Про схвалення Прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2010-2012 роки

З метою подальшого підвищення доступності та удосконалення якості медичної допомоги населенню на період до 2012 року передбачено реалізацію таких стратегічних завдань розвитку галузі охорони здоров'я:

розроблення правових засад реалізації державних гарантій безоплатної медичної допомоги відповідно до обсягів фінансових можливостей галузі; підвищення ефективності використання ресурсів охорони здоров'я та створення економічних передумов для функціонування системи державного регулювання і контролю у сфері медичного страхування;

перехід до загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;

удосконалення системи профілактичного медичного огляду на засадах цільової диспансеризації населення;

сприяння створенню умов для розширення приватної медичної практики;

здійснення поступового переходу до фінансування галузі охорони здоров'я з урахуванням кількості та якості наданих населенню медичних послуг;

створення реального ринку медичних послуг та відносин на конкурентних засадах між закладами охорони здоров'я різних форм власності;

запровадження дієвих механізмів акредитації та ліцензування медичної діяльності;

підвищення якості та доступності медичної допомоги населенню, запровадження новітніх технологій охорони здоров'я, передусім, матерів та дітей, репродуктивного здоров'я; забезпечення виконання державних програм, спрямованих на поліпшення показників здоров'я нації, стабілізацію ситуації, що склалася із серцево-судинними, онкологічними та інфекційними захворюваннями, захворюваннями на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію/СНІД; створення Національного центру серця, Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері і дитини, інших центрів високоспеціалізованої медичної допомоги;

пріоритетний розвиток сфери надання первинної, швидкої та невідкладної медичної допомоги;

створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги;

розроблення та впровадження клінічних протоколів, стандартів, згідно з якими здійснюється діагностика та лікування на основі доказової медицини;

підвищення конкурентоспроможності вітчизняної медичної та фармацевтичної продукції, організація дієвого контролю за її виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою;

популяризація здорового способу життя, підготовка правового підґрунтя створення системи стимулів та умов поширення здорового способу життя; формування суспільної думки про шкідливість тютюнопаління, зловживання алкогольними напоями, наркотиками, вжиття заходів для протидії таким негативним явищам; заборона рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів в аудіовізуальних засобах масової інформації, а також засобами зовнішньої реклами;

підвищення соціального статусу працівників охорони здоров'я.

Діяльність у галузі освіти спрямована на всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення потреб України кваліфікованими фахівцями.

На сьогоднішній день триває робота у напрямі забезпечення рівного доступу до високоякісної загальної середньої освіти дітей, які проживають у сільській місцевості, шляхом виконання Програми "Шкільний автобус", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 105 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 3, ст. 80); комплектації навчальних закладів комп'ютерною технікою та підключення їх до Інтернету; забезпечення функціонування національної системи зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти, участь у порівняльних дослідженнях якості освіти; розроблення нових стандартів вищої освіти на засадах адаптації української вищої школи до європейських стандартів (Болонський процес) із збереженням кращих здобутків національної освіти.

Триватиме реформування системи освіти в напрямі адаптації навчальних процесів до світового рівня.

Основними напрямами державної політики в галузі освіти у середньостроковій перспективі є:

здійснення переходу від утримання вищих навчальних закладів на систему оплати державного замовлення для підготовки спеціалістів на договірних та конкурсних засадах з одночасним наданням таким закладам більшої економічної самостійності;

удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів усіх типів;

впровадження системи державного замовлення освітніх послуг на основі аналізу, прогнозу та моделювання потреб економіки;

сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідатиме потребам економіки та ринку праці;

забезпечення доступу до високоякісної вищої освіти та адаптації випускників вищих навчальних закладів до умов ринку праці шляхом співпраці вищих навчальних закладів різного рівня акредитації, наукових установ та підприємств, виконання освітніх програм та впровадження інформаційних технологій навчання відповідно до вимог Болонської декларації;

удосконалення механізму направлення випускників професійно-технічних та вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, на роботу в регіони для працевлаштування у сільській місцевості, в яких існує дефіцит відповідних спеціалістів;

