Про Основні напрями реформи кримінально-виконавчої системи в Українській РСР

Обговоривши доповідь Міністра внутрішніх справ УРСР про проект Основних напрямів реформи кримінально-виконавчої системи в республіці, Кабінет Міністрів Української РСР

Схвалити Основні напрями реформи кримінально-виконавчої системи в Українській РСР, подані Міністерством внутрішніх справ УРСР, що додаються.

Доручити Міністерству внутрішніх справ УРСР, Міністерству юстиції УРСР, Інституту держави і права Академії наук УРСР до кінця 1991 року розробити і подати до Кабінету Міністрів УРСР за погодженням з Прокуратурою УРСР проекти законодавчих актів Української РСР, які регулювали б виконання кримінальних покарань у республіці. При розробці зазначених проектів дотримуватися положень Основних напрямів реформи кримінально-виконавчої системи в Українській РСР.

Система виконання кримінальних покарань, що створена і діє в умовах централізму, адміністративно-командного механізму управління, не повною мірою забезпечує виконання покладених на неї завдань.

Здійснювані за останні роки заходи щодо перебудови діяльності системи виправно-трудових установ (ВТУ) не вивели їх з кризового становища. У 1989-1990 рр. у місцях позбавлення волі зареєстровано найвищий за останні 10 років рівень злочинності. Набули розвитку випадки тиску на адміністрацію, організованої протидії її законним вимогам, масових відмов від роботи та інші негативні прояви.

В результаті концентрації у ВТУ рецидивістів (близько 60 проц.), осіб з психічними аномаліями (30 проц.), хворих на алкоголізм і наркоманію (22 проц.) традиційні заходи виховного впливу необхідного ефекту не дають. Кожний четвертий з числа тих, що раніше відбували кримінальне покарання, знову скоює злочин.

Наявних сил і засобів для підтримання правопорядку в місцях позбавлення волі недостатньо.

Умови утримання засуджених і взятих під варту не відповідають міжнародним стандартам.

Виробничий ухил ВТУ, відсутність заінтересованості засуджених у результатах праці через те, що половина їх заробітку стягується в бюджет держави, породжують необхідність примусу засуджених до праці, зводячи до нуля її виховне значення, дестабілізують економіку ВТУ. Прибутки від працевикористання контингенту не перебільшують витрат держави на утримання місць позбавлення волі. Разом з тим основна частина прибутку (до 67 проц.) від примусової діяльності підприємств ВТУ відраховується до бюджету і не спрямовується для соціального розвитку виправно-трудових установ, зміцнення їх матеріально-технічної бази.

У республіці не налагоджено механізму подання соціальної допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі.

Виправна система відчуває гострий дефіцит у кваліфікованих кадрах. Робота персоналу небезпечна, пов'язана з психологічними перевантаженнями і професійною деформацією, непрестижна, не підкріплена правовим захистом, дійовими моральними і матеріальними стимулами.

Незважаючи на складність і багатопрофільність розв'язуваних завдань, кримінально-виконавча система перебуває поза увагою багатьох державних і громадських інститутів. Відсутні прогноз і наукове обгрунтування процесів, що відбуваються у місцях позбавлення волі.

Критичне становище системи диктує необхідність радикальних змін у галузі законодавства й організації виконання кримінальних покарань.

Реформа спрямована на соціальну переорієнтацію виконання кримінальних покарань з урахуванням міжнародних актів про права людини, принципів законності, гуманізму, демократизму, справедливості, диференціації й індивідуалізації виховного впливу на засуджених.

В основу реформи покладено Декларацію про державний суверенітет України, прийняті ООН Мінімальні стандартні правила поводження з засудженими.

В Українській РСР доцільно мати всі види установ для утримання засуджених.

Створити у Міністерстві внутрішніх справ УРСР Головне управління по виконанню покарань (ГУВП), на яке покласти організацію виконання покарань на території республіки, в УВС областей - відповідні управління, відділи по виконанню покарань (УВП-ВВП).

Покласти на Головне управління по виконанню покарань організацію виконання покарань, узагальнення пенітенціарної практики, розробку і координацію виконання програм щодо удосконалення матеріального, кадрового, фінансового, організаційного, наукового забезпечення кримінально-виконавчої системи, організацію комерційного посередництва в її виробничо-господарській діяльності, керівництво через обласні органи управління виправними установами, слідчими ізоляторами.

Зосередити в ГУВП і УВП-ВВП всі функції управління кримінально-виконавчою системою, необхідні для її роботи в цих умовах. Передати до їх відання питання комплектування і виховання кадрів, їх соціально-побутового забезпечення, а також медичного та торговельного обслуговування спецконтингенту.

