Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Туркменистану про взаємну охорону секретної інформації

Кабінет Міністрів України та Уряд Туркменистану (далі - Сторони),

маючи намір забезпечити взаємну охорону всієї секретної інформації, засекреченої в державі однієї Сторони та переданої в державу іншої Сторони,

керуючись прагненням встановити правила взаємної охорони секретної інформації, які повинні поширюватися на всі угоди про співробітництво, що укладаються між Сторонами, та контракти, що укладаються між організаціями держав Сторін, які передбачають обмін секретною інформацією,

погодились про наступне:

У цій Угоді терміни вживаються у такому значенні:

секретна інформація - інформація у будь-якій формі, яка в інтересах національної безпеки держав Сторін, згідно з їх чинним законодавством, підлягає охороні від несанкціонованого доступу і засекречена відповідним чином, включаючи ту, що створена спільно організаціями Сторін у рамках співробітництва та засекречена на основі чинного законодавства держав Сторін та спільно погоджених критеріїв;

матеріальні носії секретної інформації - документи, вироби, речовини або фізичні поля, в яких секретна інформація відображена у вигляді текстів, знаків, образів, сигналів, технічних рішень, процесів тощо;

ступінь секретності - категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, можливу шкоду внаслідок її розголошення, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою;

гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності цієї інформації;

допуск до секретної інформації - право громадянина на доступ до секретної інформації;

доступ до секретної інформації - санкціонований відповідною посадовою особою дозвіл на ознайомлення з секретною інформацією та провадження роботи з нею;

Сторона-джерело - Сторона, яка засекретила та передала секретну інформацію;

Сторона-одержувач - Сторона, якій передається секретна інформація;

організація - будь-яка юридична або фізична особа, що бере участь у міждержавному співробітництві або виконанні контрактів, на які поширюється дія цієї Угоди;

компетентний орган - уповноважений орган виконавчої влади, відповідальний за виконання цієї Угоди або окремих її статей та визначений як такий згідно зі статтею 11;

третя сторона - уряди, які не визначені цією Угодою як "сторони", а також фізичні або юридичні особи, яким в порядку, встановленому законодавством держав Сторін, не надано доступу до секретної інформації;

контракт - зовнішньоекономічний договір (угода, контракт), в рамках якого суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватися діяльність, пов'язана з секретною інформацією;

організація-відправник - організація держави Сторони-джерела, яка передає секретну інформацію в рамках контракту;

організація-одержувач - організація держави Сторони-одержувача, яка отримує секретну інформацію в рамках контракту.

Сторони погодились, що ступені секретності секретної інформації співставлятимуться таким чином:

1. Сторони відповідно до свого національного законодавства вживають всіх необхідних заходів щодо охорони секретної інформації, яка передається або створюється у результаті співробітництва Сторін. Вони забезпечують стосовно такої секретної інформації щонайменше таку саму охорону, яка передбачається при поводженні з власною секретною інформацією з відповідним ступенем секретності.

2. Сторони не надаватимуть доступ до зазначеної у пункті 1 цієї статті секретної інформації третій стороні без попередньої згоди Сторони, за розпорядженням якої її засекречено. Це положення чинне, зокрема, щодо порядку архівування та оприлюднення, встановленого Сторонами. Секретна інформація повинна використовуватися виключно для цілей, обумовлених договорами (угодами, контрактами), в рамках яких передається або створюється секретна інформація.

3. Доступ до секретної інформації дозволяється надавати тільки особам, які потребують його за умовами своєї службової діяльності і які оформили відповідний допуск у порядку, передбаченому національним законодавством. Рішення про надання доступу приймає керівник організації-одержувача. Перевірка для оформлення допуску повинна відповідати тій, що необхідна для одержання доступу до прирівняної секретної інформації власної держави.

4. Сторони забезпечують на території власної держави проведення необхідних інспекційних перевірок та дотримання правил охорони секретної інформації.

Якщо Сторона-джерело має намір передати секретну інформацію до організації держави Сторони-одержувача або доручає це зробити організації власної держави, вона попередньо робить запит компетентному органу Сторони-одержувача щодо підтвердження того, що ця організація держави Сторони-одержувача пройшла перевірку і отримала дозвіл на роботу з секретною інформацією необхідного ступеня секретності та має відповідні можливості для забезпечення належної охорони секретної інформації. Це підтвердження повинно містити зобов'язання забезпечити те, що заходи охорони, які вживає організація, що пройшла перевірку, відповідають національним правилам охорони секретної інформації, і компетентний орган здійснює за ними нагляд.