удосконалення системи прогнозування та задоволення потреб суспільства в педагогічних і науково-педагогічних працівниках та започаткування практики укладення тристоронніх договорів "студент - вищий навчальний заклад - роботодавець" для осіб, які навчаються за державним замовленням за напрямами і спеціальностями педагогічного профілю;

підтримка реалізації громадянами України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном, права на здобуття освіти, зокрема шляхом використання технологій дистанційного навчання;

забезпечення розвитку національної системи зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти на основі критеріїв, прийнятих у державах - членах ЄС, та забезпечення участі загальноосвітніх навчальних закладів у міжнародних заходах щодо оцінювання якості освіти;

оптимізація мережі вищих навчальних закладів, їх підпорядкованості та передача навчальних закладів із сфери управління відповідних центральних органів виконавчої влади до сфери управління МОН;

фінансування професійно-технічних навчальних закладів з місцевих бюджетів;

створення належних умов для здобуття високоякісної освіти дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, та дітьми, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, соціальної адаптації;

створення нового покоління вітчизняних, у тому числі електронних, підручників, навчальних посібників та засобів навчання з урахуванням сучасного рівня розвитку високих технологій, створення умов для використання у школах Інтернету, здійснення подальшої інформатизації професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів I-III ступеня.

Відтворення духовних цінностей, захист і примноження культурних здобутків, всебічне фізичне виховання є основними завданнями в розбудові українського суспільства, становлення здорової нації, яка займатиме гідне місце у світовому просторі.

У 2009 році передбачається продовжувати започатковані протягом останніх років тенденції щодо виконання ряду програм збереження і поповнення бібліотечного, музейного та архівних фондів, збереження і відтворення історико-культурної спадщини; підтримки національної кінематографії та розвитку театрального і виконавського мистецтва; забезпечення розвитку культурних зв'язків з українцями, які проживають за межами України; популяризації спорту та стимулювання до ведення здорового способу життя.

У 2010-2012 роках планується:

сформувати цілісний національний мовно-культурний простір шляхом утвердження української мови в усіх сферах суспільного життя з одночасним вільним розвитком російської та інших мов національних меншин;

удосконалити механізм надання фінансової підтримки театрам, художнім колективам, концертним та цирковим закладам, громадським організаціям фізкультурно-спортивного спрямування;

створити єдиний реєстр пам'яток культури України, а також реєстр найвизначніших культурних цінностей, що перебувають за кордоном, та вжити заходів для їх повернення в Україну;

створити Державний реєстр національного культурного надбання та Державний реєстр нерухомих пам'яток України;

підготувати регіональні інвестиційні програми збереження і використання архітектурно-містобудівної спадщини як аспекту туристично-рекреаційної привабливості регіонів із значним історико-культурним потенціалом;

виконати реставраційно-ремонтні роботи у національних і державних історико-культурних та історико-архітектурних заповідниках;

надати підтримку статутній діяльності національних творчих спілок, творчої молоді;

надати державну підтримку розвитку туристично-курортної сфери та створення конкурентоспроможного вітчизняного туристичного продукту;

створити сприятливі умови для розвитку книговидавничої галузі, сприяти підвищенню рівня забезпечення населення друкованою продукцією та популяризації вітчизняної книговидавничої продукції;

забезпечити подальший розвиток національного телерадіоінформаційного простору та сприяти розвитку суспільного телебачення і радіомовлення;

розширити присутність України в європейському та світовому інформаційному просторі;

удосконалити мережу фізкультурно-спортивних закладів та провести роботу з підвищення ефективності їх діяльності;

забезпечити розвиток олімпійського, паралімпійського та дефлімпійського спорту, вжити заходів із забезпечення підготовки українських спортсменів до участі в олімпійських, паралімпійських, дефлімпійських всесвітніх студентських іграх, чемпіонатах світу, Європи та інших офіційних міжнародних змаганнях;

зміцнити матеріально-технічну базу вітчизняного спорту;

створити умови для залучення широких верств населення до масового спорту як важливої складової здорового способу життя, зміцнення здоров'я нації та розвитку спорту вищих досягнень;

оптимізувати систему державного управління інформаційною сферою та приводити її у відповідність з європейськими стандартами.

