Угода між Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан про військово-технічне співробітництво

Дата підписання: 10.11.1994

Дата набуття чинності: 09.03.1995

Уряд України та Уряд Республіки Узбекистан, які надалі іменуються Сторонами,

керуючись прагненням підтримувати оптимальний рівень обороноздатності і безпеки своїх країн,

вважаючи за доцільне зберегти коопераційних зв'язків, що склалися при розробці, виробництві і постачанні озброєнь, військової техніки, військового майна, комплектуючих виробів та запасних частин, необхідних для оборони і безпеки своїх країн,

враховуючи спільні домовленості у рамках Співдружність Незалежних Держав

домовились про таке:

Сторони будуть вживати заходи для здійснення взаємовигідного двостороннього військово-технічного співробітництва шляхом:

збереження та розвитку коопераційних зв'язків, що склалися при розробці та виробництві озброєння, військової техніки, військового майна, комплектуючих виробів та запасних частин, що надалі іменується "спеціальне майно";

здійснення взаємних поставок спеціального майна;

надання послуг військово-технічного призначення, що надалі іменується "послуги".

З цією метою кожна із Сторін відповідно до свого національного законодавства забезпечить створення необхідних організаційних, правових та інших умов для укладання між уповноваженими суб'єктами господарської діяльності контрактів (договорів) у зазначених формах військово-технічного співробітництва.

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи в інтересах оборони та безпеки своїх країн будуть здійснюватись на основі спільних програм розвитку озброєнь та військової техніки, узгоджених відповідними органами державного управління. Сторони будуть здійснювати постійний взаємний обмін науково-технічною інформацією щодо зразків озброєнь та військової техніки, які знаходяться у спільній розробці і експлуатації та внесені до відповідних програм. Фінансування вказаних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт буде здійснюватись на договірній основі.

Номенклатура та обсяги взаємних поставок продукції та послуг військового призначення, умови поставок, порядок розрахунків за поставки будуть визначатися щорічними двосторонніми міжурядовими угодами, а також іншими договірними документами, підписаними на основі цих угод.

Взаємні поставки спеціального майна будуть здійснюватись за ліцензіями (дозволами).

Порядок оформлення ліцензій (дозволів) визначається відповідними державними органами експортного контролю Сторін.

Сторони керуються діючими нормативно-технічними документами на розробку, виробництво, ремонт, поставку та експлуатацію спеціального майна.

Гарантії щодо якості спеціального майна, що виробляється і ремонтується підприємствами Сторін, встановлюються у відповідності до прямих договірних зобов'язань.

Сторони не будуть продавати чи передавати третім країнам, а також іноземним фізичним, юридичним особам або міжнародним організаціям надане однією Стороною другій Стороні спеціальне майно та інформацію про нього.

При необхідності Сторони будуть проводити взаємні консультації через відповідні державні органи про взаємні поставки спеціального майна з метою його реекспорту.

Порядок перевезень озброєнь, військової техніки, іншого спеціального майна, що постачаються Сторонами, супроводження їх військовими караулами буде визначений в договорах, які укладуть між собою уповноважені організації Сторін на основі діючих нормативних документів.

Розбіжності та спірні питання між суб'єктами цієї Угоди вирішуються за погодженням уповноважених органів державного управління Сторін.

Ця Угода укладається строком на п'ять років і набуває чинності після виконання відповідних внутрішньодержавних процедур, передбачених законодавством Сторін. Дія Угоди буде автоматично продовжуватись на наступний п'ятирічний період, якщо жодна із Сторін не зробить письмової заяви про своє бажання припинити її дію не пізніше 6 місяців до закінчення відповідного періоду. Угода може бути змінена чи доповнена за взаємною згодою Сторін. Всі зміни та доповнення мають здійснюватись у письмовій формі.

Здійснено в м.Києві 10 листопада 1994 року у двох примірниках українською, узбецькою та російською мовами, при цьому всі тексти мають однакову силу. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні положень цієї Угоди за основу приймається текст російською мовою.