цих суден.

Консульська службова особа має право:

а) без шкоди для прав властей держави перебування розслідувати будь-які події, що мали місце в дорозі і під час стоянки судна репрезентованої держави в портах, опитувати капітана і будь-якого члена екіпажу судна, перевіряти суднові документи, приймати заяви щодо плавання судна і місця призначення, а також сприяти входові, виходові і перебуванню судна в порту;

б) без шкоди для прав властей держави перебування вирішувати спори всякого роду між капітаном і будь-яким членом екіпажу, включаючи спори, що стосуються договору про найом та умови праці, оскільки це передбачається законодавством репрезентованої держави;

в) вживати заходів для лікування в лікарні і для репатріації капітана чи будь-якого члена екіпажу судна;

г) одержувати, складати або засвідчувати будь-яку декларацію чи інший документ, передбачений законодавством репрезентованої держави щодо суден;

д) видавати тимчасове свідоцтво на право плавання під прапором репрезентованої держави для придбаного чи збудованого судна.

1. У разі, коли суди або інші компетентні власті держави перебування мають намір вдатися до якихось примусових дій чи почати якесь офіційне розслідування на борту судна репрезентованої держави, то компетентні власті держави перебування повідомляють про це консульську службову особу. Таке повідомлення робиться до початку цих дій з тим, щоб консульська службова особа могла бути присутньою при їх здійсненні. Якщо консульська службова особа не була присутньою, то на її просьбу компетентні власті держави перебування дадуть їй повну інформацію відносно того, що мало місце.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються і в тому разі, коли капітана або будь-якого члена екіпажу судна мають допитувати на березі власті держави перебування.

3. Положення цієї статті не застосовуються, однак, до звичайного паспортного, митного і санітарного контролю, а також до дій, вжитих на просьбу або за згодою капітана судна.

1. Коли судно репрезентованої держави зазнає катастрофи, сіло на мілину чи буде викинуте на берег або зазнає якоїсь іншої аварії в державі перебування, або коли будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна, будучи власністю громадянина репрезентованої держави, знайдено на березі або поблизу берега держави перебування чи доставлено в порт цієї держави, а компетентні власті держави перебування якомога швидше доводять це до відома консульської службової особи. Вони також сповіщають консульську службову особу про заходи, яких уже вжито для врятування людей, судна, вантажу та іншого майна на борту судна і предметів, що належать судну або становлять частину його вантажу відділилися від судна.

2. Консульська службова особа може подавати всіляку допомогу судну, що зазнало аварії, членам його команди і пасажирам. З цією метою вона може звертатися за сприянням до компетентних властей держави перебування.

Консульська службова особа може вживати заходів, зазначених у пункті 1 цієї статті, а також заходів щодо ремонту судна або може звернутися до компетентних властей з просьбою вжити або продовжувати вживати таких заходів.

3. Коли потерпіле від аварії судно репрезентованої держави чи будь-який предмет, що належить такому судну, були знайдені на березі або поблизу берега держави перебування чи доставлені в порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник, ні його агент, ні відповідні страховики не можуть вжити заходів для збереження або розпорядження таким судном чи предметом, то консульська службова особа є уповноваженою вживати від імені власника судна таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Положення цього пункту застосовуються відповідно до будь-якого предмета, що становить частину вантажу судна репрезентованої держави і є власністю громадянина цієї держави.

4. Коли будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна держави перебування або третьої держави і є власністю громадянина репрезентованої держави і знайдений на березі або поблизу берега держави перебування чи доставлений в порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник предмета, ні його агент, ні відповідні страховики не можуть вжити заходів для збереження або розпорядження таким предметом, то консульська службова особа є уповноваженою вживати від імені власника таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Статті 38 - 41 застосовуються відповідно також і до цивільних повітряних суден.

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набере чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами, який відбудеться в Москві.

2. Ця Конвенція діятиме до скінчення шести місяців з дня, коли одна з Договірних Сторін у письмовій формі повідомить другу Договірну Сторону про свій намір припинити її дію.

На посвідчення чого Уповноважені Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками.

Складено в Адені 7 березня 1974 року в двох примірниках, кожний російською та арабською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

Ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 12 липня 1974 року, Президентською радою Народної Демократичної Республіки Йємен - 7 травня 1974 року.

Обмін ратифікаційними грамотами проведено в Москві 30 серпня 1974 року.