• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про передачу засуджених осіб

Єгипет, Україна | Договір, Міжнародний документ від 01.06.2021
Реквізити
  • Видавник: Єгипет, Україна
  • Тип: Договір, Міжнародний документ
  • Дата: 01.06.2021
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Єгипет, Україна
  • Тип: Договір, Міжнародний документ
  • Дата: 01.06.2021
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
Договір
між Україною та Арабською Республікою Єгипет про передачу засуджених осіб
( Договір ратифіковано Законом № 1867-IX від 05.11.2021 )( Сканована копія )
Україна та Арабська Республіка Єгипет (далі - Договірні Держави),
бажаючи сприяти соціальній реабілітації засуджених осіб у їх власних країнах; та
вважаючи, що для досягнення зазначених цілей необхідно надати особам, які вчинили кримінальні правопорушення і були засуджені до позбавлення волі, можливість відбувати покарання у Державі їх громадянства,
домовились про таке:
Стаття 1. Визначення
Для цілей цього Договору:
a) "судове рішення" означає рішення або наказ суду, яким призначається покарання;
b) "приймаюча Держава" означає Державу, до якої засуджена особа може бути або була передана для відбування свого покарання;
c) "покарання" означає будь-яке покарання або захід, який передбачає позбавлення волі, призначене судовим рішенням на визначений або невизначений період часу у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення;
d) "засуджена особа" означає особу, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі на підставі рішення суду, включаючи суди, створені відповідно до законодавства, чинного на той час у Договірних Державах;
e) "Держава, що передає" означає Державу, у якій було призначено покарання особі, яка може бути або була передана.
Стаття 2. Загальні зобов ’язання
1. Договірні Держави взаємно зобов’язуються відповідно до положень цього Договору якнайширше співробітничати одна з одною стосовно передачі засуджених осіб до Держави їх громадянства для відбування невідбутої частини покарання.
2. Особа, засуджена на території однієї Договірної Держави, може бути передана на територію іншої Договірної Держави відповідно до положень цього Договору для відбування призначеного їй покарання. З цією метою вона може висловити Державі, що передає, або приймаючій Державі своє бажання бути переданою згідно з цим Договором.
3. Передача може бути запитана як Державою, що передає, так і приймаючою Державою.
Стаття 3. Умови передачі
1. Засуджена особа може бути передана згідно з цим Договором лише за таких умов:
a) особа є громадянином приймаючої Держави;
b) засудженій особі не призначено покарання у виді смертної кари;
c) судове рішення є остаточним;
d) у Державі, що передає, не триває розслідування, судове або будь-яке інше провадження проти засудженої особи;
e) на момент отримання запиту про передачу, засудженій особі залишається відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або їй призначено покарання на невизначений строк;
f) дії або бездіяльність, за які така особа засуджена у Державі, що передає, є кримінально караними у приймаючій Державі або становили б кримінальне правопорушення у разі вчинення на її території;
g) було відшкодовано шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а також процесуальні витрати;
h) засуджену особу не було засуджено за правопорушення, що відноситься до військового права;
i) передача засудженої особи до приймаючої Держави не становить загрози для суверенітету, безпеки або будь-яких інших інтересів Держави, що передає;
j) згода на передачу надана засудженою особою або, якщо з огляду на її вік, фізичний або психічний стан будь-яка Договірна Держава вважає це за необхідне, - будь-якою іншою особою, уповноваженою діяти від імені засудженої особи відповідно до законодавства Договірних Держав; та
k) Держава, що передає, і приймаюча Держава згодні на передачу.
2. У виняткових випадках Держава, що передає, і приймаюча Держава можуть погодитися на передачу, навіть якщо засудженій особі залишається відбувати покарання упродовж менш як шести місяців.
