Консульська конвенція між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Сполучених Штатів Америки

Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Уряд Сполучених Штатів Америки,

бажаючи співробітничати в зміцненні дружніх відносин і врегулювати консульські відносини між обома державами,

вирішили укласти Консульську конвенцію і з цією метою погодилися про нижченаведене.

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульська установа" - означає будь-яке генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство;

2) "консульський округ" - означає район, відведений консульській установі для виконання консульських функцій;

3) "глава консульської установи" - означає генерального консула, консула, віце-консула і консульського агента, які є керівниками консульської установи;

4) "консульська службова особа" - означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, що їй доручено виконання консульських функцій. У визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульської установи для навчання консульській службі;

5) "співробітник консульської установи" - означає будь-яку особу, що виконує в консульській установі адміністративні чи технічні обов'язки або обов'язки по обслуговуванню консульської установи.

1. Консульську установу може бути відкрито на території держави перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульської установи і межі її консульського округу визначатимуться за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

3. До призначення глави консульської установи репрезентована держава запитує дипломатичним шляхом згоди держави перебування на таке призначення.

4. Дипломатичне представництво репрезентованої держави надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент, в якому вказується повне ім'я і прізвище глави консульської установи, його громадянство, ранг, визначений для нього консульський округ і місцезнаходження консульської установи.

5. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх обов'язків лише після визнання його як такого державою перебування. Таке визнання після подання патенту матиме форму екзекватури або іншу форму і надаватиметься безплатно.

6. Репрезентована держава зарані доводить до відома держави перебування повне ім'я і прізвище, посаду і ранг усіх консульських службових осіб, крім глави консульської установи, а також повне ім'я, прізвище і посаду співробітників консульської установи.

Держава перебування видає кожній консульській службовій особі відповідний документ, що підтверджує її право здійснювати консульські функції на території держави перебування.

7. Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу через дипломатичні канали про те, що будь-яка консульська службова особа є персоною нон грата або що будь-який співробітник консульської установи є неприйнятним. В такому разі репрезентована держава повинна, відповідно, відкликати таку службову особу або співробітника консульської установи. Якщо репрезентована держава відмовиться виконати або не виконає протягом розумного строку свої зобов'язання, передбачені в цьому пункті, держава перебування може відмовитися визнавати відповідну службову особу або співробітника членом консульської установи.

8. За винятком членів персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави, як його визначено в пункті (c) статті 1 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, ніякий інший громадянин репрезентованої держави, котрий вже знаходиться в державі перебування або направляється туди, не може бути призначений консульською службовою особою або співробітником консульської установи.

Консульськими службовими особами можуть бути тільки громадяни репрезентованої держави.

Держава перебування вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватись правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування.

1. Держава перебування повинна або сприяти репрезентованій державі в придбанні на своїй території, згідно з своїми законами і правилами, приміщень, необхідних для її консульської установи, або допомогти останній в одержанні приміщень іншим шляхом.

2. Вона повинна також, в разі необхідності, допомагати репрезентованій державі в одержанні підхожих приміщень для персоналу її консульської установи.

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функції або якщо посада глави консульської установи є вакантною, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даної чи іншої консульської установи або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульською установою. Повне ім'я і прізвище цієї особи мають бути попередньо доведені до відома Міністерства закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульською установою, користується правами, привілеями та імунітетами глави консульської установи.

3. Якщо член дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування призначається репрезентованою державою відповідно до положень пункту 1 цієї статті тимчасово виконуючим обов'язки глави консульської установи, він продовжує користуватись дипломатичними привілеями та імунітетами.

Консульська службова особа має право в межах свого консульського округу виконувати такі функції і з цією метою може звертатись, усно чи письмово, до відповідних компетентних властей консульського округу:

1) захищати права та інтереси репрезентованої держави, її громадян, фізичних і юридичних осіб;

2) сприяти розвиткові торговельних, економічних, культурних та наукових зв'язків між репрезентованою державою і державою перебування й іншим способом сприяти розвиткові дружніх відносин між ними;

3) реєструвати громадян репрезентованої держави, видавати їм паспорти та інші посвідчення особи і вносити до цих документів зміни, а також видавати в'їзні, виїзні і транзитні візи;

4) складати і реєструвати акти народження і смерті громадян репрезентованої держави, які мали місце в державі перебування; реєструвати укладення і розірвання шлюбів, якщо обидві особи, котрі одружуються або розлучаються, є громадянами репрезентованої держави, а також приймати заяви, які стосуються сімейних відносин громадянина репрезентованої держави і які можуть бути потрібні згідно з законами репрезентованої держави, якщо це не забороняється законодавством держави перебування;