З метою підвищення ефективності діяльності органів, що виконують кримінальне покарання, а також з урахуванням специфіки виконуваної ними роботи, передбачити у перспективі виділення системи виконання покарань у самостійне республіканське відомство.

Для забезпечення гласності в діяльності виправно-трудових установ визначити перелік статистичної та іншої інформації для публікації в офіційних республіканських і зарубіжних виданнях. Створити систему інформаційного забезпечення діяльності органів, що виконують покарання. Забезпечити випуск спеціальної газети пенітенціарних проблем, зробити її доступною для населення.

Організувати наукове забезпечення кримінально-виховної системи шляхом залучення вищих навчальних і науково-дослідних установ республіки, зорієнтованих на проведення фундаментальних і прикладних досліджень, вивчення та впровадження зарубіжного пенітенціарного досвіду, організаційне і правове забезпечення здійснюваних перетворень.

Активізувати міжнародне співробітництво з пенітенціарних проблем.

Вивести з підпорядкування органів внутрішніх справ міст і районів спецкомендатури і передати їх у відання УВП-ВВП.

Сприяти створенню в республіці громадських формувань (асоціації, благодійні фонди, патронати та опікунські ради тощо) для подання реальної допомоги виправно-трудовим установам у вихованні засуджених і постпенітенціарної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

З метою диференціації та індивідуалізації порядку й умов виконання (відбуття) кримінальних покарань передбачити у розроблюваних Кримінальному і Кримінально-виконавчому кодексах Української РСР наявність установ:

відкритого типу (виховно-трудові установи - ВТУ) для утримання засуджених до обмеження волі;

напівзакритого типу (колонії) для утримання засуджених до позбавлення волі;

закритого типу (тюрми) для утримання засуджених до позбавлення волі з числа особливо небезпечних рецидивістів, а також для засуджених, переведених з колонії.

Створити в республіці мережу установ названих типів, передбачити роздільне утримання в них засуджених з урахуванням характеру і тяжкості вчиненого злочину, кількості судимостей, психологічних особливостей, соціально-морального зубожіння особи. Розробити моделі всіх типів установ, передбачити можливі максимальні ліміти їх наповнення.

Забезпечити починаючи з 1992 року утримання осіб, умовно засуджених і умовно звільнених з обов'язковим залученням до праці, у виховно-трудових установах відкритого типу в місцевостях, де вони проживають.

З метою забезпечення відбування покарання, як правило, в місцевостях, де вони проживають, організувати міжобласні установи для утримання засуджених неповнолітніх і жінок, передбачивши у комплексі з ними створення місць попереднього ув'язнення для вказаних категорій осіб.

Створити при УВП-ВВП комісії для розподілу засуджених по виправних установах з урахуванням характеру і тяжкості вчиненого злочину, особи правопорушника. Розробити положення про ці комісії і визначити порядок їх роботи.

Поетапно змінювати умови утримання засуджених у міру їх виправлення відповідно до принципів системи відбування покарання.

Провести експериментальну перевірку можливостей поетапної зміни умов утримання засуджених.

Розробити правову і методичну основу функціонування в колоніях дільниць (територій):

адаптації, діагностики і розподілу;

безконвойного утримання засуджених, підготовки їх до звільнення та проживання на волі;

трудового і житлового влаштування;

оздоровчо-профілактичних (відпочинок, лікування, трудова відпустка) заходів.

Визначити гарантований мінімум прав засуджених у частині надання їм побачень, одержання посилок, передач, придбання продуктів харчування, відрахувань із заробітної плати на особистий рахунок тощо. Передбачити прогресивне розширення цих прав.

Запровадити надання засудженим платних побутових, медичних, оздоровчих та інших послуг (на додаток до гарантованих).

Вивчити можливість застосування штрафних санкцій до засуджених за окремі види правопорушень, вчинених у місцях позбавлення волі.

З урахуванням міжнародних стандартів розробити республіканські нормативи умов виконання кримінальних покарань, які б гарантували нормальну життєдіяльність засуджених.

Переглянути будівельні норми й архітектурно-планувальні рішення гуртожитків, камер, медичних частин і лікарень, їдалень, бань, пралень, інших будівель та споруд. У перспективі відмовитися від казарменого утримання засуджених. Розробити і затвердити республіканську програму зміцнення матеріальної бази місць позбавлення волі.