1. Компетентний орган Сторони-джерела несе відповідальність за те, що всім матеріальним носіям секретної інформації, яка передається в рамках контракту, надано грифи секретності. Він повинен повідомити компетентному органу Сторони-одержувача перелік переданих матеріальних носіїв секретної інформації з наданими грифами секретності у вигляді списку.

2. Після того, як компетентний орган Сторони-одержувача одержав список переданих матеріальних носіїв секретної інформації, він письмово підтверджує його одержання та надсилає список далі до організації-одержувача.

3. Компетентний орган Сторони-одержувача повинен забезпечити, щоб організація-одержувач поводилася з секретною інформацією іншої Сторони як з секретною інформацією відповідного ступеня секретності власної держави.

4. Якщо укладення контрактів з субпідрядними організаціями дозволено компетентним органом, відповідно є чинними пункти 1 - 3 цієї статті.

5. Сторони повинні забезпечити, щоб контракт укладався або роботи в рамках контракту, на які розповсюджуються вимоги щодо охорони секретної інформації, починалися після того, як організація-одержувач вжила необхідних заходів щодо охорони секретної інформації, або ж таких заходів може бути своєчасно вжито.

1. Сторона-одержувач позначає матеріальні носії секретної інформації Сторони-джерела відповідними грифами секретності на основі статті 2.

2. Копіям та перекладам секретної інформації Сторони-джерела надаються такі самі грифи секретності, як і оригіналам. Зняття копій та виготовлення виписок слід здійснювати в мінімально необхідній кількості примірників. На оригіналі документа обов'язково робиться відмітка про число знятих з них копій, виписок та кому вони направлені і з ними необхідно поводитись так само, як і з оригіналами.

3. Матеріальним носіям секретної інформації, які створюються в державі Сторони-одержувача на основі секретної інформації, переданої Стороною-джерелом, надається відповідний гриф секретності, але не нижче ступеня секретності переданої секретної інформації.

4. Зміна або скасування ступеня секретності переданої секретної інформації можуть бути здійснені за погодженням між Сторонами і повинно бути підтверджено документально. Сторони інформують про свій намір змінити або скасувати ступінь секретності попередньо за шість місяців, якщо компетентними органами Сторін не буде обумовлено інше.

Знищення матеріальних носіїв секретної інформації при втраті потреби в них провадиться за узгодженням Сторін.

5. Сторони зобов'яжуть свої організації протягом одного року з дня набрання чинності цією Угодою провести інвентаризацію секретної інформації, яка залишилися в їх розпорядженні після розпаду СРСР, і, керуючись вимогами законодавств їх держав, у разі необхідності, забезпечити заходи по розсекречуванню або зміні ступеня секретності зазначеної інформації. Про розсекречування або зміну ступеня секретності інформації компетентні органи однієї Сторони поінформують компетентні органи іншої Сторони.

1. Секретна інформація передається з держави Сторони-джерела до держави Сторони-одержувача по дипломатичним каналах. Компетентний орган підтверджує одержання секретної інформації та надсилає її далі до організації-одержувача згідно з національними правилами охорони секретної інформації.

2. Компетентні органи можуть в окремому випадку домовитися в загальному вигляді або з установленням обмежень про те, що секретна інформація при виконанні умов, наведених у пункті 3 цієї статті, може передаватися іншим шляхом, без використання дипломатичних каналів, якщо їх використання невиправдано ускладнило б передачу.

3. У випадках, зазначених у пункті 2 цієї статті, необхідно, щоб:

- особі, яка здійснює перевезення, був оформлений допуск до секретної інформації відповідного ступеня секретності;

- в організації, яка здійснює відправлення, залишався перелік матеріальних носіїв секретної інформації, що передаються; один примірник цього переліку повертається організації-відправнику для подальшої передачі компетентному органу Сторони-джерела;

- упаковка матеріальних носіїв секретної інформації здійснювалася згідно з правилами, встановленими для перевезення в межах держави;

- передача секретної інформації була підтверджена розпискою про її одержання;

- особа, яка здійснює перевезення, мала при собі кур'єрське посвідчення, видане компетентним органом однієї з Сторін.

4. При передачі матеріальних носіїв секретної інформації значного обсягу компетентні органи встановлюють у конкретному випадку спосіб транспортування, маршрут та супроводжуючу охорону.

1. Громадянам держави однієї Сторони, які здійснюють візит на територію держави іншої Сторони, надасться доступ до секретної інформації та на об'єкти, на яких обробляється секретна інформація, тільки за наявністю попереднього письмового дозволу компетентного органу Сторони, що приймає. Дозвіл надається тільки особам, яким після необхідної перевірки в їх державі оформлено допуск до секретної інформації відповідного ступеня секретності.