5) складати, засвідчувати, ідентифікувати, завіряти, легалізувати і провадити інші дії, які можуть виявитися необхідними, щоб зробити дійсним будь-який акт або документ юридичного характеру та їх копії, включаючи комерційні документи, декларації, реєстрації, заповідальні розпорядження і контракти, на просьбу громадянина репрезентованої держави, коли такий документ призначений для дії поза територією держави перебування, а також для будь-якої особи, коли такий документ призначений для дії на території репрезентованої держави;

6) перекладати будь-які акти і документи російською та англійською мовами і засвідчувати правильність перекладу;

7) провадити інші офіціальні консульські дії, доручені їй репрезентованою державою, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування.

1. Зазначені в пункті 5 статті 7 цієї Конвенції акти і документи, складені або засвідчені консульською службовою особою і скріплені її офіціальною печаткою, а також засвідчені нею і скріплені її офіціальною печаткою копії, виписки та переклади таких актів і документів приймають до розгляду в державі перебування консульської службової особи як офіціальні чи офіціально засвідчені акти, документи, копії, переклади й виписки і мають ту ж силу та дію, що й коли б вони були складені або засвідчені компетентними властями чи офіціальними службовими особами держави перебування, при умові, що такі документи складаються і оформляються відповідно до законів та правил країни, де вони повинні мати дію.

2. Перелічені в пункті 1 цієї статті акти, документи, копії, переклади або виписки, коли їх подають власті держави перебування, легалізуються, якщо це потрібно за законами держави перебування.

При наявності відповідної інформації у компетентних властей держави перебування ці власті повідомляють консульську установу про смерть громадянина репрезентованої держави.

1. В разі смерті громадянина репрезентованої держави на території держави перебування, якщо померла особа не залишила на цій території якогось певного спадкоємця або виконавця заповіту, відповідні місцеві власті держави перебування якнайшвидше інформують консульську службову особу репрезентованої держави.

2. Консульська службова особа репрезентованої держави може за розсудом відповідних юридичних властей і якщо це дозволяється відповідними чинними місцевими законами в державі перебування:

a) брати тимчасову опіку над особистою власністю, залишеною померлим громадянином репрезентованої держави, якщо померлий не залишив ні спадкоємця, ні виконавця заповіту, призначеного померлим для управління його рухомим майном у державі перебування, при умові, що таку тимчасову опіку має бути передано належним чином призначеному адміністраторові;

b) розпоряджатися майном померлого громадянина репрезентованої держави, який не проживав на момент своєї смерті в державі перебування, не залишив виконавця заповіту і після якого не залишилось спадкоємця в державі перебування, при умові, що в разі, коли консульську службову особу уповноважено управляти майном, то вона перестане здійснювати таке управління після призначення іншого адміністратора;

c) представляти інтереси громадянина репрезентованої держави щодо майна, яке знаходиться в державі перебування, при умові, що такий громадянин не проживає в державі перебування, коли й доти, поки такий громадянин не представлений іншим чином, при умові, однак, що ніщо при цьому не уповноважує консульську службову особу діяти як адвокат.

3. Якщо це не заборонено законом, консульська службова особа може, за міркуванням суду, установи чи особи, які розподіляють майно, одержувати для передачі громадянинові репрезентованої держави, котрий не проживає в державі перебування, всякі гроші або майно, на які такий громадянин має право внаслідок смерті іншої особи, включаючи частки майна, платежі, проваджені на підставі законів про страхування робітників, пенсії і взагалі допомогу по соціальному страхуванню і виплати за страховими полісами.

Суд, установа чи особа, які розподіляють майно, можуть зажадати, щоб консульська службова особа виконувала умови, встановлені щодо: (a) подання довіреності або інших повноважень від такого громадянина, котрий не проживає в державі перебування, (b) подання розумних доказів про одержання таких грошей або майна таким громадянином і (c) повернення грошей або майна в разі, якщо консульська службова особа не може подати такі докази.

4. В тих випадках, коли консульська службова особа здійснює функції, передбачені в пунктах 2 і 3 цієї статті, на неї поширюються в частині, що стосується здійснення цих функцій, закони держави перебування і цивільна юрисдикція судових та адміністративних властей держави перебування таким же чином і в такій же мірі, як на громадянина держави перебування.