Пріоритетним напрямом державної політики у сфері оборони і правопорядку є продовження реформування з метою підвищення рівня обороноздатності держави та відновлення у суспільстві поваги до захисника Вітчизни, забезпечення правового порядку в країні та вирішення ряду питань, пов'язаних із забезпеченням гідного соціального захисту працівників правоохоронних органів та військовослужбовців.

На сьогодні триває реформування Збройних Сил з метою поліпшення матеріально-технічного стану війська, завершення розробок пріоритетних зразків озброєння та військової техніки, їх закупівлі і модернізації; формування практичних навичок військовослужбовців та боєздатності армії; оптимізації чисельності військовослужбовців.

Основними завданнями у сфері оборони і правопорядку на середньостроковий період є:

забезпечення пріоритетного спрямування бюджетних коштів на розвиток озброєння та військової техніки, розроблення та впровадження їх нових зразків;

активізація здійснення заходів щодо утилізації звичайних видів боєприпасів та рідинних компонентів ракетного палива, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил;

подальше звільнення Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів від надлишкового та застарілого озброєння, військової техніки, майна, фондів з одночасним забезпеченням надходження до державного бюджету коштів від реалізації надлишкового військового майна;

удосконалення механізму забезпечення житлом військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу;

удосконалення організаційної та інституціональної структури правоохоронної системи;

підвищення рівня облаштування державного кордону, створення сприятливих умов для розвитку транскордонного співробітництва та використання транзитного потенціалу України;

удосконалення загальнодержавної системи боротьби з тероризмом, підвищення ефективності заходів щодо виявлення і усунення причин та умов, які сприяють вчиненню терористичних актів та інших злочинів, здійснюваних з терористичною метою.

Розвиток галузі спрямовуватиметься на забезпечення досягнення оптимального балансу шкідливих для навколишнього природного середовища наслідків розвитку суспільства і потенційних можливостей природних ресурсів до самовідтворення.

При цьому проведення державної політики спрямоване на забезпечення захисту навколишнього природного середовища, його відтворення та розвиток рекреаційного комплексу, зокрема запобігання можливим екологічним небезпекам і катастрофам.

У 2009 році передбачається подальше удосконалення економічного механізму регулювання раціонального використання природно-ресурсного потенціалу держави та здійснення заходів щодо збереження і оздоровлення навколишнього природного середовища; реформування системи платежів за природні ресурси та справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища; забезпечення дотримання принципу "забруднювач та користувач платять повну ціну" із забезпеченням прозорості та високої ефективності використання коштів для здійснення природоохоронних заходів.

У середньостроковій перспективі у сфері екології планується проводити політику, спрямовану на:

ефективне впровадження механізму, передбаченого Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

удосконалення системи управління відходами, безпечне захоронення радіоактивних відходів, утилізацію небезпечних промислових відходів підприємств, визнаних банкрутами, та хімічних засобів захисту рослин;

стабілізацію і поліпшення екологічного стану, особливо у великих містах і промислових центрах;

забезпечення стабільного відновлення лісів, збільшення їх площі, збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, охорони рослинного і тваринного світу та лісових екосистем;

створення нових та розширення меж існуючих заповідників і національних парків з метою збереження природних комплексів для майбутніх поколінь;

удосконалення механізму функціонування єдиної системи запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та реагування на них;

забезпечення концентрації коштів державного бюджету, включаючи Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, на виконанні пріоритетних державних цільових програм, а капітальних видатків - на реалізації пріоритетних інвестиційних проектів, які сприятимуть розв'язанню екологічних проблем, зокрема в регіонах з високим рівнем техногенно-економічного навантаження;

удосконалення системи здійснення контролю за дотриманням екологічних нормативів та посилення відповідальності за їх порушення;

забезпечення розроблення та впровадження новітніх екологічно безпечних технологій виробництва.

Пріоритетом державної політики стане розбудова національної інноваційної системи як основи розвитку національної економіки, її подальша інтеграція у світовий простір та збільшення обсягу залучених інвестицій у розвиток і переоснащення вітчизняних підприємств з використанням сучасних розробок науки і техніки, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності товарів на світових ринках. При цьому акценти бюджетної політики будуть зосереджені на інноваційно-інвестиційній складовій розвитку національної економіки.