Визначити норми харчування засуджених, збалансовані за калорійністю і хіміко-біологічним складом їжі, розширити асортимент продуктів, запровадити прогресивні форми організації громадського харчування. Збільшити суму грошей, дозволену засудженим витрачати на придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності. Змінити форму одягу, поліпшити його естетичний вигляд, збільшити норми забезпечення засуджених речовим майном, меблями, інвентарем. Розширити асортимент дозволених предметів індивідуального і колективного користування. Встановити мінімальний перелік товарів, заборонених для реалізації засудженим через торговельну мережу, а також одержаних у посилках, передачах і під час побачень.

Докорінно перебудувати систему медико-санітарного обслуговування засуджених. Забезпечити активну профілактику і лікування соціально-небезпечних захворювань, у першу чергу туберкульозу, СНІДу, психічних розладів, наркоманії та алкоголізму.

Вжити заходів до скорочення обсягів етапування і перевезення засуджених, переглянути порядок проведення цієї роботи. Вивчити питання про створення спеціальних транзитно-пересильних ізоляторів.

Передбачити в перспективі переведення охорони місць позбавлення волі на професійну основу і підпорядкування служби охорони і нагляду виправно-трудових установ.

Чітко визначити права й обов'язки засуджених, забезпечити захист їх законних прав і інтересів.

Ввести обов'язковість колегіального рішення щодо застосування суворих мір покарання до порушників режиму.

Зняти обмеження з відправлення засудженими кореспонденції. Збільшити кількість довгочасних і короткочасних побачень, маючи на увазі в перспективі скасувати обмеження короткочасних побачень. Дозволити засудженим ведення в колонії телефонних переговорів з близькими родичами за плату з урахуванням наявних технічних можливостей.

Замінити порядок обшуку засуджених особистим оглядом, а огляд родичів перед побаченням - заповненням декларації.

Надати можливість засудженим користуватися послугами державного страхування на загальних підставах.

Забезпечити реалізацію гарантій свободи совісті засуджених. Зняти деякі обмеження в застосуванні щодо засуджених трудового законодавства, зокрема привести тривалість робочого дня і тижня у відповідність з діючими нормами, зарахувати засудженим, які сумлінно працюють і виконують норми виробітку, період роботи в місцях позбавлення волі в загальний трудовий стаж.

Надавати засудженим, які сумлінно ставляться до роботи і мають зразкову поведінку, один раз на рік короткострокові відпустки з перебуванням в колонії або за її межами.

Включити осіб, які відбувають покарання, до державного балансу трудових ресурсів.

Зняти обмеження на прописку за мотивами судимості. Внести зміни до житлового законодавства у частині залишення за особами, засудженими до позбавлення волі, житла, яке вони займали до ув'язнення.

З урахуванням результатів здійснюваного в республіці експерименту забезпечити гуманізацію умов відбування покарання жінками.

Створити в місцях позбавлення волі психолого-педагогічну службу. Розробити і запровадити методику психолого-психіатричної і соціальної діагностики особистості засудженого. В основу роботи по виправленню осіб, які відбувають покарання, покласти програму диференційованого індивідуального впливу на правопорушників з урахуванням їх поведінки, психічного стану і ступеня соціального зубожіння.

У цій роботі перенести акцент з політичного на моральне і правове виховання, розширити права адміністрації у виборі форм і методів впливу на особистість засуджених. Розробити і впровадити дійові психолого-педагогічні й правові заходи щодо викоренення негативних соціально-психологічних явищ у середовищі засуджених, що призводять до деградації особи.

Переглянути організаційно-правові основи самоврядування засуджених. Забезпечити розширення їх прав при вирішенні побутових, виробничих питань, організації дозвілля, проведенні спортивно-оздоровчих заходів.

Гарантувати засудженим право на одержання середньої освіти та передбачити можливість одержання за їх бажанням і вищої освіти через систему заочного навчання.

З урахуванням експерименту, який проводиться в республіці, здійснити розукрупнення загонів, маючи на увазі в перспективі довести навантаження на одного вихователя не більше 25-30 засуджених.

Сприяти створенню художніх творів і телекінофільмів з виправної тематики. Ввести в практику виправних установ за рахунок коштів засуджених демонстрацію відео- і кінофільмів, проведення спектаклів, організацію пересувних виставок.

Забезпечити матеріальну і моральну заінтересованість засуджених у результатах своєї праці. Надати їм можливості і на конкурсній основі право вибору професій з наявних у колонії і на підприємствах, де вони працюють. При економічній доцільності і з урахуванням можливостей технічного і матеріального забезпечення адміністрація створює засудженим умови для заняття у вільний від основної роботи час індивідуальною трудовою діяльністю.

Заробітну плату засудженим нараховувати у повному розмірі без знижуючих коефіцієнтів. Із зароблених ними грошей утримувати вартість харчування, речового забезпечення, а також комунально-побутових послуг, проживання та інших реально наданих послуг, які встановлюються місцевими органами влади залежно від особливостей утримання і місцезнаходження установи.