Стаття 4. Зобов’язання надавати інформацію
1. Якщо засуджена особа висловила Державі, що передає, бажання бути переданою відповідно до цього Договору, Держава, що передає, настільки швидко, наскільки це можливо після того, як судове рішення стало остаточним, надсилає таку інформацію та документи приймаючій Державі, крім випадків, коли приймаюча Держава або Держава, що передає, вже вирішила не надавати згоду на передачу:
a) ім’я та громадянство, дату і місце народження засудженої особи;
b) її адресу, якщо така є, у приймаючій Державі;
c) виклад фактів, на підставі яких призначено покарання;
d) характер, тривалість і дату початку відбування покарання;
e) засвідчену копію судового рішення і копію відповідних положень законодавства, згідно з якими засудженій особі призначено покарання;
f) медичну, соціальну або будь-яку іншу інформацію стосовно попередньої поведінки (судимостей) або характеру засудженої особи, якщо це доцільно для розгляду її заяви або для прийняття рішення щодо режиму її утримання;
g) будь-яку іншу інформацію, яка може вимагатися приймаючою Державою в усіх випадках для надання їй змоги розглянути можливість передачі та інформувати засуджену особу про всі наслідки передачі для неї згідно з її законодавством;
h) заяву зі згодою засудженої особи на передачу або особи, уповноваженої діяти від її імені відповідно до законодавства Держави, що передає;
i) документ, в якому зазначається тривалість вже відбутої частини покарання, включаючи інформацію про будь-яке попереднє ув’язнення, звільнення від покарання або будь-які інші обставини, що стосуються виконання покарання.
2. Для цілей прийняття рішення щодо запиту відповідно до цього Договору приймаюча Держава надсилає таку інформацію та документи Державі, що передає, крім випадків, коли приймаюча Держава або Держава, що передає, вже вирішила не надавати згоду на передачу:
a) заяву або документ, який засвідчує, що засуджена особа є громадянином приймаючої Держави;
b) копію відповідного законодавства приймаючої Держави, яке визначає, що дія або бездіяльність, за яку як за кримінальне правопорушення було призначено покарання у Державі, що передає, є кримінальним правопорушенням відповідно до законодавства приймаючої Держави або становила б кримінальне правопорушення у разі вчинення на її території;
c) будь-який закон чи положення стосовно тривалості і виконання покарання щодо засудженої особи у приймаючій Державі після її передачі, включаючи за необхідності заяву про поширення дії пункту 2 статті 9 на засуджену особу;
d) згоду приймаючої Держави на передачу засудженої особи та зобов’язання виконати частину покарання засудженої особи, яка залишилась невідбутою, та
e) будь-яку іншу інформацію або документ, які Держава, що передає, може вважати необхідними.
3. Засудженій особі повідомляють у письмовій формі про будь-яке рішення, прийняте кожною з Держав у зв’язку із запитом про передачу.
Стаття 5. Запити та відповіді
1. Запити про передачу складаються в письмовій формі і надсилаються Центральним органом Держави, що передає, дипломатичними каналами Центральному органу приймаючої Держави. Відповіді надсилаються такими самими каналами.
2. Для цілей пункту 1 цієї статті Центральним органом для України є Міністерство юстиції України і для Арабської Республіки Єгипет - Департамент міжнародного та культурного співробітництва Міністерства юстиції Єгипту.
3. Приймаюча Держава без зволікань повідомляє Державу, що передає, про своє рішення щодо запитуваної передачі.
4. Будь-яка з Договірних Держав може відмовити у передачі засудженої особи без необхідності надавати будь-які пояснення.
Стаття 6. Згода та її перевірка
1. Держава, що передає, забезпечує, щоб особа, яка має надати згоду на передачу відповідно до підпункту (j) пункту 1 статті 3 цього Договору, робила це добровільно і з повним усвідомленням правових наслідків такої передачі.
2. Держава, що передає, надає приймаючій Державі можливість перевірити, що згоду надано відповідно до умов, передбачених пунктом 1 цієї статті.
Стаття 7. Передача засуджених осіб
Передача засудженої особи Державою, що передає, приймаючій Державі відбувається у місці, узгодженому між Державою, що передає, і приймаючою Державою. Приймаюча Держава відповідає за перевезення засудженої особи з Держави, що передає, а також тримання під вартою засудженої особи за межами території Держави, що передає.
Стаття 8. Наслідки передачі для приймаючої Держави
1. Компетентні органи приймаючої Держави продовжують виконання покарання шляхом винесення судової або адміністративної постанови, як може вимагатись її національним законодавством, відповідно до умов, визначених у статті 9.
2. За умови дотримання положень статті 11 цього Договору виконання покарання регулюється законодавством приймаючої Держави і лише ця Держава може приймати усі відповідні рішення.
Стаття 9. Виконання покарання
1. Приймаюча держава пов’язана характером та тривалістю покарання, які визначені Державою, що передає.
2. Однак, якщо покарання за своїм характером або тривалістю, або за обома є не сумісним із законодавством приймаючої Держави, або це вимагається її законодавством, вона може шляхом винесення судової або адміністративної постанови замінити покарання на покарання або захід, передбачені її власним законодавством. За своїм характером і тривалістю покарання або захід повинні настільки, наскільки це можливо, відповідати покаранню, призначеному судовим рішенням Держави, що передає. Однак воно не повинно посилювати за своїм характером чи тривалістю покарання, призначене у Державі, що передає.