Консульська службова особа може пропонувати судам або іншим компетентним властям держави перебування підхожих для цього осіб як опікунів чи піклувальників для громадян репрезентованої держави або для майна таких громадян, коли це майно залишається без нагляду.

В разі, коли суд або компетентні власті вважають, що рекомендована кандидатура з якихось причин неприйнятна, то консульська службова особа може пропонувати нову кандидатуру.

1. Консульська службова особа має право в межах свого округу зустрічатися і зноситися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, сприяти йому і давати поради, а в разі необхідності вживати заходів для подання йому правової допомоги. Держава перебування ніяким чином не обмежує доступ громадян репрезентованої держави до її консульських установ.

2. Відповідні власті держави перебування негайно повідомляють консульську службову особу репрезентованої держави про арешт або затримання в іншій формі громадянина репрезентованої держави.

3. Консульська службова особа репрезентованої держави має право незабарно відвідати і знестися з громадянином репрезентованої держави, який знаходиться під арештом або затриманий в іншій формі чи відбуває строк ув'язнення. Права, зазначені в цьому пункті, мають здійснюватись відповідно до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати цих прав.

1. Консульська службова особа може подавати допомогу і сприяти суднам, які плавають під прапором репрезентованої держави і зайшли в порт її консульського округу.

2. Без шкоди для прав властей держави перебування консульська службова особа може розслідувати будь-які події, що мали місце в дорозі на суднах, які плавають під прапором репрезентованої держави, і розв'язувати всякого роду спори між капітаном, командним складом і матросами, оскільки це передбачається законодавством репрезентованої держави. Консульська службова особа може звертатися за сприянням до компетентних властей держави перебування при виконанні таких обов'язків.

3. В разі, коли суди або інші компетентні органи держави перебування мають намір вжити якихось примусових дій на суднах, що плавають під прапором репрезентованої держави, в той час, коли вони знаходяться у водах держави перебування, то до початку таких дій компетентні власті держави перебування, за винятком випадків, коли це практично неможливо зробити через терміновість справи, сповіщають консульську службову особу репрезентованої держави, щоб консульська службова особа могла бути присутньою при вжитті цих дій. В разі, коли попереднє сповіщення консульської службової особи практично можливе, компетентні власті держави перебування повинні інформувати її в найкоротший строк після вжиття таких дій.

4. Пункт 3 цієї статті не застосовується до митного, паспортного і санітарного контролю, а також до дій, вжитих на просьбу або за схваленням капітана судна.

5. У поняття "судно" в розумінні цієї Конвенції не входять військові судна.

Якщо судно, яке плаває під прапором репрезентованої держави, зазнає катастрофи, сяде на мілину, буде викинуте на берег або зазнає якоїсь іншої аварії в межах території держави перебування, то компетентні власті держави перебування негайно повідомляють про це консульську службову особу і сповіщають її про вжиті ними заходи для врятування людей, судна і вантажу.

Консульська службова особа може подати всіляку допомогу такому суднові, членам його екіпажу і його пасажирам, а також вживати заходів, спрямованих до збереження вантажу і ремонту судна, або звертатися до властей держави перебування з просьбою вжити таких заходів.

Компетентні власті держави перебування подають консульській службовій особі необхідну допомогу у вживаних нею заходах, зв'язаних з аварією судна.

Судно, що зазнало аварії, його вантаж або запаси не оподатковуються на території держави перебування митом, якщо вони не передаються для використання в цій державі.

Якщо власник або хто-небудь уповноважений діяти від його імені не має можливості зробити необхідні розпорядження щодо судна чи його вантажу, то такі розпорядження можуть бути зроблені консульською службовою особою. Консульська службова особа може за таких обставин зробити розпорядження щодо вантажу, власником якого є репрезентована держава або хтось з її громадян, знайденого або доставленого в порт з потерпілого судна, що плаває під прапором будь-якої держави, за винятком кораблів держави перебування.

Статті 13 і 14 застосовуються відповідно також і до повітряних суден.

Державний прапор репрезентованої держави і консульський прапор можуть вивішуватись на консульській установі, на резиденції глави консульської установи і на його засобах пересування, використовуваних ним при виконанні службових обов'язків. На будинку, де міститься консульська установа, може бути також укріплено щит з державним гербом репрезентованої держави і назвою установи.

Консульські архіви є недоторканними в усякий час і незалежно від їх місцезнаходження. Неслужбові папери не повинні зберігатися в консульських архівах.