Інноваційно-інвестиційний шлях розвитку національної економіки протягом останніх років набув особливо важливого значення у зв'язку з нестабільними цінами на енергоносії, підвищенням конкуренції на світових товарних ринках, посиленням боротьби за утримання частки світового ринку. Тож, особлива увага приділятиметься розробці власних родовищ нафти і газу, диверсифікації постачання енергоносіїв, підтримці проектів впровадження енергозберігаючих технологій та виробництва альтернативних видів палива, у тому числі встановлення обладнання з використанням місцевих видів енергоресурсів.

Основними завданнями побудови якісної інноваційно-інвестиційної моделі розвитку національної економіки на 2010-2012 роки є:

формування пріоритетів науково-технологічного та інноваційного розвитку економіки;

сприяння розвитку підприємництва у сфері інновацій та трансферу технологій;

створення і розвиток інноваційної інфраструктури;

розроблення механізму залучення інвестицій у сферу інноваційної діяльності;

законодавче врегулювання проблемних питань діяльності технологічних парків, що виникають під час практичного застосування спеціального режиму інноваційної діяльності;

удосконалення та адаптація нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності до принципів та норм законодавства ЄС;

удосконалення механізму державного програмно-цільового фінансування інноваційних та інвестиційних проектів;

інтеграція освіти і науки, створення на базі провідних університетів наукових освітньо-інноваційних комплексів дослідницького спрямування.

На сьогодні розвиток вітчизняної науки та науково-технічної діяльності потребує докорінних змін у підходах до фінансування, якості отримуваних результатів та стимулюванні наукової діяльності (насамперед матеріального забезпечення для праці). З огляду на зазначене удосконалюватиметься система надання державної підтримки наукової та науково-технічної діяльності, що також сприятиме розробленню вітчизняних високих технологій та розвитку науково-технічного потенціалу країни в цілому.

Протягом останніх років обсяги державного фінансування розвитку науки та науково-технічної діяльності постійно зростають, що дає змогу суттєво розширити спектр наукових досліджень і розробок у різних сферах національної економіки, проводити відповідні випробовування та забезпечувати їх подальше практичне застосування.

Пріоритетними напрямами розвитку науки та науково-технічного потенціалу на середньострокову перспективу є:

орієнтація наукових і науково-технічних досліджень, створення інноваційних продуктів і доведення їх до стадії впровадження;

удосконалення координації та надання науковим установам і вищим навчальним закладам всебічної підтримки у проведенні фундаментальних досліджень, прикладних науково-технічних розробок, спрямованих на забезпечення технологічного розвитку національної економіки;

надання підтримки розвитку вітчизняних високих технологій шляхом реалізації пілотних проектів створення та функціонування сукупності науково-дослідних лабораторій, освітньої бази та виробничих потужностей для забезпечення завершеного циклу "ідея - дослідження - розробка - трансфер технологій";

створення системи надання грантової підтримки для талановитої молоді на проведення наукових досліджень;

концентрацію ресурсів для реалізації пріоритетів наукового, науково-технічного та інноваційного розвитку;

створення умов для провадження наукової та науково-технічної діяльності у приватному секторі економіки;

запровадження нового механізму планування та фінансування наукової і науково-технічної сфери, удосконалення структури видатків та бюджетних програм з метою забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

поступовий перехід від прямого бюджетного фінансування прикладних досліджень і розробок до застосування системи державного стимулювання залучення інвестицій в їх впровадження і використання результатів у виробничій сфері;

стимулювання розвитку вітчизняних технопарків та інших суб'єктів інноваційної інфраструктури, створених на базі провідних наукових установ та університетів;

створення та розвиток національної науково-дослідної та освітньої мережі, що забезпечує взаємодію науково-освітніх закладів України і Європи, корпоративних комп'ютерних мереж для наукових та освітніх цілей з поступовим формуванням єдиного віртуального науково-освітнього простору, сприяння розширенню наукових зв'язків, забезпечення доступу до світових електронних бібліотек та інтеграції у світовий науково-освітній простір.