3. Засуджену особу, передану відповідно до цього Договору, не може бути віддано до суду або її не може бути засуджено у приймаючій Державі за дії або бездіяльність, у зв’язку з якими було призначено покарання у Державі, що передає, і не може бути затримано за такі дії або бездіяльність, окрім як відповідно до цього Договору.
Стаття 10. Наслідки завершення виконання покарання для Держави, що передає
1. Передача засудженої особи органам приймаючої Держави має наслідком зупинення виконання покарання у Державі, що передає.
2. Держава, що передає, більше не може виконувати покарання, якщо приймаюча Держава вважає виконання покарання завершеним.
Стаття 11. Помилування, амністія або пом’якшення покарання
1. Якщо обидві Договірні Держави не домовилися про інше, лише Держава, що передає, може здійснювати помилування, застосовувати амністію або пом’якшення покарання відповідно до її конституції або інших законів.
2. Лише Держава, що передає, приймає рішення за будь-якою заявою про перегляд судового рішення.
Стаття 12. Припинення виконання покарання
Приймаюча Держава припиняє виконання покарання одразу після отримання інформації від Держави, що передає, про будь-яке рішення або захід, внаслідок якого покарання більше не підлягає виконанню.
Стаття 13. Інформація про виконання покарання
1. Приймаюча Держава повідомляє Державі, що передає:
(a) коли виконання покарання завершене; або
(b) якщо засуджена особа втекла з-під варти до завершення виконання покарання, у такому випадку приймаюча Держава вживає необхідних заходів згідно зі своїм відповідним законодавством.
2. Приймаюча Держава надає спеціальне повідомлення стосовно виконання покарання, якщо цього вимагає Держава, що передає.
Стаття 14. Транзит
Якщо будь-яка Договірна Держава домовляється про передачу засуджених осіб з будь-якою третьою Державою, інша Договірна Держава сприяє у здійсненні транзиту через свою територію засуджених осіб, які передаються відповідно до таких домовленостей, за винятком, коли у наданні дозволу на транзит може бути відмовлено, якщо засуджена особа є її громадянином. Договірна Держава, яка планує здійснити таку передачу, попередньо повідомляє іншій Договірній Державі про такий транзит.
Стаття 15. Витрати
Будь-які витрати, які виникають у зв’язку із застосуванням цього Договору, несе приймаюча Держава, окрім витрат, які виникли виключно на території Держави, що передає. Однак приймаюча Держава може вимагати відшкодування всіх або частини витрат у зв’язку з передачею від засудженої особи або з іншого джерела.
Запити та підтвердні документи супроводжуються перекладом на мову приймаючої Держави або англійську мову.
Стаття 17. Застосування у часі
Цей Договір застосовується до виконання покарань, призначених до або після набрання ним чинності.
Стаття 18. Дійсність документів
Документи, видані або засвідчені на території однієї Договірної Держави органом або спеціально уповноваженою особою в межах їхніх повноважень та за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою, приймаються на території іншої Договірної Держави без будь-якого спеціального засвідчення.
Стаття 19. Вирішення спорів
Будь-який спір стосовно тлумачення та застосування цього Договору вирішується спільно Центральними органами через дипломатичні канали.
Стаття 20. Прикінцеві положення
1. Цей Договір підлягає ратифікації і набирає чинності через тридцять днів після дати обміну ратифікаційними грамотами.
2. У Договір можуть вноситися зміни за взаємною письмовою згодою Договірних Держав. Такі зміни набирають чинності у порядку, визначеному в пункті 1 цієї статті.
3. Цей Договір залишається чинним до завершення шести місяців з дати надсилання однією Договірною Державою письмового повідомлення іншій Договірній Державі про свій намір припинити його дію.
4. Однак цей Договір продовжує застосовуватись до засуджених осіб, яких передано відповідно до його положень до дати припинення його дії.
НА ПОСВІДЧЕННЯ ЦЬОГО ті, хто нижче підписалися, належним чином уповноважені на це, підписали цей Договір.
Вчинено у м. Каїр 1 червня 2021 року в двох примірниках українською, арабською та англійською мовами, при цьому всі тексти є рівноавтентичними. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні перевагу має текст, викладений англійською мовою.
За Україну
(Міністр юстиції)
За Арабську Республіку Єгипет
(Міністр юстиції)
(Денис Малюська) (Суддя/Омар Марван)