Угода між Урядом України і Урядом Республіки Узбекистан про сприяння здійсненню і взаємному захисту інвестицій (укр/рос)

Уряд України та Уряд Республіки Узбекистан, що іменуються надалі Договірні Сторони, виходячи з прагнення розширити і поглибити економічне співробітництво на довгостроковій основі, зокрема, створити сприятливі умови для вкладення капіталу інвесторами однієї Договірної Сторони на території іншої Договірної Сторони,

усвідомлюючи необхідність у сприянні здійсненню і взаємному захисту інвестицій, здійснюваних інвесторами обох Договірних Сторін, з метою економічного процвітання обох держав,

визнаючи, що сприяння здійсненню і взаємному захисту інвестицій стимулюватимуть ділову ініціативу та у результаті цього зроблять важливий внесок у розвиток економічних зв'язків між двома державами,

домовились про нижченаведене:

Для цілей цієї Угоди:

1. Термін "інвестиції" означає: усі види фінансових, матеріальних засобів і інших майнових й інтелектуальних цінностей, вкладених інвесторами однієї Договірної Сторони у різні об'єкти діяльності на території іншої Договірної Сторони з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту, зокрема, але не винятково:

а) рухоме і нерухоме майно, а також будь-які інші майнові права, такі як право на використання майна як предмета застави, відрахування за борги;

б) акції, внески, облігації і боргові зобов'язання організацій і підприємств або майнова частка цих організацій і підприємств;

в) грошові вимоги і права вимоги щодо виконання договірних зобов'язань, що мають економічну цінність;

г) вільно конвертована валюта і валюта, що діє в державі інвестування;

д) право на інтелектуальну власність, промисловий зразок, включаючи авторське право, право на одержання патенту, право на товарний знак, знак обслуговування, фірмове найменування, винахід, технології, "ноу-хау" і комерційні таємниці;

е) концесії, дозволені законодавством держав кожної з Договірних Сторін або двосторонніми договорами між Україною і Республікою Узбекистан, включаючи розвідку, розробку, видобуток або експлуатацію природних ресурсів.

2. Під терміном "інвестиції" розуміються:

а) інвестиції на території України, схвалені Урядом України, або уповноваженими ним органами, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;

б) інвестиції на території Республіки Узбекистан, схвалені Урядом Республіки Узбекистан або уповноваженими ним органами, що здійснюються відповідно до діючого законодавства Республіки Узбекистан.

Будь-яка зміна форми інвестування не впливає на їх класифікацію як "інвестиції" за умови, що така зміна не суперечить схваленій початковій формі.

3. Термін "доходи" означає грошові суми і майнові цінності, отримані від інвестицій, і включає, зокрема, але не винятково, прибуток, відсотки, ліцензійні та комісійні винагороди.

4. Термін "інвестор" означає:

а) відносно України:

будь-яка фізична особа, що є громадянином України, і будь-яка юридична особа, створена відповідно до Конституції і чинного законодавства і яка має право здійснювати інвестиції на території.

б) відносно Республіки Узбекистан:

будь-яка фізична особа, що є громадянином, і будь-яка юридична особа, створена відповідно до діючого законодавства і яка має право здійснювати інвестиції на території.

5. Термін "територія" означає державну територію кожної з Договірних Сторін, а також економічну зону і континентальний шельф, над якими Договірні Сторони здійснюють відповідно до міжнародного права свої суверенні права і юрисдикцію з метою збереження природних ресурсів.

1. Кожна Договірна Сторона відповідно до діючого на території її держави законодавства заохочує і створює сприятливі умови для інвесторів іншої Договірної Сторони для вкладення інвестицій на своїй території і надає їм права на розпорядження цими інвестиціями.

2. Інвестиціям інвесторів кожної з Договірних Сторін гарантується справедливий статус, вони знаходяться в безпеці і користуються захистом на території держави іншої Договірної Сторони.