В умовах інтеграції України у світовий простір стабільний розвиток національної економіки має важливе значення. Реалізація бюджетної політики сприятиме збереженню стабільного економічного розвитку, забезпеченню економічної безпеки держави, стимулюванню енергозбереження, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, застосуванню економічних стимулів ринкової економіки. Бюджетні кошти використовуватимуться відповідно до визначених пріоритетів розвитку економіки із застосуванням програмно-цільового методу, що забезпечить ефективність і прозорість використання зазначених коштів.

За останні кілька років обсяги фінансування вугільної галузі, паливно-енергетичного комплексу, агропромислового комплексу, транспорту значно збільшилися, що сприяло їх розвитку та підвищенню конкурентоспроможності країни.

Вступ України у 2008 році до СОТ дав можливість розширити ринки збуту вітчизняних товарів, а також змінити принципи прямої державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, які відповідають вимогам СОТ.

У подальшому триватиме робота з приведення у відповідність з європейськими вимогами системи субсидування та кредитування відповідних секторів економіки. Працюватиме реформування вугільної галузі, зокрема шляхом роздержавлення підприємств та залучення приватних інвестицій.

У середньостроковій перспективі основними пріоритетами економічної діяльності визначено:

розвиток літакобудування та ракетно-космічної галузі;

розвиток паливно-енергетичного комплексу з метою забезпечення енергетичної безпеки держави;

поліпшення фінансового стану підприємств вугільної галузі;

приведення системи субсидування і підтримки підприємств вугільної галузі у відповідність з нормами СОТ та ЄС;

розвиток мінерально-сировинної бази, зокрема збільшення обсягів геологорозвідувальних робіт з пошуку вуглеводнів;

створення сприятливих умов для забезпечення розвитку підприємництва шляхом удосконалення процедури започаткування власної справи, скорочення видів підприємницької діяльності, що потребує одержання дозволів чи ліцензій, реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

запровадження нових підходів до проведення політики капітальних вкладень та якісно нових форм спільного інвестування, зокрема корпоративних та пайових інвестиційних фондів;

оптимізація всіх видів надання державної підтримки агропромислового комплексу, приведення системи субсидування і надання підтримки сільськогосподарських товаровиробників у відповідність з нормами СОТ та ЄС;

надання державної підтримки у здійсненні заходів з енергозбереження;

удосконалення транспортної інфраструктури шляхом забезпечення пріоритетного розвитку міжнародних транспортних коридорів та мережі доріг.

Надання державної підтримки планується здійснювати переважно у формі пільгового кредитування та застосування механізму часткового відшкодування вартості користування кредитними ресурсами, що видаються банками. Пряме субсидування галузей та секторів економіки поступово скорочуватиметься. Виділення коштів з державного бюджету на підтримку пріоритетних галузей економіки здійснюватиметься переважно на поворотній основі і залежно від результатів діяльності відповідних суб'єктів господарювання з метою застосування економічних стимулів ринкової економіки. Така політика буде реалізовуватися шляхом розроблення і виконання державних цільових програм та інвентаризації раніше затверджених програм з метою відбору для подальшого виконання найбільш пріоритетних.

У результаті підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки рівень видатків бюджету на провадження економічної діяльності зменшуватиметься як частка в структурі ВВП.

Реформування житлово-комунального господарства є основним завданням, оскільки на даний час стан галузі потребує докорінних змін у підходах до фінансування і якості надання послуг.

Основною метою реформування житлово-комунального господарства є задоволення потреб людей у своєчасному наданні їм високоякісних послуг. Це досягатиметься шляхом формування ринку послуг з управління та утримання багатоквартирних будинків; залучення інвестицій для проведення реконструкції, капітального ремонту, модернізації і розвитку будинків та систем водо-, теплопостачання та водовідведення; забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства; посилення контролю за якістю послуг.