Будинок чи частина будинку, використовувані для цілей консульської установи, а також земельна ділянка, що обслуговує даний будинок чи його частину, і резиденція глави консульської установи є недоторканними.

Поліція та інші власті держави перебування не можуть вступати в будинок чи частину будинку, використовувані для цілей консульської установи, і резиденцію глави консульської установи без згоди на це глави консульської установи, призначеної ним особи або глави дипломатичного представництва репрезентованої держави.

1. Консульська установа має право зноситися з своїм урядом або з дипломатичним представництвом і консульськими установами репрезентованої держави в державі перебування або з іншими дипломатичними представництвами і консульськими установами репрезентованої держави, користуючись усіма звичайними засобами зв'язку. При здійсненні таких зносин консульська установа має право користуватися шифром, дипломатичними кур'єрами і дипломатичними валізами. При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульських установ застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва репрезентованої держави.

2. Службове листування консульської установи, незалежно від того, які засоби зв'язку нею використовуються, та опечатані дипломатичні валізи, що мають видимі зовнішні знаки, які вказують на їх офіціальний характер, є недоторканними і не підлягають контролю або затриманню з боку властей держави перебування.

1. Консульські службові особи не підлягають юрисдикції держави перебування в тому, що стосується їх службової діяльності. Те ж саме відноситься до співробітників консульської установи, якщо вони є громадянами репрезентованої держави.

2. Консульські службові особи і співробітники консульської установи, які є громадянами репрезентованої держави, користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції держави перебування.

3. Репрезентована держава може відмовитись від цього імунітету консульських службових осіб і співробітників консульської установи репрезентованої держави щодо кримінальної юрисдикції держави перебування. Відмова в усіх випадках має бути певно вираженою.

1. Консульські службові особи і співробітники консульської установи на запрошення суду держави перебування з'являються в суд для давання свідчень. Вжиття заходів з метою примусити консульську службову особу чи співробітника консульської установи, який є громадянином репрезентованої держави, з'явитися в суд свідком і для давання свідчень є недопустимим.

2. Якщо консульська службова особа чи співробітник консульської установи, що є громадянином репрезентованої держави, через службові обставини або з причин, які вважаються поважними згідно з законами держави перебування, не можуть з'явитися в суд, то вони повинні сповістити про це суд і дати свідчення в приміщенні консульської установи або у себе на квартирі.

3. В тих випадках, коли згідно з законами країни перебування в суді від консульських службових осіб і співробітників консульської установи вимагається принесення присяги, замість неї буде прийнятним запевнення.

4. Консульські службові особи і співробітники консульської установи можуть відмовитись давати свідчення про обставини, які стосуються їх службової діяльності.

5. Положення пунктів 1, 2, 3 і 4 застосовуються також і при провадженні, здійснюваному адміністративними властями.

1. Нерухоме майно, розташоване на території держави перебування, власником чи наймачем якого є репрезентована держава або особи, що діють від її імені, і яке використовується для дипломатичних або консульських цілей, включаючи житлові приміщення для персоналу дипломатичних і консульських установ, звільняється від оподаткування всякого виду, встановлюваного державою перебування або яким-небудь його штатом чи місцевими властями. Зазначене звільнення не стосується оплати за конкретні види обслуговування.

2. Податкові винятки, зазначені в пункті 1 цієї статті, не поширюються на ті збори, мито і податки, якими за законодавством держави перебування оподатковуються особи, що уклали договір з репрезентованою державою або з особою, яка діє від її імені.

Консульська службова особа чи співробітник консульської установи, які не є громадянами держави перебування і не мають у державі перебування статусу іноземців, допущених на законній підставі для постійного проживання, звільняються від сплати всіх податків чи аналогічних зборів усякого виду, встановлюваних державою перебування або яким-небудь її штатом чи місцевими властями на офіціальні доходи, платню, заробітну плату або утримання, одержувані такими службовими особами чи співробітниками від репрезентованої держави в зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.

1. Консульська службова особа чи співробітник консульської установи, які не є громадянами держави перебування і не мають у державі перебування статусу іноземців, допущених на законній підставі для постійного проживання, за винятком випадків, передбачених у пункті 2 цієї статті, звільняються від усіх податків чи аналогічних зборів усякого виду, встановлюваних державою перебування або яким-небудь її штатом чи місцевими властями, виплачувати які ця службова особа чи співробітник консульської установи були б у всякому іншому випадку повинні на законній підставі.