1. Інвестиціям, що здійснюються інвесторами кожної з Договірних Сторін на території іншої Договірної Сторони, надається режим не менш сприятливий, чим для інвестицій інвесторів будь-якої третьої країни.

2. Інвесторам однієї Договірної Сторони, що вклали свої інвестиції на території іншої Договірної Сторони і які несуть збитки внаслідок війни або іншого збройного конфлікту, революції, введення надзвичайного стану, повстання, перевороту, заворушення на території цієї Договірної Сторони або інших подібних дій, мають бути надані цією Договірною Стороною умови для відшкодування збитків, причому ці умови мають бути не менш сприятливими чим ті, котрі надає дана Договірна Сторона інвесторам третьої країни.

3. Умови, передбачені в п. 1 цієї Статті, не поширюються на переваги, надані одній з Договірних Сторін інвесторам третіх країн і витікаючі:

з укладених угод або угод, що укладатимуться в майбутньому, щодо економічних зон, економічного або митного союзів, зон вільної торгівлі, інших форм регіонального співробітництва;

з угоди про усунення подвійного оподаткування або іншої міжнародної угоди, повністю або частково пов'язаної з оподатковуванням, а також у рамках діючого законодавства по оподаткуванню держав кожної з Договірних Сторін.

4. Стосовно інвесторів однієї з Договірних Сторін, інвестиції яких зазнали збитків у результаті війни або іншого збройного конфлікту, оголошення надзвичайного стану або суспільних безпорядків, інша Договірна Сторона забезпечує режим, не менш сприятливий, чим той, котрий інша Договірна Сторона надає стосовно інвесторів якої-небудь третьої країни щодо поновлення майна, компенсації або інших видів врегулювання, пов'язаних з матеріальними цінностями.

1. Жодна з Договірних Сторін на своїй території не вживає відносно інвестицій, здійснених на цій території інвестором держави іншої Договірної Сторони, примусових заходів, таких як націоналізація, експропріація або аналогічних за своєю дією, за винятком випадків, коли цього вимагають суспільні інтереси. При цьому дотримується порядок, установлений діючим на цій території законодавством, і виплачується належна компенсація.

2. Такі заходи не повинні носити дискримінаційний характер.

3. Компенсація нараховується на основі реальної вартості інвестицій безпосередньо на момент ухвалення рішення або оприлюднення рішення про вжиття заходів, згаданих у пункті 1 цієї Статті, і буде визначена відповідно до принципів об'єктивної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Компенсація виплачується у вільно конвертованій валюті за курсом, визначеним як офіційний, що діяв на день визначення вартості. Сума компенсації переказується без необґрунтованої затримки в період терміну, зазвичай необхідного для виконання формальностей, пов'язаних з її переказом. Компенсація повинна включати відсоток, обчислюваний з дня визначення реальної вартості інвестицій аж до дня сплати відповідно до комерційної процентної ставки, що визначається центральним банком Договірної Сторони.

4. Якщо Договірна Сторона експропріює засоби фірми, що розглядається як фірма даної Договірної Сторони відповідно до п. 4 Статті 1 цієї Угоди і у якій інвестор іншої Договірної Сторони має акції, то мають застосовуватися умови п. 1 цієї Статті для забезпечення компенсації даному інвестору.

5. Інвестор має право перевірки законності експропріації компетентними органами Договірної Сторони, що здійснила експропріацію.

6. Інвестор має право на суму та умови для виплати компенсації, після перегляду компетентними органами Договірної Сторони, що здійснила експропріацію, або міжнародним арбітражним судом згідно зі Статтею 7 цієї Угоди.