У 2008-2009 роках у сфері житлово-комунального господарства проводиться робота із створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг; ліквідації монополії житлово-експлуатаційних контор, забезпечення частки приватних підприємств на ринку послуг не менш як 25 відсотків, запровадження інституту управителів будинків; зниження рівня аварійності та підвищення рівня безперебійного забезпечення населення житлово-комунальними послугами, особливо в осінньо-зимовий період.

У середньостроковому періоді пріоритетними напрямами державної політики у сфері житлово-комунального господарства є:

створення умов для проведення комплексної модернізації та технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства з метою зменшення ресурсоспоживання і дотримання екологічних норм;

удосконалення системи управління житловим фондом (створення служб єдиного замовника, керуючих житловим фондом організацій, створення інституту управителів, органів самоорганізації населення, стимулювання залучення суб'єктів підприємницької діяльності та малих підприємств до сфери надання житлово-комунальних послуг);

запровадження нової моделі функціонування ринку послуг централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення на засадах конкуренції, змішаної власності та державного регулювання, зокрема шляхом приватизації підприємств з виробництва теплової енергії, що перебувають у комунальній власності, або передачі в управління, оренду, концесію цілісних майнових комплексів тепло-, водопостачання та водовідведення;

удосконалення механізму реалізації інноваційних, інвестиційних та пілотних проектів, що запроваджуються в житлово-комунальному господарстві;

проведення інвентаризації, енергоаудиту та енергопаспортизації основних фондів житлово-комунального господарства;

формування нормативно-правової бази, залучення інвестицій у галузь для підвищення ефективності та надійності функціонування житлово-комунального комплексу, забезпечення його сталого розвитку;

технічне переоснащення та проведення капітального ремонту теплових, водопровідних та каналізаційних мереж;

зменшення регіональних диспропорцій щодо якості та рівня надання населенню житлово-комунальних послуг;

надання населенню високоякісних житлово-комунальних послуг відповідно до вимог національних стандартів, гармонізованих з міжнародними;

розроблення механізму здешевлення вартості кредитування під час виконання житлових програм;

запровадження та дотримання державних соціальних стандартів (норм та нормативів) при наданні житлово-комунальних послуг населенню.

Отримання Україною разом із Польщею права проводити у 2012 році фінальну частину чемпіонату Європи з футболу відкрило широкі перспективи для здійснення суттєвих перетворень в країні, згуртувало націю та дало Україні унікальний шанс сформувати позитивний імідж європейської держави, що має високорозвинуту культуру і багаті національні традиції, розвинену інфраструктуру і здатна надати послуги високої якості.

На вирішення порушених питань спрямована Державна цільова програма підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2010 р. N 357 (Офіційний вісник України, 2010 р., N 39, ст. 1297).

Згідно з цією програмою передбачається на період до 2012 року здійснення за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел комплексу заходів щодо:

будівництва шести нових стадіонів у містах, в яких очікується проведення матчів чемпіонату, реконструкції та переобладнання діючих стадіонів і тренувальних баз;

поліпшення транспортної інфраструктури (будівництва, реконструкції та проведення ремонту аеропортів, автомобільних доріг загального користування і залізничного транспорту);

реконструкції, будівництва та переоснащення готелів у містах, в яких очікується проведення матчів чемпіонату;

облаштування державного кордону та митних переходів;

створення оптимальних умов для роботи представників засобів масової інформації з використанням найсучасніших інформаційно-телекомунікаційних технологій;

забезпечення надання медичних послуг належної якості та їх максимальної доступності;

створення належної туристичної інфраструктури та проведення робіт з реставрації та ремонту будівель театрів і музеїв, національних заповідників, парків культури і відпочинку.

Проведення у середньостроковій перспективі виваженої і послідовної податково-бюджетної політики дасть можливість забезпечити макроекономічну стабільність, збалансованість та стійкість бюджетної системи, що досягатиметься шляхом зниження податкового навантаження на економіку, проведення системних реформ у соціально-економічній сфері, ефективної політики управління державним боргом, утримання бюджетного дефіциту в економічно безпечних межах, підвищення якості надання соціальних послуг та посилення соціального захисту громадян. Усе це сприятиме стабільному соціально-економічному розвитку держави та підвищенню рівня життя і добробуту громадян України.