Організувати роботу на підприємствах виправно-трудових установ з урахуванням майбутнього переходу до умов ринкової економіки, територіального госпрозрахунку, розподілу праці і особливостей застосування при цьому законів з економічної реформи. Забезпечити економічну захищеність підприємств виправно-трудових установ при переході до ринкової економіки.

Вивчити можливість і в порядку експерименту надати право підприємствам виправно-трудової системи і народного господарства об'єднуватися в асоціації за галузевими і територіальними ознаками.

За рахунок відрахувань від прибутку підприємств утворити республіканські страховий та інвестиційний фонди.

Здійснити поступовий перехід на утримання виправних установ за рахунок державного бюджету. Скасувати централізоване планування і перерахування в державний бюджет прибутків, одержаних від трудового використання спецконтингенту. Залишати всю суму прибутку, одержаного від промислової діяльності, а також прибутків виробничих майстерень у розпорядженні виправно-трудових установ для вирішення соціальних і господарських питань.

Зобов'язати підприємства народного господарства, де використовується праця засуджених, перераховувати виправно-трудовим установам частину коштів і фондів соціально-культурного розвитку на будівництво житла для працівників указаних установ.

Спрямувати роботу на обмеження кількості засуджених у виховно-трудових колоніях (ВТК). З метою створення умов для обмеження суспільно корисних зв'язків підлітків розташувати колонії для неповнолітніх підлітків в більшості областей республіки. Для максимальної захищеності неповнолітніх засуджених від негативного впливу дорослих правопорушників передбачити створення спеціальних слідчих ізоляторів при ВТК в обласних центрах республіки.

Здійснити поетапне перетворення ВТК у спеціалізовані виховно-трудові центри. Забезпечити поряд з колонією функціонування у складі центрів відділень для утримання:

осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі;

засуджених в умовах напіввільного режиму з метою підготовки їх до звільнення.

Встановити єдиний вид режиму. Поетапно поліпшувати умови відбування покарання.

Закріпити за засудженими, які досягли повноліття, право залишення ВТК.

Передбачити заходи щодо зменшення соціальної ізоляції засуджених підлітків і розширення участі громадськості у виховному процесі.

Замість існуючих позбавлення волі в колоніях-поселеннях, позбавлення волі умовно з обов'язковим залученням до роботи і умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до роботи ввести новий вид кримінального покарання - обмеження волі.

Обмеження волі може застосовуватися до вперше засудженої неповнолітньої працездатної особи.

Введення інституту обмеження волі передбачає реорганізацію спецкомендатур і колоній-поселень в установи відкритого типу.

Функції щодо розподілу засуджених до обмеження волі здійснюють УВП-ВВП. Вони укладають договори з державними, громадськими, кооперативними та іншими організаціями про надання роботи спецконтингенту, вживають заходи, спрямовані на розвиток власної виробничої бази цих установ, організовують роботу засуджених в умовах оренди.

При необхідності перерозподіл спецконтингенту здійснюється ГУВП.

Закон повинен регламентувати права і обов'язки осіб, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт. За рішенням суду засудженим, які сумлінно ставляться до роботи, час роботи в період відбування покарання зараховувати в загальний трудовий стаж. Надавати засудженим за клопотанням трудового колективу один раз на рік відпустку.

Відносити до заробітку засуджених до виправних робіт прибуток від заняття індивідуальною трудовою діяльністю і поширити на нього утримання за вироком суду.

Не застосовувати вказаний вид покарання до осіб, непрацездатних за хворобою, а також осіб, засуджених за порушення обмежень Положення про адміністративний нагляд, і осіб, які злісно ухиляються від суспільно корисної діяльності. Скасувати існуючі види виправних робіт (за місцем роботи та в інших місцях), встановивши єдиний вид цього покарання.

Передбачити в Кримінальному кодексі УРСР положення про те, що нижня межа утримань у прибуток держави із заробітку засуджених не повинна бути меншою 15 процентів.

Визначити права і відповідальність республіканських органів і громадських організацій по поданню допомоги особам, які відбули покарання. Створити служби постпенітенціарної опіки при службі зайнятості.

Забезпечити створення необхідних матеріальних умов для соціальної адаптації осіб, які відбули покарання, осіб без певних занять і місця проживання. Утворити фонди матеріальної допомоги, центри соціальної адаптації, які б займались працевлаштуванням, та сприяти одержанню житла. Забезпечити надання мінімальних безплатних послуг, у тому числі харчування, можливість набути професію, закріпитися в трудовому колективі.