1. Кожна з Договірних Сторін згідно зі своїми законами, постановами та адміністративною практикою гарантує безперешкодне переказування у вільно конвертованій валюті платежів і доходів у зв'язку з інвестиціями, на умовах не менш сприятливих, чим для інвесторів будь-якої третьої країни, зокрема, але не винятково:

а) чистого доходу, дивідендів, плати за технічну допомогу і послуги, процентного доходу та інших грошових надходжень, одержуваних у результаті інвестицій;

б) коштів, що належать інвестору в результаті повної або часткової ліквідації інвестицій;

в) грошових сум, виплачуваних на погашення позик, визнаних як інвестиції;

г) заробітної плати та інших доходів громадян країни інвестора за роботу на території приймаючої країни в зв'язку з інвестицією;

д) переміщення рухомого майна в зв'язку з інвестицією.

2. За обмінний курс по покриттю платежів, зазначених у пункті 1 цієї Статті, приймається курс валюти, установлений відповідно до законодавства держав кожної з Договірних Сторін на момент здійснення обміну.

3. Обмінні курси визначаються на підставі котирувань Національного банку України і Центрального банку Республіки Узбекистан. Банківські комісійні платежі повинні бути справедливими для обох Сторін.

4. Коли одна з Договірних Сторін або орган, уповноважений нею, здійснює виплати своєму інвестору згідно з гарантією інвестицій на території іншої Договірної Сторони, інша Договірна Сторона повинна без шкоди правам інвестора першої Договірної Сторони, відповідно до Статті 7 цієї Угоди і правам першої Договірної Сторони у відповідності зі статтею 8 цієї Угоди, визнати передачу першій Договірній Стороні всіх прав і претензій даного інвестора, здійснену відповідно до застосовуваного законодавства. Остання Договірна Сторона також визнає право здійснювати в такому ж обсязі, як і її попередник по праву власності. Що стосується переказування виплат Договірній Стороні, зацікавленій в такій передачі прав, то Стаття 4 і Стаття 5 цієї Угоди мають застосовуватися з відповідними змінами.

1. Якщо норми законодавства кожної з Договірних Сторін або міжнародні зобов'язання, що існують на поточний момент або виникають в майбутньому містять правило, що надає інвестиціям інвесторів іншої Договірної Сторони режим більш сприятливий, чим передбачений цією Угодою, то таке правило застосовується в тому обсязі, у якому воно забезпечує більш сприятливі умови.

2. Кожна з Договірних Сторін дотримує будь-які договірні зобов'язання, що вона взяла на себе відносно інвестора іншої Договірної Сторони.

1. При виникненні спору між однією з Договірних Сторін і яким-небудь інвестором іншої Договірної Сторони відносно:

а) зобов'язання, що виникає в даної Договірної Сторони відносно інвестора іншої Договірної Сторони щодо питання інвестиції даного інвестора;

б) порушення будь-яких прав, визначених цією Угодою або тих, що витікають з неї по інвестиціях даного інвестора;

спори вирішуються, по можливості, шляхом взаємних консультацій і переговорів.

2. Якщо протягом шести місяців з дня пред'явлення письмової вимоги Сторонами, що сперечаються, не досягнута взаємна домовленість, спір за вимогою однієї із Сторін може бути переданий для вирішення:

а) у суди держав Договірних Сторін відповідно до їх компетенції;

б) до міжнародного центру по вирішенню інвестиційних спорів (далі "центр"), беручи до уваги відповідні положення укладеної у Вашингтоні 18 березня 1965 року Конвенції про порядок вирішення спорів між державами і громадянами інших держав по інвестиціях, якщо держави обох Договірних Сторін є учасниками даної Конвенції;

в) до міжнародного арбітражного суду "ad hoc", відповідно до діючого арбітражного регламенту Комісії Організації Об'єднаних Націй по Міжнародному Торговому праву.

3. Незалежно від положень пункту 2 цієї Статті, що стосуються передачі спору на розгляд в арбітражний суд, інвестор має право вибрати погоджувальну процедуру.

4. Договірні Сторони визнають рішення арбітражного суду і забезпечують його виконання відповідно до Нью-Йоркської Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року.