2. Щодо здійснення візиту надсилається письмовий запит до компетентного органу Сторони, на території держави якої цей візит повинен мати місце, згідно з правилами, чинними на цій території.

3. Запит стосовно проведення візиту відповідно до цієї статті розглядається протягом 30 днів.

4. Запит на візит повинен містити такі відомості:

а) ім'я, прізвище, дата і місце народження, номер паспорта відвідувача;

б) громадянство відвідувача;

в) посада відвідувача і назва організації, представником якої він є;

г) форма допуску відвідувача до секретної інформації;

д) мета поїздки та її передбачувана дата;

е) назви організацій та об'єктів, щодо відвідання яких робиться запит;

ж) ім'я та прізвища осіб, з якими передбачається зустрітися.

Сторони зобов'язуються не передавати ці відомості третій стороні.

1. Якщо розголошення секретної інформації не може бути виключене, або ж воно припускається або встановлене, про це повинно бути невідкладно повідомлено іншій Стороні по дипломатичних або інших узгоджених Сторонами каналах.

2. Порушення правил охорони секретної інформації іншої Сторони розслідуються державними органами та розглядаються відповідно до національного законодавства Сторони, на території держави якої вони мали місце, а винні в них особи притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством цієї держави, інша Сторона за наявністю запиту надає допомогу під час проведення розслідування, і їй повинні бути повідомлені результати розслідування.

3. Сторони зобов'яжуть організації власних держав, які будуть здійснювати співробітництво, пов'язане з обміном секретною інформацією, визначити в контрактах заходи щодо взаємної охорони секретної інформації, процедуру визначення і порядок відшкодування збитків внаслідок розголошення секретної інформації або втрати її матеріальних носіїв.

Витрати однієї Сторони на здійснення заходів щодо охорони секретної інформації не підлягають відшкодуванню іншою Стороною.

Контроль за виконанням вимог цієї Угоди здійснюють:

від української Сторони - Служба безпеки України;

від туркменської Сторони - Комітет національної безпеки Туркменистану.

Сторони протягом 30 днів після набрання чинності цією Угодою сповістять одна одну про те, які державні органи є компетентними щодо виконання її положень. Надалі такі повідомлення направляються в найкоротші терміни у випадку змін у системі компетентних органів Сторін.

Усі спірні питання щодо тлумачення або застосування цієї Угоди вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Під час цих переговорів Сторони продовжуватимуть виконувати свої зобов'язання згідно з цією Угодою.

1. Компетентні органи Сторін ознайомлюються з правилами охорони секретної інформації, чинними на території держави іншої Сторони.

2. З метою забезпечення тісного співробітництва при виконанні цієї Угоди, компетентні органи надають консультації один одному за запитом одного з них.

3. Кожна Сторона дозволяє представникам компетентного органу іншої Сторони або будь-якого іншого державного органу, визначеного за обопільною згодою, здійснювати візити на територію своєї держави для обговорення з представниками компетентного органу своїх методів та засобів охорони секретної інформації, наданої іншою Стороною. Кожна Сторона надає підтримку цим представникам при встановленні того, чи достатньо захищена секретна інформація, надана їй іншою Стороною.

1. Ця Угода набуває чинності з дати отримання останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності.

2. Кожна Сторона може у будь-який час внести пропозицію в письмовій формі про зміни та доповнення до цієї Угоди. При внесенні однією з Сторін відповідної пропозиції Сторонами будуть проведені переговори про зміни та доповнення до Угоди. Зміни та доповнення до цієї Угоди оформляються у вигляді протоколів, які стають невід'ємною частиною Угоди після набуття ними чинності відповідно до процедури, передбаченої для цієї Угоди пунктом 1 статті 14.

3. Кожна Сторона може припинити дію цієї Угоди, надіславши про це попередньо за 6 місяців письмове повідомлення дипломатичними каналами. У разі припинення дії Угоди зберігають чинність положення статті 3 по відношенню до секретної інформації, яка була передана Стороні-одержувачу або створена у організації-одержувача, так довго, скільки цього потребує порядок засекречування у державі Сторони-джерела.

Вчинено у м. Києві 14 травня 2001 р. у двох примірниках, кожний українською, туркменською та російською мовами, причому всі тексти є автентичними.

З метою тлумачення положень цієї Угоди використовується текст, викладений російською мовою.