Відкривати спеціальні будинки-інтернати для хворих і престарілих, які звільнилися з місць позбавлення волі, не мають родинних зв'язків та можливості влаштувати свій побут, одержати житло. Всіляко заохочувати участь у цьому благодійних, релігійних та інших організацій, окремих громадян, а також підтримувати створення відповідних громадських формувань.

Визначити в законодавчому порядку правовий статус персоналу установ, що виконують кримінальне покарання.

Визначити на перспективу потребу в кадрах системи за основними посадовими категоріями, а також правову і матеріальну основу збереження професійного ядра кадрами місць позбавлення волі і ВТУ незалежно від зміни кількості установ, чисельності засуджених і осіб, взятих під варту.

На основі глибокого вивчення функцій працівників виправно-трудових установ і слідчих ізоляторів розробити посадові моделі і кваліфікаційні вимоги до цих працівників. Організувати на базі Київського філіалу Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації керівних працівників виправно-трудових установ Міністерства внутрішніх справ СРСР Український юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ УРСР для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для виправної системи, у тому числі юристів, психологів і педагогів у галузі кримінально-виконавчої діяльності.

Призначення на посаду та звільнення з посади начальників УВП-ВВП і установ провадиться начальником ГУВП за поданням УВС області, погодженим з виконкомом обласної Ради народних депутатів.

Заснувати почесні звання, іменні премії для співробітників, які особливо відзначилися.

Встановити для осіб начальницького складу виправно-трудових установ пільгове забезпечення житловою площею. Забезпечувати працівників виправно-трудових установ, військовослужбовців, зайнятих охороною цих установ, житлом та місцями в дитячих закладах, для чого радянським органам виділяти на ці цілі ліміти. Створити республіканський та обласні медико-реабілітаційні центри для профілактики професійної деформації, психологічного перевантаження, а також для сімейного відпочинку співробітників виправних установ.

Дозволити використовувати спецконтингент за межами установ для будівництва житла і соціально-побутових об'єктів.

Використовувати при доборі кандидатів на службу у виправно-трудових установах методи психофізіологічної діагностики. Переглянути порядок просування на службі працівників провідних служб, ввести оплачувану категорійність, підвищити граничні посадові спеціальні звання.

Комплектування кадрів виправних і виховних установ здійснювати за рахунок осіб, які пройшли спеціальну підготовку. Розгорнути цільову підготовку психологів для виправно-трудових установ.

Забезпечити екіпірування кадрів широким набором засобів індивідуального захисту й активної оборони. Удосконалити спеціальну, бойову і фізичну підготовку працівників кримінально-виконавчої системи для припинення агресивних проявів з боку засуджених.

Ввести пільгове страхування життя і здоров'я співробітників виправних установ.

Розширити можливості захисту прав та інтересів працівників установ по виконанню покарань через суд, прокуратуру, а також за допомогою громадських об'єднань.

Створити республіканську асоціацію пенітенціарних працівників.

Розробити проект Кримінально-виконавчого кодексу УРСР протягом 1991 року з урахуванням міжнародних актів, які визначають норми утримання і поводження із засудженими та заарештованими.

Розробити проект Закону УРСР про попереднє взяття під варту. Забезпечити особам, які утримуються під вартою, додержання їх правового статусу з урахуванням принципу презумпції невинності.

З метою закріплення правової регламентації порядку відбування покарання замість Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ ввести Статут виконання покарання в колоніях і тюрмах Української РСР, який встановлює повноваження адміністрації установи, правила поведінки засуджених і форми відповідальності за їх порушення.

Внести пропозиції про зміни і доповнення цивільного, сімейного, трудового законодавства, спрямовані на поліпшення правового захисту засуджених.

Розширити перелік хронічних тяжких захворювань, на підставі яких засуджений звільняється від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

При розробці нового Кримінального кодексу УРСР передбачити скорочення кількості статей особливої частини, якими передбачається позбавлення волі, замінивши їх іншими видами покарання.

Законодавчо визначити систему гарантій захищеності персоналу виправно-трудових установ. Передбачити підвищену кримінальну відповідальність засуджених і тих, що перебувають під слідством, за замах на життя, здоров'я, честь і гідність співробітників установ, які виконують покарання, та членів їх сімей. Забезпечити обов'язкове порушення кримінальних справ у всіх випадках опору, злісної непокори, нападу на співробітників, їх образи.

Розробити Положення про виховно-трудову установу, виховно-трудовий центр для утримання осіб, які скоїли злочин, будучи неповнолітніми, а також колонію, тюрму, слідчий ізолятор.