1. Будь-які спори, що виникають між Договірними Сторонами і стосуються інтерпретації або застосування цієї Угоди, мають по можливості вирішуватися шляхом консультацій і переговорів по дипломатичних каналах.

2. У випадку неможливості вирішити спір між Договірними Сторонами протягом 6 місяців після його початку на прохання однієї з Договірних Сторін його потрібно передати для вирішення до арбітражного суду.

3. Такий арбітражний суд створюється окремо для кожного конкретного випадку в наступному порядку. Протягом двох місяців після одержання прохання про арбітраж кожна з Договірних Сторін призначає по одному арбітру. Ці два арбітри обирають потім громадянина третьої держави, що підтримує дипломатичні відносини з обома Договірними Сторонами, який, за згодою двох Договірних Сторін, буде призначений головою арбітражного суду. Голова повинен бути призначений протягом двох місяців після дати призначення двох інших членів Арбітражного суду.

4. Якщо в зазначені в пункті 3 цієї Статті терміни необхідні призначення не будуть зроблені, будь-яка з Договірних Сторін може при відсутності іншої домовленості, звернутися до Голови Міжнародного суду з проханням зробити необхідні призначення. Якщо Голова є громадянином однієї з Договірних Сторін або, якщо він не може за якихось причин виконати зазначену функцію, то зробити необхідні призначення має бути запропоновано Віце-Голові Міжнародного суду. Якщо Віце-Голова є громадянином однієї з Договірних Сторін або, якщо він теж не може виконати зазначені функції, то зробити необхідні призначення пропонується наступному за ним по старшинству члену Міжнародного суду, що не є громадянином ні однієї з Договірних Сторін і може без перешкод виконувати зазначену функцію.

5. Арбітражний суд самостійно визначає питання щодо правил процедури і приймає рішення більшістю голосів. Рішення арбітражного суду є обов'язковим для виконання обома Договірними Сторонами. Договірні Сторони несуть витрати на арбітрів і Голову в рівних частках. Арбітражний суд може, однак, у своєму рішенні визначити, що одна з Договірних Сторін буде нести більшу частку витрат і таке рішення є обов'язковим для обох Договірних Сторін.

Якщо Договірна Сторона, або її компетентний орган на підставі гарантії, виданої відносно інвестицій будь-якого свого інвестора, здійснює виплату компенсацій цьому інвестору, то дана Договірна Сторона або її компетентний орган набуває в порядку суброгації відповідні права колишнього інвестора, що ґрунтуються на цій Угоді.

1. Ця Угода застосовується до всіх інвестицій, здійснених відповідно до законодавства держави, на території якої здійснюються інвестиції.

2. З урахуванням положення пункту 1 цієї Статті, ця Угода застосовується до всіх інвестицій, здійснених інвесторами держави однієї з Договірних Сторін на території держави іншої Договірної Сторони до і після набуття чинності цієї Угоди.

3. Ця Угода може бути уточнена і доповнена за погодженням Договірних Сторін.

1. Ця Угода набуває чинності після закінчення тридцяти днів після того, як Договірні Сторони повідомлять одна одну по дипломатичних каналах про виконання відповідних процедур, необхідних для набрання чинності цієї Угоди.

2. Ця Угода укладається на 10-річний термін і залишатиметься чинною після закінчення цього терміну, якщо її дію не буде припинено в порядку, викладеному в пункті 3 цієї Статті.

3. Для припинення дії цієї Угоди будь-яка Договірна Сторона не пізніше, ніж за 1 (один) рік до закінчення першого 10-річного терміну або в будь-який час після закінчення цього терміну направляє письмове повідомлення іншій Договірній Стороні про денонсацію цієї Угоди.

4. Щодо інвестицій, здійснених до припинення дії цієї Угоди, зберігається дія статей 1 - 10 цієї Угоди протягом 10 (десяти) років після припинення дії Угоди.

Вчинено в м. Ташкенті 20 лютого 1993 року в двох дійсних примірниках російською мовою, що мають однакову силу.