2. Звільнення від податків або зборів, передбачене в пункті 1 цієї статті, не застосовується щодо податків і зборів:

a) за придбання або володіння приватним нерухомим майном, розташованим у державі перебування, якщо особи, зазначені в пункті 1 цієї статті, не є власниками чи наймачами цього майна від імені репрезентованої держави для цілей консульської установи;

b) на доходи, одержувані від джерел у державі перебування, крім зазначених у статті 22 цієї Конвенції;

c) за передачу майна в державі перебування в порядку дарування;

d) за передачу майна в державі перебування у разі смерті, включаючи успадкування майна.

3. Проте звільнення від податків або інших подібних зборів, передбачене в пункті 1 цієї статті, застосовується щодо рухомого спадкового майна, яке залишилося після смерті консульської службової особи чи співробітника консульської установи або члена сім'ї консульської службової особи чи співробітника консульської установи, котрий проживав разом з ними, якщо вони не є громадянами держави перебування або іноземцями, допущеними на законній підставі для постійного проживання, і якщо це майно знаходилось у державі перебування тільки в зв'язку з перебуванням у цій державі померлого як консульської службової особи чи співробітника консульської установи або члена сім'ї консульської службової особи чи співробітника консульської установи, котрий проживав разом з ними.

Консульська службова особа чи співробітник консульської установи, а також члени їх сімей, котрі проживають разом з ними, які не є громадянами держави перебування і не мають у державі перебування статусу іноземців, допущених на законній підставі для постійного проживання, звільняються в державі перебування від служби в збройних силах, а також від усіх інших видів примусових повинностей.

Консульська службова особа чи співробітник консульської установи, а також члени їх сімей, котрі проживають разом з ними, які не мають у державі перебування статусу іноземців, допущених на законній підставі для постійного проживання, звільняються від усіх обов'язків, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації іноземців, і від одержання дозволу на проживання, а також від виконання інших подібних вимог, застосовуваних до іноземців.

1. Всі предмети, включаючи автомобілі, ввезені виключно для службового користування консульської установи, звільняються в державі перебування від усіх митних, внутрішніх зборів або інших податків, що їх справляється за ввіз або з причини ввозу, так само як і предмети, призначені для службового користування дипломатичного представництва репрезентованої держави.

2. Консульські службові особи, співробітники консульської установи і члени їх сімей, котрі проживають разом з ними, які не є громадянами держави перебування і не мають у державі перебування статусу іноземців, допущених на законній підставі для постійного проживання, дістають на основі взаємності ті ж звільнення від мита, внутрішніх зборів або інших податків, що їх справляється за ввіз або з причини ввозу, які надаються відповідному персоналові дипломатичного представництва репрезентованої держави.

3. У пункті 2 цієї статті термін "відповідний персонал дипломатичного представництва" відноситься до членів дипломатичного персоналу, якщо йдеться про консульських службових осіб, і до членів адміністративно-технічного персоналу, якщо йдеться про співробітників консульської установи.

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про зони, в'їзд до яких забороняється або регулюється з міркувань державної безпеки, консульській службовій особі має дозволятися вільно пересуватись у межах її консульського округу для виконання нею своїх службових обов'язків.

Всі особи, що користуються привілеями та імунітетами, зобов'язані, без шкоди для їх привілеїв та імунітетів, поважати закони і правила держави перебування, включаючи правила руху транспорту.

1. Права та обов'язки консульських службових осіб, передбачені цією Конвенцією, поширюються також і на членів дипломатичного персоналу дипломатичних представництв Договірних Сторін, на яких покладено здійснення консульських функцій у дипломатичному представництві і про призначення котрих як консульських службових осіб дипломатичне представництво нотифікувало Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. За винятком випадків, передбачених у пункті 4 статті 10 цієї Конвенції, здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не порушує дипломатичних привілеїв та імунітетів, наданих їм як членам дипломатичного представництва.

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набере чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами, який відбудеться у Вашингтоні щонайшвидше.

2. Конвенція залишатиметься чинною до скінчення шести місяців з дня, коли одна з Договірних Сторін повідомить другу Договірну Сторону про своє бажання припинити її дію.

На посвідчення чого Уповноважені обох Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками.

Складено в Москві 1 червня 1964 року в двох примірниках, кожний російською та англійською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

Ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 26 квітня 1968 року, Президентом Сполучених Штатів Америки - 31 березня 1967 року.

Обмін ратифікаційними грамотами проведено у Вашингтоні 13 червня 1968 року.